Газета «Ваше здоров’я» — на знімальному майданчику українського серіалу про лікарів. Ми розкриємо всі секрети, зокрема розкажемо, як досягається правдивість персонажів та подій у лікарні і що думають про фільм актори-медики.
Нещодавно розбили тарілку (є такий ритуал у кіношників) шостого та сьомого сезонів серіалу «Черговий лікар», який запустив режисер Андрій Осмоловський (зараз режисером виступає Віктор Сухобрус). У павільйоні №6 студії FILM.UA все готово до зйомок: стіни пофарбовані в «лікарняний», але не сумний колір, завезені відповідні меблі, обладнані палати й операційна, у «приймальному відділенні» зроблено косметичний ремонт та розставлено живі квіти.
Коли у 2014-му розпочиналися зйомки «Чергового лікаря», ніхто не знав, як він піде. Але він не просто пішов! Перший довгий (281 серія) україномовний серіал «Черговий лікар» потрапив У топ-10 українських серіалів за підсумками конкурсу «Знято в Україні». Креативний директор Юлія Міщенко пояснює успіх тим, що глядач постійно стає… жертвою інтриги. І відмовлятися від цього вони не планують!
«У нових сезонах в нашій клініці з’являться нові герої — лікарі і медсестри, новий медбрат, а також нова адміністратор, — розповідає Юлія. — На глядачів чекають нові конфлікти, нові скелети у шафі і багато нових цікавих історій із життя лікарів! А щоб актори не сплутали дефібрилятор з інгалятором, для них передбачені обов’язкові медичні тренінги. Також лікарі консультують сценарну групу під час написання сценаріїв».
Певно, так само знімали і «Доктора Хауса», і «Швидку допомогу» з Джорджем Клуні… До речі, на студії також тривають зйомки серіалу «Жіночий лікар», перші серії якого розлітаються як гарячі пиріжки вже й за межами України. Але то вже інша історія, яку ми вам згодом теж розкажемо, зараз же цією конфіденційною інформацією пошепки ділиться з нами Юлія Міщенко, а ми — з вами. Отже, чекайте!
Але повернімося до «Чергового лікаря». Знайомтеся — головний лікар лікарні швидкої допомоги Іван Петрович Ковалюк (актор Михайло Романов).
Михайло Романов: «Актору — акторове, лікарю — лікареве»
«Із цим серіалом я познайомився ще до зйомок «пілота» (так в кіно зветься попередня пробна серія). І одразу в мене виникла аналогія: у кіно можна пройти проби, а от у медицині, зокрема на операції, це неможливо. До речі, той «пілот» вийшов настільки цікавим і якісним, що згодом став окремою серією. З перших рядків мене просто вразив текст ролі: він був настільки правдивим, грамотним і професійним, що дуже захотілося з ним працювати. Повірте, я можу оцінити медичний сценарій, адже мій батько був лікарем-психіатром, гіпнотерапевтом. Тому практично щодня мені доводилося чути медичну термінологію. Я вчився в нього ставленню до роботи, пацієнтів, колег.
Інколи він брав мене із собою на виклики: батько працював у складі психіатричної бригади на швидкій, а там легких випадків не траплялося. Можливо, десь у глибині душі він і хотів, аби син продовжив його справу, але ніколи на мене не тиснув. Довелося навіть навчатися на підготовчих курсах при медінституті, проте згодом я вступив до театрального. Акторська сутність взяла гору!
Думаю, що на вибір продюсерів вплинула й інформація про професію мого батька. До речі, саме він і став прообразом одного мого героя — у захоплюючому серіалі «Агенти справедливості» я граю роль психіатра, що консультує приватних детективів у розслідуванні злочинів. Адже батько теж свого часу консультував криміналістів. Одну із серій навіть знімали в лікарні, де він працював. Я не був там 30 років, і коли зайшов, то відчув, як мурахи бігають по шкірі.
А щодо умовностей кіно, то будь-який фахівець, оцінюючи, як «його» відтворюють актори, обов’язково побачить невідповідності, недоліки і «натяжки», і лікарі — також. А спробуйте-но лікаря завести на знімальний майданчик! Він наробить чимало помилок, навіть якщо буде грати… лікаря. Тобто, він буде правдивим у якихось фахових речах, але продемонструє чимало «пробоїв» у знімальних моментах. Коли виникають «професійні» питання, ми звертаємося до нашого медичного консультанта з величезним досвідом роботи і в лікарні, і на швидкій. До речі, мій герой є не лише адміністративною одиницею — лікар Ковалюк бере до рук і фонендоскоп, і скальпель, і УЗД може зробити, і навіть операцію. І хоча у сценарії точно не написано, якої ж він спеціалізації, для себе я вирішив, що він травматолог. А колишніх лікарів, як відомо, не буває. Лікар — це передусім ставлення до життя, до людей, до своєї місії, приправлене дешицею здорового цинізму. Час від часу на зйомках я пригадую такий анекдот. 14 лютого, День закоханих. У магазині натовп з бажаючих придбати листівки та сувеніри. Підходить черга чоловіка: «Дайте мені оту рожеву дупу». Продавчиня обурюється: «Вибачте, але то серце!» Чоловік: «Я протягом 30 років роблю операції на серці, то знаю, як воно виглядає. Дайте мені оту рожеву дупу!»
У мене є товариш ще зі школи, Олег Каштелян, чудовий лікар-уролог. Є ще один знайомий, що пройшов АТО і продовжує працювати медиком. (До речі, військова тема є і в серіалі — лікар Добривечір повернувся із зони бойових дій.) Без пафосу можу сказати: це святі люди. Їхня головна мета — не гроші, не про статус і не про комфорт — вони живуть, аби допомагати іншим. Інакше медичне середовище просто виштовхує їх. І думка друзів-фахівців для мене особливо важлива, я прислухаюся до кожного зауваження.
У серіалі робота головного лікаря — суцільна проблема. Втім, як і у справжній лікарні. Він відповідає за всіх і за все. Незважаючи на те, що працює мій герой у державній лікарні, ставиться він до своїх професійних обов’язків як до особистої справи, а до колективу — як до родини. Навіть додому інколи забуває ходити. Ідеалізація? Можливо! Але я точно бачив таке і в житті.
Якось продавчиня у квітковій крамниці заявила: «У вас у фільмі така лікарня, яких насправді не існує. Може, і комфорт такий є, і красиві кабінети, і коридори. Але щоб так було в колективі… Не вірю!». І от у четвертому сезоні з’явився новий персонаж — моя заступниця з медичної частини Іродіада Максимівна, інтриганка та скандалістка, (її грає красива і харизматична акторка Олександра Польгуй). За сюжетом вона перебуває в дуже тісних стосунках із замміністра охорони здоров’я і весь час намагається мене «підсидіти». Але мій герой не стільки тримається за своє місце, скільки йому болить, що за її керівництва все, створене ним, просто розвалиться. Її підтримка – закоханий психолог Зіновій Казимирович, який осліплений почуттями, інколи поступається здоровим глуздом та інтересами клініки. Так психолог на пів-ставки поступово стає конкурентом заступника міністра. Кажуть, що ця історія взята з реального життя, як і переважна більшість тем нашого серіалу…»
Інший наш герой і світ врятувати може, і відволікти колег від сумних думок. Богдан Олєйнік, він же лаборант Руслан Хоменко. До зйомок юнак мав дуже приблизне уявлення про «свої» функції в лікарні. Тепер щодня йому приносять на аналізи матеріал (кров, сечу тощо), і він за його зовнішнім виглядом може робити припущення про стан здоров’я пацієнта.
Богдан Олєйнік: «Заходжу в лабораторію лікарні ШМД і бачу, що все якось не так»
«Я не уявляв, наскільки ця робота важлива. Навіть у серіалі — лікарів багато, а лаборант один. Але одного разу, опинившись у лікарні швидкої допомоги, я спеціально знайшов у лабораторію. Картина, скажу я вам, мені відкрилася дещо інша. Там… не один, а багато лаборантів! Три відповідають лише за кров, інші — за сечу, є й окремий, що проводить аналізи на алкоголь та наркотики.
Мій герой — унікальний кадр. У житті, потрапляючи в лікарняні стіни, на лаборантів ми звертаємо не багато уваги. Ну, подумаєш, лаборант! А часом він знає навіть більше, ніж лікар.
Наприклад, ви знаєте, що таке аскорбатоксидаза? Ні? А я тепер знаю.
Коли вперше відкрив сценарій, трохи затинався, читаючи незнайомі слова, яких, скажу я вам, було чималенько. Але гул допоміг: після того, як узнав їх значення, мені навіть стало легше вимовляти складні назви, та й лунають вони в моєму виконанні вже природніше.
Узагалі ж у нашому серіалі все відбувається за законами життя, але не так, як у житті. Набагато важливіші людські стосунки, характери, ніж деталізація медичних подробиць.
Звичайно, наша лікарня — майже ідеальна: у ній лікарі ніколи не хамлять і не беруть хабарів, зцілюють абсолютно від усіх хвороб. А вже лікарям у справжньому житті вирішувати, брати приклад з нашої лікарні чи ні. Іноді мені пишуть у соцмережах: «Терміново! Вкажіть адресу вашої лікарні».
Мені як молодшому персоналу «призначено» весь час потрапляти у якісь комічні ситуації. Наприклад, зараз знімаємо сюжет, у якому я вимушений був принести до лікарні вихованця своєї дівчини карликове порося. Чому приніс? Попросила посидіти з малим, але ж у лікарню, як завжди, викликали терміново. Міні піггі, звичайно, оскандалився. Але я ж знаю, як поводитися з біоматеріалом! Чи можливе таке у справжній лікарні? А це вже питання до вас, лікарі!»
У шостому сезоні не тільки з’являються нові персонажі, а й відбувається «реінкарнація» старих. З однією із таких героїнь — Катериною Павлівною Голуб — пов’язано багато цікавих сюжетів, зокрема й «лавсторі». Нова виконавиця цієї ролі актриса Ольга Кіяшко дивилася всі сезони серіалу і переживала за долі його героїв. Ольга вважає, що на нашому телебаченні таких серіалів має бути якомога більше. Чому?
Ольга Кіяшко: «Випробування нам даються за силами нашими»
«Довіра населення до лікарів сьогодні, на жаль, мінімальна. І через занадто дорогі ліки, які вони заангажовано призначають, і через грошовий фактор, і через низьку кваліфікацію (мовляв, вона зовсім не та, ніж була в радянські часи, коли лікарський диплом неможливо було купити), і через лікарські помилки. Ми знімаємо «Черговий лікар» і подібні серіали, аби відновити пієтет до лікарень та лікарів. До цього серіалу в мене вже були «лікарські» ролі в серіалах «Клініка», «Історія одного злочину». Але в серце запав саме «Черговий лікар». Лікарі мають дивитися його і ставати кращими, а пацієнти — одужувати. Взірцевий лікар — передусім людина з великої літери, яка переймається не формулами, приписами та відбуває на робочому місці з 8.00 до 18.00. Це людина, якій можна зателефонувати у важку хвилину і почути слово співчуття та отримати екстрену допомогу навіть по телефону.
Найскладніший момент під час знімального процесу, звичайно ж — операції. Нас, звісно, консультують фахівці, показуючи, як ми маємо діяти, як тримати інструменти. Віднедавна найчастіші сторінки, які у мене в закладках, — ютуб-канали з операціями. Мої рідні досі дивуються, чому я так полюбила треши та кров. Думають, мабуть, що то мій фетиш, та насправді я вчуся віртуально оперувати. У мене є знайомі хірург, нейрохірург, патологоанатом, із якими я весь час консультуюся. Вони розповідають мені про інший бік своєї роботи. Вчать, як залишатися спокійним у стресовій ситуації. Я як екстраверт та людина імпульсивна, перебуваючи на місці лікаря, розумію, наскільки складно іноді стримувати емоції. Лікар має ставитися до всіх свої пацієнтів однаково милосердно. Іноді доводиться оперувати не лише хороших людей, а й злочинців, і усіляких поганців, але допомогти він зобов’язаний кожному.
Мабуть, найскладніше для лікаря — повідомляти людину про невиліковний діагноз. Підтримати пацієнта, дати йому стимул гідно прожити останній період, прийняти це останнє випробування…
Хто знає, можливо, наші рішення в серіалі допоможуть комусь зі справжніх лікарів, підкажуть вихід з такої ситуації. І подарують розуміння, що випробовування нам даються за силами нашими. Аби залишалася надія, що завтра є!
З великою шаною ставлюся до лікарів і до їх роботи. І дуже сподіваюся, що ці почуття мені вдасться передати на екрані. Може тоді більше дітей, молодих людей, котрі подивляться серіал, захочуть стати справжніми лікарями».
Олена ЖОГА, «ВЗ»
