Реформа, яка розпочалася минулого року, не лише стала вироком для відомчих медичних закладів, а й погіршила ситуацію в комунальних установах. Адже фінансування, що виділялося з держбюджету із розрахунку на кількість населення регіону, відтепер розподіляється ще й на колишні відомчі лікарні. У місцевих бюджетах теж не густо. Тож для нормального функціонування «додаткових» медичних закладів банально не вистачає коштів. «Позбутися» їх теж не можна, оскільки законодавством прописано, що при реорганізації не можна змінювати вид діяльності закладу і передавати його у приватну власність. Тож усі сторони цього реформаторського процесу загнані в глухий кут.
Минулого року в Черкаській області під реформування потрапили три установи: ДЗ «Відділкова лікарня станції ім. Т. Шевченка ДП «Одеська залізниця», ДЗ «Вузлова лікарня ст. Христинівка ДП «Одеська залізниця» та ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №14 Міністерства охорони здоров’я України». Уже рік ці медичні заклади намагаються вижити за новими правилами. Однак на фоні тотального безгрошів’я та недосконалого законодавства зробити це нелегко.
Наталія КОГУТ, головний лікар ДЗ «Вузлова лікарня ст. Христинівка ДП «Одеська залізниця»На сьогодні від мене вимагають скоротити штат працівників із 79 до 35 осіб. З такою кількістю співробітників надавати медичну допомогу буде практично неможливо. Адже необхідні не лише медпрацівники, а й обслуговуючий персонал. Не може ж лікар і хворих приймати, і підлогу замість прибиральниці мити. А належне функціонування медичного закладу залежить від кількості лікарів.
Минулого року ми вже скоротили 50 осіб. Кого знову скорочувати? Тим більше, що окрім місцевого населення ми продовжуємо обслуговувати залізничників, котрі охоплені системою страхової медицини. Вони приходять до нас отримати медичну допомогу зі страховими полісами. За списками працівників залізниці ми обслуговуємо 3976 мешканців Христинівки та району (разом із дітьми залізничників і пенсіонерами). Ще є працюючі на лінії — 918 осіб, що приїжджають на медкомісії. При цьому фінансування отримуємо лише за мешканців Христинівщини. Тож нині надаємо тільки амбулаторно-поліклінічну допомогу — цілодобового стаціонару, як раніше, уже не буде. Лікарню ж тепер хочуть перетворити на денний стаціонар. Однак те, чого від нас вимагає районна рада, зробити нереально, до того ж, я не маю законного права скорочувати людей.
На сьогодні ми виконуємо свої функції. Це передусім — гарантування безпеки руху, проведення медичних оглядів працівників залізниці, надання амбулаторно-поліклінічної допомоги. З ПАТ «Укрзалізниця» нині співпрацюємо за додатковими угодами.
Під вивіскою державного закладу працюватимемо ще один місяць — таким визначено перехідний період. Перетворившись на комунальний заклад, ми повинні будемо підписати нові угоди із залізничниками. І це було б логічно, оскільки в нас все організовано для їх обслуговування: і відповідне медичне обладнання, і спеціально навчений персонал. Проте фінансування немає, і це, фактично, — ліквідація закладу.
Місцева влада пропонувала на базі нашої лікарні створити амбулаторію сімейної медицини, у штаті якої буде не більше 21 людини. А що робити іншим? На мою думку, на основі нашої установи можна було б організувати районну поліклініку хорошого рівня, бо ж у нас є все необхідне обладнання, додаткові підрозділи: рентгенкабінет, фізкабінет, лабораторія, кабінет функціональної діагностики. Проте керівництво районної лікарні вирішило, що районну поліклініку потрібно перевести в їх приміщення, аби все було в одному місці. На це в районному бюджеті уже заплановані кошти.
Ситуація просто критична. Мене як керівника змушують звільнити людей. Ось і виходить, що в центрі зайнятості гроші на виплату допомоги по безробіттю є, а у держави на утримання працюючих медиків — немає.
Сергій ЧУГРЕЄВ, головний лікар ДЗ «Відділкова лікарня станції ім. Т. Шевченка ДП «Одеська залізниця»На сьогодні в нашій лікарні 235 співробітників. Заклад фінансується за рахунок медичної субвенції, яка становить 72% від потреби. Зокрема на зарплату необхідно 540 тис. грн на місяць, а виділили лише 440 тис. Відповідно до Закону «Про Державний бюджет України на 2016 рік» медична субвенція використовується на виплату заробітної плати та частково — на оплату комунальних послуг, але лікарня має й інші статті витрат: закупівля медикаментів, харчування хворих, проведення поточних і капітальних ремонтів, придбання обладнання, оплата пільгових рецептів, підготовка фахівців тощо. Допомагає спеціальний фонд, що існує в закладі, де акумулюються кошти, отримані за проведення медичних оглядів залізничникам, та відшкодування за пролікованих залізничників і пенсіонерів згідно з програмами добровільного медичного страхування.
24 листопада 2015 року Кабінет Міністрів прийняв Постанову №1024 «Про затвердження нормативу забезпечення стаціонарними лікарняними ліжками у розрахунку на 10 тис. населення». Відповідно до норм ліжковий фонд закладів охорони здоров’я Сміли повинен становити 320-330 ліжок. Нині їх — 505 (у тому числі в нашій лікарні — 100). На виконання згаданої постанови Департаментом охорони здоров’я Черкаської облдержадміністрації розроблено «Календарний план оптимізації мережі закладів охорони здоров’я Черкаської області на 2016-2018 рр.», яким зокрема передбачено організацію Центру первинної медико-санітарної допомоги, а потім — поетапне приведення ліжкового фонду у відповідність до згаданих норм. Логічно було б залишити одну лікарню, де люди працюватимуть на повну ставку, будуть зацікавлені у своїй роботі та з яких можна буде спитати за результат.
Дуже хочеться, щоб залізничники відчули покращення рівня надання медичних послуг після проведення реформ. Вони продовжують звертатися до нас по допомогу. Як і раніше, ми проводимо медогляди працівників ПАТ «Укрзалізниця», співпрацюємо зі страховими компаніями згідно з програмами добровільного медичного страхування. Маю надію, що метою реформування є реальне підвищення якості медичного обслуговування мешканців Сміли, а не скорочення чисельності закладів охорони здоров’я та кількості працівників.
Василь ПОКОТИЛЕНКО, т. в. о. головного лікаря ДЗ «Спеціалізована медико-санітарна частина №14 Міністерства охорони здоров’я України»Сума субвенції, котру нам виділили, — на рівні минулорічної (4,6 млн грн), якої і в 2015 р. не вистачало. Щоб заклад нормально функціонував і обслуговував свою квоту населення (а це — 6800 осіб), необхідно ще не менше 3,3 млн грн. На зарплату є лише 65% від потреби. Скільки витримаємо за таких обставин, не знаю. Персонал вкрай незадоволений, у штаті залишилося 180 осіб із 280 та 70 ліжок із 170. Складається враження, що робиться все, аби ми самостійно закрилися. Але за законом ми цього зробити не можемо. Міністерство охорони здоров’я, хоч нас і не фінансує, але й не ліквідовує, зазначаючи, що нашу долю тепер повинна вирішувати міська влада. Представники ж останньої пояснюють: заклад усе ще в підпорядкуванні Міністерства. Після місцевих виборів при владі тепер нові люди, тож усі питання розглядаються по другому колу.
Є пропозиції депутатів передати заклад у комунальну власність області. Свого часу ми пропонували на базі СМСЧ №14 відкрити реабілітаційний центр для бійців АТО, але в Міністерстві оборони України відповіли, що держава відповідними установами забезпечена.
Микола КЛІМОВ, заступник Голови Черкаської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України, Заслужений лікар УкраїниТож із тими закладами, котрі передали в комунальну власність громади, не знають, що робити. Як розпорядитися величезними площами, додатковою кількістю ліжок? Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1024 в області затверджено комплексний план щодо оптимізації ліжкового фонду, де виписано поетапне зменшення кількості ліжок. Лише цього року планують скоротити 1 тис. ліжок, у 2017-2018 р. — ще 2 тис., а це призведе до скорочення десь 900 посад медичних працівників.
Навіть коли за такої ситуації на базі СМСЧ №14 вдасться розмістити реабілітаційний центр і передати його в комунальну власність області, як це пропонують окремі депутати, то все одно проблеми повністю не вирішити, адже коштів обласного бюджету не вистачатиме.
Іван ДАЛІБОЖАК, депутат Черкаської обласної радиАле якщо із передачею залізничної лікарні питання вирішене, то СМСЧ-14 досі залишається державним закладом без державного фінансування. Цього року її планують передавати на баланс міста, але без грошей. А в смілянському бюджеті коштів для утримання цієї установи немає.
Питання потребує термінового вирішення, адже медико-санітарна частина фактично залишається без фінансування. Тому я з групою депутатів обласної ради зі Сміли надіслали депутатське звернення Голові Черкаської обласної ради, Голові облдержадміністрації, міському Голові Сміли, аби привернути увагу до проблеми. Як результат, на останній сесії Черкаської обласної ради депутати ухвалили звернення до Кабінету Міністрів України щодо функціонування ДЗ «СМСЧ-14» у м. Сміла. Наші пропозиції: створити робочу групу з фахівців головного управління промисловості та головного управління охорони здоров’я ОДА, долучити аналогічних спеціалістів виконавчого комітету Смілянської міської ради, а також представників Черкаського регіонального відділення Фонду держмайна України для передачі майна в обласну чи міську комунальну власність. У разі, якщо заклад залишиться державним, передати будівлі Міністерству охорони здоров’я України (зараз вони на балансі збанкрутілого підприємства).
Хочу зазначити, що СМСЧ-14 має зручне географічне розташування. Стаціонар забезпечений усім необхідним для лікування хворих. У закладі потужна урологічна, фізіотерапевтична, клінікодіагностична база, а також сучасно укомплектований операційний блок. Працюють висококваліфіковані спеціалісти, тож громада хоче, аби лікувальний заклад функціонував. Його можна перепрофілювати, наприклад, у міжрайонний урологічний центр із відділенням гемодіалізу, центр хоспісно-паліативної допомоги, відділення реабілітації воїнів АТО, учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та членів їх сімей або в лікарню планового відновного лікування.
Прикро, що ніхто не замислюється над перспективами. Черкаська облдержадміністрація активно займається питанням відновлення роботи підприємств, які вироблятимуть продукцію і сплачуватимуть податки. Нині у Смілі освоюються підприємці зі Сходу. На колишньому приладобудівному заводі знову почали налагоджувати виробництво. Там, у промисловій зоні, можна започаткувати індустріальний парк. А якщо підприємство працює, то з’являються додаткові робочі місця. Не виключено, що через 2-3 роки не вистачатиме закладів, які надаватимуть медичну допомогу. На мою думку, будь-яке реформування слід починати, налагодивши перед тим інфраструктуру. Правила повинні бути такі: спочатку умови для реформ, а потім — самі реформи.
Дізнатися, як планують реорганізовувати колишні відомчі заклади керівники місцевих органів влади, так і не вдалося. Голова Христинівської районної ради Анатолій Бордун повідомив, що це питання на сесії райради ще не вирішувалося. Голова Смілянської міської ради Олексій Цибко, пославшись на зайнятість, обіцяв передзвонити, натомість навіть не бере слухавки.
Інна ХІМІЧУК, спеціально для «ВЗ», м. Черкаси
