Чернігівський онкологічний диспансер — потужний лікувальний заклад, який традиційно входить до п’ятірки найкращих профільних установ України за рівнем надання медичної спеціалізованої онкологічної допомоги та основними показниками. Останніми роками фінансування диспансеру на капітальні видатки недостатнє, що не дає змоги забезпечити заклад сучасною лікувально-профілактичною апаратурою та провести вкрай потрібний капітальний ремонт.
Сумні реалії
Валерій Зуб, головний лікар Чернігівського обласного онкологічного диспансеру, Голова постійної комісії обласної ради з питань охорони здоров’я та захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС, доцент кафедри оздоровлення та реабілітації Чернігівського національного технологічного університету, кандидат медичних наукБракує закладу й сучасної наркозно-дихальної апаратури, ендоскопічного обладнання, дуже потрібні хірургічний лапароскоп, устаткування для трансуретральної резекції простати та сечового міхура й деяке інше операційне обладнання для проведення малоінвазивних оперативних втручань. Заклад потребує й нового магнітно-резонансного томографа, бо той, що маємо, працює більше восьми років і практично вичерпав свій ресурс.
Одне з нагальних питань — ремонт приміщень онкодиспансеру, зокрема радіологічного корпусу. Протягом останніх років силами працівників косметичний ремонт проводили в усіх відділеннях, але капітального не було вже понад 40 років. Крім того, плануємо утеплити поліклінічне відділення, якому вже більше 50 років. Зараз подали заявку на участь у державній програмі енергозбереження, готуємо технічну документацію.
В очікуванні законодавчих змін
А ще ми дуже сподіваємося на зміни в законодавстві щодо збільшення фінансової незалежності, які були анонсовані Міністерством як основна складова медичної реформи, але й досі не прийняті.
Якщо наша установа отримає можливість надавати деякі платні послуги непрофільним пацієнтам, ми зможемо залучити кошти на придбання необхідного обладнання, проведення ремонту та інші потреби. Адже наші лікарі виконують унікальні оперативні втручання, які ми могли б проводити і непрофільним хворим. Наприклад, у нас є спеціалісти з пластичної хірургії — вони можуть здійснювати майже весь спектр таких операцій. Також маємо сучасний УЗ-апарат, що дає змогу робити УЗД серця, суглобів тощо.
Суттєву економію коштів, на мою думку, може дати і ефективніше використання приміщень. Наприклад, зараз маємо вільне приміщення: його слід або відключати від опалення або ж здавати в оренду. Але якщо в нас не використовується за призначенням лише невелика підсобна кімната, то в районних лікарнях стоять майже порожніми цілі корпуси — на їх опалення взимку витрачаються чималі кошти. Тож за умови фінансової незалежності лікувального закладу його керівник зможе ефективніше розпорядитися ресурсами та намагатиметься щось заробити для лікарні.
На короткому повідку?
На жаль, сьогодні навіть тими незначними коштами, що виділяються з державного бюджету, лікарні не можуть розпоряджатися самостійно. Наприклад, обласний онкодиспансер має один мамограф, потужностей якого вкрай недостатньо для потреб області. Хотіли придбати прилад за кошти обласного бюджету, але виділених грошей не вистачило, тож питання залишається відкритим. Водночас Міністерство охорони здоров’я України закупило для нашої області три мамографи харківського виробництва, але їх можна використовувати лише для скринінгу захворювань молочної залози в центральних районних лікарнях. Ці мамографи нашому закладу не підходять, адже нам потрібні тільки високоточні апарати.
Під час зустрічі з Міністром охорони здоров’я України Олександром Квіташвілі я особисто звертався до нього з проханням надати нам можливість на місці вирішувати питання щодо закупівлі обладнання. У закладі є тендерний комітет, є фахівці, які визначать вимоги до обладнання, — чому ж досі ми не маємо права самостійно його закуповувати? Наше Міністерство начебто говорить про надання більшої самостійності медичним закладам, але ситуація досі не змінилася на краще.
Проблеми починаються на первинці
Ще одна проблема — недостатня укомплектованість медзакладів області фахівцями-онкологами. Зазвичай онкологами в ЦРЛ за сумісництвом працюють хірурги, терапевти, травматологи тощо (подібна ситуація спостерігається і в інших областях). Сучасна діагностика дає змогу виявляти рак на ранніх стадіях розвитку, завдяки чому хворий отримує шанс на повне одужання, тому нині велика увага приділяється профілактиці. І тут ключова роль відводиться лікарям первинної ланки: саме від них залежить раннє виявлення злоякісних пухлин, а відповідно — й ефективність лікування онкохворих. Ми можемо вплинути лише через санітарно-освітню роботу: наші спеціалісти щоквартально проводять навчання для лікарів первинної ланки — під час теоретичних і практичних занять навчають їх вчасно діагностувати рак різної локалізації.
Сьогодні, на жаль, лікар первинної ланки не завжди володіє всіма методами діагностики та не забезпечений у повному обсязі необхідною апаратурою, тож пацієнт змушений звертатися за консультацією до фахового спеціаліста. Я це бачу по нашій поліклініці, що працює з великим перевантаженням. Минулого року до неї звернулося понад 120 тис. пацієнтів, із них більше 30% — без направлення, обґрунтовуючи звернення бажанням проконсультуватися саме в наших спеціалістів. Звичайно, дуже добре, що пацієнти так нам довіряють, але, з іншого боку, це відволікає спеціаліста, який повинен консультувати онкохворих або ж пацієнтів із підозрою на онкологічну хворобу, а не відвідувачів із косметичними проблемами. Як наслідок — під кабінетами створюються черги, і профільний хворий інколи не може вчасно потрапити на прийом до лікаря.
Що чекає на диспансер?
Зараз говорять про те, що в Україні взагалі не буде спеціалізованих закладів, тож колектив диспансеру готується й до таких реформаторських рішень Міністерства. Я вважаю, якщо нас будуть об’єднувати з іншим лікувальним закладом, хірургічне відділення слід залишити окремим підрозділом, адже маємо потужну хірургічну базу і спеціалістів, що виконують унікальні операції. Крім того, у нас — єдине в області гематологічне відділення. На мою думку, його теж потрібно залишити в якості окремого підрозділу.
Але поки в Міністерстві розмірковують, кого ще їм оптимізувати та в якій кількості, онкодиспансер продовжує жити своїм звичайним щоденним життям: медики лікують пацієнтів, ремонтують приміщення, шукають гроші на оновлення обладнання. А ще — дуже сподіваються, що реформи допоможуть, а не нашкодять і без того обділеним українським пацієнтам.
Олена БЕРЕЗКІНА, спеціально для «ВЗ», м. Чернігів
