Днями МОЗ зробило гучну заяву: зарплатня сімейного лікаря перевищуватиме 15, а то й 20 тис. грн. Щоправда, у розрахунках Міністерства ми чомусь не бачимо видатків на юридичну та бухгалтерську підтримку, транспортні витрати, страхування ризиків і багато іншого, що мають обов’язково сплачувати приватні підприємці. Наприклад, із тих коштів, котрі лишаються в лікаря після покриття первинних витрат, він має ще заплатити за оренду приміщення, комунальні послуги, прибирання, зв’язок, регулярну дезінфекцію, проведення обов’язкових аналізів пацієнтам тощо. І це тільки в умовах міста. У сільській місцевості ситуація буде складнішою: супутніх витрат там набагато більше.
«Найслабший верблюд»
Валерій ДУБІЛЬ, народний депутат України VI, VII і VII скликань, член Політичної ради ВО «Батьківщина», Голова Чернігівської обласної партійної організації ВО «Батьківщина»Поки що запропонована Міністерством реформа діє винятково на користь міста, але я вважаю, що ставитися до села як до «придатка» — неприпустимо! Село — це основа відродження та розбудови нашої держави.
ФАПи таки закриють(-ся)?
Останні заяви представників Міністерства свідчать, що на стан сільської медицини просто закривають очі. Заступник Міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк виступив із заявою про необхідність скоротити кількість ФАПів, оскільки вони нібито не забезпечують селян лікарською допомогою. Особливо цинічним виглядає те, що насправді в Міністерстві розуміють: утримання ФАПів стане суттєвою статтею витрат для сільських лікарів, але замість того, щоб запропонувати реально діючий механізм їх фінансування, цю проблему навмисно ігнорують і замовчують.
Ще одна теза Павла Ковтонюка: «У селах, як і в містах, працюватиме формула: держава — страхує, лікар — лікує, а громада — господарює». Погодитися з цим означає власноруч винести смертний вирок сільській медицині. По-перше, згідно з міністерським проектом реформи громади залишаться без субвенції на первинну медико-санітарну допомогу, бо вся первинна ланка фінансуватиметься централізовано коштом так званого державного страхування. Механізму прямого фінансування первинної ланки громадами не існує, тому «господарювати» ОТГ точно не зможе.
Наступна теза: «Я прогнозую, що з часом ФАПів ставатиме менше, натомість з’являтимуться різні механізми, як їм укрупнятися, як добратися лікарю до людей». Залишити село взагалі без ФАПів — неможливо. Це має бути довготривалий покроковий процес реорганізації, під час якого в сільській місцевості з’являться альтернативні можливості для надання медичних послуг. Проте фельдшери все одно працюватимуть, навіть якщо ФАПи (як фізичні об’єкти) будуть ліквідовані, відповідно, гроші на зарплати фельдшерам треба буде виділяти.
Павло Ковтонюк також стверджує: «Я був на з’їзді об’єднаних громад у Харкові… У країні поступово перестають говорити: сільська медицина вмирає, дайте грошей». Я не знаю, які ОТГ відвідував заступник Міністра, проте в багатьох куточках держави про вмирання сільської медицини не просто говорять, про це кричать. Тому рятувати її треба негайно.
Реальність
Зроблю кілька уточнень на прикладі Чернігівщини, якою я опікуюсь. Завдяки нескладним розрахункам ви побачите, що реформаторські ініціативи МОЗ забезпечать місцевих лікарів у кращому випадку зарплатнею, меншою ніж 2,5 тис. грн на місяць, а в гіршому — призведуть до їх банкрутства! Моя аналітика ґрунтується на «лояльних» розрахунках Міністерства. Спробуємо підрахувати, що ж залишиться в сільського лікаря після всіх обов’язкових платежів, враховуючи характерні особливості та відмінності сільської медицини.
Спочатку визначимо, у чому ж відмінність між первинною ланкою у міській та сільській місцевостях. У місті персонал «лікарської практики» складається з двох осіб — лікаря й медсестри. Натомість у селах до складу «лікарської практики», тобто амбулаторії, зазвичай включено кілька ФАПів сусідніх сіл. Якщо в місті лікар легко може обійти всю свою дільницю в кілька багатоквартирних будинків пішки, то в сусіднє село не находишся. У зв’язку із цим виникає потреба утримувати ще мінімум один автомобіль, що обумовлює додаткові транспортні витрати.
А тепер визначимо на реальних прикладах, скільки ж насправді залишиться на зарплатню сільського лікаря та його підлеглих після впровадження реформаторських змін згідно з планами МОЗ.
Для початку підрахуємо універсальні додаткові витрати.
Зупинимося на кількох конкретних прикладах.
Нова Басань
У селі Нова Басань, розташованому на території Бобровицького району, працює амбулаторія на трьох лікарів та три ФАПи у складі амбулаторії. За штатним розписом: 3 лікарі, 6 медсестер, 3 фельдшери, 1 лаборант, 1 водій. Зона обслуговування — 4,5 тис. осіб. Тобто кожен лікар обслуговує по 1,5 тис. пацієнтів та сплачує третину коштів на утримання персоналу.
Згідно з розрахунками МОЗ, у випадку, коли лікар обслуговує 1,5 тис. пацієнтів, на 1 лікарську практику має лишитися 17,9 тис. грн на заробітну плату та інші поточні витрати. А тепер віднімемо кошти на додаткові витрати:
- на утримання амбулаторії — 2 тис. грн;
- на транспортні витрати — 2 тис. грн;
- на утримання ФАПу — 2,5 тис. грн.
Після усіх виплат лікарю залишається 11,4 тис. грн. Цю суму потрібно поділити на кількість персоналу (1 лікар, 1 фельдшер, 2 медсестри, 1/3 ставки водія, 1/3 ставки лаборанта, загалом — 4,66 ставки). Отже, середня зарплатня однієї особи на місяць становитиме 2,446 тис. грн. Як вам такі цифри? Хто готовий іти працювати лікарем у режимі 24/7 за такі гроші?
Отже, це далеко не ті 15-20 тис. грн на місяць, які обіцяє МОЗ! Зауважу, я навів приклад, коли в амбулаторії працює не один, а кілька лікарів, і супутні витрати розподіляються між кількома практиками. Ще слід враховувати, що й щільність населення тут достатньо висока, значно більша, ніж у середньому по області. Але такі «ідеальні» приклади — швидше винятки, ніж правило. У більшості сіл не буде ані достатньої кількості пацієнтів, ані повної укомплектованості амбулаторії лікарями.
Косачівська амбулаторія
До складу Косачівської амбулаторії (Козелецький район) входять два ФАПи. Амбулаторія обслуговує 4 села із загальною кількістю населення трохи більше, ніж 800 осіб. За штатним розписом кількість працівників має бути такою: 1 лікар, 1 медсестра, 2 фельдшери та 1 водій.
А тепер порахуємо витрати та прибутки лікаря. Аби було простіше, припустимо, що в селі мешкає 1 тис. осіб. Отже (згідно з розрахунками МОЗ), лікар отримає 9,9 тис. грн на зарплатню та інші витрати. Віднімаємо супутні витрати: двічі по 2,6 тис. грн на утримання ФАПів, 3 тис. грн. — амбулаторія, 3 тис. грн — транспорт. Отже, загальні витрати становлять 11,2 тис. грн. Тобто баланс лікаря — мінус 1,3 тис. грн на місяць. Висновок: лікар виявиться банкрутом, оскільки змушений буде доплачувати державі за право лікувати жителів свого селища!
Булахівська амбулаторія
До складу Булахівської амбулаторії (Козелецький район) входять 4 ФАПи, обслуговуються 1,4 тис. осіб. Загальний штат — 7 працівників: 1 лікар, 1 лаборант, 1 медсестра, 1 водій, 4 фельдшери.
Знову округлимо кількість населення, уже до 1,5 тис. осіб. Згідно з розрахунковою таблицею МОЗ лікар отримуватиме 17,9 тис. грн на місяць. Віднімаємо супутні витрати: ФАПи — 4 по 2,5 тис. грн,
амбулаторія — 3 тис. грн, транспорт — 3 тис. грн (загалом — 16 тис. грн). Після здійснення всіх платежів на зарплатню сімом членам медперсоналу в лікаря залишається 1,9 тис. грн.
Песимізм? Та ні — оптимізм
Хотілося б вірити, що ці розрахунки помилкові, проте, на жаль, вони абсолютно правдиві. І далеко не песимістичні, а навпаки — дуже й дуже оптимістичні. Проблема в тому, що розрахунки МОЗ далекі від реальності, а його заяви — популістські твердження, які на практиці не працюватимуть. У цьому легко пересвідчитись, якщо звернути увагу на інформацію про фінансування первинної ланки Козелецького району у 2016 році.
Згідно з офіційними даними, минулого року на фінансування первинної ланки району було виділено 11 млн грн. Населення району — 24,5 тис. мешканців, отже, на одну особу виділялося 448 грн на рік. Під час численних зустрічей з медичними працівниками Козелецького району я пересвідчився, що цих 448 грн катастрофічно не вистачає. Проте за такого рівня фінансування в районі працює центр ПСМД, 11 амбулаторій, 54 фельдшерські пункти та ФАПи. Зрозуміло, що таких обсягів фінансування недостатньо і що система первинної допомоги потребує значно більших коштів для ефективного функціонування. Уже зараз у деяких селах ФАПи утримуються не завдяки нарахуванню субвенцій на первинну ланку, а коштом місцевих громад (добре, що в них є така змога, але це — порушення норм і правил). А що ж буде після впровадження міністерської реформи фінансування первинки? Тепер згідно з нормативами МОЗ виділятиметься всього 210 грн на одного пацієнта в рік, тобто у понад два рази менше, ніж було.
Питання: як у такій ситуації можна «оптимізувати» витрати? Особливо з урахуванням того, що 86% із цих 11 млн грн зараз ідуть на заробітну плату медичним працівникам, 10% — на оплату комунальних платежів і, відповідно, 4% — на всі інші витрати?
Правильну відповідь ви вже, напевно, зрозуміли: «оптимізувати» витрати можна лише скороченням фонду заробітної плати за рахунок масового звільнення медиків. Отже, ініціативи МОЗ призведуть не до підвищення заробітної плати сільським медпрацівникам, а до скорочення мережі лікувальних закладів. Сумно дивитися, як МОЗ фактично добиває і так ледь живу сільську медицину.
Запропонований Міністерством механізм фінансування первинної медичної ланки неефективний. Замість того, щоб займатися популізмом, обіцяючи золоті гори лікарям у містах (за рахунок слаборозвинених регіонів), МОЗ мало б або розробити універсальний механізм, однаково придатний і для сільської місцевості, і для міста, або приділити окрему увагу сільським регіонам із низькою щільністю населення та розробити для них спеціальний порядок реформування.
За матеріалами сайту lb.ua
