Ще у вересні минулого року в МОЗ відбулося перше й останнє обговорення можливості застосування санкцій до Російської Федерації у фармацевтичній сфері. Був навіть проведений круглий стіл «Санкції проти Російської Федерації: виклики чи перспективи для українського фармацевтичного ринку?», на якому чомусь жодного разу не згадувалося найбільше фармацевтичне об’єднання України — Група компаній «Здоров’я», контрольована російським сенатором-олігархом Олександром Шишкіним, який підтримав і анексію Криму, й інші, м’яко кажучи, недружні дії влади РФ. А згадати її було варто ще й тому, що ця корпорація є одним із головних виробників кодеїновмісних препаратів — аптечного наркотику №1 в Україні, який несе загрозу хімічного геноциду наших громадян.
Кому війна…
Позиція МОЗ на проведеному заході була відстороненою й суто споглядальною. Заступник Міністра охорони здоров’я Наталя Лісневська, зрозуміло, наголосила на тому, що Україна має бути готовою до викликів, але потім… зняла з рідного відомства зобов’язання вжити будь-які заходи, додавши: справа МОЗ — аналізувати, адже «Міністерство не має права контролю за діяльністю суб’єктів господарювання України».
Що ж тоді в його компетенції? Можливо, те, що з приходом до владних кабінетів екс-Міністра Олега Мусія і Голови Державної служби з лікарських засобів Михайла Пасічника ставлення до кодеїнової наркоманії змінилося з категоричного на лояльне? Коли було вирішено не ставити кодеїновмісні препарати на суворий предметно-кількісний облік, очільники галузі проявили й оперативність, і «державну мудрість».
Недарма ж у вересні минулого року вище керівництво Держлікслужби відвідало з дружнім візитом саме виробника кодеїнових препаратів із російським капіталом — харківську Групу компаній (ГК) «Здоров’я».
Ви, мабуть, впевнені, що в ході цього візиту піднімали болючі питання, шукали шляхи вирішення проблем із лікарським дефіцитом або висували пропозиції щодо санкцій і їх наслідків для пацієнтів? На жаль, жодної інформації про такі обговорення на офіційних сайтах МОЗ, Держлікслужби та компанії «Здоров’я» оприлюднено не було.
Олександр ШишкінЯкщо в 2011 році ГК «Здоров’я» займала 9-е місце в рейтингу найбільших виробників ліків в Україні з часткою ринку 2,76% та виручкою 77,3 млн дол. в оптових цінах (дані «Фармексперта», за повідомленням видання Gazeta.ua від 22 травня
2012 р.), то зараз за обсягом продажів посіла 4-е місце та є одним із лідерів з реалізації препаратів у РФ і країнах СНД.
…Про те, що 3 роки тому власником української ГК «Здоров’я» став колишній депутат Держдуми й екс-президент далекосхідної компанії «Амурметал» Олександр Шишкін, на початку 2012-го вперше повідомила газета «Комерсант». За даними видання, вартість придбаних активів могла досягати 150 млн дол. На ресурсах, що колекціонують компрометуючі відомості, Шишкіна відносять до лідерів кемеровського організованого злочинного угруповання. Російський інтернет-ресурс «Компромат.Ру» 2000 року включив його до списку 240 кримінальних авторитетів.
В українську фарму цей неординарний бізнесмен прийшов із російської металургії. Входив до рейтингу Forbes найбагатших росіян зі статком 2,3 млрд дол. Зараз — член Комітету Ради Федерації Росії з оборони і безпеки, представник правлячої партії «Єдина Росія».
До цього «Здоров’я» пережило банкрутство та ліквідацію державного підприємства, приватизація держактивів здійснювалася під керівництвом московського бізнесмена з гучним українським прізвищем Сало. Сьогодні фармацевтична корпорація об’єднує 3 підприємства в Харкові — «Здоров’я», «Здоров’я народу» і «Дослідний завод ДНЦЛЗ», а також київський завод «Фармекс» (колишній «Макс-Велл»).
Вперше ім’я Ігоря Сало пролунало у зв’язку з рейдерським захопленням київського інсулінового заводу «Індар», акції якого в результаті хитромудрих комбінацій перетекли спершу в Белізький офшор, а звідти — під заставу ЗАТ «КБ «Російський міжнародний банк». Після чого в приватизаційні пастки Сало потрапили харківські фармацевтичні держпідприємства.
Як повідомляла «Деловая столица» (09 червня 2009 р.), у 2007-му керівництво ДАК «Держмедпром» без відома МОЗ дало добро на продаж майна «Дослідного заводу Державного наукового центру лікарських засобів» (ДНЦЛЗ), яке повністю викупила однойменна, але приватна компанія — ТОВ «Дослідний завод ДНЦЛЗ». Засновниками останньої були Володимир Сало (син Ігоря Сало) та Олександр Доровський. За тією ж схемою в приватні руки перекочували потужності заводу «Здоров’я народу».
У дусі регіоналів
Зараз Олександр Доровський — генеральний директор ГК «Здоров’я» (за його словами, він 26 років тому розпочав свою кар’єру механіком на фармацевтичному заводі «Здоров’я») і, як уже зазначалося, ігнорує всі відомості про те, що харківська компанія фактично є російською. Більше того, він активно позиціонує себе як патріот України, стверджуючи, що пожертвував для потреб АТО навіть власний джип.
Втім, чого не зробиш, щоб діловий імідж був бездоганним? Однак, на жаль, фотодокази того, що Доровський дійсно переробив свій позашляховик на машину швидкої допомоги, не з’явилися ані в пресі, ані на його сторінці в соціальній мережі «Фейсбук». А там він висвітлював ледь не кожен крок своєї передвиборчої кампанії (минулого року бизнесмен брав участь у виборах до ВР).
Та гучна історія «патріотизму» бере початок 18 серпня 2014 р., коли на сайті «Обозреватель» з’явилася стаття, в якій повідомлялося, що ГК «Здоров’я» відмовилася продати бійцям АТО анальгетики та кровоспинні препарати за собівартістю.
У ГК «Здоров’я», з представником якої поспілкувався кореспондент видання, на умовах анонімності повідомили, що співробітники підприємства вкрай обурені такою позицією керівництва, але зробити нічого не можуть. «Власник цього бізнесу росіянин. Команда не продавати жодної таблетки для АТО без націнки — безпосередньо від нього. А всі просто тримаються за свої робочі місця», — пояснили працівники.
Схоже, поширення цих чуток не на жарт схвилювало керівника «Здоров’я», адже «на носі» були передвиборчі перегони. Так і народився міф про переобладнаний джип та, про всяк випадок, ще й казка про те, що очолювана ним фармацевтична компанія безпосередньо допомогла українській армії більш ніж на 4 млн грн.
МОЗ також включилося в PR-кампанію й повідомило 26 серпня 2014 р. на своєму офіційному сайті, що ГК «Здоров’я» надала Міністерству більше за всіх — 40% — гуманітарної допомоги (895 тис. грн).
Решта фармвиробників (понад 10) були перераховані скоромовкою, проте їх сумарна гуманітарна та фінансова допомога обчислюється десятками мільйонів гривень.
У відповідь на це обурені представники волонтерських організацій заявили, що «Здоров’я» поставляє в зону АТО тільки те, що «дешево і сердито», і просто робить піар, аби запобігти бойкоту російських товарів. А дійсно необхідні препарати знайти можна тільки на чорному ринку за великі гроші.
Крім того, ГК «Здоров’я» — єдина компанія в галузі, що знайшла кошти на запуск телевізійного ролика з вихвалянням себе коханої, що не покладаючи рук надає допомогу військовослужбовцям. Ролик демонструвався по національному телебаченню, в тому числі у прайм-тайм. Пафосними статтями про патріотів зі «Здоров’я» заряснів і сайт галузевого тижневика «Аптека»: PR-кампанія набувала обертів.
У вересні 2014-го ГК «Здоров’я» запрошує провідних працівників Міністерства охорони здоров’я на відкриття нових реконструйованих виробничих майданчиків. Серед гостей — і Голова Держлікслужби України Михайло Пасічник, і начальник Управління фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції МОЗ України Людмила Коношевич, яку називають довіреною особою компанії «Здоров’я» в МОЗ та людиною, що відповідає за «методичне забезпечення», вміло упаковуючи темні схеми в гарні обгортки.
З гордістю повідомлялося, що «Здоров’я» для збільшення потужностей провела модернізацію та реконструкцію виробничих ділянок відповідно до вимог GMP. За словами генерального директора, «підготували ще 5 ділянок, і запуск нових майданчиків дозволить збільшити виробництво ампул з 8 млн до 15 млн од. на місяць, таблеток — з 80 млн до 160 млн шт. на місяць». Тут мимоволі спадає на думку приказка про тих, кому війна як рідна мати.
Харківський мер Геннадій Кернес теж доклав зусиль, аби імідж управителя ГК «Здоров’я» був правильним: на початку серпня минулого року з його ініціативи рішенням міської ради Олександру Шишкіну було присвоєно звання «Почесного громадянина Харкова» нібито за спонсорську участь у будівництві харківських церков і реконструкції пам’ятників.
Але це вже був перебір. Такий реверанс місцевої влади перед російським бізнесом обурив не тільки громадськість та політиків, а й перших осіб держави. У ЗМІ цей жест був названий спробою Кернеса подати знак вірності Кремлю, а Голова МВС Арсен Аваков написав у своєму блозі: «За допомогою членів Партії регіонів та інших посіпак присвоєно звання «Почесний громадянин Харкова» члену Ради Федерації Росії і путінської «Єдиної Росії» Шишкіну Олександру. Сенатору Росії, який голосував за схвалення окупації Криму!»
Тоді, від гріха подалі, в офіційних прес-релізах «Здоров’я» з’явився «європейський акціонер компанії Леонід Володимирович Огородніков», в планах якого — придбання європейських фармацевтичних активів, що «особливо актуально при ризику скорочення українського та інших ринків збуту» (саме так, дещо цинічно, заявляє акціонер). Також «Леонід Огородніков» наголошував, що «в цей дуже непростий час компанія зважилася інвестувати в розширення виробництва близько
20 млн дол.».
До речі, є дані інтернет-видання Vlasti.net (стаття «Російський бізнесмен О. Шишкін рятує свої українські активи» від 19 серпня 2014 року), що російський олігарх веде переговори з відомою британською компанією Hanson Asset Management щодо передачі їй в управління активів харківської фармацевтичної групи «Здоров’я»: «Таким чином, О. Шишкін намагається убезпечити свій прибутковий актив, адже, коли санкції набудуть чинності, він утратить можливість вести будь-яку бізнес-діяльність на території України».
Що стосується виборчої кампанії О. Доровського (яка з тріском провалилася), то ще 22 жовтня 2014 року на сайті Рharma.net.ua було опубліковано цікаве розслідування (з фото- та відеодоказами) під промовистим заголовком «Гендиректор фармкомпанії «Здоров’я» викритий у підкупі виборців: російський бізнес замінив безкоштовні продуктові пайки на лікарські».
З’ясувалося, що люди Доровського масово роздавали виборцям пакети з символікою фармкомпанії, в яких знаходилися фармацевтичні препарати: диклофенак, панкреатин, мукалтин, дротаверин та ін. До того ж компанія «Здоров’я» випустила для виборців Доровського дисконтні картки з 20-відсотковою знижкою на всі препарати ГК.
Але згідно із Законом України «Про вибори народних депутатів України» проводити передвиборчу агітацію, що супроводжується наданням виборцям грошей чи безоплатно або на пільгових умовах товарів, послуг, інших матеріальних цінностей, забороняється. Така передвиборча агітація є непрямим підкупом виборців. Але що таке українські закони для російського бізнесу? До речі, лобіювати інтереси російських господарів підприємства через Верховну Раду України Олександру Доровському не довелося — він посів на виборах лише третє місце.
«Кодеїновий наркотрафік» російського виробництва
Та харківське «Здоров’я» відомо не тільки одіозним власником, наближеним до Володимира Путіна, але і продажем аптечних наркотиків.
До речі, 2007 року саме ця фармацевтична компанія засвітилася у зв’язку з проблемою безконтрольного розповсюдження аптечного наркотику «Трамадолу», котрий так само, як і кодеїнові препарати зараз, можна було придбати без рецепта. У тому, що на харківських фабриках можуть штампувати не тільки легальний, але і «чорний» — неврахований «Трамадол», фармацевтів звинувачував керівник обласного Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Олег Алешко.
Після переведення «Трамадолу» на предметно-кількісний облік компанія опинилася серед лідерів «кодеїнового наркотрафіку» і щорічно запускає нові бренди аптечних наркотиків, у тому числі безрецептурні («Кодетерп», «Кодефемол®», «Пентасед»).
Отже, винищувати українців ГК «Здоров’я» вчилася багато років і досягла статусу експерта з цього питання. В нинішній ситуації, за потурання вже нового Міністра охорони здоров’я, російський бізнес, окрім внутрішнього кодеїнового фронту, успішно воює з українцями ще й у зоні АТО: кошти, виручені за аптечні наркотики, перетворюються на кулі та гармати, які позбавляють життя наших солдатів і мирних мешканців Сходу України. Невже проголошені санкції проти країни-агресора так і не будуть введені й капкан жадібності не зачиниться?
Богдан КОНОВАЛОВ, спеціально для «ВЗ»
