Міністерство охорони здоров’я 16 березня винесло на громадське обговорення проект Закону «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів», який визначає гарантії держави щодо фінансування надання застрахованим особам необхідних медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів державного солідарного медичного страхування. Законопроект розроблено з метою реалізації Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я, затвердженої розпорядженням КМУ від 30.11.2016 р. №1013-р. МОЗ називає цей документ «першим і головним законом медичної реформи, що встановлює єдині для всіх правила» і дає відповідь на запитання, як працюватиме система охорони здоров’я, як гроші «підуть за пацієнтом» та як розподілятимуться страхові внески громадян.
Суть законопроекту
МОЗ пропонує впровадження двох страхових пакетів. Перший — мінімальний, який повністю оплачуватиме держава. До нього увійдуть екстрена, первинна (на рівні сімейного лікаря, терапевта і педіатра) та паліативна (підтримання невиліковних хворих) допомога. Такі страховки вже в другій половині 2017 року видадуть усім без винятку українцям та іноземцям, які постійно проживають на території нашої країни й потребують соціальної підтримки. У рамках мінімального пакету громадянам будуть доступні всі процедури, які призначить лікар, — від аналізів до лікування. У 2017-му за кожного пацієнта, що підписав декларацію, лікарям платитимуть за єдиним тарифом — у середньому 210 грн. Окремим пунктом медичним працівникам заборонено під будь-яким приводом вимагати в пацієнтів гроші «мимо каси».
У страховий пакет другого типу увійдуть вторинна допомога (вузьких фахівців) і лікування в установах національного рівня. Його обіцяють запустити до 2020 року. Правда, у цьому випадку всі витрати держава на себе брати вже не буде, оскільки передбачена співоплата: частину коштів має вносити сам пацієнт. У якому співвідношенні держава і рядові українці оплачуватимуть таке, м’яко кажучи, недешеве лікування, у законопроекті не говориться. Цей нюанс повинен окремо опрацювати Кабмін. Для вказаного пакету вартість медпослуг буде вже іншою. Так звані тарифи спільної оплати також має розробити Уряд.
МОЗ пропонує кілька способів зменшення співоплати:
- профілактика — вчасно звертатися до сімейного лікаря та виконувати всі його рекомендації. У цьому випадку звернення, а отже, і співоплата за ліки та спеціалізовані процедури будуть мінімальними;
- адресна допомога, яку отримуватимуть соціально незахищені родини на покриття співоплати через окремі соціальні програми;
- придбання додаткового полісу добровільного медичного страхування.
У МОЗ переконані, що прозора та чесна система національного страхування надасть можливість приватним страховим компаніям максимально здешевити поліси добровільного медичного страхування і збільшити їх доступність для громадян.
Як громадяни платитимуть?
У МОЗ переконують — ніяк, оскільки українці вже сплачують страхові внески через загальні податки. Приміром, у 2016 році кожен громадянин віддав на медицину через податки у середньому 1764 грн (і на первинну, і на вторинну допомогу). Це і є страховий внесок. Страхові виплати медичним установам за громадян здійснюватиме єдиний національний страховик — Національна служба здоров’я України, яка оплачуватиме закладам охорони здоров’я надання медичних послуг конкретній людині, незалежно від їх форми власності (державної, комунальної чи приватної). Послуги та ліки, що не входять до державного гарантованого пакету (естетична медицина чи медикаменти, яких немає в доказовій базі та протоколах лікування), українці оплачуватимуть за своїм бажанням і самостійно. Так само з власної кишені громадяни покриватимуть вартість звернень до фахівців без направлення сімейного лікаря.
Паралельно МОЗ хоче законодавчо прописати, за що в медицині платитиме держава, а що «повісять» на місцеві бюджети. У розроблених Міністерством правках до Бюджетного кодексу зазначено: з державної казни фінансуватимуть первинну допомогу (сімейних лікарів) та програми громадського здоров’я (лікування туберкульозу, онкологічних, серцево-судинних захворювань, ВІЛ-інфекції/СНІДу). З місцевих бюджетів пропонується зняти первинну допомогу, але додати витрати на розвиток комунальних установ, що надають такі послуги. На практиці «розвиток» поліклінік, амбулаторій, фельдшерських пунктів — це також оплата комунальних послуг і ремонти. Держава візьме на себе лише частину витрат, які будуть закладені в медичні субвенції, що виділяються регіонам. Самі субвенції, які зараз розраховуються за кількістю населення в тому чи іншому краї, пропонується виділяти, виходячи з чисельності укладених з громадянами договорів про медобслуговування.
«Це унеможливить дискримінацію, скажімо, трудових мігрантів, які не прописані в певному населеному пункті, але постійно там живуть», — зазначено в пояснювальній записці до законопроекту.
За матеріалами UBR.ua та офіційного веб-сайту МОЗ України
