Чи не кожний новопризначений високопосадовець у своїх промовах наголошує на готовності влади до відкритого діалогу із суспільством. Михайло Пасічник, Голова Державної служби України з лікарських засобів, що здійснює державну регуляторну політику у сфері обігу лікарських засобів, попри гучні заяви, насправді ж готовий враховувати інтереси лише великих гравців. Малих представників фармгалузі держрегулятор чути не бажає, а тим, хто надто голосно відстоює свої інтереси, намагається всіляко ускладнити життя. Про це нам розповіла Олена Пруднікова, Голова Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Миколаївська фармацевтична асоціація ФармРада».
Олена Пруднікова, Голова Громадської організації «Всеукраїнське об’єднання «Миколаївська фармацевтична асоціація ФармРада»Активна громадська позиція ГО «МОФАФР» у питаннях захисту малого підприємництва протягом чотирьох років об’єднувала навколо себе ФОПів із різних регіонів країни. Таким чином з’явилася необхідність створити представництва в інших областях для координації цієї роботи в регіонах. Саме тому, за рішенням Загальних зборів ГО «МОФАФР» у серпні цього року, було змінено назву громадської організації, створено 14 відокремлених підрозділів у регіонах України, розпочато процес підтвердження всеукраїнського статусу в порядку, встановленому законом. Тепер ми є ГО «Всеукраїнське об’єднання «Миколаївська фармацевтична асоціація ФАРМРАДА» (ГО «ВОМФАФР»). Підтвердження всеукраїнського статусу дасть можливість ГО «ВОМФАФР» отримати рівні права та можливості з асоціаціями, що є лобістами аптечних мереж, дистрибуторів та виробників і мають всеукраїнський статус.
Небажання влади чути думку суспільства призвело до того, що наша організація вимушена була в червні цього року вкотре виходити під стіни Уряду. Слід відзначити, що акцію підтримали й фармацевти інших регіонів, небайдужі до проблем галузі. Тоді ми висунули ряд вимог, які подали Прем’єр-міністру України Арсенію Яценюку, зокрема: підпорядкування Держлікслужби України безпосередньо Уряду та відставка Міністра охорони здоров’я України Олега Мусія.
Михайло Пасічник, очоливши Держлікслужбу України, зазначав, що контроль громадськості за її діяльністю здійснюватиметься в тому числі шляхом функціонування 5 робочих груп. Для нас важливо, щоб результатом їх роботи стали саме системні зміни в законодавстві у сфері обігу лікарських засобів, а не чергове внесення формальних змін до чинних нормативно-правових актів.
Перш за все, це встановлення чітких правил гри на ринку і, звичайно, реформи галузі. Міністр охорони здоров’я Олег Місій своїм «брендом» обрав запровадження фармацевтичного самоврядування із обов’язковим членством та передачею частини наглядових функцій, зокрема ліцензування. При цьому ігнорується вимога статті 36 Конституції України: «Ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій». Таким чином, за головним законом України, неналежність до самоврядних організацій не може бути обмеженням щодо права займатися тим чи іншим видом бізнесу.
В окремих країнах Європи такі обмеження дійсно існують. Взяти хоча б функціонування Аптечної палати в Польщі, членство в якій для фармацевтів є обов’язковим. Тобто виконання професійних обов’язків там можливе лише за умови дотримання необхідних кваліфікаційних вимог і такого членства. Проте замовчується, що в Польщі взагалі відсутнє таке явище, як аптечні мережі. Для Мусія, який разом із Пасічником відстоює інтереси великого бізнесу, це, на жаль, не головне. Береться лише те, що вигідно… Отже, існує ризик створення в Україні таких організацій на чолі із представниками великого бізнесу та посилення тиску на мале підприємництво аж до унеможливлення його існування.
У той же час, у досвіді європейських країн — багато корисного для України. У тій же Польщі Аптечна палата перевіряє якість надання фармацевтичної допомоги, а уповноважений державний орган здійснює контроль якості лікарських засобів — для цього він закуповує зразки лікарських засобів в аптеці за державні кошти. У разі виявлення неякісних препаратів покарання несе виробник неякісних лікарських засобів — і це правильно. Вітчизняні ж органи контролю звикли звинувачувати в усьому аптеку —
кінцеву ланку в обігу лікарських засобів. Її зручніше перевірити та зарегулювати без зайвих зусиль. Від цього потерпають як аптеки, так і споживачі. Як приклад можу навести розповсюдження фальсифікату. Іноді складається враження, що боротьба з цим явищем зосереджена виключно на аптеці. До виробника фальсифікату дійти складніше, але доцільніше. Адже фальсифікат — це великий та гарно організований злочинний бізнес із підпільними фабриками і складним обладнанням, власними складами та мережею дилерів. До речі, саме звинуваченнями ФОПів у розповсюдженні фальсифікату пояснюють заходи, спрямовані на їх ліквідацію. Проте статистика свідчить про інше: переважна більшість випадків виявлення фальсифікату за останні 4 роки припадала на юридичних осіб, деякі склади із фальсифікатом узагалі не мали ліцензій. Для ФОПа ж втрата бізнесу (ліцензії) та свободи (оскільки розповсюдження фальсифікату — це злочин) заради входження в злочинне угруповання в якості дрібного дилера межує із самогубством. На цьому ми неодноразово наголошували у своїх виступах.
Слід впорядкувати також і роботу органів контролю. Непоодинокі випадки, коли інспектори Держлікслужби України, відбираючи зразки, вилучають у аптек найдорожчі лікарські засоби, не компенсуючи їхньої вартості. Але 98% таких препаратів є якісними, оскільки контроль якості здійснюється ще при ввезенні лікарських засобів на територію України. Не витримує критики й транспорт, яким вилучені лікарські засоби доставляються до місць лабораторного дослідження.
У рамках реформування контролюючих органів планується створити Єдину державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, об’єднавши Держлікслужбу України і Державну службу України з контролю за наркотиками. Можливо досвід цих двох органів контролю, об’єднаний задля спільної справи, дасть вагоміші результати. Нашою пропозицією є також винесення на розгляд Громадської ради при Держлікслужбі України питання щодо доцільності функціонування територіальних органів Держлікслужби. Можливо, варто їх ліквідувати, за рахунок чого збільшити чисельність працівників центрального апарату. У регіонах — увести представництва центрального апарату, які б у тому числі здійснювали контроль за дотриманням Ліцензійних умов. Це істотна економія коштів на бланках, штампах, печатках, заробітній платні зайвих керівників тощо. Водночас зростатиме авторитет представників центрального органу контролю, звичайно, лише за умови чесної та прозорої діяльності — без хабарів і кумівства.
Крім того, я вважаю, що необхідно дати дорогу молодим фахівцям із сучаснішими поглядами на функціонування саме європейської моделі регулювання фармацевтичної галузі. Також, на моє глибоке переконання, призначення керівників департаментів, управлінь та відділів центрального апарату, керівників територіальних підрозділів (якщо вони залишаться) повинно проходити за погодженням із громадськістю. Це може відбуватись у форматі розгляду та погодження кандидатур на Громадській раді при новоствореній службі. Головними критеріями на цьому обговоренні повинні бути фахова освіта кандидата (здатність усвідомлювати обсяги та напрямки діяльності), стаж за спеціальністю (характеризує набутий досвід), місце попередньої роботи (на кожному місці роботи особа залишає свій «слід» — або талановитої, чесної та порядної людини, або корупціонера чи посереднього працівника, не здатного до керівництва). Ці складові є ключовими при вирішенні питання здатності кандидата керувати органом державного контролю чи окремими його структурами. Саме від цього має залежати ефективність роботи органу, а не від того, чи є у кандидата гроші, високі покровителі та спонсори, як це відбувається нині.
