Протягом 2016 року уряд Казахстану готував населення до запуску системи обов’язкового соціального медичного страхування (ОСМС) — її старт було заплановано на 1 січня 2017 року. Проведено колосальну дворічну роботу зі створення інформаційної системи та розробки законодавчої основи, гасло «гроші підуть за пацієнтом» стало набувати реальних обрисів, очільниця казахстанського міністерства охорони здоров’я та соціального розвитку (МОЗСР) Тамара Дуйсенова об’їздила всі області республіки із роз’яснювальними семінарами…
Однак рішенням президента Республіки Казахстан Нурсултана Назарбаєва, яке 9 листопада цього року підтримав казахстанський парламент, збір перших страхових платежів перенесений на 1 липня 2017 року, а отримання медичних послуг за страховими полісами стане можливим не раніше 1 січня 2018-го.
Лікувати чи уривати?
Більшість ключових фраз із реформаторської риторики казахстанських медичних управлінців абсолютно тотожні українським: «пацієнти «голосують ногами» — йдуть до найкращих лікарів»; «необхідно залучити приватний сектор до загальної системи охорони здоров’я», «ми надамо можливість пацієнтам вибирати лікаря на власний розсуд», «міністерство відмовиться від жорсткого регулювання, лікарні стануть більш автономними, самі зможуть встановлювати зарплати своїм працівникам»…
Так само, як і в Україні, необхідність впровадження страхової системи в Республіці Казахстан влада обґрунтовує тим, що державі доводиться виступати єдиним постачальником медичних послуг, рівномірно розподіляючи кошти між усіма медичними організаціями, що не сприяє конкурентоспроможності клінік і не забезпечує стимулів для підвищення якості лікування. ЗМІ Казахстану популяризують думку, що така зрівнялівка породила в більшості медзакладів тенденцію урвати якомога більше грошей за рахунок лікування високовартісних захворювань, при цьому фахівці одного профілю, незалежно від досвіду, знань і навичок, отримують однакову заробітну плату.
Однак є в системах, які презентує українське МОЗ та МОЗСР Республіки Казахстан, важливі концептуальні відмінності. Якщо команда У. Супрун переконує: всеукраїнське медстрахування можна здійснити без додаткових капіталовкладень, використовуючи ті податки, котрі вже залучаються на охорону здоров’я, то казахстанська модель формується з метою поповнювати медичну скарбницю держбюджету обов’язковими внесками роботодавців і громадян та зняти з держави непосильне навантаження. Згідно з підрахунками це дасть змогу Казахстану покривати 28% витрат на охорону здоров’я в перший рік впровадження медичного страхування. Щорічно держава виділяє на охорону здоров’я 800-900 млрд тенге, що дорівнює 60-68 млрд грн. За прогнозами, страхові внески з роботодавців і громадян у перший рік загального страхування становитимуть 200 млрд тенге.
Але влада Казахстану не говорить відкритим текстом, що в такий спосіб держава перекладає частину медичного фінансового тягаря на «народне забезпечення». Основний сенс змін фінансування медичного сектора міністр охорони здоров’я та соціального розвитку Казахстану пояснює так: «За підсумками 2014 року населення зі своєї кишені на охорону здоров’я витратило близько 570 млрд тенге (42 млрд грн). З них до 280 млрд тенге пішло на ліки — це дуже великі кошти, і ми говоримо: «Якщо людина сплачує внесок у Фонд страхування, вона не повинна й далі зазнавати фінансових втрати». Ми розбудовуємо систему так, аби знизити кишенькові витрати населення».
Фінансова мета
Розміри страхових відрахувань прив’язуються до бюджету країни і доходів населення. З 1 січня 2018 року (звісно, якщо знову не буде перенесено дату, наприклад, у зв’язку з черговими фінансово-економічними потрясіннями) держава зобов’язується сплачувати (за громадян особливих категорій) 4% від розміру середньомісячної заробітної плати, з 2019-го — 5%, з 2023-го — 6%, з 2024-го — 7%.
Внески роботодавців становитимуть спочатку 2% від зарплати їх працівників. А у 2020 році цей показник має сягнути 5%. Приватні підприємці, нотаріуси, адвокати також почнуть із 2-відсоткових відрахувань на охорону здоров’я, але в 2020-му з них планують збирати вже 7%. Із зарплат найманих працівників з 2019 року відраховуватимуть лише 1%, з 2020-го — 2%. Таким чином, у 2020-2021 роках ОСМС покриватиме вже не 28%, а 58% державних витрат на охорону здоров’я. Від сплати внесків до Фонду страхування звільняються 15 категорій громадян, зокрема діти, пенсіонери, студенти, інваліди, особи, що перебувають у відпустці з догляду за дитиною до 3-річного віку, військовослужбовці, співробітники правоохоронних органів. Усе це вже закріплено в Законі «Про обов’язкове соціальне медичне страхування», прийнятому казахстанським парламентом наприкінці 2015 року.
МОЗ України поки що не визначилося з головною установою, яка відповідатиме за обов’язкове солідарне страхування, у Казахстані Фонд медичного страхування стане «спадкоємцем» Комітету оплати медичних послуг — підрозділу МОЗСР, що здійснює адміністрування лікарень і відповідає за централізоване фінансування. Щодо інформаційно-технологічної готовності, то, як запевняють казахстанські чиновники, на сьогодні в спеціальний електронний портал міністерства вносяться практично всі випадки госпіталізації громадян. У жовтні 2016 року цією інформаційною системою було охоплено 90% лікувальних закладів. Підраховано: щодня в лікарні Казахстану, населення якого становить 17 млн, госпіталізують близько 6 тис. хворих. Також триває робота над електронною фіксацією щоденних відвідувань поліклінік (близько 300 тис.), що також має враховуватися в «страховому фінансуванні». Отже, принцип «гроші йдуть за пацієнтом» у Казахстані уже не тільки набув стратегічного характеру, а й отримав технологічну основу для реального впровадження. Нещодавно казахстанським журналістам були продемонстровані функціональні можливості модулів «Регістр споживачів медичних послуг», «Збір внесків і платежів». Утім, середня ціна обслуговування одного пацієнта, яку вже вирахувало українське МОЗ, у Казахстані поки не визначена. Загальмовано процес тарифікації медпослуг: з цього приводу є лише заяви про необхідність підрахунків, але жодної офіційної конкретики. Хоча йдеться про те, що вже в перші роки медичного страхування Фонд передбачить видатки на підвищення кваліфікації медичних працівників. «Також медичні організатори зможуть подавати заявки на інноваційне обладнання, якого в Казахстані ще немає, й Фонд зможе відшкодовувати витрати », — пояснюють у казахстанському МОЗСР.
Для поліпшення якості медпослуг МОЗСР планує створити Об’єднану комісію якості, котра за дорученням Фонду проводитиме експертизи наданих послуг: за нею закріплять розгляд скарг пацієнтів, летальних випадків, експертизи обґрунтованості призначення лікарських засобів, лікування й ефективності використання ресурсів.
Держава сплачуватиме за 10 із 17 млн осіб
У рамках ОСМС медпослуги будуть розподілені на два основні пакети. Так, до пакету державного обсягу безоплатної медичної допомоги (ДОБМД) входитиме екстрена допомога та допомога при соціально значущих захворюваннях (туберкульозі, психічних розладах, раку, алкоголізмі, токсикоманії та наркозалежності). До цього пакету віднесено також вакцинацію, щоправда, міністерство поки не оголосило, від яких саме захворювань щепитимуть усіх бажаючих безкоштовно. Крім цього, будь-який пацієнт, незалежно від того, застрахований він чи ні, в екстрених випадках матиме право на госпіталізацію за державний рахунок на 24 години. Пакет ОСМС гарантує амбулаторно-поліклінічну (консультативно-діагностичну), стаціонарну і так звану стаціонарозамісну допомогу, у деяких випадках — високотехнологічні медичні послуги. До пакету увійде й забезпечення лікарськими засобами (також поки не визначено, від яких саме захворювань) й лабораторною діагностикою. Держава оплачуватиме цей пакет для 10 млн осіб (із 17 млн загального населення), які належать до соціально вразливих категорій чи економічно неактивного населення.
Можливе й отримання третього — індивідуального — пакету медпослуг, що включає, наприклад, зубне протезування або пластичну хірургію, але для цього громадянину необхідно вже самостійно укласти додатковий договір зі страховою компанією. «Категорія населення, яку ми називаємо самозайнятим, плюс мігранти, іноземці та інші люди, котрі працюють самі на себе, також братимуть участь у медичному страхуванні, оскільки ця система загальна, обов’язкова для всіх, — пояснює віце-міністр охорони здоров’я і соціального розвитку Республіки Казахстан Елжан Біртанов. — Внески будуть невеликими: 2% від мінімальної заробітної плати, тобто десь 400-500 тенге (30-37 грн) на місяць або близько 5 тис. тенге (370 грн) на рік».
Сьогодні Казахстан відчуває гостру нестачу лікарів загальної практики-сімейної медицини. Ростуть черги в поліклініках. І профільне міністерство декларує необхідність зниження показника «прикріпленого населення» на 1 лікаря з 2000 до 1500 осіб. (В Україні ж, судячи з останніх заяв представників команди У. Супрун, за основу береться показник обслуговування одним лікарем «до 2000 осіб на рік»). На рівні стаціонарів проблема забезпеченості кадрами в Казахстані інша: у розрахунку на душу населення в цьому секторі — кількість лікарів надмірна. 10% громадян республіки, які добре заробляють, платять за медичну допомогу зі своєї кишені або мають приватні медичні поліси. «Ось і виходить, що найсучасніші, якісні, дорогі технології, нові ефективні ліки доступні передусім цим людям, а решті населення — ні. Так не повинно бути, це по суті своїй є неправильним! — заявляє Елжан Біртанов. — Якщо ми не проведемо реформи, то до 2020-2025 року країна зіткнеться із серйозні проблемами щодо доступності медичної допомоги для широких верств населення».
Плюс подальша оптимізація
У пересічних казахстанців необхідність додаткових платежів на медицину в умовах зниження рівня життя особливого ентузіазму, звичайно, не викликає, й владі доводиться вносити деякі корективи. Так, у вересні цього року міністр охорони здоров’я та соціального розвитку Тамара Дуйсенова повідомила, що громадяни з низькими доходами взагалі будуть звільнені від цих платежів. Особливу увагу влада приділяє категорії «непродуктивно самозайняті громадяни» (люди, які не мають постійної офіційної роботи) — їм обіцяють надавати весь пакет медичної допомоги ОСМС за винятком планової госпіталізації до 2020 року. Своєю чергою, казахстанські медпрацівники побоюються, що під «соусом страхування» будуть проведені подальші скорочення, активізується процес закриття-злиття лікувальних закладів. А в Казахстані він не припиняється. Так, у листопаді цього року в Семєї — обласному центрі, який охоплює 16 сільських округів і селищ, де проживають 350 тис. осіб — три пологові будинки були оптимізовані в єдиний перинатальний центр. У заявах же міністерських чиновників про необхідність кардинальної перебудови під стандарти страхової медицини лунають і загрозливі, і вимогливі нотки. «Якщо медперсонал не прагнутиме підвищувати якість роботи, удосконалювати навички, проявляти доброзичливе ставлення до пацієнтів, то може залишитися незатребуваними», — «попереджає» очільниця казахстанського МОЗСР.
Здається, «експериментальний зразок» медстрахування в Казахстану вийшов цілком життєздатним, але президент вирішив не поспішати. В українців, котрі впроваджують страхову медицину «легким помахом руки», така обачливість може викликати подив. Але Казахстан уже має досвід невдалої спроби медичного солідарного страхування. Його ініціював Фонд медичного збереження, який розвалився 1999 року, — гроші зникли, керівник виїхав з країни, громадяни залишилися з порожніми обіцянками. Ще однієї помилки країна не витримає: сама ідея медстрахування буде дискредитована настільки, що зробить його впровадження неможливим у найближчі 5-10 років. А тим часом національна медицина загине без грошей і перспективи. У Казахстані це розуміють, тому й підходять виважено до прийняття рішень загальногромадянського характеру. А от чи усвідомлюють такі ризики в Україні?
Роман БАРАШЕВ, спеціально для «ВЗ»
