Коли Уряд затвердив порядок декларування оптових цін на ліки, усі полегшено зітхнули: ну врешті-решт винайдено механізм боротьби з корупцією, який допоможе запобігти штучному завищенню цін на ліки. Однак це тільки допомогло «пилярам» бюджету і ліки в Україні так і залишаються одними з найдорожчих у світі.
Експерти пояснюють: є підстави припускати, що заявники декларують у Реєстрі штучно завищені ціни на ліки, щоб потім мати можливість продавати їх бюджетним установам за цими штучно завищеними цінами.
«Реєстр оптово-відпускних цін «ефективні менеджери» МОЗ перетворили на фіговий листок, — заявив Віталій Шабунін, голова правління Центру протидії корупції (ЦПК). — Постанова КМУ не дозволяє закуповувати за бюджетні ліки з надбавкою більше 10%? Немає проблем! Реєструється ціна втричі дорожча за ринкову, а потім ліки закуповують у рамках дозволених 10%. У результаті і «законність дотримано», і 300% навару для відкоту отримано».
Такого висновку дійшли експерти ЦПК, проаналізувавши цінову політику Міністерства охорони здоров’я та Державної пенітенціарної служби при закупівлі лікарських препаратів останніми роками.
Виявляється, що державні структури купують в основному ліки на граничному рівні, який встановлюється Реєстром оптово-відпускних цін. Однак іноді трапляються прориви, і їм вдається придбати окремі ліки значно дешевше за реєстрові ціни (див. таблицю).
Де ж правда, брате?
Ці дані зацікавили народних депутатів від опозиції Віктора Чумака (УДАР), Лесю Оробець («Батьківщина») та Миколу Головка («Свобода») і вони звернулися до контролюючих органів із проханням провести перевірку (зі звернення до Антимонопольного комітету (АМКУ) ми й процитували дані в таблиці).
Здавалося б, навіщо зчиняти галас, коли державні структури на окремих тендерах отримують надзвичайні знижки, заощаджуючи державні гроші?
Але це не зовсім так. Для цього слід розібратися в самому принципі нинішнього регулювання цін на ліки в Україні.
Схема була, на перший погляд, досить простою і зрозумілою. Згідно з постановою КМУ, з 1 вересня 2012 р. необхідно було декларувати зміни оптово-відпускних цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, які можуть закуповувати медичні установи, котрі повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів. Під дію цієї постанови потрапляли як українські ліки, так і імпортні.
Ціни на ліки (без урахування мита і ПДВ) повинні вноситись до відповідного реєстру. Цей реєстр — як документ — формує та веде МОЗ України, але саме міністерство дані не збирає. Заяву про ціни повинні надсилати власники реєстраційного свідоцтва на лікарський засіб або свідоцтва про державну реєстрацію виробу медпризначення. Якщо документи подані належним чином, МОЗ видає наказ про декларування зміни і розміщує інформацію у себе на сайті.
При цьому закупівельна ціна для бюджетних установ та закладів не повинна перевищувати задекларовану в Реєстрі оптово-відпускну ціну з урахуванням мита, ПДВ і 10% надбавки постачальників, для яких ця «десятина» і є постачальницьким заробітком, адже продавцям таблеток теж треба за щось жити і вести бізнес.
Усе це має уберегти медустанови від значної переплати за ліки і знизити можливість змови між учасниками тендеру і самим замовником. Реєстр повинен стати тим джерелом, на дані якого можна орієнтуватися і посилатися, а різні установи повинні закуповувати ліки за більш-менш порівнянними цінами.
Якби все було так просто…
Розбіжності в цінах, наведені в таблиці, — це окремі випадки, які дозволили виявити наявність проблеми. А в цілому ж ціни, за якими медичні установи купують ліки на тендерах, тримаються на граничному рівні Реєстру.
Судячи з постанови КМУ, щ регулює створення і ведення Реєстру, це цілком можливо.
Для початку ціни, які декларують заявники, держава чомусь просто бере на віру. Урядова постанова не зобов’язує ні МОЗ, ні якийсь інший орган чи установу перевіряти цифри, перш ніж їх публікувати, роблячи їх таким чином офіційними даними державного реєстру.
Крім того, не врегульовано питання відповідальності і санкцій для тих, хто подає недостовірну інформацію. З одного боку, є наказ МОЗ № 705, який вийшов одразу після Положення, і в ньому йдеться: «Особи, залучені до створення, ведення, відновлення та використання Реєстру цін, є відповідальними за своєчасність і достовірність внесених даних».
Але в Постанові всю відповідальність за достовірність поклали на заявника. При цьому в жодному з цих документів також не прописано, що робити, коли заявник ціну змінив, а заявку на зміни до Реєстру не подав або подав ціну «зі стелі». Не уточнили автори постанови ні що йому за це буде, ні чи буде щось взагалі.
МОЗ попросили прояснити ситуацію і відповісти на два запитання: звідки у них на тендерах інколи виходять такі низькі ціни, і чи не можуть такі прецеденти стати причиною для внесення відповідних змін до Реєстру, щоб інші замовники теж могли купувати препарат за нижчою ціною?
Відповіддю на перше запитання стали три абзаци про підвищення «конкурентного середовища держзакупівель», забезпечення «прозорості тендерних процедур та справедливого і неупередженого ставлення до всіх учасників ринку», і… зниження закупівельних цін.
Що стосується внесення подібних поправок до Реєстру, то в МОЗ цими проблемами не займаються: лише приймають заявки і вносять дані до реєстру, а «в разі надходження інформації про те, що тендерна ціна істотно менша за задекларовану ціну, МОЗ України інформує про це відповідні компетентні органи виконавчої влади» (з відповіді МОЗ).
Як пояснили в МОЗ, під компетентними органами маються на увазі Міністерство доходів і зборів (тобто податківці) і Держінспекція з контролю за цінами. Здається, що в МОЗ цілком усвідомлюють: поодинокі випадки зниження закупівельної ціни є предметом інтересу не для агітаційної машини партії влади, а саме для компетентних органів.
За матеріалами glasno.com.ua
