Рясні повідомлення про «ковідний» чорний грибок, який вирує в Індії, але нібито дістався вже й України, позбавляють людей спокою і накривають новою хвилею тривоги. Та чи потрібно українцям боятися «чорного грибка?»
Що таке чорний грибок
Чорний грибок (мукормікоз) – рідкісна грибкова інфекція, яка поширена тільки серед людей з ослабленим імунітетом, і останнім часом, за повідомленнями, була зареєстрована в Індії у деяких пацієнтів з «пост-COVID-19».
Інфекцію викликають мікорміцети – мікроскопічні гриби різних родів (здебільшого Rhizopus, Rhizomucor і Mucor), які відносяться до одного порядку Mucorales. Зазвичай вони зустрічаються у вологих і сирих місцях: у грунті, на вологих стінах старих будівель, у компості тощо. Втім, ці мікроорганізми притаманні будь-якому клімату, хоча, наприклад у Європі випадки мукормікозів зустрічаються рідше, ніж, скажімо у країнах Середземномор’я або Америці.
Ці гриби не шкідливі для більшості людей, вони не передаються від людини або тварин. Однак для хворих із скомпрометованою імунною системою вдихання спор мукорміцетів із середовища здатне призвести до розвитку інфекції в легенях або синусах, яка потім може поширитися на інші органи.
Ще рідше чорний грибок потрапляє в організм через відкриті рани або порізи. Через високу спорідненість до устілки кровоносних судин мукорміцети блокують кровообіг, викликаючи ішемію та, відповідно, некроз тканин. Але знову ж таки, повторимося: цей сценарій можливий у рідкісних випадках.
Наприклад, точно також не є небезпечною для «звичайної» людини токсоплазма, хоча для пацієнта з неконтрольованою ВІЛ-інфекцією цей внутрішньоклітинний паразит становить смертельну загрозу.
Чорний грибок: зв’язок з COVID-19 і Індією
Слово «мукормікоз» українці дізналися тільки завдяки хайпу в медіа, які постійно повторюють про те, що цей мікоз збільшує число загиблих від COVID-19 в Індії. Такі повідомлення дійсно почали з’являтися у популярній індійській пресі на початку травня, й звідти вони просочилися у ВВС й інші західні ЗМІ.
У той же час, член Національного інституту трансформації Індії (державної організації, відомої також як Niti Aayog) доктор Вінод Пол у відповідь на такі повідомлення заявив, що «значного спалаху чорного грибка немає». За його словами, ситуація в Індії знаходиться під контролем, лікування від інфекції надається всім, хто його потребує.
Проте з ним не згоден колега і співвітчизник доктор Сундар Натараджан зі штату Махараштра: він стверджує, що тільки в його штаті було офіційно зареєстровано понад 4 000 випадків мукормікозу. Тому, щоб «не збільшувати в геометричній прогресії ризик мукормікозу», він радить лікарям по можливості уникати призначення кортикостероїдів й антибіотиків, якщо вони не є життєво необхідними.
Слід зазначити, що в контексті Індії це не унікальний випадок: в минулому році в двох містах це захворювання було зареєстровано в сукупності у дев’яти хворих. (Втім, ця цифра приблизно відповідає дуже усередненій світовій статистиці поширеності мукормікозу.)
Кому загрожує чорний грибок: висновки авторитетних джерел
Зазвичай мукормікоз вражає пацієнтів, видужуючих від COVID-19, у яких імунітет послаблений в результаті:
- вірусної інфекції;
- тривалого застосування кортикостероїдів (дексаметазон, преднізолон, метилпреднізолон);
- використання імуносупресантів (наприклад, після трансплантації органів);
- і /або супутнього хронічного захворювання (здебільшого, цукрового діабету).
На думку індійських експертів, з якими з цього приводу консультувався медичний ресурс Healio, «комбінація COVID-19, кортикостероїдної терапії та діабету створює для чорного грибка ідеальні умови».
Крім цього, за їхніми спостереженнями, ще одним фактором, який підвищує сприйнятливість до грибкової інфекції, є застосування антибіотиків, які часто призначають пацієнтам із COVID-19 для боротьби з вторинними інфекціями.
Майже всі описані раніше в «доковідну еру» випадки мукормікозу були асоційовані із діабетом, причому інфекція здебільшого розвивалася в пацієнтів у стані кетоацидозу. Варто вказати, що у деяких джерелах лише усунення кетоацидозу було вказано визначним і єдиним фактором гарного прогнозу.
Як діагностують і як лікують мукормікоз
Для підтвердження діагнозу «мукормікоз» застосовуються:
- візуальні методи діагностики (тобто огляд у медичного фахівця, такого як ЛОР чи офтальмолог);
- мікроскопія та гістопатологічний аналіз біоптатів (дослідження зразків тканини на предмет наявності специфічних широких смуговидних гіфів без перетинок).
Дослідження виділень або мазків зі слизових оболонок носа неінформативні. У випадку підтвердження діагнозу негайно починають агресивну протигрибкову терапію. Щоб виявити уражені ділянки і призначити операцію з видалення некротичної тканини використовується МРТ з контрастом. (При КТ і рентгенографії часто не виявляються навіть істотні деструктивні зміни.)
Запорука успіху в боротьбі з мукормікозом – оперативна діагностика й агресивне лікування. Але це якщо говорити про лікарів, які зіткнулися з цією рідкісною інфекцією. Що ж стосується пацієнтів, то правило одне й те саме: не займатися самолікуванням. І не призначати собі самому рецептурних ліків, а замість цього дотримуватися традиційних заходів профілактики всіх інфекцій, таких як гігієна рук і навколишнього середовища.
