Плани реформування системи БПР осучаснюються новими життєвими реаліями. Вимушений перехід на дистанційний формат може стати нормою надовго, якщо не назавжди. Чи існує ризик того, що навчання «здалеку» може пройти повз лікаря і як цього уникнути?
У країнах Європи акредитують навіть педагогів БПР
ВЗ Зміни до Положення про систему безперервного професійного розвитку посилюють вимоги до провайдерів та встановлюють їх обов’язкову акредитацію. Це на краще?
Ірина МАЗУР, Президент ГО “Асоціація стоматологів України”, професор НМАПО імені П. Л. Шупика – В цілому це світова практика, коли надавачі освітніх послуг реєструються й перевіряються на спроможність надати відповідний рівень знань і навичок лікарям. Щоправда, цими питаннями займаються й профільні асоціації. Зокрема, в країнах Європи, основними провайдерами таких послуг є університетські й професійні медичні школи, інших провайдерів також акредитують національні регулюючі органи. Більше того, в Європі акредитують і педагогів БПР. В Україні багато асоціацій, в тому числі й одного профілю, які є малочисельними, створені формально й не мають дієвих механізмів впливу на такі речі. Та й взагалі лікарське самоврядування в Україні ще не сформувалося. Тому з одного боку є певні питання щодо того, як МОЗ вирішуватиме питання акредитації освітніх провайдерів, які мало б делегувати медичній спільноті. З іншого боку, в цій царині дійсно потрібно навести порядок. Деякі моменти проєкту постанови Кабміну ще потребуватимуть пояснень і уточнень,в тому числі й на рівні наказів, однак основні меседжі вже зрозумілі.
Кількість учасників онлайн заходів більша
ВЗ Пандемія наклала свій відбиток на проходження БПР лікарями – які проблеми виникли і чи вдається їх подолати?
– Асоціація стоматологів України ще в минулому році уклала договір з НМАПО ім. П.Л. Шупика на проведення заходів БПР, щоб формувати цікавий контент для слухачів. В такий спосіб ми надаємо їм науково обґрунтований матеріал, який водночас має практичне спрямування. Адже наукові дослідження повинні мати «вихід» у практичну охорону здоров’я. Тож ми проводимо спільні наукові дослідження, результати яких обговорюємо на спільних освітніх заходах. Наприклад, відбувся Український конгрес з інтегрованої медицини та стоматології. Звичайно, в умовах карантинних обмежень довелося спілкуватися з учасниками заходу онлайн, але в тому був і свій плюс – підключилося багато лікарів, яких не вмістив би жоден зал. Ми отримали більше 10 тис переглядів цього заходу. Тобто з новою інформацією змогла ознайомитися максимальна кількість фахівців з віддалених міст, сільської місцевості, які не витрачали свого часу й коштів на проїзд. Але ми не тільки збільшили свою аудиторію, а й фундаментально перебудували організаційну складову заходів. Коли у 2005 році я вперше написала статтю про необхідність впровадження дистанційних форм навчання у стоматології, тоді навіть не могла подумати, що життя змусить нас настільки актуалізувати це питання.
ВЗ Як лікарі сприймають такий формат, чи є у всіх можливість його використати?
– Вважаю, що можливості у лікарів є. Тому й сприймають позитивно. Адже найбільше їх непокоїло, чи вдасться набрати обов’язкові 50 балів в умовах карантину, не наражаючи себе на ризики інфікування під час очного навчання. Але ми дійсно вчасно перелаштувалися завдяки нашим партнерам, організували фахові школи онлайн, де лікарі здобували необхідні знання і водночас заробляли бали для освітнього портфоліо. Кількість учасників також перевершила наші найоптимістичніші очікування.
Як «вирахувати» прогульників?
ВЗ Чи не виникає підозр у тому, що слухачі по той бік екрану займаються власними справами, або й взагалі відсутні на дистанційних заняттях?
– Чому ж не виникає? Навіть маємо підтвердження таких фактів. Якщо йдеться про конгрес, котрий готується впродовж року, а до програми відбирається найновіший і найцікавіший матеріал, то він сприймається як то кажуть на одному диханні, «прогульників» немає. Щодо фахових шкіл – це більш рутинні заходи, але дуже важливі для повсякденної роботи лікарів. Тож вони мають не просто послухати, а й засвоїти поданий матеріал, ознайомитися з набутим практичним досвідом в цих питаннях. Тому ми не просто надаємо бали зареєстрованим учасникам фахових шкіл. Щоб отримати сертифікат, вони повинні повторно зареєструватися й відповісти на певний перелік питань по темі заходу. Якщо 75% відповідей правильні – сертифікат буде, якщо ж ні – доведеться пройти фахову школу повторно. Все по-чесному: майже кожен третій слухач не склав іспит з першого разу, отже, не отримав сертифікат. Зате після другої спроби якість їх знань значно підвищилася. Взагалі ж «прогульники» були й на очній формі навчання. Тільки от вдруге вони вже прослухати лекцію не мали змоги.
У пошуку доступних форматів
ВЗ А є такі слухачі, які хочуть знати більше, ніж їм пропонують в межах занять?
– Безперечно. Тому на сайті Асоціації ми розміщуємо статті різної тематики – там лікарі можуть ознайомитися з новаціями у стоматології й не тільки. Щоб донести інформацію до них активніше, разом з реакцією фахового видання надсилаємо статті й журнали у ПДФ-форматі безпосередньо на електронні скриньки зареєстрованих учасників (така база у нас уже сформована). Лікарі кажуть, що електронна розсилка – це дуже зручно, не треба витрачати час на пошуки, вони переглядають журнал, коли зручно, їм легше зберігати матеріали, це безкоштовно й інформативно. І головне – ми доносимо потрібну інформацію до кожного. До речі, в багатьох країнах світу 30% балів освітнього портфоліо лікарі заробляють саме через самостійне навчання, до якого входить і прочитання статей. Однак у нас це поки що відстежити дуже складно. Але користь від такого формату роботи однозначно є. Лікар може прочитати статтю кілька разів поспіль, від того краще засвоюється матеріал. Зі свого досвіду пам’ятаю, як на одному з міжнародних конгресів почула доповідь про новий метод лікування хвороб пародонту. І лише після того, як сама на практиці і в наукових дослідженнях своїх учнів зіштовхнулася з проблемою кровоточивості ясен і ризику розвитку транзиторної бактеріємії у хворих із серцево-судинними хворобами, повернулася до прочитання записаного на конгресі матеріалу і зрозуміла, в чому цінність запропонованої в ньому новації. Кожен лікар має опанувати наукову інформацію, щоб використати її у своїй практичній діяльності.
Нові вимоги – нові питання
ВЗ Чи ж є можливість у лікаря набрати обов’язкові бали в нинішніх непростих умовах?
– Лікарі сьогодні почали більше турбуватися про свій безперервний професійний розвиток. І чітко визначена «планка» балів стимулює їх до активнішої участі в цьому процесі. Головне – допомогти їм. Наприклад, наша Асоціація зробила все можливе, аби лікарі набрали по 50 і більше балів впродовж першого півріччя, тепер ми орієнтуємо їх вже на 100 балів. Впевнена, що це їм вдасться.
У багатьох лікарів виникають питання щодо того, як створити освітнє портфоліо, адже вони це робитимуть вперше. Тому Асоціація стоматологів України готує детальні поради з цього приводу на своєму сайті. Доречно було б запровадити електронне портфоліо лікаря на зразок того, яке нині мають науковці. Тоді й атестаційна комісія, і навіть пересічні пацієнти змогли б побачити, на яких курсах лікар підвищував свою кваліфікацію, можливо, він публікував якісь статті чи брав участь у наукових розробках. З цього також формується авторитет фахівця. Можливо МОЗ прийде то такого формату звітності лікарів.
До того ж у травні 2020 року вийшов наказ МОЗ України № 1106, який скасував положення наказу про можливість набрати у дистанційному форматі лише 30% необхідних балів БПР ( решту – тільки очно). На період епідемії усі бали можна набирати дистанційно. Тому й провайдери перейшли на такий формат роботи.
Також слушним кроком було рішення у зв’язку з епідемією автоматично пролонгувати термін дії сертифікату лікаря на практичну діяльність. Адже під час карантину не відбувається засідань атестаційних комісій. Тому лікарі можуть спокійно відправити необхідні документи в електронному вигляді й чекати, доки атестаційні комісії почнуть збиратися.
Система трансформується назавжди
ВЗ А як бути з освоєнням практичних навичок «на відстані»?
– Ситуація дійсно ускладнюється, але це вимушений крок, тому потрібно шукати вихід. Наприклад, ми записуємо на відео майстер-класи, навчальні тренінги, де детально показано ту чи іншу процедуру. Більше відводимо часу на дискусії та запитання. До речі, в режимі офлайн запитань до викладачів було менше. І не тому, що всі все розуміли, у чаті люди менше соромляться видатися некомпетентними, таке спілкування більш демократичне й відверте. А коли багато запитань – дискусія в розпалі, ми організовуємо дискусійні панелі, де є можливість одразу отримати фахові відповіді. Лікарі схвально відгукуються про такий формат спілкування. Тобто усі мінуси потрібно перетворювати на плюси.
ВЗ Отож можна очікувати, що вимушені пошуки нових форматів роботи приведуть до трансформації системи освіти в найближчому майбутньому?
– Сьогодні дуже багато чого змінюється. Зміни настільки стрімкі й радикальні, що далеко не всі змогли на них перелаштуватися. Хто зміг – за півроку суттєво еволюціонував і однозначно випередить конкурентів. Спектр форм навчання буде розширюватися. І я переконана, що тому, хто успішно опанує дистанційний формат, буде складно повертатися до роботи в режимі офлайн. Хоча він безперечно залишиться, але буде вже зовсім іншим, більш якісним. Чим довше триватиме «випробування карантином», тим радикальніші зміни відбудуться. І вимоги до освітніх послуг в цілому однозначно зростуть.
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
