Межу виживання галузі охорони здоров’я (5% від ВВП) знову обіцяють відсунути якомога далі – на 2023 рік. Поки що рука держави розщедрилася лише на 4,2%. Але на Програму медичних гарантій перепаде тільки 2,7% від ВВП. Проєкт Держбюджету обіцяє зростання зарплат медиків на 30%. Звідки ці скромні доходи і чи не «з’їсть» їх інфляція та інші сюрпризи економічної нестабільності?
Що криється за цифрами нового бюджету?
ВЗ Відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» на Програму медгарантій має бути виділено 5% ВВП. Розробники Держбюджету знову проігнорували цю вимогу?
Ірина ШВЕЦЬ, заступник Голови Профспілки працівників охорони здоров’я – Безперечно. Адже проєкт Держбюджету на 2021 рік передбачає видатки на систему охорони здоров’я в цілому (зведений бюджет) в обсязі 191,1 млрд. грн. тобто 4,2% від ВВП. Натомість на реалізацію Програми медичних гарантій передбачено лише 123,4 млрд. грн., що становить 2,7% ВВП. Тому цілком логічними є вимоги МОЗ, НСЗУ, профільного Комітету Верховної Ради та галузевої Профспілки збільшити видатки на ПМГ до 225,3 млрд. грн., що й становить 5% від ВВП. Інакше ми знову матимемо ситуацію, в якій опинилася галузь з 1 квітня 2020 року. Старт нового етапу реформи за обмеженого фінансування, через яке були встановлені необґрунтовані з економічної точки зору тарифи на медичні послуги, спровокував катастрофічні наслідки: заклади охорони здоров’я, які уклали договори з НСЗУ, недоотримали від 10 до 90% коштів у порівнянні з минулорічною субвенцією, а деякі взагалі опинилися на межі закриття. Мало місце й масове скорочення працівників, і зменшення заробітних плат. Тож презентуючи «досягнення» нового бюджету, Уряд маніпулює показником у 4, 2% від ВВП – для необізнаних з тонкощами розподілу видатків пропонується приваблива картинка.
ВЗ У чому маніпуляція?
– У цю суму входить в тому числі й фінансування відомчої медицини: НАН України та НАМН України, апарату ДУС, Мінсоцполітики, зокрема, фінансова підтримка санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення, а також кошти на придбання місцевими бюджетами медичної продукції та обладнання. На підтримку закладів охорони здоров’я у бюджеті передбачена субвенція 2, 9 млрд грн., якої, до речі, не вистачить: згідно із запитом МОЗ ця сума має становити не менше 5 млрд. грн. Ще 2,6 млрд грн передбачено на вакцинацію населення, 2 млрд грн – на підтримку екстренки (закупівля нових автомобілів), 1 млрд грн – на дооснащення опорних лікарень. Також у зведений бюджет на охорону здоров’я входить фінансування низки програм з лікування певних захворювань тощо. Тобто багато видатків не мають безпосереднього відношення до Програми медичних гарантій, тож ці кошти не підуть на рахунки закладів охорони здоров’я і жодним чином не вплинуть на доходи медпрацівників.
Чекали одне, отримали інше
ВЗ Після 1 квітня вони зросли?
– Наразі рівень заробітної плати працівників охорони здоров’я, як і раніше залишається одним із найнижчих серед галузей економіки. Так, за перше півріччя 2020 року середня заробітна плата в системі охорони здоров’я становила 7 793 грн., в той час, як у галузі освіти – 8 824 грн, середня по Україні – 10 929 грн., по промисловості – 12 152 грн. За даними Держстату України у червні 2020 року 61,4% працівникам медичної галузі була нарахована заробітна плата до 8 ти с грн. (11,7% з них – до 4 723 грн.). То де ж «зростання»?! Попри обіцянки, що після входження в реформу КНП вторинного рівня матимуть можливість збільшити зарплати, дива не сталося. А в багатьох лікарнях значну частину персоналу взагалі перевели на мінімальну зарплату. Якщо у березні нинішнього року, тобто до входження у другий етап реформи, середня зарплата по галузі становила 8 159 грн., то у квітні – 7 008 грн.
ВЗ Чи вдалося б її значно підвищити, аби фінансування Програми медичних гарантій було на рівні, визначеному чинним законодавством?
– Так. На жаль, при підготовці проєкту Держбюджету – 2021 Уряд проігнорував доручення Президента України, бюджетний запит МОЗ, пропозиції НСЗУ та вимоги Профспілки. Зокрема, НСЗУ наполягала на підвищенні тарифів – на деякі послуги в рази, виходячи саме з того, що держава виділить на Програму медгарантій 240 млрд. грн. Відповідно заклади, отримавши суттєво збільшене фінансування, змогли б підвищити заробітну плату. Профспілка постійно наполягає на дотриманні норми Закону, яка гарантує оплату праці медпрацівників на рівні 250% середньої зарплати в Україні за липень попереднього року. Ці кошти мали б бути закладені у тарифи медичних послуг і виплачені через Програму медичних гарантій. У разі дотримання вказаної норми Закону можна було б говорити про реальне підвищення зарплат лікарів до 29 тис грн., середнього персоналу – до 20 тис грн. Враховуючи нинішню економічну ситуацію це була б більш-менш справедлива оплата праці медиків. Навіть аби закладам вдалося досягти її поступово, в міру зростання прибутку. Адже вже сьогодні є приклади ефективних закладів, які змогли укласти багато договорів з НСЗУ, зокрема, на пріоритетні послуги, і вишукати фінансові можливості для певного підвищення зарплат.
Мінімальні видатки на оплату праці – понад 106 мільярдів гривень
ВЗ Як позначиться на доходах медиків зростання розміру мінімальної заробітної плати в державі?
– Безперечно, це призводить хоч і до мізерного, але все-таки зростання доходів окремих категорій працівників. З іншого боку, це створює додаткові проблеми для закладів, якщо загальний пул коштів не збільшується. Згідно з проєктом Держбюджету розмір мінімальної заробітної плати у 2021 збільшиться майже на 30% (з 1 січня – до 6000 грн., з 1 липня – до 6500 грн.), в той час, як зростання обсягу фінансування закладів охорони здоров’я за Програмою медичних гарантій та субвенції місцевим бюджетам становитиме 22%. За обрахунками Профспілки, аби забезпечити лише мінімальні видатки на оплату праці у 2021 році (виплати мінімальної заробітної плати, доплати до неї за ЄТС, обов’язкові підвищення, доплати та надбавки до заробітної плати, встановлені законодавством для працівників бюджетних установ) потрібно понад 106 млрд. грн. А для того, щоб забезпечити оплату праці медиків на рівні, який вимагає чинне законодавство, потрібно приблизно 300 млрд. грн.! Водночас у 2021 році передбачається підвищення розміру посадового окладу працівника І тарифного розряду ЄТС: з 1 січня – 2670 грн., з 1 липня – 2893 грн., що становитиме 44,5% від розміру мінімальної заробітної плати. Тож за такого бюджету, який нині пропонується, заклади вторинного рівня не матимуть додаткового ресурсу для диференціації оплати праці. Знову буде зрівнялівка, і заробітна плата не відображатиме рівень освіти та кваліфікацію працівників, а також складність, рівень відповідальності та умови виконуваної ними роботи!
Капітаційна ставка для первинки не враховує навіть інфляції
ВЗ Чи відчують подібні проблеми заклади первинки, які вже підвищили зарплати своїм працівникам?
– Так, вони також змушені будуть витрачати більше коштів у зв’язку з підвищенням розміру мінімалки. Тим більше, що вже три роки поспіль не переглядався розмір капітаційної ставки для первинки – попри те, що за цей період інфляція зросла на 18, 3%, а мінімальна зарплата – на 34%! Лише з врахуванням інфляції капітаційна ставка на 2021 рік мала б становити 710 грн, а якщо зважити ще й на зростання розміру мінімальної зарплати, то 900 грн (без зменшення коригувальних коефіцієнтів). Для частини медпрацівників первинної ланки підвищення заробітних на старті реформ виявилося відчутним, особливо там, де спрацював фаховий менеджмент і прописали справедливі умови Колективного договору. Однак це не стало загальним «проривом». Взагалі ж якщо говорити про співвідношення зарплат сімейного лікаря й вузького спеціаліста, то у світі воно становить приблизно 1:2 чи й 1:3 (наприклад, у Бельгії). Однак в Україні про таке можна тільки мріяти. Бодай би досягнути того, що прописано в Законі. Бо вторинна ланка вже понад 5 років працює в стані недофінансування, зрівнялівки, заборгованості з виплати заробітних плат.
Заборгованість із виплати зарплат: історія триває
ВЗ Чому сьогодні виникає заборгованість, адже говорили що зі скасуванням субвенції такого ганебного явища не буде?
– На жаль, воно досі існує. Загальна заборгованість почала утворюватись ще з початку року. Але вона наростала й після 1 квітня. Станом на 10 вересня вона становила понад 15 млн грн (у 6 областях України). До переліку закладів, які накопичили борги, потрапили в тому числі й комунальні некомерційні підприємства, зокрема, заклади психіатричного профілю, протитуберкульозні диспансери, діагностичні центри, хоспіси, центральні районні лікарні.
Та якщо в бюджетних установах держава була зобов’язана «закрити» борги, то на рівні комунального підприємства це – турбота виключно керівника та власника. Місцеві бюджети також сьогодні потерпають від нестачі коштів, зокрема, у зв’язку з карантинними заходами. Тому питання: чи зможуть вони надати фінансову підтримку закладам? І це на фоні зруйнованої системи оплати праці в галузі.
До речі, Профспілка давно пропонувала розробити механізм формування базової (гарантованої) оплати праці працівників комунальних некомерційних підприємств. На жаль, нас ніхто не підтримав.
ВЗ Вочевидь за таких підходів і надалі не вдасться вирішити кадрову проблему галузі.
– За даними Держстату України за перше півріччя 2020 року з галузі звільнилося понад 43 тис працівників (не тільки лікарі та медсестри, а й інші працівники). Хоча в умовах епідемії кожен «боєць» на передовій – незамінний. Підготовка нових кадрів потребує багато часу. Це особливо відчутно на тлі нинішнього дефіциту епідеміологів. На жаль, коли розпочалася реформа, ніхто так і не спромігся проаналізувати кадровий ресурс галузі. На сьогодні не існує жодної стратегії вирішення кадрової проблеми, скасовані нормативні акти, які регламентують навантаження на персонал тощо. На сьогодні це віддано «в руки» комунального підприємства.
COVID-19 вносить свої поправки до бюджету
ВЗ Однак у презентації Уряду щодо майбутнього бюджету обіцяно збільшення зарплат медичних працівників на 30%.
– Це і є ті кошти, які передбачаються на збільшення мінімальної зарплати. Коли щось і залишиться «зверху», то його не вистачить на реальне підвищення зарплат. Уряд має гарантувати справедливу оплату праці медичним працівникам, особливо в умовах пандемії COVID-19, та зростання навантаження на них. Адже нинішня ситуація змусила більшість країн світу наростити інвестиції в національні системи охорони здоров’я, вжити дієвих заходів щодо покращення соціально-економічного захисту медпрацівників та збереження кадрового потенціалу. А деякі держави взагалі переглянули плани щодо реформування медичної галузі, змінивши ставлення до її потреб. Наприклад, у Франції відмовилися від ідеї скорочення витрат на соціально-медичну складову. Адже це не та сфера, на якій можна економити чи робити бізнес. До того ж пандемія дала зрозуміти: медичну галузь потрібно завжди утримувати в стані готовності (заклади, кадри, фінансовий пул для вчасного і якісного надання медичної допомоги населенню). Нарешті й українська влада почала висловлювати державницьку позицію в цих питаннях. Але вона має бути підкріплена ще й фінансово. Зокрема, в Держбюджеті слід передбачити кошти на надання допомоги хворим на COVID-19 та виплати доплат медичним працівникам у розмірі до 300%. На це необхідно додатково забюджетувати 67 млрд. грн. Окрім того, у Держбюджеті мають бути закладені кошти на страхування життя й здоров’я згаданої категорії медпрацівників та відшкодування на випадок їх професійного захворювання чи смерті від COVID-19. Повноцінного фінансування потребують лабораторні центри МОЗ України (для оновлення матеріально-технічної бази, підвищення оплати праці працівників тощо). Є питання й щодо підтримки окремих закладів охорони здоров’я. Адже перехідне фінансування передбачене лише до кінця нинішнього року. Що чекає їх далі? Виживання «під прапором» реформ з мізерними тарифами на медичні послуги та такими ж заробітними платами, підтримка «на плаву» з боку держави чи повноцінне фінансування, яке мало б бути передбачене справедливим бюджетом наступного року?
Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
