За даними Мінюсту у 2020 році в Україні за межами медзакладів народилося майже 500 дітей. Декого просто не встигли довезти до лікарні, але частина майбутніх мам зробила свідомий вибір на користь домашніх пологів. Хоча насправді ці жінки якраз не усвідомлюють ризиків для себе і немовляти. Як і ті, хто береться їм допомагати. Чи є серед них медики і чи дозволена така практика законом?
Комфортно, але безвідповідально?
Галина МИРОНОВА, доктор юридичних наук, провідний науковий співробітник НДІ приватного права та підприємництва імені академіка Ф. Бурчака Національної академії правових наук УкраїниВдома й стіни допомагають, вважають ті, хто відмовляється народжувати в пологовому будинку. А поруч – рідні, які не підвищують голос, не «командують» що робити і приділяють максимум уваги. Місце повитухи сьогодні модно «заповнювати» духовними акушерками, доулами, або й медиком, який «керує процесом» по скайпу. Такими прикладами дедалі частіше наповнюються стрічки новин, особливого розголосу набувають випадки, пов’язані зі смертю породіль. Що пішло не так – з’ясує слідство, але трагедії вже не уникнути, навіть якщо покарати всіх, хто їй сприяв. Та чи є злочином домашні пологи як такі? Чи мають право їх приймати лікарі, котрих сьогодні вибирає сам пацієнт і йде до них зі своїми грошима, а не з тими, що від НСЗУ? І як бути медикам, котрі опинилися в заручниках – їх викликають, коли породілля чи дитина вже помирають під час запланованих завчасно домашніх пологів, але звинувачують в тому, що не врятували життя, «швидку» або лікарів стаціонару.
Запросити й викликати – не одне й те саме
В українському законодавстві поняття «домашні пологи» не існує. Хоча жінкам прямо не заборонено народжувати поза закладом охорони здоров’я, однак не передбачено й державної медичної та юридичної підтримки такого вибору: на домашні пологи не можна запросити акушерку, оскільки їй заборонено приймати пологи поза лікарнею. Це ж стосується й інших медичних працівників. Винятком є тільки екстрені випадки, на які вже не запрошують, а викликають, і приймати пологи доводиться бригаді «швидкої». Але навіть у цьому разі медики зобов’язані пізніше доправити породіллю з дитиною до закладу охорони здоров’я, щоб її оглянули та надали необхідну допомогу.
Табу не скрізь
Серед країн Європи не досягнуто спільного законодавчого підходу до домашніх пологів. У 17 державах (Албанія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Естонія, Фінляндія, Мальта, Македонія, Грузія, Литва, Чорногорія, Румунія, Росія, Словенія, Іспанія, Чехія, Туреччина, Україна) це питання не врегульоване законом. Майже стільки ж держав Європи (Австрія, Бельгія, Франція, Німеччина, Греція, Угорщина, Італія, Латвія, Ліхтенштейн, Люксембург, Нідерланди, Польща, Ірландія, Швеція, Швейцарія та Сполучене Королівство) дозволяють народжувати вдома за певних умов. Відрізняються й підходи до домашніх пологів за участі медичного фахівця. У деяких країнах (Фінляндія, Мальта, Іспанія і Туреччина) допускається участь у них акушерки. В Естонії та Словенії наразі розглядається можливість законодавчого врегулювання професійної допомоги при запланованих домашніх пологах. І лише в кількох країнах (Чехія, Хорватія, Литва і Україна) медичний працівник може потрапити під санкції за надання такої допомоги вдома.
Європейський суд – проти ризиків
Спір між державою та приватними особами щодо права народжувати вдома дійшов до Європейського суду з прав людини, застосування правових позицій якого є обов’язковим для усіх підписантів Європейської конвенції (в тому числі й України). Дві жінки поскаржилися до Суду на те, що чеське законодавство, яке забороняє працівникам системи охорони здоров’я проводити домашні пологи, порушило їхнє право на приватність, гарантоване ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд у своєму рішенні по цій справі постановив: « … враховуючи той факт, що європейського консенсусу в цьому питанні не існує, Суд вважає, що в прийнятті та застосуванні політики щодо пологів вдома, влада не порушила справедливий баланс, який повинен дотримуватися між конкуруючими інтересами. Відповідно, не було порушення ст.8 Конвенції». Тобто Суд наполягає, що не зважаючи на вибір жінки щодо місця, обставин або методу пологів, вони можуть бути розцінені як такі, що збільшують ризики для здоров’я і безпеки новонароджених. І держава, яка прагне силою закону їх відвернути, чинить правомірно.
Чим заплатить український медик за пологи «поза законом»?
Ведення пологів вдома особами, які мають відповідні кваліфікаційні характеристики (лікарі, медичні сестри, акушерки) може підпадати під дію ст.140 Кримінального Кодексу України «Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником». Якщо це спричинило тяжкі наслідки для пацієнта, медика може бути покарано позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на термін до п’яти років чи виправними роботами на термін до двох років, або ж обмеженням волі до двох років чи позбавленням волі на той самий термін. У разі тяжких наслідків, завданих неповнолітньому пацієнту, покарання ще суворіше – обмеження волі на термін до п’яти років або позбавлення волі на термін до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до трьох років.
Доули не мають права на медичну діяльність
«Вільна творчість» доул у вітчизняному законодавстві також обмежена: вони не мають права здійснювати медичну діяльність. «Класифікатор професій ДК 003:2010 від 18 серпня 2020 року № 1574 взагалі не передбачає такої професії, як «доула». Тож ці особи можуть надавати виключно психологічну підтримку та інформаційні послуги вагітним і породіллям. Щоб дотриматися вимог законодавства, надаючи таку допомогу на платній основі, вони зобов’язані зареєструватися як фізичні особи підприємці.
Натомість супровід домашніх пологів особами, які не мають відповідних кваліфікаційних характеристик, є протиправним і може бути визнано злочином.
Навіть якщо все закінчилося добре
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» № 222-VIII від 02.03.2015 р. суб’єкти, які не мають ліцензії на певний вид діяльності, але проводять її, можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності. Навіть якщо все закінчилося добре. У разі ж виникнення негативних наслідків для життя або здоров’я породіллі або дитини штрафами не обійтися. Приймання пологів вдома доулою може підпадати під дію статті 138 «Незаконна лікувальна діяльність» КК України, де в якості покарання передбачено виправні роботи або й обмеження чи позбавлення волі на термін до трьох років.
Крім цього, усім причетним до трагічних подій, що сталися під час домашніх пологів (духовних акушерок, родичів, близьких) загрожує ст. 135 «Залишення в небезпеці» КК України, що карається обмеженням чи позбавленням волі на термін до двох років.
Партнерам місце тільки біля лікаря
Єдиний можливий статус доули у правовому полі України – учасник партнерських пологів як «член групи підтримки» та комунікатор з лікарями. Така можливість передбачена «Інструкцією з організації проведення комплексу профілактичних заходів щодо виникнення внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах», затвердженою наказом МОЗ України від 10.05.2007 р. № 234. У ній вказано, що медичний персонал акушерського стаціонару за бажання роділлі дозволяє присутність на пологах не більше 2 партнерів (чоловіка, членів родини, близьких) – відповідно до порядку, затвердженого головним лікарем закладу. Додаткове медичне обстеження цих осіб не проводиться. Присутність членів родини за наявності у них туберкульозу або гострих проявів інфекційного захворювання в акушерському стаціонарі не допускається.
Які «спецправа» має вагітна жінка
Окрім загальних прав людини та пацієнта, для вагітних передбачено низку окремих прав під час пологів:
- на особисту недоторканність та інформоване рішення у сфері охорони здоров’я;
- на вільний вибір лікаря та закладу, місця народження своєї дитини. Право на свободу пересування надає можливість залишити медичну установу у будь-який момент після пологів – з боку медичних працівників не має бути перешкод для такого рішення. Крім того, це право дозволяє вагітній вільно переміщатися у межах медичної установи і навіть обирати бажане положення тіла під час пологів на всіх етапах;
- на інформовану згоду щодо будь-яких медичних втручань. Це право поміж іншого передбачає можливість відкликати свій дозвіл на маніпуляцію чи, навпаки, у будь-який час отримати медичну послугу, від якої жінка раніше відмовилася;
- право на підтримку у пологах. Воно випливає зі змісту ст. 287 Цивільного кодексу України та ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», де йдеться про допуск до пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні інших медичних працівників, членів сім’ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду.
Чи можна «замовити» кесарів розтин?
Деякі пацієнтки вважають, що їм краще (чи простіше) зробити кесарів розтин, аніж народжувати в природний спосіб і вимагають такого втручання від свого лікаря. Чи є для цього правові підстави? Ні. В Україні заборонені замовлені (або прискорені) пологи, а також кесарів розтин не за медичними показаннями.
Звісно, що за умови згоди всіх сторін ці заборони легко обійти (як і заборону приймати пологи вдома чи навіть по скайпу). Однак лікар повинен розуміти: у випадку непередбачуваних наслідків, особливо настання інвалідності або смерті матері чи дитини, усі «дружні» домовленості розсипаються, а у «замовників» таких послуг одразу з’являється зовсім інша оцінка ситуації й безліч претензій. Як свідчить досвід, у таких випадках все таємне стає очевидним, неформальні (незаконні) домовленості випливають назовні, сторони починають справжню боротьбу за відстоювання власних інтересів. У найгіршій правовій позиції за таких умов опиняються саме лікарі, адже погодившись на неправомірні дії, вони позбавили себе легітимних засобів захисту, що може призвести до дуже несприятливих наслідків.
Що робити лікарю з «вагітною – відмовницею»
Ніхто не може примушувати жінку народжувати в пологовому будинку чи стояти на диспансерному нагляді в поліклініці, але вона має усвідомити, що тим самим бере на себе відповідальність за власне здоров’я та за здоров’я свого малюка.
Якщо вагітна в присутності лікаря відмовляється від ведення вагітності, а за наявності очевидних показів – від госпіталізації з метою пологів, йому потрібно убезпечити себе від відповідальності за наслідки чужого рішення.
Для цього передбачено відповідний правовий алгоритм.
Зокрема, лікар акушер- гінеколог жіночої консультації має прискіпливо фіксувати усі призначення, рекомендації, направлення і, відповідно, факти їх виконання чи невиконання з боку вагітної. У разі її неявки на призначений прийом потрібно зв’язатися з пацієнткою телефоном чи в інший спосіб. Якщо ж це неможливо, потрібно одразу подати та зареєструвати доповідну керівництву і внести відповідні записи в електронну або паперову картку. Відмова від госпіталізації породіллі оформляється у звичний спосіб, як і для решти пацієнтів.
Не змогли чи не захотіли?
Дещо інша ситуація, коли «романтика» домашніх пологів розвіюється серйозними ускладненнями і родичі таки вирішують викликати швидку в останній момент. Це їхнє право й мудре, хоч і запізніле, рішення. Однак якщо матір чи дитину при цьому врятувати не вдалося, крайніми, як правило, стають медики «швидкої». Дійсно, їм не завжди вдається взяти під контроль доведену до краю ситуацію і уникнути фатального розвитку подій, бо на те є цілком об’єктивні причини. Як довести: вони «не змогли» врятувати життя чи «не захотіли»? На захист медиків спрацює лише ретельне дотримання клінічних алгоритмів та правових норм, а також «доктрини трьох П» (Протоколи- Папери- Правила).
Усі фактичні та клінічні обставини потрібно задокументувати, в тому числі й час прибуття бригади, стан породіллі (чи вже й новонародженого), фізіологічні та діагностичні показники, дані усіх проведених вимірів, перелік маніпуляцій та втручань тощо. Ці кроки допоможуть мінімізувати претензії або надададуть аргументи для правового захисту медиків у разі претензій до них.
Не знаєш як діяти – дій у рамках протоколу!
Тому основними порадами лікарям, як і потрапили у складні ситуації, будуть наступні:
- Завжди керуйтеся чинними клінічними протоколами. Не відступайте від імперативних алгоритмів доказової медицини без обґрунтованої потреби;
- Приділяйте належну увагу веденню документації, ретельно фіксуйте всі важливі події у передбачених формах та картках. Не нехтуйте цим, адже, рятуючи пацієнта, можете потопити себе;
- Ніколи не порушуйте правил професійної діяльності, в тому числі й норм етики та деонтології, а також внутрішніх правил закладу та виду діяльності (це всі нормативно- правові акти, що регулюють сферу надання медичної допомоги).
Також важливо знати, що при невідкладному стані породіллі закон зобов’язує лікаря діяти відповідно до клінічного протоколу без отримання інформованої згоди пацієнтки (п. 5 ст. 284 ЦК України, ст. 43 Основ).
Жодна особа (шлюбний партнер, родичі, близькі) не має права надавати згоду на медичне втручання чи госпіталізацію породіллі або відмовлятися від них і підписувати будь-які документи від імені пацієнтки. Адже у законодавстві України не передбачено представників дієздатного повнолітнього пацієнта. Присутні під час пологів особи можуть за бажання лише надати відому їм інформацію та засвідчити заперечення пацієнтки проти медичного втручання чи госпіталізації.
