На початку квітня цього року в Києві відбулась підсумкова конференція програми «Підтримка з метою запобігання ВІЛ/СНІД, лікування та догляду для найуразливіших верств населення в Україні» за фінансування Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією у рамках гранту 6-го раунду. Участь у заході взяли Віце-прем’єр-міністр України Костянтин Грищенко, заступник Міністра охорони здоров’я Олександр Толстанов, Голова Держслужби України соцзахворювань Тетяна Александріна, представники Глобального фонду та основних реципієнтів гранту.
Основні заходи програми були направлені на профілактику ВІЛ, зниження рівня захворюваності, передачі та смертності, зокрема, серед контингентів груп ризику.
У рамках заключної конференції були висвітлені результати реалізації вищезгаданої програми, представлені її основні здобутки та інновації. Їх було досягнуто завдяки партнерству громадськості — Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛ, та державних структур — Міністерства охорони здоров’я України, Держслужби України соцзахворювань, Українського центру контролю за соціально небезпечними хворобами. Впровадження програми тривало з серпня 2007 по липень 2012 року.
Про результати п’ятирічної роботи, мету самої конференції та інші важливі аспекти протидії епідемії ВІЛ/СНІД розповідає керівник Держслужби України соцзахворювань Тетяна АЛЕКСАНДРІНА.
ВЗ Крім тих досягнень, про які йшлося на конференції і які стали можливими завдяки фінансам Глобального Фонду, що вам хотілося б сказати лікарям (загальної практики, іншим спеціалістам), аби розширити заходи профілактики ВІЛ/СНІДу в Україні?
— Дана конференція, це, свого роду, партнерська зустріч, і вона має дійсно результативне значення. Як уже йшлося під час конференції, наша держава взяла на себе зобов’язання забезпечити антиретровірусним лікуванням усіх хворих, які його потребують. Слід зауважити, що Україна виконує ці зобов’язання. Але, якщо в частині лікування ми маємо на сьогодні впевненість у тому, що всі пацієнти будуть ним охоплені, то забезпечити увесь спектр профілактичних програм державним коштом поки що надзвичайно складно. Саме тому Україна високо цінує фінансове сприяння донорів, особливо з боку Глобального фонду. Адже сама програма гранту 6-го раунду досить дороговартісна та багаторівнева. Вона включала здійснення профілактики, насамперед серед груп ризику, придбання антиретровірусних препаратів, зміцнення матеріально-технічної бази центрів СНІДу, мережі кабінетів «Довіра», які орієнтовані на надання ВІЛ-сервісних послуг, проведення соціологічних досліджень, підтримку громадських організацій тощо. Ефективна реалізація перерахованих завдань потребує значних коштів. Саме тому Україна звернулася до Глобального фонду з проханням виділити гранти для впровадження усіх програм із профілактики.
ВЗ На кого безпосередньо була спрямована Програма?
— Згідно із Переліком та Критеріями визначення груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, затвердженими відповідним наказом МОЗ України (№104 від 08.02.2013 року), групами найвищого ризику щодо інфікування ВІЛ в Україні є: споживачі ін’єкційних наркотиків, чоловіки, що мають секс із чоловіками, жінки комерційного сексу, які працюють на вулицях, особи, які знаходяться в місцях позбавлення волі, та «діти вулиці» віком від 10 до 18 років. Ці групи репрезентують понад 80% усіх офіційно зареєстрованих випадків інфікування ВІЛ і понад половину випадків інфікування за неофіційними розрахунками.
Залучення вищезазначених контингентів груп ризику до профілактичних заходів найефективніше відбувалося завдяки застосуванню кращих світових підходів, інноваційних ідей, зокрема програмам із «впровадження силами рівних» — загалом було використано більше 30 інноваційних технологій! І результат цих зусиль говорить сам за себе: поширеність ВІЛ серед цих контингентів у період дії Програми з 2005 року в Україні стабільно зменшується. Це підтверджується даними моніторингу. Приємно відзначити, що для ілюстрації результатів охоплення та впливу, що були досягнуті у сфері протидії ВІЛ/СНІД, відібрано лише 4 країни, і серед них — Україна.
ВЗ Хто саме має займатися профілактикою серед груп ризику?
— Уразливі групи населення більше довіряють громадським організаціям, людям, які надають їм послугу за принципом «рівний — рівному».
Я б також хотіла наголосити на тому, що в Україні дещо знизився рівень дискримінації. Особливо це стосується закладів системи охорони здоров’я. Люди, які живуть з ВІЛ, сьогодні сміливіше переступають поріг центрів СНІДу, стають на облік, отримують профілактичні та лікувальні послуги. Одночасно ми констатуємо певний рівень недовіри до закладів загально лікарняної мережі.
Тому ця конференція корисна представникам не лише центрів СНІДу, а й первинної ланки лікувальної мережі. Адже сімейні лікарі повинні знати всі аспекти профілактичної роботи в родинах, у підліткових та молодіжних колективах. Їх роль у цій справі дуже важлива! Я переконана, що робота сімейного лікаря повинна спрямовуватися і на вчасну профілактику ВІЛ-інфікування, гепатитів, інших інфекцій. Тому в рамках цієї конференції ми зосередили також увагу на сучасних підходах до профілактичної роботи. Ці методики сьогодні доступні Україні, вони допомагають вибудувати чітку схему надання допомоги на всіх рівнях. Адже, зрозуміло, що це наша спільна турбота, а не проблема окремих людей, які або вже є інфікованими, або входять до групи ризику.
ВЗ Крім лікарів сімейної практики, хто ще долучився до заходу?
— Участь у роботі конференції взяли представники обласних управлінь охорони здоров’я, на яких покладено функцію розбудови та підвищення спроможності первинної ланки щодо участі у заходах протидії ВІЛ/СНІДу. Були присутні головні лікарі центрів СНІДу, які надають методичну допомогу лікарям первинної ланки. Ще раз зауважу, що на лікаря первинної ланки покладається велика відповідальність, одна з основних його функцій — робота з контингентами груп ризику.
Однак на сьогодні ані сімейний лікар, ані будь-який інший медичний спеціаліст не в змозі впоратися з цією проблемою самотужки. Наше завдання — спрямувати їх на зміцнення первинної ланки та налагодження партнерства з громадськими організаціями, які мають ширший доступ до представників уразливих груп. Оптимальним для цього є формат мультидисциплінарних груп. Лише за таких умов можлива інтеграція послуг із профілактики, лікування, догляду та підтримки найуразливіших груп населення у первинну ланку.
Розмову вела Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
