Першопрохідцями у цій справі стали фахівці Києво-Могилянської академії, де магістерську програму за спеціальністю «Менеджмент організації і адміністрування в охороні здоров’я» було запроваджено ще в 2004 році. Її розробляли спільно з фахівцями Маастрихтського університету (Нідерланди) для підготовки медичних менеджерів на базі немедичної освіти.
Медична спільнота є доволі закритою, тож коли колективом лікарні починає керувати управлінець без фахової медичної освіти, медики вважають його чужим. Та й він не завжди знаходить підхід до колективу, розуміє специфіку його роботи. Тому я вважаю, що ідеальним генеральним директором буде той, хто спочатку здобув медичну освіту (лікарську чи медсестринську), а вже потім — менеджерську. Тоді керівник і колектив швидше порозуміються (адже вони — з однієї системи), та й генеральний директор буде успішнішим управлінцем.
Незабаром Києво-Могилянська академія розпочне набір на бакалаврат за згаданим напрямком. Сьогодні таких фахівців готує ще й НУ «Острозька академія» та Український католицький університет.
У цілому програми, за якими навчають майбутніх управлінців, не відрізняються, хіба що дисципліни можуть називатися по-іншому. Різниця — у кількості відведених на них годин і змістовному наповненні викладання. Однак практично всі виші намагаються розробляти такі програми, орієнтуючись на зарубіжні аналоги, у партнерстві із закордонними фахівцями».
Утім, зусилля окремих навчальних закладів неспроможні вирішити проблему такого масштабу, як дефіцит менеджерів в охороні здоров’я в Україні. Тож настав час кардинальних змін.
Втім, проблему можна вирішити. Для цього необхідно внести відповідні зміни до наказу, який регулює порядок проходження такої спеціалізації, що дасть змогу (як виняток) до 2022 року проводити зазначені курси не тільки для лікарів. Починаючи з 2022 року потреба в цьому відпаде, оскільки вимоги зміняться.
Наразі наші фахівці розробили магістерську освітню професійну програму за спеціальністю «Менеджмент» у галузі знань «Управління та адміністрування», яку нещодавно було затверджено вченою радою нашої академії.
Наполегливо працюємо над тим, аби отримати ліцензію на розширення освітньої діяльності, оскільки згадана програма передбачає підготовку керівників-менеджерів, які не обов’язково мають базову медичну освіту. Тобто вони здобуватимуть другу (наступну) вищу освіту в галузі управління та адміністрування і через 1,5 року навчання отримають диплом магістра з менеджменту охорони здоров’я.
Ми готуємося дуже серйозно й відповідально, хоча розуміємо, що програму потрібно запустити якомога раніше, адже 2022 рік не за горами. Набір на навчання залежатиме від ліцензійного обсягу, який нам затвердить МОН України.
Щороку на нашій кафедрі різні курси проходять приблизно 800 слухачів. Але магістерська програма передбачає навчання на додипломному рівні, тож має бути враховано певні норми забезпечення навчальною площею, обладнанням, викладачами на одного студента. Тому обсяг підготовки таких спеціалістів знатимемо тільки після отримання ліцензії. Маємо амбітні плани — підготувати якомога більше висококваліфікованих управлінців, потреба в яких дуже гостро сьогодні відчувається. Втім, я переконаний, що до 2022 року ця прогалина в Україні буде заповнена, адже подібною справою займатимуться й інші медичні академії післядипломної освіти.
Зрештою, у нашій державі досить багато вишів готують фахівців у галузі управління та адміністрування. Проблема лише в тому, що до сьогодні вони не враховували специфіки підготовки саме в охороні здоров’я. А там, де готували менеджерів для медичної галузі на базі медичної освіти, навпаки, не ґрунтувалися на знаннях з управління й адміністрування, що також не «вписується» в нові кваліфікаційні вимоги до посади генерального директора закладу охорони здоров’я. Та навіть якщо кадрову нішу у цій сфері буде заповнено, актуальність навчання відповідних фахівців не зникне. Адже згідно з типовою формою контракту, який укладають із кожним директором медичного закладу, він має не рідше 1 разу на 5 років проходити перекваліфікацію. Тому наші напрацювання зайвим не будуть».
На керівників нової формації в охороні здоров’я сьогодні покладають особливі надії, адже реформи неможливі без нестандартних управлінських рішень. Водночас вектор на комерціалізацію медицини сприймається суспільством неоднозначно. Тож їм доведеться постійно балансувати між місією «задовольнити інтереси пацієнтів» та повсякденним «забезпечити розвиток закладу». І це виявиться чи не найбільшим випробуванням тепер уже для двох директорів. Чи вистачить у них для цього здібностей, знань і головне — мудрості домовитися між собою, покаже час.
