Державна десятирічна програма «Онкологія» завершилася у 2016 році. МОЗ запевняє, що продовжує дбати про онкохворих і без програми, зокрема закуповує препарати для їх лікування, однак державні закупівлі, як відомо, «шкутильгають» на обидві ноги. У деяких областях пішли шляхом створення регіональних програм з онкології і вишукують змогу виділяти кошти на їх реалізацію з місцевих бюджетів, усе ще сподіваючись, що МОЗ зрештою почне виконувати свої зобов’язання.
Чернігівщина
Валерій ЗУБ, головний лікар Чернігівського обласного онкологічного диспансеру, Заслужений лікар України, кандидат медичних наукМетою обласної програми з онкології є підвищення ефективності заходів із профілактики, раннього виявлення онкопатології, рівня надання медичної допомоги хворим зі злоякісними новоутвореннями, забезпечення умов для подовження та підвищення якості життя таких пацієнтів. Програма містить п’ять розділів, що стосуються різних напрямів роботи онкологічної служби області, зокрема проведення первинної та вторинної профілактики онкологічних захворювань, удосконалення методів діагностики та лікування злоякісних новоутворень, надання спеціалізованої паліативної допомоги, здійснення міжнародного співробітництва тощо.
Під час розробки програми ми акцентували увагу на вдосконаленні системи первинної та вторинної профілактики онкологічних захворювань. Наприклад, використовуємо і впроваджуємо скринінгові програми з метою раннього виявлення передпухлинних і злоякісних новоутворень, зокрема раку шийки матки, молочної залози (проведення мамографії) та інших візуальних локалізацій, користуємося електронними системами цитологічного скринінгу. Зараз хочемо ширше запровадити гемокульт-тест на визначення крові у випорожненнях для раннього виявлення раку товстої кишки, для чоловіків — тест на ПСА (простатспецифічний антиген) з приводу раку передміхурової залози. Дещо із запланованого ми вже використовуємо, інше — у процесі впровадження.
Нагальним є питання забезпечення обласного онкологічного диспансеру сучасними пересувними мамографічними комплексами, бо це обладнання дасть можливість проводити ранню діагностику злоякісних новоутворень молочної залози у жінок, які проживають у віддалених населених пунктах області. Сподіваємося, що в цьому році вказаний проект вдасться реалізувати.
Щодо вдосконалення методів діагностики та спеціального лікування онкохворих, то можемо з гордістю констатувати: нам вдалося виконати найглобальніший і найдорожчий пункт програми — придбати лінійний прискорювач. Коли ми планували цю програму, то загальну суму в розмірі 98 млн грн розподілили на п’ять років. Але змогли знайти й освоїти всі кошти протягом 2017 року, вклавши їх у закупівлю лінійного прискорювача та будівництво приміщення для нього. Тож зараз розглядаємо питання про внесення змін до програми у бік її розширення.
За кошти програми вдалося реалізувати й інші, менш затратні, проекти з дооснащення обласного онкологічного диспансеру сучасною діагностичною та лікувальною апаратурою. Минулоріч придбали лапароскоп, фіброгастроскоп, апарат для трансуретральних операцій, сучасну ендоскопічну стійку. Цього року хочемо купити сучасний ендокомплекс із гастроскопом і колоноскопом й інше обладнання.
Згідно з програмою цьогоріч нам передбачене фінансування в розмірі 24 млн грн. На ці гроші плануємо закінчити проект із лінійним прискорювачем: докупити необхідне дозиметричне обладнання, а також розпочати інший важливий проект — створення центру пересадки кісткового мозку, для реалізації якого залучатимемо кошти з обласного бюджету та інших джерел.
Загалом впровадження програми боротьби з онкологічними захворюваннями відбувається за кошти обласного бюджету. Але минулого року нас дуже підтримали територіальні громади міст, сіл, селищ і районів, перерахувавши зі своїх бюджетів гроші на придбання лінійного прискорювача. При цьому райони й міста приймають і свої місцеві програми.
Однак обласний бюджет не може забезпечити всі потреби онкодиспансеру. У минулому році згідно з програмою боротьби з онкологічними захворюваннями на закупівлю лікарських засобів ми використали 2,5 млн грн, цьогоріч заплановано приблизно таку саму суму. Але це лише 3-5% від потреби, тож, звісно, коштів катастрофічно не вистачає. На жаль, препарати державних закупівель надходять із великими затримками — зараз отримуємо ліки ще за 2016 рік. Тому пацієнти вимушені докуповувати їх самостійно. Міністерство обіцяє, що нібито за 2017 рік уже проведені всі тендери, і на початку 2018 року почнуть завозити ліки за 2017 рік, тож чекаємо.
Буковина
Ілля ТАЩУК, головний лікар Чернівецького обласного онкологічного диспансеруЗагалом 10 млн грн за регіональною програмою «Онкологія» будуть розподілені так: 5 млн грн — на дорослу онкологію (Чернівецький обласний онкологічний диспансер), 3 млн грн — на дитячу онкологію (Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня) і 2 млн грн — на онкогематологію (Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги).
Дуже важко чітко визначити, скільки грошей треба на те, аби покрити всі витрати на хіміотерапію. Минулого року ми порахували, що для забезпечення хворих Буковини вказаними ліками нам потрібно понад 54 млн грн. Нині 1 млн грн вистачає на 5-6 позицій, і вже за місяць-півтора препаратів немає. Окрім того, на ринок вийшло дуже багато нових засобів, зокрема імунотерапевтичних, які доступні нашим пацієнтам тільки в умовах клінічних досліджень. В Україні зареєстровані лише 2-3 з них, і ціни — дуже високі. За 1 млн грн імунотерапевтичними засобами нового покоління можна пролікувати лише 2 хворих упродовж року. Звісно, держава не може забезпечити пацієнтів такою терапією.
Онкодиспансер отримує препарати переважно першої та другої ліній. Про всі надходження ми повідомляємо на нашому офіційному сайті. Також раз на тиждень оновлюємо інформацію на стенді, розміщеному біля входу до стаціонару онкодиспансеру. Бачимо: це працює, бо коли сповіщаємо про надходження партії дороговартісних ліків, хіміотерапевтичне відділення переповнене — на 36 ліжках лікуються по черзі 60 хворих!
Онкохворі виснажені й економічно, і емоційно. Тому регіональна програма «Онкологія» мусить працювати, аби хоч трохи допомогти цим людям.
Рівненщина
Григорій МАКСИМ’ЯК, головний позаштатний онколог управління охорони здоров’я Рівненської ОДАНа парламентських слуханнях із питання онкологічних захворювань, які відбулися 8 грудня минулого року, порушили багато важливих для онкологічної служби питань. Було, зокрема, наголошено, що впродовж останнього десятиріччя в Україні спостерігається суттєве зростання онкологічної захворюваності та смертності від цієї патології як серед дорослого, так і дитячого населення. І стабільна причина такого стану речей — недостатнє фінансування галузі.
У Рівненській області кількість онкохворих, на жаль, також збільшується, хоча й не такими темпами, як це було в попередні роки. Сьогодні у нас на обліку перебувають понад 25 тис. пацієнтів. Часто люди не звертаються вчасно до лікарів або взагалі не налаштовані на лікування через економічну кризу. Усі знають, що проблема забезпечення адекватним лікуванням, хіміотерапією у нашій країні, на жаль, не вирішена. На 2018 рік держава пообіцяла забезпечити тільки 28,5% загальної потреби в хіміотерапії дорослого населення і 66% дитячого. А іншим що робити?
Трохи краща ситуація із лікарським забезпеченням категорії пацієнтів, які мають статус осіб, потерпілих від аварії на ЧАЕС. Хоч і не на 100%, але вони отримують ліки в рамках відповідної «чорнобильської» програми. На 2018 рік, зокрема, за нею було виділено 1,5 млн грн.
Загалом таким хворим дуже непросто. По-перше, через високу вартість лікування, кошти на яке їм доводиться знаходити самостійно, а по-друге, через відсутність деяких препаратів в аптечній мережі, тож потрібно шукати ще й можливість придбати ці ліки за кордоном. І як не старалися б фахівці та чиновники на місцях, без загальнодержавної програми вирішити вказані проблеми нереально.
Запоріжжя
Анатолій МЕЩАНІНОВ, заступник головного лікаря з лікувальної роботи КУ «Запорізький обласний клінічний онкологічний диспансер», головний позаштатний онколог Департаменту охорони здоров’я Запорізької ОДАВарто зазначити, що реалізація державної програми «Онкологія» на 2010-2016 роки провалилася через події в країні. Зокрема, ми отримали не всі протипухлинні лікарські препарати за 2015 рік. Однак якщо в монорежимі ще можна провести певне лікування, то поліхіміотерапія неможлива через відсутність навіть одного з компонентів, тож хворим ліки доводиться докуповувати.
Проте коли говорити про дію державних програм, то в кращому випадку пацієнт був забезпечений препаратами приблизно на 30%. Зараз, звісно, ситуація ще гірша. Так, станом на 22 січня ми не отримали жодної таблетки, флакону чи ампули протипухлинних препаратів, і не відомо, чи отримаємо взагалі. Усе лікування — за рахунок хворого. Щороку пишемо стоси листів до місцевих органів влади, МОЗ тощо, однак усе впирається у відсутність фінансування. Але ж окрім забезпечення ліками нам потрібна перезарядка гамма-терапевтичних апаратів (у нас в області їх 5). Проте, по-перше, усі заряди — тільки російського виробництва, а по-друге, одна перезарядка коштує близько 8 млн грн. Де взяти ці кошти?
Тим часом рівень онкологічної захворюваності та смертності від цієї патології збільшився приблизно вдвічі. За статистичними даними, у 1985 році в Запорізькій області було зареєстровано близько 7 тис. пацієнтів із вперше виявленими онкозахворюваннями, при цьому померло 4,5 тис. (із них 2,5 тис. — у перший рік після встановлення діагнозу). Зараз щороку з’являються 6,7-6,8 тис. нових пацієнтів, умирають — 3,7 тис. (близько 2 тис. — протягом першого року). Але ж раніше в регіоні проживало 1,9 млн осіб, зараз — вочевидь менше (як і по всій Україні), тож ситуація загалом — гірша. Виправити її можна тільки за допомогою ранньої діагностики.
Харківщина
Денис СКОРИЙ, генеральний директор КНП «Обласний центр онкології», доктор медичних наук, професорУ Харківській області нині діють дві регіональні програми, але вони створені для вирішення питань охорони здоров’я населення в цілому. Це «Здоров’я Слобожанщини», що охоплює всі медичні напрямки, і «Право на життя», спрямована на лікування пацієнтів із хронічним мієлолейкозом.
Однак слід зазначити: Обласний центр онкології розробив програму, що стосується розвитку онкологічної служби у Харківській області. Її передали до профільної комісії обласної ради, і на сьогодні програма перебуває на стадії розгляду. Минулого року за участю депутатів облради, управління охорони здоров’я Харківської ОДА та наших фахівців створено програму підтримки лікування пацієнток із раком молочної залози. Вона вже пройшла всі інстанції і, сподіваюся, буде затверджена на найближчій сесії облради.
Вирішити проблему онкозахворюваності як у країні загалом, так і в області зокрема можна тільки завдяки комплексному розвитку двох головних напрямків галузі: лікувального та профілактичного. Лише так вдасться досягти раннього виявлення онкозахворювань, а отже, підвищити ефективність лікування. Тому у своїй регіональній програмі основну увагу приділяємо профілактиці.
На жаль, у свідомості наших громадян онкопатологія асоціюється зі смертю. А насправді ця хвороба така сама, як і інші, тобто за умови вчасної діагностики піддається лікуванню. Статистика свідчить: від кардіопатології помирає значно більше людей, ніж від онкозахворювань. Отже, проблема, образно кажучи, — «у головах» наших людей, хоча для цього є всі підстави. Адже для того, щоб українські онкологи показали високі результати, необхідно, аби пацієнти зверталися до них на ранніх стадіях захворювання. І тут нічого не треба винаходити: існує величезний досвід країн із розвиненою медициною та передовою онкологією. Однак для впровадження широкомасштабних профілактичних проектів необхідна загальнонаціональна фінансова підтримка, оскільки регіональне фінансування лікувальної та господарської діяльності установ охорони здоров’я здебільшого спрямоване на забезпечення заробітної плати медиків, неповну підтримку матеріальної бази та мінімальне харчування пацієнтів.
Насправді регіональні програми з онкології не затверджуються з однієї причини — через брак коштів. Але це не означає, що коли немає фінансування, то немає й роботи поза програмою. Вона проводиться, хоча, звісно, не в тому масштабі, у якому хотілося б. Ми працюємо з районними фахівцями щодо профілактики онкопатології, підвищення їх кваліфікації, впровадження загальних стандартів лікування. Проте, попри всі наші зусилля, у цій галузі конче необхідні загальні зміни.
Дніпропетровщина
Віталій МАШТАЛЕР, доцент кафедри онкології Дніпровської медичної академії, експерт групи МОЗ та Департаменту охорони здоров’я Дніпропетровської ОДА за спеціальністю «Онкологія»Але в обох випадках закуповуються тільки ліки для проведення базисної хіміотерапії за певним списком, опублікованим на сайті МОЗ, до якого включено трохи більше 40 найменувань. Раніше, коли діяла державна програма «Онкологія», ми могли аналізувати, які ліки будуть придбані за рахунок держбюджету, і за обласний кошт докуповувати таргетні препарати специфічної дії — тобто те, чого нам не вистачало. А зараз Кабмін обмежив закупівлі тільки своїм переліком, а препарати для другої і третьої ліній хіміотерапії пацієнти змушені закуповувати за власний кошт.
Однак заради справедливості мушу зазначити, що й під час дії державної програми «Онкологія» забезпеченість онкологічних хворих Дніпропетровщини препаратами для хіміотерапії загалом не перевищувала 30%. Попри це доцільність і ефективність програми не можна оцінювати лише за цим параметром. Адже хіміотерапія — це лише один із принципових методів лікування раку, а всього їх чотири, причому основним є хірургічний, для якого потрібно сучасне обладнання. Також надзвичайно важливі первинна профілактика, диспансеризація, раннє виявлення онкопатологій тощо. І програма «Онкологія» була саме таким цілісним і стратегічним планом розвитку української онкологічної служби. Ось у чому, а не тільки в нестачі ліків для хіміотерапії, я як профільний експерт МОЗ і колишній головний онколог Дніпропетровщини бачу основну небезпеку, пов’язану з відсутністю державної програми на наступні десять років. Адже ми, спеціалісти, по суті, не знаємо, куди рухатися і в якому напрямку розвиватися, й відповідно, наші пацієнти залишені напризволяще. Для порівняння: у США на розвиток аналогічної державної програми Cancer Moonshot, яка передусім передбачає не закупівлю препаратів, а розвиток онкології як науки, лише в 2017 році було виділено 2 млрд дол.
Львівщина
Орест ТРІЛЬ, хірург-онколог, заступник головного лікаря Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру з медичної частиниЗавдяки коштам Світового банку (а це — 10 млн дол.) в онкологічній службі області проведено модернізацію обладнання, впроваджено скринінгові технології (цитологічний скринінг раку шийки матки та мамографічний скринінг раку молочної залози), а за рахунок співфінансування з обласного бюджету закуплено деякі хіміопрепарати, ком’ютерну техніку та медичне обладнання.
Регіональні програми, звісно ж, — не панацея, адже не дають змоги забезпечити поставки дороговартісних препаратів для лікування онко-хворих замість тих, що надходили централізовано. Мета обласної програми — допомогти онкологічній службі «протриматися» в проміжках між поставками замовлених ліків із МОЗ, котрі, на жаль, останнім часом хронічно затримуються на значні терміни.
Питання забезпечення хворих необхідними препаратами — вкрай болюче для фахівців, що вже казати про онкохворих. На жаль, лікарі-онкологи за відсутності засобів для лікування дедалі частіше стають мішенню для незадоволення пацієнтів, а подекуди і єдиним об’єктом для обурення. Інколи лікар не в змозі відповісти хворому на питання, чому, обираючи схему лікування, він змушений відхилятися від світових рекомендацій і призначати найбільш економічно доступну комбінацію хіміопрепаратів. Або ж, наприклад, пояснити, чому в аптечній мережі ліки надто дорогі, а лікарня не забезпечена ними, хоча у ЗМІ говорять про значну економію під час закупівель препаратів, а отже, їх мало б бути значно більше. А питання щодо виконання положення Конституції України про доступність медичної допомоги взагалі стало риторичним…
На жаль, часто для більшості родин придбання ліків стає непосильним тягарем, тому ситуація вимагає негайного впровадження певних фінансових компенсаційних механізмів на рівні держави на кшталт соціальної підтримки державним бюджетом цільових програм з онкології, впровадження принципів страхування здоров’я на випадок лікування злоякісного новоутворення, солідарних програм підтримки чи взаємодопомоги різних спілок (каси взаємодопомоги, благодійні фонди із масштабними програмами залучення коштів в онкологічну галузь) тощо.
Ще під час ХІІІ з’їзду онкологів та радіологів України, який відбувся у 2016 році, онкологічна спільнота висловила своє занепокоєння щодо завершення дії попередньої державної програми. Однак неможливість прийняття чергової закріплена урядовим рішенням про заборону нових державних програм, і віз, як то кажуть, й нині там.
Тернопільщина
Леонід ШКРОБОТ, головний лікар КУ «Тернопільський обласний клінічний онкологічний диспансер», доктор медичних наукВектор розвитку лікувальних закладів, обраний головами Тернопільських ОДА Степаном Барною та обласної ради Віктором Овчаруком, — забезпечення закладів охорони здоров’я високотехнологічним діагностичним обладнанням, медичними препаратами, хірургічним обладнанням — дає вражаючі результати. Так, торік за сприяння ОДА ми отримали новий сучасний рентгенівський апарат вартістю 6 млн грн, лабораторний діагностичний комплекс, електрохірургічні апарати для операційної, а якщо порахувати й кошти на хіміопрепарати, то загалом витрачено 9 млн грн. В історії онкологічної служби області такі видатки — безпрецедентний випадок.
Аби покращити фінансове становище галузі, Тернопільські ОДА та обласна рада мають намір долучати до фінансування онкохворих мешканців краю об’єднані територіальні громади. Щодо Тернополя, то витрати на лікування 17-18% онкохворих — мешканців міста заплановано покрити з міської скарбниці. І це цілком реальна практика, яка, до слова, надзвичайно позитивно зарекомендувала себе, скажімо, у Хмельницькому.
Ще однією нагальною проблемою є оснащення онкологічного диспансеру сучасним лікувальним обладнанням, зокрема лінійним прискорювачем. За міжнародними стандартами таких апаратів у Тернопільській області має бути не менше чотирьох, а наразі немає жодного. Наші колеги вишукують різні можливості для заміни старої апаратури й переходу на лінійні прискорювачі, і ми також намагаємося знайти додаткові резерви, аби надавати допомогу онкохворим за сучасними стандартами. Нещодавно переймали досвід у колег із Чернігова, які спромоглися зібрати кошти й купити таке необхідне, однак дороговартісне устаткування.
Попри все, сподіваюся на активну участь держави в лікуванні онкологічних хворих, адже значна частина цих пацієнтів стає інвалідами, то хіба можна лишити їх без гарантованої меддопомоги? А вихід із фінансової кризи бачу лише у спільних діях, бо тільки разом ми можемо досягти певних результатів та подолати цей онкологічний рубікон.
Херсонщина
Владислав МАНГЕР, Голова Херсонської обласної радиПрограму профінансовано з обласного та місцевих бюджетів. Понад 2 тис. хворих змогли вчасно розпочати боротьбу із тяжкою недугою. Обласна програма «Наближення якісної діагностики до населення області» діятиме і в 2018 році. Затверджуючи обласний бюджет, депутати погодилися з необхідністю збільшити фінансування програми, завдяки якій проводиться безоплатний медичний огляд населення на наявність онкологічних захворювань.
Важливим аспектом онкологічної допомоги є також соціальна реабілітація після хірургічного лікування. На Херсонщині діє ще одна обласна програма — із забезпечення протезами молочної залози жінок, що перенесли мастектомію. Крім того, у мамологічному відділенні створені групи психологічної підтримки, проводяться психологічні тренінги з висококваліфікованими спеціалістами.
Підготували Олена БЕРЕЗКІНА (м. Чернігів), Ольга КАМСЬКА (м. Чернівці), Дана РОМАНЮК (м. Рівне), Анастасія ПОЙДА (м. Запоріжжя), Ольга ФАЛЬКО (м. Харків), Ірина КАДЧЕНКО (м. Дніпро), Юлія МАСЮКЕВИЧ (м. Львів), Лариса ЛУКАЩУК (м. Тернопіль), Ксенія КЕЛЄБЕРДА (м. Херсон), спеціально для «ВЗ»
