Для Голлівуду, а не для простого люду, — так оцінюють українці доступність стоматологічних послуг. Та, якщо йдеться про дитячу стоматологію, тут не до жартів. Чи виживе вона за нинішнього фінансування і після чергового замаху реформування?
ВЗ У зв’язку з останніми реформами і чітким розмежуванням рівнів медичної допомоги стоматологію «витіснили» з первинної ланки. Як це позначиться на доступності стоматологічних послуг дитячому населенню?
Наталія САВИЧУК, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Дитяча стоматологія», завідувачка кафедри стоматології дитячого віку НМАПО ім. П. Л. Шупика, професор, доктор медичних наукТому ми надали свої пропозиції, у яких наголосили, що реформування стоматологічної галузі має відбуватися з урахуванням згаданих аспектів. Ми також виступаємо проти скорочення дитячих стоматологічних кабінетів, які, хоч у невеликій кількості, але збереглися на первинному рівні та в школах. Також потрібно створити чітку вертикаль управління спеціалізованими й високоспеціалізованими стоматологічними закладами — на жаль, нині вона відсутня.
ВЗ Чи змогли останні реформи хоч трохи вирішити проблеми служби?
— На жаль, ні. Передусім це стосується фінансування — воно вкрай недостатнє. Здавалося б, на відсутність коштів скаржаться сьогодні всі без винятку. Але для дитячої стоматологічної служби це надзвичайно важливе питання — вона не може отримувати фінансування з інших джерел, окрім як з державного бюджету, а він, на жаль, не дає змоги повною мірою забезпечити дітей усіма видами стоматологічної допомоги. А це і дитяча терапевтична (лікування твердих тканин зубів, слизової оболонки, тканин пародонта), й хірургічна допомога (амбулаторна чи стаціонарна — при вадах розвитку, травмах, запальних захворюваннях щелеп, онкологічних патологіях). Також лікування дітей забезпечують дитячі ортодонти, посади яких передбачені в штатних розписах відділень і поліклінік, та дитячі ортопеди-стоматологи. Коштів державного бюджету на всі ці види допомоги вкрай недостатньо. На жаль, не вистачає грошей навіть для повноцінної профілактики. Не кажу вже про впровадження інновацій і тих новітніх технологій, які використовують наші колеги в розвинутих країнах. Вони дороговартісні, тому держава не може їх оплатити, а інших джерел фінансування, як я вже говорила, дитяча стоматологія не має. Отже, потрібен механізм залучення коштів для оплати таких послуг.
ВЗ А як розподіляються кошти на дитячу стоматологію у світі?
— Там уже давно змінили структуру витрат: якщо раніше їх «нарощували» в напрямку лікування стоматологічної патології, то з часом зрозуміли — цьому, як-то кажуть, не буде кінця: хворих не меншає, технології дорожчають, коштів потрібно все більше. Тож розвинені держави взяли на себе зобов’язання щодо повного забезпечення первинної профілактики. Цій практиці — понад 20 років. І сьогодні вже можна говорити про її результати. У країнах, де держава гарантує оплату цього напрямку, за статистикою, на двох 12-річних пацієнтів реєст-рують тільки один випадок карієсу постійного зуба, тобто половина таких дітей вільні від цього захворювання. Натомість в Україні зовсім інша статистика: від 3 до 7 уражених карієсом постійних зубів — на одну дитину 12-річного віку (деякі відмінності існують лише в регіональному зрізі), 20% дітей у цьому віці втрачають постійні зуби через видалення внаслідок карієсу. Таким чином, потенційні витрати з часом зростають, адже зуб спочатку лікують, відновлюють, потім протезують й імплантують.
ВЗ Що означає «держава гарантує»? Адже й у нас батьки можуть повести дитину на профілактичний огляд до лікаря?
— Безперечно, я також завжди наголошую на відповідальності батьків щодо первинної профілактики й збереження стоматологічного здоров’я дитини. Але батьки повинні знати, що і коли для цього слід робити, а вже потім нести відповідальність за виконання рекомендацій лікаря.
Як це відбувається у країнах, що визнали профілактику пріоритетом? Дитину, яка є абсолютно здоровою (відсутні вроджені вади щелепно-лицевої ділянки, отримує повноцінне харчування тощо), батьки мають уперше показати стоматологу в 12-місячному віці. Це перший дружній візит до стоматолога. Лікар чи зубний гігієніст у цьому разі не лікує дитину, а лише оглядає ротову порожнину без використання інструментів, оцінює ситуацію з прорізуванням зубів, з’ясовує, чи є стоматологічні проблеми, й одночасно навчає батьків доглядати за зубами дитини, рекомендує засоби, які для цього варто обирати (індивідуально консультує) тощо. Надалі кількість і періодичність таких візитів визначаються лікарем індивідуально, але їх мета одна — забезпечити стоматологічне здоров’я дитини й зробити батьків партнерами стоматолога.
А як це відбувається в нас? Уперше дитина до дитячого стоматолога потрапляє з двох причин. Перша — у дитини виникає гострий біль. Це аж ніяк не дружній візит, оскільки він супроводжується безліччю неприємних відчуттів і емоцій маленького пацієнта й вимушеним лікуванням. І надалі дитина не сприйматиме стоматолога позитивно, бо асоціює його з негативними моментами. Менш «екстремальна» причина візиту — мама помітила ураження зуба в дитини, коли та посміхалася. Однак і після цього — неприємне для дитини лікування і такі самі асоціації. Результат? Втрачений дорогоцінний час для профілактики. З початку 90-х років минулого століття в українських школах, де навчалося понад 800 учнів, відкривалися дитячі стоматологічні кабінети. Обладнання для них закуповувалося за кошти МОН і частково — МОЗ України. Ще 10 років тому, коли дитяча стоматологія фінансувалася краще, такі кабінети функціонували — здійснювали стоматологічну санацію та диспансеризацію школярів, проводили велику профілактичну роботу. Такі самі кабінети були і в деяких садочках. Їх робота, справді, дала дуже гарні результати — значно зменшилася кількість випадків ускладненого карієсу й видалення постійних зубів у дітей. Сьогодні ми спостерігаємо абсолютно протилежні тенденції, і це є маркером діяльності служби. Мабуть, нікому не потрібно пояснювати, що раннє видалення постійних зубів спричиняє суттєві порушення функцій жувального апарату: через певний час у цих дітей виникатимуть проблеми зі скронево-нижньощелепними суглобами, з прикусом.
А це потребуватиме високовартісного лікування. Мережа таких кабінетів ще частково збережена. Їх існування цілком виправдане, тому зараз ми намагаємося «відстояти» бодай ті з них, які мають гарне обладнання, умови для дотримання всіх санітарно-епідеміологічних норм. Це підвищує доступність стоматологічної допомоги для дитячого населення. На тлі вкрай мізерного державного фінансування, відсутності позабюджетних надходжень маємо зберегти те, що вже працює на позитивний результат.
Свого часу добре зарекомендували себе й пересувні стоматологічні кабінети для планового лікування дітей. Переважно їх закуповували за кошти органів місцевого самоврядування на рівні районних і обласних адміністрацій. Зараз частину цих кабінетів передано для лікування бійців АТО — і це правильно. Але з часом потрібно відновити таку практику.
ВЗ Можливо, варто почекати впровадження страхової медицини, а з нею — вирішення проблем?
— У різних країнах світу сформувалися різні підходи до того, наскільки медичне страхування охоплює стоматологічну допомогу. Здебільшого, це незначний відсоток послуг. Але при цьому до страховки обов’язково входить відвідування лікаря-стоматолога чи зубного гігієніста з профілактичною метою. Якщо ж пацієнт скористався певними послугами, але надалі не дотримується графіка профілактичних візитів, тоді фірма знімає із себе відповідальність, наприклад, за тривалість використання ортопедичної конструкції чи стоматологічної реставрації. Тобто повна стоматологічна профілактика, увесь стоматологічний супровід включені у страховку будь-якого рівня. І це мотивує людину відвідувати лікаря з профілактичною метою, здійснювати превентивні заходи. Нам до такого рівня ще далеко. Хоча в Україні вже понад 10 років навчають зубних гігієністів (у тому числі і за державний кошт), однак при цьому в бюджетних закладах охорони здоров’я таких посад не передбачено. Ми вже давно боремося за те, щоб у кожній дитячій стоматологічній поліклініці, а, можливо, й у навчальних закладах працювали ці фахівці. Але знову ж таки для цього потрібна фінансова підтримка з боку держави. Водночас жодна приватна стоматологічна клініка сьогодні не обходиться без таких спеціалістів. Дуже прибутковими є саме ті клініки, де працюють 1-2 стоматологи і понад десяток гігієністів. Бо регулярний профілактичний професійний догляд за зубами не лише заощаджує ресурси пацієнта, а й допомагає йому мати привабливий вигляд. Зубний гігієніст насамперед потрібен у дитячому віці.
ВЗ Приватні стоматологічні клініки приваблюють ще й новітніми технологіями. Чи доступні вони дитячому населенню?
— У стоматологічній практиці світу немає нічого такого, чого не запроваджують у приватних клініках України. І, як засвідчує досвід, населення готове платити за якісні інноваційні стоматологічні послуги. Приватні клініки орієнтовані на придбання спеціальних стоматологічних установок для дітей — кольорових, яскравих, оздоблених елементами, які відволікають увагу. Тут також застосовують озонотерапію — вид малоінвазивного лікування, що дає змогу зменшити обсяг видалених тканин зуба, здійснити знезараження перед герметизацією тощо.
Лазерні технології препарування твердих тканин зуба, які роблять цю процедуру абсолютно безболісною, також є в Україні, хоча й не настільки поширені.
Тобто проблема не у фізичній, а у фінансовій доступності цих технологій для різних категорій населення. Тому висновок лише один — держава має подбати про кваліфіковану профілактику.
Розмову вела Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»
