Комплексна профілактика, так само як і лікування, сьогодні обов’язково включає дієтичні рекомендації. Що ж радять експерти для поліпшення здоров’я щитоподібної залози?
Про це говоримо сьогодні з кандидатом медичних наук, доцентом, консультантом з громадського здоров’я проєкту «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей», президентом Асоціації дієтологів України, автором національних рекомендацій зі здорового харчування Олегом ШВЕЦЕМ.
ВЗ Що можна рекомендувати пацієнтові з патологією щитоподібної залози, крім традиційної медикаментозної терапії?
Олег ШВЕЦЬ, консультант з громадського здоров’я проєкту «Поліпшення охорони здоров’я на службі в людей», президент Асоціації дієтологів України, автор національних рекомендацій зі здорового харчування, кандидат медичних наук, доцент — Щитоподібна залоза — чутливий до зовнішніх факторів орган. Для її нормального функціонування важливо все: якість води, яку вживає людина, склад повітря, яким вона дихає і, безумовно, їжа, яку споживає.
На жаль, захворювання щитоподібної залози дуже поширені в Україні: чи не в кожної другої людини, яка звертається до лікаря-ендокринолога, виявляють ту чи ту патологію цього органу.
За даними офіційної статистики МОЗ України, у нашій країні частка тиреоїдної патології у структурі ендокринних захворювань становить 46%. При цьому, на жаль, багато років поспіль зберігається тенденція до збільшення кількості таких хворих.
«Винуватцями» подібної ситуації є не тільки ґрунти, бідні на йод, а й згубні наслідки аварії на Чорнобильській атомній станції. Після Чорнобиля кожен український лікар має виявляти певну настороженість щодо захворювань щитоподібної залози і рутинно перевіряти її стан у своїх пацієнтів.
Тож, якщо людина потрапляє в поле зору медиків, окрім специфічного лікування має отримати загальні рекомендації відносно здорового способу життя: здорового харчування, фізичної активності, уникання шкідливих звичок/способів їх позбутися, якщо вони вже сформувалися, тощо.
Крім того, людина має споживати достатню кількість води: 4% маси тіла для дорослого (тобто за маси тіла 70-75 кг — 2800-3000 мл рідини на день) та отримувати з їжею визначену кількість білків, жирів, вуглеводів, харчових волокон, вітамінів, мінералів, біофлавоноїдів і пробіотиків. Це забезпечує енергією для нормального функціонування всіх систем і органів людини, зокрема, позитивно впливає на функцію щитоподібної залози.
І навіть, коли мова заходить про деякі обмеження, то найчастіше йдеться не про повне виключення певних продуктів з раціону, а лише про особливості їх споживання. Приміром, так звані гойтрогени — речовини, що перешкоджають продукції гормонів щитоподібної залози, сприяючи в такий спосіб утворенню зоба або збільшенню залози. Передусім це овочі родини капустяних (хрестоцвітів) і соя. Але до вказаної родини окрім ріпи, брукви, редису та водяного кресу належать усі сорти капусти, про користь якої годі й говорити. Тож було б великою помилкою викреслити ці овочі зі своєї дієти людям з тими чи тими хворобами щитоподібної залози, навіть попри те, що вони містять речовини, котрі перешкоджають синтезу гормонів щитоподібної залози. Просто не варто споживати їх у великій кількості і сирими.
Після термічної обробки (тушкування, відварювання, приготування на пару, але не смаження!) рівень глюкозинолатів й інших «недружніх» до щитоподібної залози речовин значно знижується, а користь залишається.
ВЗ Скільки разів на тиждень і в якій кількості можна вживати капустяні?
— Капусту, якщо піддавати її певній термічній обробці, можна споживати хоч щодня. Результати останніх рандомізованих клінічних досліджень за участю добровольців з еутиреоїдною патологією не підтверджують необхідності відмовлятися від цих корисних для здоров’я продуктів.
Щодо сої і продуктів з неї — молока, соусів, тофу, то їх споживати слід лише один раз на тиждень, адже соя містить фітоестрогени (ізофлавони), що можуть пригнічувати дію пероксидази, необхідної для синтезу гормонів щитоподібної залози. Але геть виключати сою зі свого раціону не варто навіть пацієнтам із гіпотиреозом, які отримують замісну гормональну терапію.
ВЗ Чи можна знизити титри автоантитіл до щитоподібної залози додатковим призначенням вітамінів і мікроелементів?
— Даних щодо зниження титрів сироваткових автоантитіл до щитоподібної залози і тривалої підтримки її нормальної функції при автоімунному тиреоїдиті, приміром, шляхом призначення певних мікроелементів або вітамінних добавок, поки немає.
Натомість відомо, що покращити загальний стан здоров’я, зокрема щитоподібної залози, можна завдяки додатковому споживанню вітамінів А, Е, К, D.
Найбільше вітаміну А містять продукти тваринного походження:
- печінка тріски, ікра (чорна та червона);
- яловича печінка;
- курячі та перепелині яйця;
- твердий сир.
На цей вітамін також багаті морква, шпинат, гарбуз, спаржа, броколі, селера та болгарський перець.
Вітамін Е ми отримуємо з горіхів, насіння і, відповідно, з продуктів, які з них виготовляють: рослинної (соняшникова, лляна, оливкова) олії, горіхової пасти тощо.
Але не варто зловживати солоною або солодкою арахісовою пастою чи халвою. Адже ці продукти містять забагато солі та цукру. Нагадаю, що дорослій людині на добу можна споживати 5 г (1 чайну ложку) солі, а цукру не більше ніж 5-6 чайних ложок. При цьому слід пам’ятати про приховані сіль і цукор в інших продуктах, які ми споживаємо протягом дня.
Деякі з них, приміром, солодкі газовані напої, краще взагалі виключити з раціону, а потребу в солодкому краще задовольняти фруктами та ягодам.
Вітамін К міститься в курячих яйцях, зелені, томатах, горосі та буряках.
Для додаткового отримання з продуктами вітаміну D необхідно хоча б двічі на тиждень споживати жирні сорти риби (лосось, сардини, оселедець, тріскові). Також він міститься в яєчних жовтках і грибах, котрі є єдиним рослинним джерелом цього вітаміну, адже вміють синтезувати вітамін D під впливом ультрафіолету.
Важливими для метаболізму гормонів щитоподібної залози є також такі мікроелементи, як селен, на який багаті морепродукти, хліб, зерно, яйця, м’ясо птиці. Добова доза для дорослої людини — 55 мкг (для вагітних — вища).
Додатково селен інколи призначають пацієнтам, що страждають на офтальмопатію Грейвса легкого ступеня.
ВЗ Що ви скажете про дієтичні рекомендації/втручання, які доволі популярні сьогодні: безглютенова дієта, дієта без цукру, пробіотики тощо?
— Як я вже казав, виключати зі свого раціону варто лише шкідливі токсичні продукти — трансжири, солодкі газовані напої, їжу, яку піддають високим температурам, продукти, змінені внаслідок обробки (ковбасні вироби, сосиски тощо), продукти, що місять багато прихованої солі та цукру, тощо.
Натомість інші «без» (цукру, солі, жиру, вуглеводів) тільки обкрадають раціон людини, роблячи його одноманітним і неповноцінним. Це перешкоджає досягненню балансу необхідних речовин, які ми отримуємо з харчуванням.
Тому безглютенові продукти є сенс вживати людям, у яких діагностовано істинну непереносимість глютену — целіакію.
Даних про те, чи має безглютенова дієта за відсутності целіакії якесь значення для здоров’я пацієнтів із встановленим захворюванням щитоподібної залози або без нього, на сьогодні не отримано.
Так само немає точних даних і щодо впливу на щитоподібну залозу дієти без цукру або використання пробіотиків за наявності синдрому дірявої кишки.
ВЗ Як забезпечити надходження необхідної кількості йоду в організм і чи можливе передозування?
— Для нормальної продукції гормонів щитоподібної залози необхідно забезпечити адекватний рівень йоду або з їжею, або у вигляді добавок. В іншому випадку — підвищується ризик розвитку гіпотиреозу або його загострення.
Нормою для дорослої людини є доза йоду 150 мкг/добу, а для вагітних і жінок, що годують груддю, — 250 та 350 мкг/добу, відповідно.
Найкращий спосіб для українців запобігти дефіциту йоду — використовувати йодовану сіль. Попри переконання багатьох людей, морська сіль, інші види солі (тібетська тощо) йоду не містять.
Треба зважати і на той факт, що українські ґрунти не містять достатньої кількості йоду, тож ми не доотримуємо цього елемента з овочами, зерном та фруктами. А тому обов’язково потрібно додавати до свого раціону морську рибу та морепродукти.
А щодо передозування через споживання різноманітних добавок, що містять йод і відпускаються в нас без рецепта, то це навряд чи можливо, хоча краще перестрахуватися і не купувати препаратів, на яких не вказана точна доза йоду, або його добова доза перевищує 550 мкг.
ВЗ Чи не потрібно запровадити в Україні фортифікацію йодом продуктів?
— У більшості країн, де запроваджено такий захід, йодом збагачують переважно сіль та молоко.
Вважається, що молоко в нашій країні містить достатню кількість йоду через застосування спеціальних кормів у тваринництві.
Тож, перш ніж щось фортифікувати, необхідно провести популяційні дослідження екскреції йоду із сечею та довести/спростувати його дефіцит. І тільки після цього ухвалювати відповідне рішення.
Адже додатковий йод потрібен не всім. Та й норми для певної категорії пацієнтів відрізняються від загальноприйнятих. Приміром, в одному з досліджень було чітко показано, що для людей з автоімунним тиреоїдитом кориснішим був раціон, бідний на йод.
Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
