Цієї осені 90-річний ювілей відзначив унікальний медичний заклад, який розташований у Дніпрі, але має всеукраїнський статус, — Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності. Попри поважний вік один з найвідоміших і водночас найбільш «непублічних» медзакладів України тримає руку на пульсі сучасних проблем медицини та суспільства.
Як усе починалося
Анатолій ІПАТОВ, директор ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», професор, Заслужений лікар УкраїниСпочатку інститут, штатний розпис якого складався всього із 52 співробітників, розташовувався у двоповерховій будівлі колишнього духовного училища. Завданням установи було медичне обстеження хворих та інвалідів з числа військово-службовців і членів їх сімей та проведення наукових досліджень. У перші дні Другої світової війни інститут було евакуйовано у Ворошиловградську область, де на його базі організували спочатку евакуаційний госпіталь, а потім — польовий. У 1946 році, незважаючи на післявоєнні труднощі, НДІ у Дніпропетровську відновили. З 1958 року Дніпропетровський науково-дослідний інститут відновлення та експертизи працездатності інвалідів отримав самостійний статус і скорочену назву, під якою наш заклад досі знають у народі, — ДІВЕПІН.
Наступні десятиліття значення інституту в організації медико-соціальної та експертної допомоги населенню й профілактиці інвалідності продовжувало зростати. Результати наукових досліджень співробітників бралися за основу під час розробки законодавчих актів і державних програм, що стосувалися медико-соціальних проблем інвалідності в Україні. Клінічна база інституту збільшилася до 300 ліжок.
Єдиний і унікальний
Сьогодні наш інститут залишається єдиним медичним закладом такого профілю в Україні. На пострадянському просторі в нього всього двоє «колег» — у Мінську та Санкт-Петербурзі.
Наразі в НДІ — два рівнозначні підрозділи: клініка та науковий відділ, колектив складається із 380 спеціалістів. У розробці нині перебувають шість наукових тем, працюючи над якими фахівці шукають відповіді на найактуальніші питання галузі. Зазвичай, в основу теми лягає вивчення й оцінка наслідків патологій, що найчастіше призводять до інвалідності, передусім серцево-судинних захворювань, різноманітних травм, онкопатології тощо. Одна з нагальних тем дослідження — види поранень у бійців АТО. Адже в результаті застосування нових видів зброї (лазерної, вакуумної) з’явилися нетипові види ушкоджень, травм, ускладнень, з приводу яких з нами постійно консультуються лікарі-експерти з різних областей України.
Основні відділення клініки інституту — неврологічне, терапевтичне, кардіологічне, травматологічне, офтальмологічне й хірургічне. Є також лабораторія, рентгенкабінет, відділення функціональної діагностики. Кількість ліжок у клініці стала, але їх функціонал змінюється залежно від потреб експертизи та науки. У цілому намагаємося переглядати профілі кожні два-три роки.
Але річ не лише в лікуванні та реабілітації. Справжня унікальність нашого інституту в тому, що ми надаємо людям з інвалідністю комплексну відповідь на головне питання: як їм жити далі. Це і є медико-соціальний чинник. Крім того, пацієнти ставлять не тільки медичні, а й професійні, юридичні, економічні запитання. Наші фахівці детально пояснюють людині, як їй облаштувати своє життя у зв’язку з обмеженням життєдіяльності, де отримати матеріальну допомогу, оформити пільги, освоїти нову спеціальність.
Водночас багато пересічних українців помилково вважають, що в ДІВЕПІН, як у звичайній клініці, може підлікуватися хто завгодно. Насправді до інституту потрапляють лише пацієнти з інвалідністю, та й то за певних обставин. Якщо у членів комісії виникають сумніви в правильності винесеного експертного рішення, хворого направляють сюди на консультацію та дообстеження. Пацієнт також може потрапити до нас, якщо він не згоден з рішенням експерта, хоче його оскаржити і вимагає перегляду групи інвалідності.
Така робота нелегка і специфічна, тож вердиктом фахівців багато хто залишається незадоволений. Ми часто змушені говорити людям «ні», і не тому, що ми погані, — просто є жорсткі закони та правила. Не в дивину для нас і ходити по судах, доводячи правоту медичного висновку. Але якщо ситуація спірна, ми в більшості випадків завжди стаємо на бік пацієнта.
Реабілітація учасників АТО: робота триває
«Медико-соціальне обґрунтування комплексу заходів запобігання та зниження інвалідності внаслідок військових (локальних) конфліктів» — так звучить повна назва однієї з тем, над якою вже другий рік працюють фахівці інституту. У її фокусі — питання лікування та всебічної реабілітації учасників бойових дій на Сході України. Окремий і чи не найактуальніший підрозділ теми — психологічне й психічне відновлення воїнів АТО, адже участь у воєнних діях практично завжди спричиняє психотравму.
Враховуючи це, минулого року на замовлення Міністерства охорони здоров’я профільними фахівцями нашого інституту було розроблено унікальний методичний посібник «Психологічна допомога учасникам бойових дій в рамках індивідуальної програми реабілітації інваліда». У ньому зібрано як наші власні напрацювання, так і узагальнений світовий досвід колег, що накопичився в цій галузі за останні десятиліття. Ми проаналізували матеріал, систематизували його і запропонували докладний алгоритм психіатричного та психологічного дослідження. Також до видання увійшли методики професійної переорієнтації у випадках, якщо пацієнт втратив базові навички. Тобто пропонується діагностика з відповідною психотерапією. Це методичні рекомендації для фахівців — експертів, медиків, психологів. Посібник уже розіслано в усі обласні центри медико-соціальної експертизи.
Окрім цього, під час розробки теми наші спеціалісти створили систему збору й систематизації статистичних даних щодо поранених і травмованих бійців «Звіт про причини інвалідності, показання до медичної, професійної і соціальної реабілітації в учасників АТО за рік». Цю форму статистичної звітності для отримання оперативної інформації ми на прохання МОЗ розробили ще влітку 2014 року та розіслали в усі обласні центри медико-соціальної експертизи, включаючи підконтрольні Україні території Донецької та Луганської областей. Відповідно кожен місяць нам із регіонів надходять заповнені форми, завдяки чому знаємо, скільки людей було оглянуто МСЕК, скільки з них визнано інвалідами і які їм показані засоби реабілітації, у тому числі й протезування.
На сьогодні ми володіємо загальними цифрами за понад два роки. За цей час через МСЕК пройшли майже 10 тис. учасників АТО: за 5 місяців 2014 року — 1113 осіб, у 2015-му — 5599, за 9 місяців 2016-го — 3959. З них інвалідами було визнано майже 8 тис. осіб. Отриману інформацію ми регулярно надсилаємо до МОЗ, де можуть робити якісь попередні висновки і планувати по регіонах певні заходи щодо програм і обсягів реабілітації.
Але в рамках цієї теми ми займаємося не тільки «паперовою» роботою — найскладніші експертні випадки традиційно проходять через наш інститут. Щорічно це — близько 90 бійців, яких ми поглиблено обстежуємо. Пацієнтами займаються неврологи, травматологи, обов’язково проводиться комплекс психологічних досліджень і моніторинг соціального статусу постраждалих. Це потрібно для розробки успішних програм реабілітації та повернення воїнів до повноцінного життя.
Дуже часто доводиться працювати зі складними поєднаними травмами воєнного характеру, що виникають через застосування зброї нового покоління, якої не було ані в роки Другої світової війни, ані під час збройного конфлікту в Афганістані та інших військових операцій радянського періоду. Зараз навіть кулі зовсім інші — вони спричиняють набагато складніші ушкодження. У результаті ми стикаємося з надскладними видами травм і поранень, коли зазвичай поєднується кілька патологій. Наприклад, унаслідок поранення голови може виникати і неврологічна патологія, й ураження очей, і порушення слуху. Для того аби прийняти адекватне експертне рішення, усе це потрібно проаналізувати, скласти воєдино і врахувати не тільки кожне ушкодження, а і їх взаємодію та поєднаний вплив на стан пацієнта.
Також ми успішно проводимо бійцям і мирним жителям, постраждалим унаслідок бойових дій, відновні оперативні втручання з використанням сучасних методів реконструкції, а саме: сухожилково-м’язові транспозиції, сухожилкові та шкірні пластики, реконструкцію пальців кисті і металоостеосинтез з подальшими етапами реабілітації. Після цих операцій багато бійців повністю відновлюються, уникнувши інвалідності, і навіть повертаються до лав ЗСУ.
Повернені до життя
У співробітників інституту є й чимало приводів для радості та гордості. Крім наукових розробок і відкриттів це, безперечно, тисячі пацієнтів, яким тут подарували нове життя — щасливе, яскраве, повноцінне. За долею багатьох із них лікарі десятиліттями стежать із хвилюванням та цікавістю.
Один з таких пацієнтів — Артем, який потрапив до клініки інституту в 10-річному віці із дуже складною системною патологією опорно-рухового апарату. Зріст хлопчика на той момент був усього 90 см, він мав суттєві проблеми з пересуванням та самообслуговуванням. У клініці йому було проведено багатоетапне оперативне лікування, яке розтягнулося на роки і полягало у виправленні вроджених вад розвитку опорно-рухового апарату. Після кількох вдалих оперативних втручань зріст Артема збільшився сантиметрів на 30, але головне — ми змогли суттєво підвищити якість його життя. Зараз хлопцеві вже за 20, він одружився, вивчився на автослюсаря. Крім того, Артем — майстер спорту з пауерліфтингу, планує потрапити до паралімпійської збірної України.
Свого часу допомогли в інституті й вихованці дитячого будинку-інтернату Наталії із вродженими патологіями рук і ніг. Коли медики вперше побачили її, дівчинка могла тільки лежати на животі. Наталія теж перенесла багатоетапне хірургічне лікування, завдяки якому змогла сидіти, утримуючись у вертикальному положенні. Пам’ятаю, як її вперше в житті посадили в інвалідний візок і повезли до Палацу студентів, на виставку робіт обдарованих дітей. Згодом Наталія прославилася своїми картинами, які пише, затиснувши пензлик у зубах, стала переможницею конкурсу «Гордість країни» у номінації «Сила духу».
Неодноразово оперували в ДІВЕПІНі і дніпрянку Зою, з народження прикуту до інвалідного візка артрогрипозом. У дівчинки була комплексна патологія опорно-рухового апарату, ураження верхніх і нижніх кінцівок. Після кількох етапів оперативного лікування ноги вдалося розігнули в колінних суглобах і усунути деформацію кистей. Спеціалісти здійснили їх хірургічну реконструкцію, ліквідували розщеплення, виконали пластику міжпальцевих проміжків. Це дало змогу досягнути косметичного і функціонального ефекту: Зоя тепер може брати до рук і утримувати різні предмети. На той момент лікарі раділи вже тому, що подарували дівчинці можливість обслуговувати себе в побуті. А цього року вони по-справжньому пишалися своєю колишньою пацієнткою, адже Зоя стала дворазовою призеркою Паралімпіади в Ріо, завоювавши срібло — за метання булави, та бронзу — за метання диску.
Ірина КАДЧЕНКО, спеціально для «ВЗ», м. Дніпро
