Телеміст, приурочений до Всесвітнього дня боротьби з раком, об’єднав провідних онкологів країни. Фахівці з Донецька, Львова та Рівного зібралися для того, щоб обговорити роль сучасних технологій у лікуванні. І зроблено це було на конкретному прикладі молодої пацієнтки зі Львова, стан якої викликав необхідність зібрати онлайн консиліум у масштабі країни.
Поспілкуватися колеги змогли завдяки впровадженню телемедичної мережі в профільних державних онкологічних установах у рамках проекту eHealth фонду Ріната Ахметова «Розвиток України». Мета цього починання — впровадити в медицину інформаційні технології, які дозволять пацієнтові якнайшвидше отримати якісну лікарську допомогу.
Ігор Седаков, головний онколог МОЗ України, головний лікар Донецького протипухлинного центру, підкреслив, що День боротьби з раком запроваджений ВООЗ для того, аби нагадати — профілактика рятує життя.
— Потрібно займатися не тільки лікуванням онкологічних хворих, але і раннім виявленням і профілактикою захворювання, — сказав він. — Нині ж найчастіше пацієнти потрапляють до нас уже в третій-четвертій стадії. На сьогодні у світі щорічно реєструється близько 12 мільйонів нових випадків злоякісних новоутворень і близько семи мільйонів осіб гине від пухлин різних локалізацій. Щорічно в нашій країні захворює на рак більше 160 тисяч осіб, 90 тисяч пацієнтів помирають. Хоча за останній час відзначається і позитивна тенденція. На сьогодні на обліку в онкослужбі України перебуває більше мільйона осіб, із них 64,5% — пацієнти, які живуть зі своїм діагнозом уже п’ять років і більше, а 650 000 пролікованих живуть до 30 років, що свідчить на користь ефективного лікування новоутворень і дає нам можливість розвиватися, застосовуючи нові методи. Хотілося б відзначити, що за останні 15 років на 14% знизилася смертність від злоякісних новоутворень, тобто ми вміємо протистояти їм. Пухлини зовнішніх локалізацій — пріоритет не тільки онкологів, але й лікарів загальної лікувальної мережі, які, по суті, відповідають за раннє виявлення злоякісних утворень. Статистика свідчить, що п’ятирічне виживання хворих, прооперованих у радикальному обсязі в онкологічних установах, значно вище, ніж у пацієнтів, пролікованих у загальній мережі: рак товстої кишки — на 9,5%, шлунка — практично на 13%, шийки матки — майже на 20%. Кожен має займатися своєю справою, і щоб братися за лікування злоякісних утворень, потрібно мати не тільки великі знання і відповідну категорію, але й колосальний досвід спілкування з пацієнтами.
Сьогоднішній телеміст — яскравий приклад того, що зараз називають державною і бізнес-співпрацею. Завдяки сприянню фонду Ріната Ахметова ми і наші колеги зі Львова та Рівного отримали дороге устаткування і маємо можливість допомагати нашим пацієнтам відповідно до європейських та міжнародних стандартів. Державі дуже важко забезпечити всі регіони необхідною діагностичною і лікувальною апаратурою, адже онкологічне лікування — найдорожче у світі. Сервісне обслуговування техніки важким, іноді непосильним тягарем лягає на бюджет. Наприклад, апарат вартістю 4-12 мільйонів євро обходиться до трьох мільйонів гривень на рік. У найближчій перспективі у нас — будівництво у Донецьку нового радіологічного корпусу і центру протонної терапії, що є красномовним прикладом взаємодії держави і бізнес-партнера.
Генеральний директор ДОПЦ, академік НАМН України, професор Григорій Бондар підкреслив, наскільки актуальною є проблема медичної допомоги пацієнтам, хворим на рак, у Донецькій області. Адже навіть за наявності коштів у пацієнта лікування за кордоном не є гідною альтернативою.
— Ми працюємо дуже активно! — повідомив він. — До 700 хворих зараз перебувають «на ліжках» і щодня оперується 25-30 осіб.
У Донбасі, за словами Григорія Васильовича, найбільш поширений рак легенів, шлунка, кишечнику, товстої кишки.
— Якщо орієнтуватися на «грубі», великі, хірургічні втручання, то за їх кількістю ми поступаємося лише Японії і В’єтнаму, — говорить професор. — З одного боку, мені сумно, що в нас така захворюваність, з іншого — напрацьовано великий досвід. Коли донеччани їдуть за кордон лікувати рак шлунка, молочної залози, кишечнику, прямої кишки — я їм не заздрю. Вони приїжджають звідти — і ми не знаємо, що з ними робити далі. Адже пацієнту зробили тільки те, за що він заплатив. Шлунок видалений, але далі людину ще потрібно лікувати. Як це робити — не вказано, що викликає розгубленість. Звичайно, мова йде про запущені форми, і я бачу, що коли людину лікувати по-справжньому — так як це робимо ми, то ще три роки вона житиме. А коли так, як за кордоном — то й братися не варто, адже через півроку людина піде з життя. У нас є хворі, які живуть уже 30 років після того, як ми вдалися до методів, розроблених у нашому центрі.
— Сьогодні ми спостерігаємо народження ще однієї спеціалізованої медичної мережі в Україні, на цей раз телеонкологічної, — підсумував завідувач відділу інформатизації Донецького національного медичного університету ім. М. Горького Антон Владзімірський. — Україна має великий досвід застосування телемедицини в різних сферах охорони здоров’я, у вузьких спеціальностях у тому числі. Хочеться відзначити, що телеонкологічна мережа відразу ж стартує з високого технологічного рівня. У нашому арсеналі — серйозне обладнання для апаратної відеоконференції. А найголовніше — закриті канали зв’язку. Наріжним каменем застосування інформаційних технологій в охороні здоров’я є забезпечення інформаційної безпеки пацієнта. Багато років українські колеги, і ми в тому числі, намагалися використовувати телемедицину — і змушені були вдаватися до досить складних технічних, організаційних, юридичних прийомів для того, аби забезпечити конфіденційність.
Дуже важливим є придбання обладнання, суто лікувального, діагностичного, дорогого, але не менш цінним є використання високоякісних інформаційних технологій. У зв’язку з цим я хотів би побажати своїм колегам якомога активніше користуватися цією можливістю, щоб онлайн-консультації стали буденними. Телемедицина вкрай важлива з точки зору і спеціалізованої допомоги та первинного рівня медико-санітарної допомоги, взаємодії вузьких фахівців і сімейних лікарів, взаємодії установ третинного рівня між собою. У кожному спеціалізованому центрі проводяться клінічні розбори, різні передопераційні планування, обходи і так далі. Користуючись телемедициною, ці заходи можна розширити і вийти за рамки однієї
установи. Це унікальний інструмент для обміну знаннями. Є травматичні мережі, кардіологічні, а тепер і онкологічна. В Україні за п’ять років відбулося 210 000 кардіологічних телеконсультацій. І статистично доведено: телеконсультування є одним із факторів зниження абсолютної кількості смертей від серцево-судинних патологій. Я дуже сподіваюся, що нова мережа ефективно допоможе хворим з онкологічними захворюваннями!
Євгенія МАРТИНОВА, власкор «ВЗ», Донецьк
