Допомагаючи почати нове життя

1230

VZ_32-33_Страница_14_Изображение_0001Майже п’ятдесят років клінічної діяльності, більш ніж 19 000 пацієнтів із п’яти континентів, видатна команда професіоналів із величезним досвідом роботи, індивідуальний підхід до кожного пацієнта, найсучасніше обладнання і комфорт, а головне — особлива клінічна модель спеціалізованої реабілітації — все це зробило Інститут Гуттманн (Барселона) всесвітньо відомим лідером у своїй галузі.

Під час будь-яких надзвичайних подій у Ка­талонії має місце чітко налагоджений ал­горитм дій: пацієнта намагаються відразу доправити в один із чотирьох госпіталів високих медичних технологій, де йому негайно надається найкраща хірургічна та реанімаційна допомога, можлива на сьогоднішній день. А як тільки стан пацієнта стабілізовано, обов’язок лікарів першо­го госпіталю — негайно відправити пацієнта до спеціалізованого центру нейрореабілітації — в Інститут Гуттманн.

VZ_32-33_Страница_14_Изображение_0002Директор всесвітньо відомого реабілітаційного центру доктор Жосеп Марія Рамірес
«Важливі два моменти: хоча б мінімальний рівень свідомості (для пацієнта в комі нейрореа­білітація в повному розумінні слова неможлива) і серцево-легенева стабільність, — починає свою розповідь директор всесвітньо відомого реабілі­таційного центру доктор Жосеп Марія Рамірес. — Пацієнт може перебувати на штучній венти­ляції легенів, але повинен бути стабільним. Як тільки є ці дві умови — потрібно негайно почина­ти нейрореабілітацію! Наш мозок дуже пластич­ний, тобто у ворожих обставинах (пошкодження, стрес) він намагається адаптуватися до цих змін. Наше завдання — використати цю здатність і так «направити» мозок, щоб його адаптація була спрямована на відновлення функціональності, а не на подальшу втрату. Чим скоріше ми почнемо цей процес — тим кращим буде результат. Значного прогресу після травми або інсульту можна домогтися в перші 3-4 місяці. Інакше мозок «ви­бере» найпростіший і найекономічніший для нього шлях. Наприклад, у пацієнта не рухається одна рука: для мозку куди легше «забути» про цю руку і навчитися виконувати нові рухи іншою кінцівкою. А коли встановлено нові зв’язки, на­багато складніше змусити мозок «згадати». Тому ми завжди наполягаємо: спочатку екстре­на хірургія, реанімація, а на 7-8 день після події пацієнт уже повинен бути у нас».

Персоналізована реабілітація

Коли пацієнт потрапляє в Інститут Гуттманн, за ним, насамперед, закріплюється його лікар-реа­білітолог (який обов’язково(!) спеціалізується на подібних пошкодженнях) та власні медсестра, фізіотерапевт, психолог, соціальний працівник, а в разі уражень головного мозку — й логопед. Звичайно, в роботу з цим пацієнтом включати­муться десятки інших фахівців, але це вже його персональна команда, яка завжди буде в курсі всіх найменших змін і щоранку збиратиметься й обговорюватиме динаміку терапії та її подаль­ші завдання. Дуже важливо, що у цих фахівців встановлюються особисті й довірчі відносини з пацієнтом.

«Реабілітаційна програма Інституту Гуттманн суто персоніфікована: ми не відновлюємо за шаблонами, — пояснює «шеф» Інституту. — Наші фахівці лікують 4,5 тис. пацієнтів на рік із най­тяжчими неврологічними порушеннями. Створюється ефект високої концентрації випадків або величезної критичної маси — концепція надзви­чайної важливості для того, щоб перетворитися в експертний центр. Ця критична маса — осно­ва компетентності та досвіду фахівців. Згідно з нею вибудовується особлива клінічна модель спеціалізованої реабілітації: персоналізована, інтенсивна, інтегральна, заснована на принципах доказової медицини, із застосуванням новітніх технологій, але що надзвичайно важливо — яка враховує всі потреби конкретного пацієнта. Спо­чатку встановлюються реабілітаційні завдання на 3-4 місяці, які мало не щодня коригуються. Друга ключова характеристика реабілітації — її інтенсивність. З пацієнтом працюють із 9-ї ран­ку до 5-ї години вечора з перервою на обід. Це повноцінний робочий день, але саме при такому ритмі досягається максимальна ефективність.

І навіть поза цього розкладу свого роду «за­няття» не припиняються: пацієнти спілкуються між собою, для цього створено всі умови — вони переміщуються на візочках або за допомогою персоналу по закладу, п’ють каву, обговорюють свої перемоги та стимулюють один одного…

Далі, коли, наприклад, пацієнт уже почи­нає ходити, він потрапляє в зал кінематичного аналізу ходи з платформою рівноваги й дина­мічною електроміографією для діагностики функціональних порушень, об’єктивної оцінки динаміки. На цьому етапі відмінною підтримкою для фахівців центру є роботизовані системи для реабілітації функції ходьби Gait-Trainer, Lokomat і Ekso-Bionics (екзоскелет-помічник при ходьбі); а також системи для реабілітації функції контролю за рухом руки і кисті MIT Manus, Reo-Go та інтерактивні панелі з сенсорним управлінням Surface. Показники аналізуються, і програма ре­абілітації відразу розширюється. Далі щотижня всі результати реєструються в об’єктивних циф­рах, графіках та відслідковується динаміка. Тіль­ки так можна бути впевненими в тому, що дана програма — дійсно те, що потрібно пацієнтові. Крім того, ми реєструємо всі дані динаміки про­цесу одужання, в кожному випадку оцінюючи результати за міжнародними шкалами, такими, як FIM, що дозволяє порівнювати ці результати з іншими відомими госпіталями в усьому світі. Ця практика дозволяє говорити про високий рівень терапевтичної ефективності: в Інституті Гуттманн офіційно зареєстрована цифра — 95% успіху у вирішенні поставлених реабілітаційних завдань, визначених лікарями при надходженні пацієнтів».

Нейроортопедична хірургія

Інколи однією реабілітацією не вдається досягти успіху, і без ювелірної хірургії не обійтись. Мета нейроортопедичної хірургії полягає в тому, щоб запропонувати хірургічне рішення проблем опорно-рухового апарату, що виникли на тлі уражень нервової системи на рівні як головного, так і спин­ного мозку. Існує, головним чином, два напрямки терапевтичного втручання: корекція деформацій і техніки поліпшення функціональної автономії. У хірургічному центрі Інституту Гуттманн дове­дені до досконалості оперативні втручання при тетраплегії кистей рук, неврологічній стопі, не­йропатичній артропатії, гетеротопічних остифі­каціях і спастиці.

Приміром, хірургічне лікування спастичності здійснюється шляхом інтратекальної інфузії баклофену. Дія препарату базується на пригніченні активності рухових нейронів спинного мозку і призводить до зменшення спастичності, позно- тонічних порушень і гіперкінезів. Для досягнення ефекту від лікування препарат необхідно вво­дити в підпавутинний простір спинного мозку, оскільки прийом препарату внутрішньо не дає достатньої концентрації в цереброспінальній рідині. Постійна інфузія баклофену здійсню­ється за допомогою катетера, сполученого з баклофеновою помпою. Катетер імплантується в субарахноїдальний простір, а баклофенова помпа — під шкіру живота. У помпі зберігаєть­ся запас препарату і стоїть насос, який здійснює його дозовану подачу в цереброспінальну рідину. Раз на 1,5-2 місяці помпа наповнюється шляхом черезшкірної пункції, а параметри її роботи програмуються дистанційним пультом.

Лікування невропатичного болю

Цей тип болю, спровокований ураженням чи дисфункцією нервової системи, дуже часто су­проводжує пацієнтів Інституту Гуттманн. Одним із механізмів, пов’язаних із болем цього типу, є встановлення змін схеми зв’язків на рівні голов­ного мозку.

«Наша група, спільно з центром неінвазивної краніальної стимуляції (НКС) головного мозку Berenson Allen Center Гарвардського Університе­ту, розробила і підтвердила в ході випробувань ефективність інноваційного на міжнародному рів­ні методу лікування, — розповідає Жосеп Марія Рамірес. — Даний метод має на увазі поєднання стратегії безболісної неінвазивної стимуляції го­ловного мозку (при якій відсутні побічні ефекти) зі стратегіями віртуальної реальності. Злиття цих двох технік надає знеболюючий ефект, інтенсив­ніший і триваліший, ніж при роздільному засто­суванні цих методів, а також дозволяє уникнути небажаних наслідків для когнітивних здібностей пацієнта, тому є відмінною альтернативою або доповненням до фармакологічного лікування.

Масові нейрофізіологічні дослідження пока­зали, що постійний електричний струм, застосо­вуваний за допомогою транскраніальної стиму­ляції, проникає в тканини черепа і зовнішні шари рухової кори, чинить винятково нейромодуля­ційний ефект на рівні нейронів за рахунок зміни мембранного потенціалу спокою, підвищення його сприйнятливості до модуляції зовнішніми стимулами, такими як комбінація з втручанням кондуктивного типу (сенсорні тренування типу віртуальної реальності).

Позитивний ефект від НКС можуть отримати пацієнти, які страждають на різні больові синдроми, в тому числі такі, як невропатичний біль на фоні ураження спинного мозку, комплексний регіонарний больовий синдром (відомий як реф­лекторна симпатична дистрофія), фіброміалгія, мігрень, синдром постіктального болю (болю, що виникає після епілептичного нападу), біль у попереку, фантомний біль після ампутації тощо. Методи нейромодуляції, в основу яких покладе­ні методики стимуляції мозку, є новими спосо­бами лікування, що довели свою ефективність для пацієнтів із болем, стійким до традиційного фармакологічного лікування.

Терапія НКС полягає у виконанні стимуляцій сесіями тривалістю 30 хвилин кожна. Під час сеансу пацієнт зручно сидить навпроти екрана або дзеркала. На волосяну частину голови накладають електроди. При цьому людина відчуває поколювання, тепло або свербіж — всі відчут­тя зникають наприкінці сеансу. Знеболюючий ефект методики — накопичувальний. Модулю­ючий ефект може бути довговічним (періодич­ність сесій індивідуальна)».

Корекція дисфагії та афазії

Нейрогенна дисфагія — це порушення, яке ви­никає на тлі ураження нервової системи і харак­теризується утрудненням підготовки харчової грудки в ротовій порожнині або переміщення її з ротової порожнини в шлунок. У цей термін об’єднані такі порушення, як затримка, порушен­ня проштовхування харчової грудки тощо аж до некоректного вибору напрямку і проштовхування харчової грудки в дихальні шляхи, що становить значний ризик для пацієнта. Такі порушення можуть мати функціональне походження, як правило, нейрогенне (нейрогенна дисфагія) або механічне. Іноді вони виникають на тлі інших ятрогенних факторів — таких, як трахеотомічна канюля або застосування певних медикаментів. Для лікування дисфагії медики Інституту Гут­тманн застосовують методику нейром’язової електростимуляції (НМЕС). Цей інноваційний клінічний метод дозволяє посилити потенціал певних груп м’язів, що беруть участь у процесі ковтання, підйомі гортані та поліпшенні процесу закриття глотки чи ковтальної відповіді шляхом посилення сигналу, переданого центральній нервовій системі. Ефективність цього методу ліку­вання підтверджена опублікованими результата­ми наукових досліджень, проведених фахівцями різних країн, а також позитивними результатами застосування даного методу у пацієнтів клініки.

Афазія — втрата здатності говорити або ро­зуміти мовлення, що виникає на тлі пошкоджен­ня певних відділів головного мозку. У більшості людей зони, що відповідають за мовлення, зна­ходяться в лівій півкулі мозку. Тому враження саме цих зон може спричиняти симптоми афазії. Методи транскраніальної магнітної стимуляції (ТМС), з якими працюють фахівці центру, дозво­ляють модулювати активність кори головного мозку безпечно і безболісно.

«Впровадження цієї техніки дозволило нам розробити процедури, спрямовані не тільки на поліпшення функції лівої півкулі відносно мов­лення, а й на відновлення нормальної функції правої півкулі, — продовжує розповідь доктор Рамірес. — Ця програма призначена для пацієн­тів із «неплинною» афазією, тобто переважно мо­торною формою (у таких пацієнтів зберігається прийнятна здатність розуміти мовлення). Дуже важливо, щоб пацієнт перебував у стабільній фазі. При інсульті, наприклад, такою фазою вва­жається період через 6 місяців після трагедії».

Комплексне лікування щілини хребта

Щілини хребта — вроджені вади розвитку, які виникають у процесі внутрішньоутробного фор­мування нервової трубки. Розрізняють два осно­вних типи щілин хребта. Перший — менінгоцеле (спинномозкова або черепно-мозкова грижа), коли рідина витікає з хребта і виштовхує шкі­ру. У цьому випадку на шкірі можна побачити опуклості. Другий тип — мієломенінгоцеле — більш рідкісна і важча форма. Саме її мають на увазі, коли говорять «Щілина хребта». Відкриту щілину хребта, зазвичай, добре видно. Найчас­тіше патологія поєднується з накопиченням спинномозкової рідини в порожнині черепа. За оцінками, від 70 до 95% випадків цієї патології проявляються спільно і в цьому випадку вико­ристовують загальний термін «Щілина хребта з гідроцефалією». Інститут Гуттманн пропонує комплексну медичну хірургічну та реабілітаційну програму Neurorehabilitador, яка спеціалізується на лікуванні дорослих і дітей з даною патологі­єю. Комплексна програма передбачає довічну участь команди фахівців у житті пацієнта і бага­торівневу хірургічну та реабілітаційну допомогу. Та інші унікальні програми…

Перелік інновацій Інституту Гуттманн вражає. Тут створена Клініка пам’яті з програмами нейропси­хологічної реабілітації та когнітивної стимуляції для відновлення порушених функцій, таких як: пам’ять, увага, мовлення, виконавчі функції тощо. Функціонують спеціалізовані програми дитячої нейрореабілітації та педіатричної нейропсихоло­гії, персоналізовані пізнавальні програми когні­тивної реабілітації, додаткова терапія у вигляді контрольованої мультисенсорної стимуляції для пацієнтів із важкими неврологічними порушен­нями, інтерфейси відстеження напрямку погляду при роботі з комп’ютером, альтернативна кому­нікація за допомогою пристроїв мультимедіа, сенсорні екрани Microsoft®-Surface® для трудо­терапії тощо.

В Інституті Гуттманн була розроблена і ши­роко застосовується платформа когнітивної телереабілітації Guttmann, NeuroPersonalTrainer, яка включає в себе спеціальні програми, роз­роблені окремо для пацієнтів із набутими ура­женнями головного мозку, дітей з ураженнями головного мозку, пацієнтів із деменцією, ког­нітивним дефіцитом і відхиленнями в розу­мовому розвитку. Дана система застосовує «розумні» алгоритми управління інформаці­єю (система захищена патентом), який надає допомогу в прийнятті рішень, рекомендуючи найбільш адекватний у кожній ситуації тера­певтичний метод, що ґрунтується як на інди­відуальних характеристиках пацієнта, так і на клінічних знаннях, накопичених системою. Крім того, тут приділяють особливу увагу методиці неінвазивної стимуляції мозку за допомогою комп’ютерної нейронавігації для вивчення і модуляції збудливості кори з діа­гностичною і терапевтичною метою, сакраль­ної нейростимуляції для контролю сфінктерів, а також функціональної електростимуляції. У центрі активно практикують застосування бо­тулінічного токсину за допомогою селективної електроміографії, приділяють увагу нейроуро­логії і програмам допоміжної репродукції та відновлення сексуальних функцій.

— У цілому, дуже багато нового з’явилося у нас за останні роки, — підтверджує доктор Жо­сеп Марія Рамірес, — Але найголовніше не при­дбати всі ці технології, а правильно й ефективно їх застосовувати. І тут ми знову повертаємося до теми досвіду і компетентності фахівців. Наших пацієнтів потрібно заново навчити сидіти або хо­дити, якщо це можливо, але головне — заново жити й жити з високим рівнем автономії та ра­дості. Ми заново їх учимо самообслуговуванню, водити машину, працювати на комп’ютері, допо­магаємо вирішити проблеми сексуальної сфери і, що дуже важливо, працюємо із сім’ями пацієнтів. До слова, це і є слоган госпіталю: «Допомагаючи почати нове життя», тому наше покликання — не просто домогтися найкращих результатів фунці­онально, а й зробити так, щоб люди навчилися в новій ситуації знову гідно жити самостійним, повним життям.

За права людей з обмеженими можливостя­ми ми боремося й на рівні держави. Саме зараз, у ситуації кризи, різко скоротилася фінансова допомога сім’ям наших пацієнтів. А слід мати на увазі, що, не кажучи про оплату госпіталізації (для каталонських громадян вона в Інституті Гуттманн безкоштовна), кожній сім’ї, у якої на утриманні людина з інвалідністю цього типу, потрібно додаткових близько 30 000 євро на рік. Адміністрація компенсує тільки 6000, і ми не втомлюємося переконувати нашу владу ви­правити ситуацію…

А ще дуже важливо, щоб у такому місці, як Інститут Гуттманн, працювали люди за покли­канням, що володіють почуттям жалю і вміють любити. Концентрація людських страждань на квадратний метр нашого Інституту — найвища. Не всі витримують. Однак, ті, хто залишаються з нами — залишаються назавжди… Щодня, разом з пацієнтами, починаючи «нове життя».

Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»

Якщо ви знайшли помилку, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Залишити коментар

Введіть текст коментаря
Вкажіть ім'я