Міністерство охорони здоров’я України та департамент охорони здоров’я Житомирської облдержадміністрації дуже багато роблять для впровадження в практичну діяльність лікувальних закладів формулярної системи, протоколів МОЗ України, які дозволяють пацієнтам отримувати якісну медичну допомогу. Сьогодні вийшло вже п’яте видання Державного формуляра, який містить перелік лікарських засобів, зареєстрованих в Україні, з доведеною ефективністю, припустимим рівнем безпеки та економічно доцільним поєднанням «ціна-якість». Уже впроваджені регіональні протоколи надання медичної допомоги жителям Житомирської області, на часі створення чергового, восьмого, випуску регіонального лікарського формуляра.
Це, безумовно, суттєво покращило якість надання медичної допомоги, а крім того, є ще й передумовою переходу до страхової медицини. Адже подальшу діяльність системи охорони здоров’я ми пов’язуємо з упровадженням страхування, яке, безперечно, продиктує чіткіші правила контролю за наданням медичної допомоги, коли кожен лікувальний заклад, кожен лікар нестиме відповідальність за її результати.
Саме тому інформація головного позаштатного невролога Міністерства охорони здоров’я України про сучасні підходи до лікування гострих інсультів під час нещодавньої профільної наради в Житомирі, яка відбулася в липні поточного року, прозвучала досить неоднозначно — в певній частині вона відрізнялась від тих нормативних документів, якими МОЗ України регламентує надання допомоги цій категорії пацієнтів. Так, зокрема, з п’ятого випуску Державного формуляра виведений ряд препаратів, у яких відсутня доказова ефективність (наприклад, «Актовегін®», «Церебролізин®» та інші). Уніфікованим клінічним протоколом лікування пацієнтів з ішемічним інсультом, який затверджений наказом МОЗ України №602 від 03.08.2012 року, не передбачено призначення нейропротекторних препаратів.
На зустрічі ж прозвучала думка головного невролога, що за показами лікуючі лікарі все-таки мають право ці препарати призначати, при цьому інформуючи пацієнтів, що придбати їх необхідно за власний кошт. Тут, безумовно, виникає запитання: чому пацієнт повинен купувати лікарські засоби, якщо вони сьогодні визначені Міністерством охорони здоров’я як такі, що не мають належної доказової бази? Тобто ці препарати пацієнти можуть придбати за власні кошти, їх приймати, але очікуваного результату від такого лікування ні пацієнт, ні лікар не отримають. То чи варто рекомендувати хворим ліки, які просто збагачують фармацевтичну індустрію?
Тож як громадська організація, що об’єднує понад 200 тисяч жителів Житомирщини, ми б хотіли, щоб у цьому питанні позиція Міністерства охорони здоров’я України в особі головного позаштатного невролога була чітко визначена: потрібно дані препарати призначати, чи не потрібно? Що все ж таки робити практикуючим лікарям?
Дійсно, протягом багатьох десятиліть метаболічні, нейропротекторні лікарські засоби широко застосовувались під час лікування пацієнтів із різними патологіями, в тому числі і з гострими інсультами. Проте чимало препаратів, які використовувались раніше, в результаті проведених досліджень наразі визнаються неефективними, і в більшості розвинених країн уже давно не застосовуються, адже користі не приносять. Тому нині і в Україні стоїть завдання — вилучити з уживання такі препарати.
Якщо порівняти показники смертності пацієнтів у нашій країні з показниками смертності пацієнтів, які вже давно лікуються за протоколами в країнах Євросоюзу, то вони суттєво відрізняються. Стандартизований за віком і статтю показник смертності від судинних уражень мозку на 100 тисяч населення в Україні в 1990 році становив 191,2, у 2010 — 159,4. А тим часом в Італії цей показник в 1990 році становив 91,6, у 2010 — 47,3; у Швеції — в 1990 році — 69,3, у 2010 — 37,7; у Німеччині — у 1990 році — 87,6, у 2010 — 35,9. На моє переконання, це ще один аргумент, який сьогодні говорить на користь доказової медицини. Тож нам треба притримуватись саме тих стандартів, які рекомендує сьогодні Євросоюз і які прийняті в країнах європейської спільноти. Саме на основі сучасних підходів із позиції доказової медицини розроблені медико-технологічні документи зі стандартизації медичної допомоги при ішемічному інсульті, які затверджені наказом МОЗ України №602 від 03.08.2012 року.
Стосовно контролю за якістю лікування, стаття 14.1 Закону України «Про внесення змін до основ законодавства України про охорону здоров’я щодо вдосконалення надання медичної допомоги» чітко говорить про те, що «додержання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення є обов’язковим для всіх закладів охорони здоров’я». Всіх закладів — незалежно від форми власності!
Лікувальні заклади, до речі, в межах уже сформованого локального формуляра, який згідно з наказом МОЗ України від 22.07.2009р. № 529 «Про створення формулярної системи забезпечення лікарськими засобами закладів охорони здоров’я» повинен базуватися на Державному формулярі, мають право закуповувати ті лікарські засоби, які в ньому зазначені (ця можливість, звісно, залежить від фінансування закладу). Проте, якщо вони відходитимуть від цього переліку, на мою думку, це може розглядатися як нецільове використання коштів. Цього, безумовно, ніхто не має права робити незалежно від джерел фінансування.
Отже інформація головного позаштатного невролога про право лікуючих лікарів призначати виключені з Державного формуляра препарати прозвучала врозріз із нормативними документами МОЗ України. Ми ж вважаємо, що є вимоги держави і лікувальні заклади мають дотримуватися цих вимог, які дійсно направлені на покращення якості надання медичної допомоги.
