Майдан, роковини якого згодом відзначатиме Україна, вилився у перезавантаження влади. Але, на жаль, далеко не всі міністри виправдали надії, покладені на них народом. Багато сфер, зокрема, галузь охорони здоров’я, стали справжнім полем бою між професіоналізмом і амбіціями. Закон про люстрацію, нещодавно прийнятий Верховною Радою України, лише підлив оливи у вогонь — нині за допомогою «гніву народу» чомусь намагаються вирішувати навіть суто професійні питання. Тільки-но медична спільнота почала забувати ганебну війну, оголошену очільником галузі Олегом Мусієм колишньому Голові Державної служби з лікарських засобів України Олексію Соловйову із залученням «Правого сектора» та «коктейлів Молотова», як на Вінниччині розгорнулася нова епопея під брифом «Люстрація».
Нещодавно на сайті Вінницької облради з’явилося оголошення: «Вінницька обласна Рада повідомляє про закінчення у вересні-жовтні 2014 року строку дії контрактів, укладених з керівниками закладів, установ, підприємств — об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області». У поле зору потрапили керівники комунальних медзакладів, спеціалізованих санаторіїв, центральних районних лікарень тощо. Все ніби йде «за планом»: спочатку кандидати мають подати необхідні документи, згодом інформація про подані заяви від претендентів розміститься на сайті Вінницької обласної Ради. Але найцікавіше відбудеться під час проведення самого конкурсу, адже він передбачає справжні дебати. Голова Вінницької обласної Ради Сергій Свитко пропонує до обговорення кандидатур на посади керівників зазначених закладів, установ, підприємств долучатися громадським організаціям та трудовим колективам. І тут починається, як-то кажуть, «хто кого».
Тетяна Антонець, Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, колишній головний лікар Вінницької обласної дитячої лікарніДуже прикро, що медицина завжди виступає заручником політичних розбірок: перед виборами, після виборів, задля політичного піару — завжди використовували медиків, медицину та здоров’я людей. Тому й не дивно, що на Вінниччині в першу чергу взялися за медицину. Я взагалі не знаю, як іще сьогодні медики працюють, надають допомогу людям…
Рішення стосовно мого звільнення було прийнято обласною Радою. Під виглядом люстрації вирішили змінити керівництво медичних закладів. Але ніхто не виписав ані положення, ані принципів, за якими це все має відбуватися, ніхто не дотримувався відповідного порядку. Закон був прийнятий Верховною Радою 16 вересня, а «Народний комітет», «Народна воля», «Народний трибунал» розпочали на території Вінниччини люстрацію вже півроку тому. Та я хочу нагадати: медицина до державної служби не належить — ми не правоохоронні органи, не судді й не міліція, тому не можемо підпадати під люстрацію. Мені здається, комусь просто треба було прибрати неугодних. Якщо у них мета виловити корупціонерів-хабарників, то, будь ласка, хай ідуть до суду, і, якщо є докази, що зробила щось протизаконне, — готова за це відповісти. А поки що я відповідаю за те, що зробила одну з кращих лікарень в Україні, утримувала показники діяльності закладу. Так, за 35 років моєї діяльності в обласній дитячій лікарні, можливо, я й припускалася помилок, бо хто не працює, той не помиляється. Але в мене ніколи не було серйозних зауважень, доган, стосунків із правоохоронними органами.
Перед моїм звільненням у лікарні була ревізія — фінансових та адміністративних порушень у нас не виявили. 700 осіб колективу лікарні підписалися, що Антонець їх влаштовує як керівник. Департамент охорони здоров’я мою кандидатуру підтримав. Я подала план розвитку лікарні на 2014 рік. Але ніхто ні на що не зважав — 5 травня нас, 36 лікарів, викликали до обласної Ради і всім вручили трудові книжки, в яких було зазначено: «Звільнена з посади у зв’язку із закінченням дії контракту». Потім прийняли рішення, що нас усіх треба пропустити через громадські слухання. І зараз усі хизуються, що це вперше в Україні зроблено! А що саме зроблено? Під час обговорення до уваги не бралась оцінка нашої діяльності ані профільним комітетом, ані Департаментом охорони здоров’я. Брали до уваги лише фрази: «А там беруть гроші, в тій лікарні…» І це лунало на адресу всіх лікарів! Я відстояла на трибуні три години й отримала лайна стільки, що вистачить на всю медицину. Не хочу сказати, що вони мене розтоптали, але тоді промайнула переді мною вся моя діяльність за 35 років — недоспані ночі, залишені власні діти, злидні, в яких ми жили й підіймали медицину. Моє дитинство, смерті дітей, з якими я «вмирала», яких я хоронила, будучи лікарем…
Я знаю, що звільнена не за законом — за моє звільнення мала проголосувати сесія. Призначення й звільнення керівників комунальних закладів є виключною компетенцією чергових засідань сесії обласної Ради, тобто Голова обласної Ради може видати розпорядження, але силу воно набуває тільки після голосування. Проте з 5 травня чергової сесії не було, жодне питання не вирішувалось, тому на сьогоднішній день усе це — в підвішеному стані. Але чомусь у Єдиному державному реєстрі до цього часу я — керівник установи «Вінницька обласна дитяча лікарня»…
Крім того, хочу зазначити: людина, яку призначають на посаду керівника лікарні третинного рівня, обов’язково має відповідати кваліфікаційним вимогам. Вона повинна бути не лише фахівцем, але й мати не менше 10 років керівного стажу, вищу категорію по управлінню закладом охорони здоров’я і персоналом. На моє ж місце призначили лікаря, котрий не відповідає таким вимогам.
Мені прикро, бо медицині віддала 35 років життя. Я навчалась в Америці, у Вашингтоні, де отримала сертифікат «Управління охороною здоров’я і персоналом». А тепер, маючи стільки заслуг, нагород, орден «За заслуги перед Вінниччиною, «Орден княгині Ольги», звання «Патріот України» (причому це громадськість визнавала — не тільки медики!), я за три години стала хабарницею?
Коли я зрозуміла, що сама нічого не вдію, рівно через місяць після звільнення звернулася до суду. Спочатку була ухвала, і мене поновили на роботі, але потім «громадськість» почала ходити до суддів попід хати, й мене знову звільнили. Судові тяжби тягнуться й дотепер.
Аби поновити на посаді, в мене вимагали хабар. І зараз триває кримінальне провадження по декількох статтях за вимагання суми в непомірно великих розмірах.
Я впевнена, дана ситуація склалася тільки тому, що хтось особисто хоче поквитатися зі мною, і я навіть знаю, хто. Але прикро, що від цього мають страждати інші лікарі…
Віктор Власюк, кандидат медичних наук, екс-головний лікар Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизиУ травні о 13.00 я отримав повідомлення: «Ви запрошуєтеся на люстрацію на 16 годину. Анатолій Банах, координатор». Тоді люстрували всіх лікарів, нас було більше 30-ти. Головний лікар Тиманівського протитуберкульозного диспансеру Тульчинського району Вадим Дергелюк не витримав і помер. Про це всі мовчать — а йому було лише 44 роки. Тепер для мене люстрація лікарів на Вінниччині — це коли більше 30-ти осіб стоять по «стійці смирно» і зізнаються в усіх нескоєних гріхах.
Зараз говорять, що проти мене порушено 67 кримінальних справ. Де вони? Раніше, ще при Радянському Союзі, у нас було більше 2000 скарг на рік, тепер приблизно 200. У нас служба така — ми не можемо всім догодити.
Я — безпартійний. У мене завжди була принципова позиція: не продаватися провладній партії. Навіть інколи за це «отримував» сповна. Я не хотів, щоб Україна крокувала в Азію, у диктатуру, тому підтримував ініціативи йти в Європу.
Стосовно батька і сімейного бізнесу. Так, я був призначений на посаду головного лікаря відразу після нього. Але починав я працювати черговим медбратом у госпіталі, пройшов увесь шлях «від» і «до». Ще в 90-х захистив кандидатську дисертацію.
А взагалі, чому я маю виправдовуватись? Чому в демократичній країні може бути Буш-старший і Буш-молодший? Чому може бути Олександр Богомолець і Ольга Богомолець? Микола Амосов і Катерина Амосова? Це ж не батько мене призначав, а Начальник Управління охорони здоров’я — за погодженням із Міністерством охорони здоров’я. До речі, трудовий колектив (усі 130 осіб) поставили підписи на мою користь — тобто як керівник я їх цілком влаштовую. Це теж треба вважати помилкою?
Я був готовий піти, просив, щоб на моє місце призначили фахівця. У нас в області є близько сімдесяти лікарів-експертів, хай буде хтось із них, бо як можна брати з вулиці будь-кого і ставити головним лікарем — головним експертом? Принаймні, він повинен мати стаж.
Тепер мені правоохоронці кажуть: 50% на 50%, що новий головний лікар — незаконно призначений, а я — незаконно звільнений. Взагалі-то мене перша інстанція суду поновила на посаді, але апеляційний суд скасував попереднє рішення. Думаю тому, що додому до судді прийшов натовп так званих активістів, осіб 25-30, і почали кричати, залякувати. Фактично, суд приймав рішення під тиском.
Усі живемо в одному місті — чутки швидко розходяться. Кажуть, що тим, хто кидав пляшки в мій дім, платили 5 тисяч доларів, організаторам — більше 10 тисяч. Я знаю, що навіть журналістам платили. Я тоді цього всього не розумів — тепер розумію. І хочу поставити єдине запитання: що змінилось у тих лікувальних закладах, з яких вигнали головних лікарів та призначили інших?
А судді хто?
Вадим Кудіяров, член антикорупційного комітету при Вінницькій обласній РадіАле, на жаль, прокуратура, міліція, судді не готові до змін — морально не готові. І тому логічними є ініціативи з боку громадськості та здорового глузду, завдяки яким чимало корупціонерів-хабарників позбулися посад. І тепер, коли приступить до своїх професійних обов’язків новий керівник, він знатиме, що є громадськість, яка контролює його діяльність, яка може прийти і запитати.
В обласній дитячій лікарні (ми сьогодні найбільше говоримо про обласну МСЕК та про обласну дитячу лікарню, тому що головні лікарі цих комунальних закладів чинили спротив стосовно свого звільнення, я вже мовчу за райони… який там безлад) створили собі бізнес: приватизували земельну ділянку та збудували приміщення на 500 квадратних метрів.
Найстрашніше те, що в цій схемі — і міліція, й прокуратура, і КРУ. Потрібно сьогодні притягнути до відповідальності й СБУ, й міліцію, й суддів, тому що коли ця зв’язка не працюватиме, тоді можна буде змінювати все повністю.
Закон про люстрацію був необхідний — люди на посадах думають лише про власне збагачення і підіграють своєму керівництву. Такого бути не повинно. Адже є ворог зовнішній — агресор, і внутрішній — це посадовці, які й надалі грабують нашу країну. З цим треба боротися!
Але коли ти намагаєшся сприяти зачищенню корупціонерів, хабарників, то сам страждаєш. Так, нещодавно мене побили, я в лікарні відлежав три тижні — зафіксували побої середньої тяжкості. Але до цього часу не знають, хто це зробив і з якою метою. А зараз на мене відкрито кримінальне провадження, ведеться слідство. Тепер роблю висновки: якщо мене хочуть знищити, значить, я — на правильному шляху!
Януарій Шостак, громадський діячА взагалі, найкраще було б — забрати в лікаря функції менеджера. Лікар повинен бути спеціалістом. Він має думати про те, як вилікувати людину, а не про світло, газ, опалення чи бензин, благодійні фонди — усе, що необхідно для роботи комунального закладу. Така людина повинна бути підпорядкована обласній Раді, яка має нести за неї відповідальність. Бо якщо лікар — менеджер, тоді він втрачає свої професійні якості. Така практика вдало застосовується в Європі. То якщо ми рухаємося туди, чому б не перейняти досвід європейців? Те саме стосується звітності комунальних закладів — вона має бути електронною. А ми до цього часу мільйони коштів витрачаємо на вітер, замість того, щоб підвищити зарплати медикам. Але сьогоднішні низькі зарплати не означають, що потрібно брати хабарі. Згідно з Конституцією, медицина — безкоштовна! Терміново потрібні зміни в системі медицини, в структурі. Необхідна політична воля нашого керівника — гаранта Конституції. Тільки тоді нам на місцях буде легше боротися з корупціонерами.
Володимир Воловодюк, отаман Вінницького козацького полку ім. Івана Богуна«Дєло врачєй» по-вінницьки, сподіваємося, завершилося. Чи виграли від цього пацієнти?І хто відповідатиме, коли діяльність Вінницької обласної дитячої лікарні та Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи не задовольнить хворих? Вирішення адміністративних питань за допомогою «гніву народу» дуже скидається на спроби перекласти відповідальність за дії влади на плечі народу (читай — громадськості). Приклади цього у вітчизняній медицині сьогодні вкрай обурюють ту саму громадськість — зірвані тендери на закупівлю ліків по держпрограмах «Онкологія», «Туберкульоз», «Імунопрофілактика» щотижня збирають під стінами Кабінету Міністрів України мітинги хворих та їхніх родичів. А робота по організації ефективної діяльності найзначущої соціальної галузі підміняється так званою боротьбою з корупцією. Поки що в результаті цієї боротьби ніхто, окрім тяжко хворих пацієнтів, не постраждав…
Олена ГОНЧАРУК, спеціально для «ВЗ», м. Вінниця
