Статистика ВООЗ свідчить, що рак молочної залози — найпоширеніший вид раку в усьому світі. В Україні він теж лідирує серед онкологічних хвороб. За даними Інституту раку, у кожної 7-8-ї жінки — проблеми з молочними залозами. Змінити такий стан речей може раннє виявлення недуги, а також впровадження світових новацій у її лікування. Сприяти цьому покликана Євро-Азійська асоціація захворювань молочної залози EURAMA, заснована в Італії.
ВЗ Ви вже 7 років берете активну участь у діяльності Євро-Азійської асоціації EURAMA. Що спонукає вас до цього?
Джанкарло ПРУНЕРІ, директор Департаменту патології Фонду IRCCS Національного інституту раку в Мілані (Італія), доцент кафедри патології Школи медицини Міланського університету, член Євро-Азійської асоціації захворювань молочної залози EURAMAОдин із напрямків роботи асоціації EURAMA полягає в тому, щоб надати українській медицині доступ до сучасних технологій, нових медичних розробок і тим самим забезпечити можливість їх впровадження саме в державних лікарнях. Однак насамперед українська держава мусить подбати про те, щоб її онкоклініки досягли рівня світових медичних закладів, а громадяни країни, сплачуючи податки, могли б розраховувати на лікування за найвищими світовими стандартами. Щодо нашої допомоги, то асоціація EURAMA поділиться всією можливою інформацією і надасть необхідну підтримку. Початок такої співпраці вже закладено, тож сподіваюся, що вона буде плідною.
ВЗ Наскільки гострою є проблема раку молочної залози в Італії?
— Італія належить до країн із високим рівнем економічного розвитку. А згідно з нашими дослідженнями, у жінок, які мешкають у розвинених країнах, вищий ризик захворіти на рак молочної залози, ніж у представниць менш благополучних держав. На це впливає той факт, що в розвинених країнах жінки народжують лише одну-дві дитини, та й то після 30. Вони більш емансиповані, у них більша кількість шкідливих звичок. Крім того, неабияку роль відіграє харчування — маю на увазі забагато консервантів у продуктах, котрі споживають жителі «цивілізованих» країн.
ВЗ Чи може вплинути гормональна замісна терапія в менопаузі на розвиток раку молочної залози?
— Це питання й донині залишається темою для дискусій. На мою думку, гормонозамісну терапію варто застосовувати лише тим жінкам, котрі конче її потребують, тобто тоді, коли без цього лікування не обійтися. Там, де гормони можна не використовувати, слід звернутися до інших методів. Адже почасти дуже складно визначити адекватну дозу препарату для лікування окремої пацієнтки. А це, знову ж таки, — додаткові ризики.
ВЗ Ваше ставлення до мастектомії як одного з методів запобігання раку молочної залози? Так, до прикладу, вчинила голлівудська актриса Анджеліна Джолі…
— Наскільки мені відомо, Анджеліна Джолі свого часу зробила генетичний тест BNCA. Коли результати подібного дослідження вказують на високий ризик захворіти на рак молочної залози, у жінки є кілька шляхів. Серед них — й операції з профілактичною метою: маст- або оваріоектомія. Й Анджеліна Джолі зробила свій вибір. Зазаначений випадок не можна охарактеризувати ані позитивно, ані негативно. Це просто вибір окремої людини.
Є ще й інший шлях для тих, хто отримав позитивний результат тесту BNCA: регулярні обстеження, аналізи, раз на рік виконання мамо- та ехографії, що дасть змогу виявити перші ознаки можливої хвороби. Розвиток недуги також значно залежить від психологічного стану жінки. І ще один дуже суттєвий нюанс: людина має робити свій вибір лише разом з лікарем, який допоможе прийняти вмотивоване рішення.
ВЗ Чого вдалося досягнути в лікуванні раку молочної залози в Італії?
— Найголовнішим досягненням, напевно, є те, що у 80% жінок, у яких виявлено рак молочної залози, хворобу вдається подолати. Усе це завдяки впровадженню програм скринінгу, діагностування хвороби на початкових стадіях, професіоналізму італійських лікарів, а також можливості підібрати і використати саме той вид терапії, яка підходить конкретній пацієнтці.
ВЗ Яку стратегію лікування раку молочної залози італійські лікарі пропонують своїм пацієнткам найчастіше?
— Тут усе дуже індивідуально. Лікарі ухвалюють рішення про лікування лише після біологічного дослідження пухлин — саме від цього аналізу залежатиме, яку терапію буде запропоновано пацієнтці: хіміо- чи гормональну.
Проте ми завжди прагнемо, щоб усі аналізи виконувалися в умовах стаціонару. У світі досить поширеною є практика, коли дослідження пухлин роблять у приватних лабораторіях. Але ж у стаціонарах державних лікарень вони коштують значно менше! Так, якщо в державній лабораторії вартість аналізу становитиме, скажімо, 100 Євро, то приватні візьмуть 300. А результат — однаковий. Завдяки направленням хворих у стаціонари державних клінік в Італії щороку вдається зекономити близько 60-70 млн Євро державних коштів, і це — лише на проведенні біологічних досліджень пухлин. Однак пацієнт у нас вільний у своєму виборі. Він може робити аналізи як у державних лікарнях, так і в приватних лабораторіях — у будь-якому разі оплачуються вони з державної скарбниці. Хоча в першому випадку заощаджені кошти можуть покрити видатки на інші лабораторні дослідження, тому ми проводимо значну інформаційну роботу, ознайомлюючи громадян Італії зі статтями витрат державних коштів.
ВЗ Тобто в Італії лікування онкохворих відбувається за державний кошт?
— Так, у нас держава повністю забезпечує лікування онкологічних недуг. Ми платимо досить високі податки (близько 45% доходів), а тому держава бере не себе всі витрати, пов’язані із цим, й онкологічна служба Італії забезпечена всім необхідним.
ВЗ Які перспективи лікування раку молочної залози?
— Тривалість життя людини в європейських країнах збільшується, а разом із цим зростають ризики захворіти на будь-який вид раку. Кожен хоче у випадку онкологічної недуги бути впевненим у тому, що його вилікують. Саме для того, аби така впевненість мала підґрунтя, ми й працюємо.
Перспективи лікування онкологічних захворювань дуже обнадійливі, адже зараз проводиться багато досліджень. Так, технологія, за якою ми можемо впливати на ДНК людини, зробила прорив у лікуванні злоякісних новоутворень. Завдяки їй ми маємо змогу починати працювати не із самою пухлиною, яка є наслідком захворювання, а набагато раніше, бо, досліджуючи ДНК, здатні спрогнозувати, захворіє людина чи ні. Ці дослідження дуже важливі для доклінічного діагностування, а відтак і для ефективного запобігання хворобі чи її лікування. Скажімо, на сучасному етапі пацієнтові, у якого діагностують злоякісне новоутворення, спочатку проводять операцію, потім тканини видаленої пухлини відправляють на дослідження, і лише після того призначають лікування та чергові обстеження кілька разів на рік. Але при онкозахворюванні завжди є ризик того, що недуга повернеться. Такого пацієнта можна пролікувати повторно, подовживши йому життя на 2-10 років, але зрештою він помре.
Однак за ДНК-аналізом можна розрахувати ризики виникнення метастазів в інших органах і таким чином виграти час, надзвичайно дорогоцінний у лікуванні раку. Це можна порівняти із тим, що у вашій квартирі перебуває злодій, ви про нього знаєте, але в поліцію телефонуєте, коли він уже пішов. А завдяки ДНК-тестам ми працюємо на випередження, наче ставимо броньовані двері з гарними замками, і хвороба-злочинець до нас уже не зможе потрапити. Нині плануємо широко впроваджувати таке тестування в клініках. Вартість ДНК-тестів у державній лікарні становитиме приблизно 400 Євро, тоді як у приватних лабораторіях вони коштуватимуть близько 5 тис. Євро.
ВЗ В Україні досить актуальною є проблема впливу фармацевтичних компаній на вибір терапії для пацієнта. Чи можливе таке в Італії?
— Нині фармацевтичні компанії випускають досить засобів, більшість із яких — дуже якісні. Тому існує значна конкуренція за ринок, тож і їх вплив на лікаря часом дуже сильний. Однак я переконаний: висококласний фахівець не піддаватиметься маніпулюванню, він має самостійно, спираючись на власні знання, обрати саме той препарат, який потрібен його пацієнтові. Звісно, для того аби вибирати краще із запропонованого, кожен лікар має постійно займатися самоосвітою, вивчати новинки фармакологічного ринку, ознайомлюватися з науковоми дослідженнями. І це — один зі шляхів співпраці, який пропонує українським медикам наша асоціація.
ВЗ Скажіть, будь ласка, чому ви обрали саме онкологію?
— Після закінчення університету працював у сфері психіатрії, проте згодом зрозумів, що це — трошки не моє, адже завжди хотів бути науковцем, медиком-дослідником. Мені цікаво було знайти щось нове в механізмах хвороби й зрозуміти, як її можна вилікувати. А онкопатологія — це величезний простір для досліджень. Я виріс у середовищі медиків. Мій батько і брат були лікарями, тому бачив себе лише в цій галузі. Коли малим бував із батьком чи братом у лікарні, найбільше мене цікавили мікроскопи, інструменти, препарати… Тож можна сказати, що дитяча мрія здійснилася.
ВЗ Чи пам’ятаєте ви свого першого пацієнта?
— Так, звичайно. Ним був маленький хлопчик, хворий на лейкемію. Дуже важко було повідомити його батькам про такий невтішний діагноз. Я це пам’ятаю донині.
ВЗ Як вдається налаштуватися на спілкування з пацієнтом, щоб розповісти йому про хворобу?
— О, це надзвичайно складно… Зараз в Європі активно розвивається такий напрямок, як психоонкологія. Адже завдання лікаря — правильно встановити діагноз, обрати найкращий метод лікування, а от психоонколог знає, як максимально правильно допомогти пацієнту прийняти свій діагноз, як налаштувати людину на подальше лікування, бо кожна особистість індивідуальна у сприйнятті таких потрясінь.
ВЗ Як ви відпочиваєте?
— Люблю ранкові пробіжки. Коли, звісно, є час…
ВЗ Що надихає вас на роботу?
— Робота лікаря в Італії — досить високооплачувана. Це одна з причин, яка спонукає нас виконувати її якнайкраще. Лікар не повинен бути більшим гуманістом, ніж, скажімо, водій тролейбуса. Він має якісно виконувати свою роботу й отримувати за це адекватну оплату.
Лариса ЛУКАЩУК, спеціально для «ВЗ»
