Наразі у зв’язку із ситуацією навколо Уханьського вірусу науковці спрямували зусилля на розробку вакцини від Covid-19, нібито забувши про існування хвороб, які спричиняють набагато вищу летальність. Але, на щастя, не всі: нещодавно вчені запропонували метод апгрейду протитуберкульозної вакцини, що зможе захистити більшу кількість людей від однієї з найнебезпечніших інфекцій.
Йдеться про вакцину, розроблену для боротьби із туберкульозом у період з 1908 по 1921 рік. Її виготовили на основі атенуйованого живого штаму спорідненого патогену — Mycobacterium bovis. І ось уже століття цей штам, відомий як бацила Кальметта — Герена (БЦЖ), використовують для вакцинації проти туберкульозної інфекції. Згідно з даними ВООЗ, за вказаний період БЦЖ ввели більше ніж 1 млрд людей.
У маленьких дітей БЦЖ, уведена підшкірно, допомагає запобігти фатальним формам туберкульозу, у які він має тенденцію переростати в перші кілька років життя людини. Але подальша ефективність цього препарату дуже спорадична, і почасти саме тому туберкульоз настільки часто уражує підлітків та дорослих й, попри приголомшливий науковий прогрес, залишається однією з основних загроз людству.
Вакцина проти туберкульозу: останні дані
У дослідженні, проведеному на макаках-резус групою вчених із Національного інституту охорони здоров’я США (NIH) на чолі з Патрицією Дарра, встановлено, що внутрішньовенне введення БЦЖ забезпечує майже повний захист тварин від туберкульозної інфекції.
Науковці порівнювали різні способи введення одного й того самого препарату. Виявилося, що на відміну від інтрадермальної й аерозольної доставки внутрішньовенна імунізація індукувала значно «чутливішу» Т-клітинну імунну реакцію. Еквівалентно потужну відповідь імунних клітин визначали у крові, селезінці, бронхоальвеолярному лаважі та лімфовузлах, розташованих неподалік від легень.
Через шість місяців після інокуляції 9 із 10 мавп, яким вакцину вводили внутрішньовенно, продемонстрували найвищу стійкість до інфекції після зараження вірулентним штамом Mycobacterium tuberculosis: у шести особин узагалі не було виявлено жодних слідів інфікування, тоді як у решти спостерігали високий рівень захисту.
Спосіб введення вакцини: стара нова теорія
Навіть якщо підшкірне введення вакцини зручніше, а в ділянці ін’єкції містяться спеціалізовані клітини, що стимулюють імунні реакції, така доставка все ж менш ефективна, ніж «вакцинація in situ». Дослідники вважають, що активація імунного захисту в потенційному вогнищі інфекції (або хоча б поблизу нього) — стратегія, котра згодом забезпечить ретельнішу «зачистку» патогенних мікроорганізмів імунними клітинами. Так, наприклад, вакцини, котрі вводять безпосередньо у легені або верхні дихальні шляхи, повинні бути набагато ефективнішими (суто теоретично) щодо захисту від легеневих інфекцій, у тому числі туберкульозу або грипу.
Цікаво, що ця ідея не нова: ще 50 років тому вчені висунули гіпотезу, згідно з якою альтернативні способи імунізації можуть захищати людей від інфекцій значно ефективніше, ніж стандартне підшкірне введення.
Ось тільки розвивати цю теорію взялися порівняно недавно. У 2013 році опубліковані дані дослідження, проведеного фахівцями за участі здорових добровольців. За словами одного з його організаторів, імунолога РобертаСедера, внутрішньовенне введення вакцини від малярії було набагато результативнішим, ніж традиційні внутрішньошкірні ін’єкції. Зокрема, у разі внутрішньошкірного застосування протималярійна вакцина не забезпечувала навіть прийнятної імунної відповіді.
«Однак коли ми вводили таку вакцину внутрішньовенно, то отримували захист від малярії на рівні 80-100%, що проявлявся значним скупченням Т-клітин і їхньою неймовірною активністю. Таким чином ми вперше продемонстрували на людях правильність старої теорії: заміна способу введення препарату забезпечила просто-таки драматичний ефект. Якраз це і спонукало нас провести дослідження із вакциною БЦЖ на мавпах», — розповів учений.
Оптимістичні плани на майбутнє
Результати роботи, проведеної під керівництвом Патрисії Дарра, є багатообіцяючими, хоча й потребують підтвердження в подальших дослідженнях. Крім того, необхідно довести безпечність і ефективність нового «внутрішньовенного» способу доставки й обов’язково за участі людей. І насамперед потрібно переконатися, що бацила достатньо ослаблена і не знайде можливості розмножитися й інфікувати легені (хоча це малоймовірно) після того, як потрапить у кровотік.
Втім, набагато реалістичніша інша потенційна проблема — практична, а не клінічна. Річ у тім, що в бідних регіонах, уражених туберкульозом, масовій внутрішньовенній вакцинації можуть завадити технічні та фінансові проблеми. По перше, такі препарати зазвичай повинні зберігатися з дотриманням стандартів холодового ланцюжка. По-друге, внутрішньовенні ін’єкції обов’язково виконує підготовлений медичний персонал, а не волонтери, які мають право працювати лише з пероральними формами ліків.
Проте автори останнього дослідження з оптимізмом розглядають перспективи «нового вакцинального покриття» в регіонах з обмеженими ресурсами. Національний інститут охорони здоров’я США тісно співпрацює в цьому напрямку з Індійським інститутом сироватки, який зараз досліджує ефективність рекомбінантної версії вакцини БЦЖ в Африці й Індії. Препарат уже довів свою безпечність у режимі внутрішньовенного введення, тому американські вчені розраховують отримати аналогічний результат і з традиційною вакциною БЦЖ. Основна перевага рекомбінантної вакцини в тому, що вона має вищий ступінь атенуації, є безпечнішою й діє швидше, що додатково може знизити загальні показники смертності внаслідок туберкульозу.
Крім того, триває дослідження ефективності рекомбінантної вакцини БЦЖ на мавпах, попередні дані якого очікуються в травні 2020 року. Після цього Національний інститут охорони здоров’я США планує подати заявку на реєстрацію нового експериментального лікарського засобу і, якщо справи й надалі йтимуть так само добре, почати клінічні дослідження за участі людей уже в другій половині 2021 року.
Любомира ПРОТАСЮК, спеціально для «ВЗ»
