Протягом 65 днів він дрейфував в Атлантичному океані на гумовому човні. Він схуд на 25 кг, але довів світові, що людину, яка залишилася сам-на-сам зі стихією, вбиває не спрага чи голод, а власний страх. Причому в перші три дні. Людство має завдячувати цим відкриттям французькому лікареві Алену Бомбару.
Історії відомо чимало прикладів, коли лікарі були готові покласти на вівтар медичної науки своє життя. Достатньо згадати хоча б австралійського доктора Баррі Маршалла, який випив культуру бактерії Helicobacter pylori, аби довести, що вона спричиняє виразку шлунка. Або про англійського невролога Генрі Хеда — він розсік собі нерви, щоб з’ясувати, як вони працюють, і провів 167 багатогодинних дослідів на власній руці. Не можна оминути увагою й німецького хірурга Вернера Форсмана: увівши катетер у серце, він випробував на собі методику, яку колеги вважали смертельною… Усі вони свого часу були удостоєні Нобелевської премії і здобули світове визнання. Французький ескулап Ален Бомбар не настільки відомий, але його книжка Naufrage volontaire свого часу таки зчинила фурор.
Відчай VS знання
Ален Бомбар працював черговим лікарем у госпіталі Булоні, коли туди привезли 43 моряків, що стали жертвами кораблетрощі. Жодного з них врятувати не вдалося. Комплекс провини змусив Алена зайнятися вивченням цього сумного питання. Він з’ясував, що в морських катастрофах щороку гинуть близько 200 тис. людей, але не під час самої аварії, а опинившись сам-на-сам з морською безоднею. Він вирішив провести експеримент на собі й почав готувати експедицію через Атлантичний океан практично на голому ентузіазмі.
Дуже ретельно протягом півроку Ален проводив наукові досліди в лабораторіях Океанографічного музею Монако, намагаючись прорахувати, як вбивче море може допомогти йому вижити. Він вивчав хімічний склад морської води, різновиди планктону та будову риб. Найбільше лікаря вразило те, що ці представники морської фауни майже наполовину складаються з прісної води. Їх м’ясо може стати… питтям!
«Потерпілий у корабельній аварії, — писав пізніше Бомбар у своїй книжці, — потрапляє в природне середовище, мається на увазі небезпечне, але водночас надзвичайно багате всім необхідним, щоб жити або принаймні вижити, дістатися суші чи дочекатися допомоги. Адже в одному кубічному метрі морської води в двісті разів більше поживних речовин, ніж у кубічному метрі землі!»
У 1952 році човник «Єретик» відчалив від Канарських островів з одним капітаном на борту — однодумців-екстремалів Ален так і не відшукав.
З науковим підходом до стихії
Лікар Бомбар знав, що зможе втамовувати спрагу морською водою, але щонайбільше 5 днів — коли такий питний раціон триватиме довше, постраждають нирки. Потрібна хоча б триденна перерва. У цей період можна пити рибний сік. Ален різав рибу на маленькі шматочки та вичавлював рідину, щоправда з домішками Омега-3, за допомогою власної сорочки. До того ж у резерві було ще 10 днів, протягом яких людський організм може взагалі обходитися без води.
Профілактику цинги він проводив за допомогою багатого на вітамін С планктону. Його лікар виловлював, використовуючи шкарпетку… Вчений весь час вів спостереження за своїм станом і записував результати в щоденник. Усе було більш-менш задовільно з медичної точки зору — про це свідчив артеріальний тиск. Але коли фізичне виснаження досягло апогею, Бомбара накрила справжня депресія, і він навіть почав писати заповіт…
Берегів Барбадосу Ален досяг у жалюгідному стані: мінус 25 кг, рівень еритроцитів та гемоглобіну межував зі смертельним, серйозні порушення зору, нігті на пальцях випали, усе тіло було вкрите висипом і гнояками. Але він вижив, тобто підтвердив свою думку: вбиває не стихія, людина стає жертвою паніки.
Пізніше він неодноразово ходив у море з різноманітними науковими цілями, займався вивченням морської хвороби та бактерицидних властивостей води, боровся із забрудненням Середземного моря. В історію Ален Бомбар увійшов і як біолог, і як мандрівник, і як політик. Але головне, чому він навчив людство — виживати всупереч медичним і фізіологічним нормам. І це стало його головною місією як лікаря!
Олена ЖОГА, «ВЗ»
Фото-матеріали з інтернет-ресурсів
