Розуміння того, які фізіологічні реакції відбуваються в організмі хворого в результаті прийому лікарських засобів, — безцінна інформація для терапевтів. У лікарів поки ще немає надійного способу точно визначити, як пацієнти реагують на ліки: чи виробляється із часом толерантність, підвищується ризик небажаних подій тощо? Однак наука поступово рухається в цьому напрямку.
Від задуму — до реальності
Ідея «змусити» пацієнтів ковтати сенсори була озвучена ще у 2014 році. Щоправда, тоді ця концепція більше нагадувала канву сценарію футуристично-медичного трилера: лікарі призначають таблетки-датчики хворим, останні, ковтаючи їх, дають змогу першим стежити за станом свого здоров’я — пильно та дистанційно. У випадку будь-яких критичних проблем електронні пігулки мали посилати медикам сигнал SOS, і бригада негайно вирушала б на допомогу. Така собі ідеальна комунікація, котра від хворого потребує мінімум зусиль.
Дійсно, це безцінний прилад, особливо коли мова йде про осіб з обмеженими можливостями. (Та й навіть ментально здорові люди часто забувають вчасно прийняти важливі ліки чи не помічають побічних дій медикаментозної терапії.) Насправді невиконання вимог до застосування лікарських засобів настільки поширена проблема, що її визнали глобальним питанням охорони здоров’я. Й не дивно, адже останні дослідження показали, наприклад, що понад 50% дорослих пацієнтів у Сполучених Штатах не дотримуються встановлених лікарем схем лікування.
Проста елегантність
Першу реалізацію цієї революційної й водночас елегантної ідеї запропонувала біотехнологічна компанія Proteus Digital Health Inc. із Кремнієвої долини, яка ще раніше, у 2012 році, створила примітивну версію такого пристрою для відстеження перебігу фармакотерапії. Helius — система «розумних таблеток» від Proteus Digital Health Inc. — складалася з датчика розміром зі шпильку, вбудованого в таблетку, і пластира з батарейкою (для харчування та збирання інформації). Helius умів моніторити різні показники стану здоров’я: серцевий ритм, сон, активність, дихання тощо.
Датчик був автономним — живився енергією людського тіла, і ніяких батарейок спеціально для електронної пігулки не було потрібно. Принцип його роботи полягав у такому: після проковтування пристрій транслював сигнал на патч (пластир), вказуючи час прийому і тип препарату. Періодично патч відправляв усі зібрані дані на заданий смартфон (лікаря, пацієнта і/або його опікуна).
За словами Ендрю Томпсона, президента та виконавчого директора Proteus Digital Health Inc., це одна з найважливіших частин медичної інформації, яку лікарі могли б використовувати в клінічній практиці. Не так давно його компанія проапгрейдила свої пристрої, додавши до них ще одну опцію — контролю температури тіла.
В очікуванні буму
Випробування цієї інновації розпочали понад 10 років тому. Спочатку для чистоти експерименту потрібно, щоб пацієнти приймали сенсорну таблетку з плацебо (пустушка, що містить датчик) окремо від інших ліків. Але незабаром Proteus Digital Health Inc. почала співпрацювати з провідними фармацевтичними компаніями, включаючи Novartis й Otsuka Pharmaceutical, які розробляють пероральні форми, що містять як лікарські речовини, так і цифрові датчики. Уже були створені такі «чутливі» препарати для терапії біполярного розладу, депресії та шизофренії.
Нині Proteus Digital Health Inc. — єдина у своїй ніші компанія, котра набирає обертів у сегменті цифрових пігулок. «Наша місія — забезпечити абсолютно новий спосіб надання медичної допомоги», — заявляє Ендрю Томпсон.
На сьогодні
Поки що впровадження цифрових пігулок відбувається ніби за планом (хоча й очікувалося, що перші повністю інтегровані таблетки стануть доступними до застосування в клінічній практиці у 2014-2015 роках). Але лише нещодавно (наприкінці минулого року) Управління з контролю за якістю харчових продуктів та лікарських засобів США (FDA) затвердило перший на території країни препарат із дистанційною системою відстеження прийому. Abilify MyCite розробляла компанія Otsuka Pharmaceutical, яка отримала для цього окремий грант.
Препарат містить цифровий інгредієнт — датчик, вбудований у таблетку, який фіксує факт проковтування ліків. Цей засіб можуть застосовувати дорослі пацієнти з деякими психічними розладами, у тому числі наведеними вище.
Мікросхему розміром з піщинку вироблено з кремнію, міді та магнію. Коли датчик контактує із хлоридною кислотою шлункового соку, він надсилає повідомлення на пластир, розташований на шкірі пацієнта. Далі все відбувається «за протоколом»: патч надсилає через Bluetooth дані (час прийняття таблетки та дозування) до спеціального додатку на смартфоні. Пацієнт і його лікар можуть отримати доступ до інформації у будь-який час. Щоб зберегти конфіденційність, пацієнт будь-коли може змінити налаштування.
Плями на сонці
Недоліки? А як же без них! Наприклад, пластир потрібно замінювати кожні 7 днів, аби він адекватно приймав інформацію. До того ж патч може спричинити подразнення шкіри.
Abilify MyCite не рекомендується застосовувати для відстеження прийому ліків у режимі «реального часу» або під час надзвичайної ситуації, оскільки вірогідність затримки передачі життєво важливої інформації медичним працівникам доволі висока.
Щодо активних компонентів, то нарікань на цифрову начинку не було. Зате фармакотерапевтичний агент, як буває завжди, вирізнявся побічними ефектами. Найпоширенішими з них були нудота, блювання, закрепи, головний біль, запаморочення, акатизія, тривожність і безсоння. Утім, активна речовина досить добре вивчена: Abilify без сенсора вперше був схвалений FDA у 2002 році для застосування у хворих на шизофренію.
Конспірологи занепокоєні іншим — тим, що пацієнти змушені відмовлятися від ступеня конфіденційності. Зберігається ризик того, що їх приватні дані викраде третя сторона. У цьому контексті також виникає питання про те, де зберігатимуться всі ці медичні записи, особливо коли останнім часом багато авторитетних компаній постраждали від масових втрат даних. Претензії можна зрозуміти, адже віра споживачів у здатність корпорацій захищати їх «інтимність» сьогодні надзвичайно низька. Та як би там не було, цифрова пігулка триматиме психіатра в курсі: він завжди знатиме про пропущену дозу, а це надзвичайно важливо при захворюваннях із високим ризиком суїциду.
Бажане та реальне
Утім, медичні спеціалісти бажали б отримувати за допомогою таких апаратів більше даних. Зокрема, метааналіз, що зібрав результати понад 30 досліджень ефективності подібних технологій, визначив топ-5 основних параметрів, які мали б забезпечити електронні пігулки:
- записи режимів дозування та протоколу дотримання схеми терапії,
- аудіовізуальні нагадування про прийом у визначений час;
- цифрові дисплеї;
- моніторинг у режимі реального часу;
- забезпечення пацієнтів фідбеком про ефективність терапії.
Вважається, що найактуальнішими подібні пристрої є для хворих на артеріальну гіпертензію, цукровий діабет, бронхіальну астму, гіперліпідемії та глаукому. Певні переваги електронних пігулок відчують також ВІЛ-інфіковані.
Поки існуючі технології не відповідають запитам медичних фахівців на всі сто. Але не потрібно бути пророком, аби передбачити: незабаром всі ці забаганки втіляться у життя — прогрес не спинити.
Підготувала Любомира ПРОТАСЮК, спеціально для «ВЗ»
