Емоційне вигорання: як врятувати лікаря від самого себе

Лікар завжди має бути привітним, налаштованим на спілкування і перебувати в доброму гуморі. Так міркують пацієнти, так вважає керівництво і навіть Гіппократ! А ви сьогодні на прийомі наперекір усім заповідям відчули гостру неприязнь до однієї з пацієнток. Як у такі хвилини швидко опанувати себе?

Олена Савинова, психолог, фахівець з кризових станів

Начебто не сталося нічого фатального – у дитини, напевно, криза трьох років, а ви ледве стримали себе, щоб не нагримати на неї. І навіть після того, як пацієнтка пішла, ще довго не могли заспокоїтися. День був зіпсутий, після прийому хотілося лише якомога скоріше потрапити додому, аби побути на самоті. Жодних людей, жодних розмов – все це неймовірно дратує і викликає… почуття провини. Але не варто себе картати, ви ж не винні в тому, що належите до інтровертів!

«Вдома» – лише наодинці з собою, з іншими – завжди «в гостях»

Чи знали ви, що за статистикою серед лікарів інтровертів – більшість? Адже саме замкнені і зосереджені на собі представники цієї групи зазвичай обирають професії, які дають їм можливість бути корисними для суспільства, але робити це самостійно.

Згідно дослідженням науковців, інтровертам дуже важливо допомагати іншим, тому що таким чином вони, замкнені й небалакучі, відчувають свою приналежність до світу людей і отримують від них визнання. Але вони хочуть одноосібно впливати на ситуацію, приймати важливі рішення. Чи не правда, це все про вас?

Інтроверти – це не якісь відлюдники і соціопати. Просто, на відміну від екстравертів, вони – не командні гравці. Хибний стереотип, ніби вони зверхні й зарозумілі, породжений сучасним світом тотальної комунікації.

А ще тим, що люди з таким психотипом не потребують постійного поверхневого спілкування будь з ким ні про що, аби лише не залишатися на самоті. Інтровертам не потрібно постійне підживлення ззовні, оскільки вони черпають сили із власного внутрішнього світу.

Звідси їх цілеспрямованість, бажання досконало вивчити сферу своєї діяльності, ретельність, обережність – безцінні риси характеру для лікаря. А втома від надмірного спілкування є платнею за всі ці чесноти і вона неминуча.

Адже інших людей вони також сприймають із властивою їм серйозністю, намагаються їх зрозуміти, переймаються їхніми проблемами. Рівень емпатії найвищий, жодних захисних екранів! До речі, жертвами емоційного вигорання найчастіше стають саме інтроверти.

Дослухайтеся до своїх емоцій. Як часто ви відчуваєте:

• Апатію – навколишній світ хочеться затулити важкими непрозорими шторами?
• Небажання виходити з дому, навіть в магазин і навіть за найнеобхіднішим?
• Роздратування через найменші дрібниці, коли сила реакції (зазвичай, гнів) не адекватна подразникові?
• Проблеми зі сном і апетитом (надмірний або відсутній)?
• Песимістичний настрій – у вашій душі здебільшого дощова погода?
• Страх спілкування – дратують навіть повідомлення на «Фейсбуці», а будь-який телефонний дзвінок викликає рясний холодний піт?

Коли хоча б на три з шести запитань ви готові дати ствердну відповідь – варто згадати, що ви лікар и призначити собі лікування.

Рецепт доброго самопочуття для лікаря-інтроверта:

1. Плануйте «години тиші». Коли ви закінчили прийом, це ще автоматично не означає, що ви відпочиваєте. Якщо після роботи на вас чекає цілий список домашніх справ, і ви виконуєте їх, паралельно відповідаючи на дзвінки, не дивуйтеся, що під вечір почуватиметеся тотально знесиленим. Тож принаймні годину вранці і дві години ввечері проводьте у цілковитій тиші, навіть без комп’ютера й телевізора. П’ятнадцять хвилин на розслаблення можна виділити й під час обідньої перерви.
2. Прислухайтеся до себе. Нехай соцмережі диктують, що успішний відпочинок має бути неодмінно активним і гучним – вечірки, походи, поїздки . Якщо вам це не до вподоби, не піддавайтеся моді. І нема чого соромитися, коли хочеться пролежати півдня з книгою або просто виспатися – для вас це найкращий варіант психологічного розвантаження.
3. Оберіть «місце сили». Не важливо, з батьками ви живете чи із власною родиною, варто мати у себе вдома окрему кімнату чи принаймні куток, де вам ніхто не заважатиме усамітнюватися і завдяки цьому повністю розслаблятися. Привчіть своїх домашніх до того, що іноді вам треба побути наодинці з собою, аби відновити сили.
4. Обмежте вербальне спілкування. Як часто ми телефонуємо комусь лише тому, що не зручно не подзвонити, а потім дивуємося, куди спливли півдня. Припиніть такі ритуальні балачки. Щоб передати інформацію, обмежтеся повідомленнями.
5. Ресурсна діяльність. Знайдіть заняття, яке приносить вам задоволення – читання,вишивання хрестиком , малювання – і для якого не потрібна взаємодія з іншими людьми. Це буде позитивно впливати на психіку і самооцінку.
6. Відчуйте власне тіло. Часто інтроверти відмовляються від фізичних вправ, бо вони асоціюються у них із велелюдними й до того ж не дешевими спортклубами. Навіть там можна створити собі режим тиші, озброївшись навушниками. Можна також займатися вдома самостійно – зараз є безліч відеокурсів із різними вправами. Коли ви навантажуєте тіло, мозок починає виробляти ендорфіни, дофамін і серотонін, відомі як «гормони радості».
7. Практикуйте «цифровий детокс». Статистика свідчить, що доросла людина в середньому 150 разів на день перевіряє свої акаунти у соцмережах і пише по півсотні повідомлень. Якщо ви будете хоча б на годину-дві ввечері відкладати вбік усі гаджети, а замість цього читати книгу або медитувати (тобто перебувати у стані «тут і зараз»), зосередившись на власних відчуттях, почуватиметеся немов після відпустки.
8. Делегуйте повноваження. Не намагайтеся бути найкращими в усьому – подругами, дружинами, матерями, господинями… Передоручайте чоловікові сходити в магазин, приготувати вечерю, дітям – помити посуд. Так у вас вивільниться година-дві дорогоцінного часу, щоб відпочити і бути у формі наступного робочого дня.

Експрес-метод «Як швидко опанувати себе»

• Визнати «я гніваюсь», «я роздратований». Це дасть можливість відчути себе господарем становища, а не жертвою стихії емоцій.
• Повільно і глибоко вдихнути (можна рахуючи від 1 до семи). І так само видихнути. Можна повторити двічі- тричі. Така «театральна» пауза не зашкодить. Так ми виграємо час, протягом якого напад гніву послаблюється.
• Запитайте подумки себе: я хочу гніватися (дратуватися)? Намагаємося оволодіти ситуацією і виграти час. Напевно, відповідь буде «ні», тоді – до наступного кроку.
• Згадайте ситуацію комфорту, коли нам було спокійно. Наприклад, вдома, у себе в кімнаті. Або на прогулянці у лісі. Або на побаченні. Бажано згадати навіть запахи і кольори. Назвіть її якось, наприклад, «місце сили», аби потім легше було викликати її в пам’яті.
• Поверніться назад і вже спокійно запитайте: «Вибачте, шановний, що ви хотіли сказати?».

Практикуйте цей метод при кожному нападі гніву чи роздратування – він убезпечить вас від імпульсивних непродуманих дій, за які вам могло би бути соромно.

Емоційне вигорання загрожує не лише лікарям-інтровертам, але й спеціалістам з гіперчутливістю. Як знайти важливу грань між якісною медичною допомогою та безвідмовністю, ми розповідали тут.