Здавалося б, наркоманія як явище, осудне в суспільстві, ніколи не зможе асоціюватися з доступністю наркотиків через аптечну мережу. Втім, аптечна наркоманія вже витісняє «традиційну» ін’єкційну наркозалежність (героїн, кокаїн, опіум). «Аматорські фантазії» також нині не в моді — на аптечних прилавках у вільному доступі цілий арсенал фармацевтичних препаратів, які можна вживати у великих дозах з метою наркотичного сп’яніння або ж піддавати їх легкій «обробці» у домашніх умовах.
Ліки «подвійної дії»
Не так давно в Україні було оголошено «трамадолову» війну — жодні просвітницькі заклики, чиновницькі циркуляри й міліцейські рейди не могли вплинути на стрімко зростаючі шеренги «пацієнтів», що вживають трамадол «оптом». Лише після того, як зазначений препарат було внесено до переліку таких, що потребують предметно-кількісного обліку (а це передбачає виписування не звичайних, а спеціальних рецептів і суворого звітування аптек), виявилося, що не такий уже й популярний трамадол в Україні, як декому «здавалося».
Втім, як кажуть, природа не терпить порожнечі й шукачі «дурману» не зупинилися — на зміну трамадолу прийшов кодеїн. Цю речовину містить чимало ліків, більшість із яких і досі продаються в українських аптеках без рецепта. Серед них і такі відомі нашому населенню знеболювальні засоби, як «Пенталгін®», «Каффетін®», «Солпадеїн®», а також протикашльові препарати «Кодтерпін®», «Коделак®», «Кодетерп», «Терпінкод®», «Кофекс» та інші.
Щодо ефективності вказаних ліків також виникає низка запитань — з точки зору доказової медицини. Адже їх використовують не для лікування самої хвороби, внаслідок якої виникає той же головний біль чи кашель, а лише для усунення симптомів, що стирає картину проявів хвороби і може призвести до погіршення її перебігу. Але їх справжня підступність в іншому: кодеїн — алкалоїд опіуму, який має слабку наркотичну дію. Він дійсно знеболює, має протикашльовий ефект, але саме завдяки впливу на центральну нервову систему. Тому медики спостерігають швидке звикання до таких препаратів і так званий синдром відміни на них, у тому числі і серед дітей.
Все є ліки і все є отрута — залежно від дози. Тож, якщо кодеїн вживати у великих кількостях, він спричиняє ейфорію і може викликати таку саму залежність, як і розчин опію. Саме цього домагаються наркозалежні особи, які купують в аптеці «невинні» ліки від кашлю і використовують кодеїновмісні препарати для приготування дешевого наркотику «дезоморфіну», який дістав назву «крокодил».
Назва «нового» наркотику така ж влучна, як і його дія. Він діє як хижак, викликаючи стійку наркозалежність уже після вживання кількох доз. Та й людина, яка «підсідає» на «крокодила», стає схожою на нього — психіка швидко «звіріє», шкіра набуває зеленуватого відтінку та вкривається гнійними струпами, які не піддаються лікуванню, тканини відмирають, настає гангрена кінцівок. Ці муки тривають «недовго» — наркозалежні, що познайомилися з «крокодилом», як правило, не живуть більше двох років. А перервати дружбу з таким агресивним хижаком рідко кому вдається: він настільки міцно тримає у своїх зубах, що фахівці лише розводять руками і радять єдине — не спокушатися і не спокушати. Водночас із прикрістю констатують: «крокодилова» наркоманія набирає обертів, підштовхуючи вгору і темпи зростання продажу кодеїновмісних препаратів у вітчизняних аптеках.
Солодке слово свобода
Причини, які штовхають молоду людину на шлях наркоманії (згідно з даними опитувань, перше вживання наркотичних речовин у 32% респондентів відбувається у 12-16 років, ще у 32% — у 17-18 років, у 30% — 19-28 років), різні. Від цікавості «спробувати» до бажання досягнути ілюзорної свободи. Але ця свобода має своє продовження — у вигляді доступності до ліків, які її «дарують». «Турботливий» підліток скуповує пігулки від кашлю «для братика чи бабусі» і ні в кого це не викликає заперечень. Та й сам підліток не сприймає ліки, які йому колись могла давати мама, як щось небезпечне. Щось на зразок цукерок, яких багато їсти не можна, бо буде карієс, але якщо це робити потай, то ні мама, ні карієс шкоди не помітять. На жаль, в аптеках «не помічають» і цілеспрямованих «оптових» закупок кодеїновмісних препаратів молодими людьми — за принципом «не спійманий — не злодій». Та й власне, хто сказав, що цього робити не можна? Нині за законом їх продаж в аптеках України є легальним. Аптеки і фармвиробники шукають легких прибутків. Втім, легкі вони лише для них, а з точки зору суспільства — злочинні. На жаль, для деяких виробників гра на «нездорових» потребах окремих категорій суспільства стала чи не єдиним методом ведення бізнесу. За прикладом далеко ходити не варто.
За період 2008-2013 рр. роздрібний ринок засобів, які застосовуються при застудних захворюваннях і кашлі (код АТС-класифікації R05) та не містять кодеїну, зріс лише на 5% в упаковках. Водночас продажі кодеїновмісних препаратів цієї ж категорії зросли за ці ж 5 років на 135% (із 6 до 15 млн упаковок на рік)! Звідки така популярність? Що особливого знаходять пацієнти у кодеїновмісних препаратах? А, можливо, справа саме в тому, хто ці «пацієнти», котрі активно «кашляють» і взимку, і влітку? За елементарною логікою, обсяги реалізації протизастудних засобів коливаються від мінімальних у теплі пори року до максимальних у сезон ГРВІ (зі «звичними» ліками цієї категорії так і відбувається). І лише група кодеїновмісних препаратів чомусь не вписується ні в реалії, ні в логічні припущення — вона стала «вічним двигуном» торгівлі протизастудними засобами, тримаючи однакову планку і в сезон застуд, і в міжсезоння. Лише впродовж 2013 року цей «двигун» приніс компаніям-виробникам 347 млн грн. Найбільше препаратів «наркотичного вжитку» в Україні реалізує одеська компанія «ІНТЕРХІМ». Більше того, підприємство з року в рік розширює спектр кодеїновмісних препаратів — азарт збільшує апетит чи навпаки?
Найбільш вживаним кодеїновмісним препаратом в Україні та незмінним багаторічним власником неофіційного титулу «Аптечний наркотик №1» є «Кодтерпін ІС®» цього ж виробника, який у рейтингу ліків, що найбільше продаються, перемістився з 25-ї позиції у 2009 році на 2-гу в 2013 році, а в деяких індустріальних регіонах країни — на 1-шу. За останні 5 років продажі «Кодтерпін ІС®» в упаковках зросли на 40%.
Схоже, Україну накрила епідемія невідомого кашлю, яка випередила навіть серцево-судинні хвороби, оскільки обсяг проданих ліків від «таємничої» хвороби зашкалює.
Подив також викликає те, що всі інші виробники та імпортери кодеїновмісних препаратів, крім компанії «ІНТЕРХІМ», за останні 5 років не те що не збільшили кількість прихильників своїх препаратів, а, навпаки, — втратили 1% упаковок. То невже «Кодтерпін ІС®» — настільки унікальний, що його обсяги зросли на 40%? Лише він лікує від невідомого кашлю, який загрожує епідемією усій Україні?
Шкода, що цю «епідемію» за стільки років так і не спромоглися помітити в Міністерстві охорони здоров’я України. Адже заяви представників медичної і фармацевтичної спільноти, захисників прав пацієнтів та Державної служби України з лікарських засобів неодноразово закликали покласти край кодеїновій мафії. Але компетентні органи, схоже, так і не спромоглися відповісти на запитання: «Чому так сталося і що робити, аби виправити ситуацію?» Можливо, ці відповіді вже давно відомі?
Ціна бездіяльності
Обурення на зразок «куди дивиться міліція» у даному випадку недоречне. Міністерство внутрішніх справ України неодноразово повідомляло про зростання кількості випадків виявлення кодеїновмісних засобів у незаконному обігу. Однак міліція може вилучати лише наркотики і аж ніяк не ліки, які, окрім всього, перебувають у легальному продажі.
Своєю чергою Держлікслужба України неодноразово зверталася до МОЗ України з вимогою внести відповідні зміни в нормативні акти і зарахувати кодеїновмісні препарати до групи лікарських засобів, що підлягають предметно-кількісному обліку. Як засвідчив досвід з трамадолом, такі заходи дієві. У жовтні минулого року, згаявши майже 5 років, МОЗ таки зрушило скрипучого воза з мертвого місця і запровадило рецептурну форму відпуску кодеїновмісних препаратів. Однак це більше нагадувало жест «і вашим, і нашим», адже жодної кримінальної відповідальності за порушення такої вимоги не передбачалося, оскільки вони так і не підпали під суворий предметно-кількісний облік.
Не дивно, що графік продажів кодеїновмісних препаратів відобразив легкий переляк після прийняття відповідного рішення МОЗ, але вже через деякий час оговтався і взяв реванш. Рекордні продажі попрямували до нових вершин.
І, нарешті, останнє. У той час, як звідусіль лунають заклики до соціальної відповідальності бізнесу, чому вітчизняний виробник «ІНТЕРХІМ» не гребує знімати цю відповідальність із себе?
Скільки покалічених доль і знищених життів ляжуть на жертовник бізнес-інтересів, які підігрівають ріст аптечної наркоманії в Україні? В усьому винна держава, яка не формує потребу у таких ліках і не «спускає» її виробникам? В усьому винні бездіяльні контролюючі органи, які не запроваджують суворих правил обліку і не хапають за руку порушників цих правил? А як щодо моральних законів, які попереджають, що вбити можна не лише кулею, а й байдужістю до того, як позначаться твої дії на долі інших людей? Чи формула бізнесу і закон джунглів уже для декого поняття тотожні?
