Реформа охорони здоров’я — дуже популярна в нашій країні тема. Особливо серед політиків і чиновників. Уже не перший Уряд і вже не перший Міністр заявляють про те, що в Україні необхідно провести реформу системи надання медичної допомоги — починаючи від амбулаторій і закінчуючи високоспеціалізованими лікувальними установами. За час незалежності України змінилося 18 Міністрів, а якість вітчизняної охорони здоров’я поступається не лише європейській, а й навіть радянській. Такий вердикт виніс народний депутат України, доктор фармацевтичних наук Гліб Загорій.
— Ви так добре знайомі з радянською системою охорони здоров’я?
— Я жив у Радянському Союзі та, будучи підлітком, безпосередньо стикався з цією системою охорони здоров’я як пацієнт. І зараз, ретроспективно вивчаючи принципи роботи системи Семашка, я розумію, що вона була дуже витратною, проте високоефективною, оскільки базувалася на профілактичній медицині. Профілактика була абсолютно природнім інструментом
у радянській країні — вона допомагала не лише попередити розвиток тих чи інших захворювань, але і вчасно їх виявити та пролікувати. Державною мовою це можна сформулювати так: людський ресурс продовжував приносити державі економічну вигоду. Але за 23 роки ця система була практично зруйнована. Причина, з одного боку, в тому, що не були проведені необхідні реформи, а з іншого — у, м’яко кажучи, недостатньому фінансуванні. 4,5% ВВП, що виділяють на систему охорони здоров’я, — це злочин проти власного народу.
— Який вихід ви бачите із цієї ситуації?
— Величезні надії покладаємо на нового Міністра. Ми очікуємо, що Олександр Квіташвілі проаналізує світові моделі охорони здоров’я і запропонує ту, що найбільше нам підходить, яку візьмемо за взірець, — звісно, з певними поправками на специфіку нашої країни. Думаю, що це найбільш розумний шлях. Власне, навіщо винаходити велосипед, котрий уже давно їздить
в інших країнах?
Якщо говорити про системи охорони здоров’я європейських країн, то, аналізуючи їх самостійно, я дійшов висновку: розвинені країни використовують стандартні підходи й інструменти, для того щоб забезпечити пацієнта необхідним мінімальним рівнем медичної допомоги. Це дорого? Так. Але куди дорожче для держави утримувати інвалідів і лікувати пацієнтів із запущеними формами захворювань. Давайте чесно відповімо: чому уряди цих країн ідуть на такі великі витрати? А тому що здоровий народ — це економічний потенціал будь-якої держави.
Міністр до свого призначення працював у Стратегічній дорадчій групі, тому всі були впевнені, що в нього є цілісний проект із напрацьованими нормативними документами. Поки ж ми чуємо лише його спонтанні заяви про те, що гроші повинні ходити за пацієнтом, і про приватизацію лікарень. Вони не завжди сприймаються позитивно медиками і населенням. Тому напрошується висновок: нинішній Міністр охорони здоров’я вкрай слабо орієнтується в галузі, за яку взявся відповідати.
— Але цьому є пояснення: будь-якій людині, котра потрапила до чужої країни, потрібен певний час, щоб ознайомитися з особ-
ливостями її системи охорони здоров’я.
— У нашого Міністра була така можливість, коли він працював у Стратегічній дорадчій групі, але він використав цей час недостатньо ефективно. Квіташвілі — вже 19-й Міністр охорони здоров’я України. Ми сподівалися, що він принесе в нашу країну той кращий світовий досвід роботи систем охорони здоров’я, який він, ми були впевнені, знає як застосувати — краще з того, що він зробив у Грузії і бачив у США. Але, на жаль, через два з половиною місяці роботи нового керівника Міністерства охорони здоров’я ми не побачили конкретних кроків, а тим більше дій, спрямованих на реформування системи.
— Із чого ж, по-вашому, слід починати реформування галузі?
— У першу чергу — зі структурних змін у системі охорони здоров’я. Я вважаю вдалим прикладом таких змін реалізацію принципу розділення медичної допомоги на рівні. Завдяки створенню амбулаторій і фельдшерсько-акушерських пунктів медичні послуги стали дещо доступнішими для пацієнтів, особливо в сільській місцевості. Та я категорично проти ліквідації педіатричної служби. У мене є діти, і я хочу, щоби їх спостерігав і лікував кваліфікований лікар-педіатр, а не лікар, який знає все про всіх. Не можна розглядати дітей як зменшену копію дорослої людини — ані з анатомічного, ані з фізіологічного, ані з фармацевтичного погляду. Це не лише непрофесійно, але й злочинно щодо майбутнього покоління нашої країни: із хворих дітей виростуть хворі дорослі, які вже точно не зможуть дати здорове потомство. А їх утримання знову-таки ляже важким тягарем на плечі держави.
Я також проти того, щоб реформаторськими ідеями прикривати корисливі інтереси, зокрема, спроби зекономити на людях. Заявлений Президентом курс на децентралізацію піде на користь і реформуванню системи охорони здоров’я в цілому. Саме такий шлях пройшли багато європейських країн у 80-90-х роках минулого століття. Кожен губернатор, кожен мер міста, кожен керівник району повинен нести персональну відповідальність перед людьми за те, чим саме оснащені лікувальні заклади і як лікарі надають допомогу пацієнтам.
На сьогодні система охорони здоров’я зруйнована до самого фундаменту. Ми пройшли точку неповернення, і позиція спостерігача, тим більше з боку Міністра охорони здоров’я, однозначно призведе до катастрофічних наслідків. Два з половиною місяці абсолютно нерезультативної роботи нового Міністра охорони здоров’я призвели до того, що 2015 рік ми почали фактично зі старими принципами фінансування. Я особисто звертатимуся до Ради коаліції і до народних депутатів, які входять до коаліційної більшості, з питанням про необхідність вимагати від Олександра Квіташвілі чіткої й обґрунтованої програми дій щодо реформування медицини. Якщо він цієї вимоги не виконає, то йому не місце в нашому Уряді.
Ми розуміємо, що правильний менеджмент, вірно підібраний персонал, ідейні керівники, які люблять свою країну і хочуть, щоби в ній жили їхні діти, здатні реалізувати всі необхідні реформи. Якщо потрібно, я як народний депутат готовий зібрати ініціативну групу, що розбереться в законодавстві й не лише визначить больові точки в системі охорони здоров’я, але й допоможе вивести її із колапсу.
При цьому нинішні популістські заяви політиків і чиновників — це свідчення їх некомпетентності. Про які ефективні й стрімкі реформи можна говорити, якщо вони базуються на прямому протиріччі Основному Закону країни?
Проблема закладена в статті 49 Конституції України — декларативність державних гарантій надання населенню безкоштовної медичної допомоги. Для більшості громадян країни безкоштовна медицина існує лише «на папері».
Фінансові можливості країни обмежені, це призводить до низької структурної ефективності всієї системи охорони здоров’я. В жодній країні не гарантується безоплатність усіх видів медичної допомоги всім громадянам.
Нам потрібні системні, послідовні, консолідовані й зрозумілі суспільству дії на всіх рівнях влади. Їх метою має бути виключно турбота про пацієнта. Чекати більше не можна. Зволікання ще більше загострює проблеми та ускладнює проведення реформ
у майбутньому. Час приймати рішення і починати діяти.
Люди повинні відчути, що держава повернулися до них обличчям, — це задача патріотів України.
