Німецька система охорони здоров’я досягла такого рівня розвитку, коли медичні проблеми перетворюються на задачі, а задачі успішно вирішуються. Зокрема на сьогодні кардіологічна служба країни є показовою для решти світу. Завдяки чому вдається тримати таку високу планку, розповідає професор Хайнріх Вінеке.
ВЗ В Україні серцево-судинні захворювання є основною причиною смертності. У Німеччині ситуація така сама?
Хайнріх Вінеке, директор Клініки кардіології та нагіології Академічної лікарні університету Дюйсбург-Ессен «Елізабет-Кранкенхаус», доктор медицини, професорВЗ Це відбулося завдяки технологіям чи все ж таки профілактиці?
— Обидва фактори мали величезне значення. Превентивна медицина дала змогу відслідковувати й тримати під контролем основні хвороби серцево-судинної системи. На території всієї країни проводяться масштабні скринінги й освітні заходи, де людям у доступній формі регулярно розповідають про шкідливий вплив паління, неякісного харчування чи малорухливого способу життя. Так, на загальноєвропейському рівні було прийнято закон, що забороняє палити в громадських місцях, і це зменшило кількість курців. Окрім цього, з’явилося багато інноваційних препаратів, які з успіхом контролюють захворювання. Зрештою, рівень медичних послуг на периферії та у великих містах став однаковим: сьогодні якісна медицина доступна в будь-якому куточку Німеччини. Це сприяє економії часу, який у разі серцево-судинних катастроф часто є вирішальним фактором.
ВЗ Які ССЗ превалюють у вашій країні?
— Головна проблема — ішемічні захворювання: їх питома вага сягає 70%. Ішемія сама по собі є предиктором більшості ССЗ у майбутньому. На другому місці — серцево-судинна недостатність.
ВЗ Знаю, що німецькі страхові компанії неохоче відшкодовують витрати на медичні послуги курцям. Це так?
— Звичайно, страховій компанії вигідніше включити курця до спеціальної програми, яка допоможе йому кинути палити, аніж згодом лікувати цілий «букет» захворювань, асоційованих із цією згубною звичкою. Більше того, страхові компанії усіляко заохочують населення вести здоровий спосіб життя. Скажімо, якщо людина подає відомості, що вона регулярно відвідує фітнес-клуб, її щомісячні витрати на медичну страховку будуть менші. На лікарів теж покладено певну відповідальність за зменшення факторів ризику: ми мусимо проводити індивідуальні бесіди і шукати підходи до кожного пацієнта. Так само індивідуально ми маємо слідкувати за рівнем холестерину у хворих, у яких виявлено проблеми із серцем, оскільки збільшений рівень холестерину підвищує ризик повторного інфаркту міокарда на 40%.
ВЗ Тобто зниження холестерину як модний тренд серед молоді, що дотримується здорового способу життя, має сенс?
— «Поганий» холестерин, дійсно, не накопичується одночасно, тому дотримуватися дієтичного харчування дуже корисно. 55 років тому в Кореї, під час військових дій, проводили дослідження й у судинах молодих загиблих солдатів (20-25 років) знаходили холестеринові бляшки. Дуже важливим є сімейний анамнез: деяким людям дійсно варто бути уважними до рівня холестерину ще з юних років. Іноді навіть доводиться приймати профілактичні препарати.
ВЗ На базі вашої лікарні створено унікальний Центр аорти. Розкажіть про історію його заснування.
— Аорта — найбільша судина в організмі, тож її захворювання можуть стати фатальними. Задля боротьби з ними ми зібрали мультидисциплінарну команду, куди окрім кардіологів і кардіохірургів увійшли інші спеціалісти внутрішньої медицини, і півроку тому створили Центр аорти. Ініціатором цього став мій колега — судинний хірург, який рік тому приїхав практикувати до нашої лікарні та надихнув інших фахівців. Головними проблемами, які ми вирішуємо в рамках нового відділення, є аневризми аорти та розрив її стінок.
ВЗ Як швидко пацієнта з такою патологією треба доправити до лікарні та прооперувати?
— На щастя, ці патології не маніфестують в один день. Звичайний діаметр аорти — 2 см. Тривогу варто бити, коли вона розширюється до п’яти. Такі пацієнти зазвичай приходять до нас після профілактичних оглядів, під час яких і виявляють проблему. Звичайно, розрив аорти — ургентна ситуація, коли лікарі мають лише кілька годин. Але для Німеччини це рідкість.
ВЗ За якими методиками ви оперуєте аорту?
— Є два способи: відкритий доступ і малоінвазивний. Вирішується все індивідуально. Обидві технології мають свої переваги та недоліки, й обидві — затребувані.
ВЗ Щодо інших ургентних захворювань серця та судин: як налагоджені доправлення пацієнтів у клініку та мобілізація лікарської бригади?
— Я чув, що в країнах пострадянського простору швидка може їхати до пацієнта з інфарктом чи інсультом годинами… Це, звичайно, жах! Ми дотримуємося чітких стандартів: бригада має бути на місці максимум через 8 хвилин. Ще дві хвилини вони мають, аби довезти хворого до лікарні. Це в умовах міста. У сільській місцевості або горах терміни трохи більші, але вони ніколи не перевищують 30 хвилин — по закінченні цього періоду пацієнт має лежати на операційному столі! До речі, з наступного року лікарня звітуватиме на своєму сайті про час, за який ми встигаємо надавати допомогу.
ВЗ Чи можлива така ситуація, що пацієнта доправили до лікарні, а хірурга, який спеціалізується на його патології, наразі немає?
— Я розумію, що ваші запитання, мабуть, актуальні для України, але для нас вони дивні. Коли швидка везе пацієнта, ми вже готові його прийняти. Удень — це взагалі не проблема, адже є кілька активних бригад. Уночі лікарю даються ті самі 30 хвилин, щоб прибути на місце. Якщо він живе далеко від лікарні і технічно не може за цей час приїхати — ночує в клініці. Лікар має бути доступним 365 днів на рік і 24 години на добу.
ВЗ Чекайте, а як же відпустки?
— Відпустки, звичайно, є. Але перед тим, як кудись поїхати, кожен мусить призначити замість себе іншого лікаря. У моєму відділенні — 50 кардіологів, із яких 18 — вузькоспеціалізовані. Заміну можна знайти завжди. Навіть у приватній практиці прийнято на час відпустки радити своїм пацієнтам альтернативного лікаря, до якого вони зможуть за потреби звернутися.
ВЗ Скільки триває ваш робочий день?
— У середньому 12 годин. Але в нас величезна лікарня, і тут завжди є кому тебе підмінити. Раніше я працював у маленькій клініці, де було лише три кардіологи, тож кожну третю ніч чергував, і можливості, скажімо, поїхати кудись відпочити з родиною не мав.
ВЗ Чи берете участь у клінічних дослідженнях?
— Звичайно! Це невід’ємна частина практики. В університетській клініці частка наукової діяльності — така сама, як і медичної практики. У клінічній лікарні пацієнтам присвячують 80% часу. Зараз ми активно досліджуємо поліморфізм генів як предиктор серцевої недостатності. Дослідження триває вже 5 років.
ВЗ Ви ще є фахівцем електрофізіологічної лабораторії, а отже, лікуєте аритмії?
— У зв’язку зі зростанням тривалості життя проблеми порушення ритму тепер також виникають пізніше. Мерехтливу аритмію ми виявляємо у 7% пацієнтів — вона і є основною проблемою. Останні 15 років її лікують методом абляції.
ВЗ Чи роблять у вашій клініці пересадку серця?
— На жаль, у Німеччині дуже мало людей підписують згоду на використання їх органів у разі передчасної смерті. Більше того, з кожним роком ці цифри зменшуються через скандали, пов’язані з чергами на донорські серця. Тому основним методом є штучне серце — помпа, яка дає змогу подовжити життя людини на 5-7 років. Самі апарати змінилися: стали портативними та зручними у використанні. Вони дають пацієнтові зрозумілі сигнали про те, що треба відвідати лікаря, бо з’явилися проблеми. Але в цілому ці люди ведуть повноцінне життя, і їм навіть показані помірні фізичні навантаження. У Німеччині вже кілька тисяч осіб живуть зі штучними серцями, і цю досить дорогу технологію теж забезпечує держава.
ВЗ Німецьких спеціалістів вважають новаторами у медичній сфері, адже у вашій країні всі інновації впроваджуються одними з перших. Що нового створено за останні роки в кардіології?
— Ми вже працюємо на унікальних стентах із полісахаридів та магнезії, які згодом самостійно розсмоктуються. Їх перевага в тому, що ми можемо чітко розрахувати час, через який такий стент почне розсмоктуватися. До речі, стенти із магнезії створені саме в нашій клініці, і ми цим неабияк пишаємося!
Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
