Чугуїв — місто обласного значення, супутник Харкова, розташований у 30 хвилинах їзди від метро по хорошій трасі. Кількість місцевого населення наближається до 40 тис., але поліклініка завжди обслуговувала не лише місто, а й щільно заселений Чугуївський район. Коли в Департаменті охорони здоров’я Харківської ОДА обирали місце для впровадження пілотного проекту з сімейної медицини, то шукали таке, де можна було б «обкатати» нову модель як для міста, так і для сільської місцевості. Тому вибір пав саме на Чугуївський район.
Шлях до третього «пілоту»
Тетяна ЧЕРЕВАНЬ, головний лікар КЗОЗ «Чугуївський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Чугуївської районної ради Харківської областіСпрацювали на випередження
Усі проблеми та труднощі реформування галузі я випробувала на собі. Останній, уже третій, пілотний проект стартував у квітні цього року — саме тоді був представлений лікарській громаді на воркшопі «Трансформація первинної медицини» за участю естонських експертів.
Усіма зацікавленими сторонами, а саме: Департаментом охорони здоров’я Харківської ОДА, Головами Чугуївських райдержадміністрації, районної та міської рад, керівництвом ЦПМСД і громадськими організаціями, що входять до складу Харківської експертної групи підтримки медичної реформи, було підписано рамковий Меморандум про співпрацю. Тоді міністерського проекту реформи в Харкові ще не бачили, але так вийшло, що місцевий — ідентичний тому, який київські чиновники представили тільки в жовтні. Тож чугуєвці отримали піврічну фору.
За мету поставили створення «кейсу» для поширення реформи первинної ланки на Харківщині, а можливо, і передачі досвіду колегам з інших областей. Для цього вирішили розробити економічні та правові моделі незалежної практики сімейного лікаря для спрощення адаптації системи в інших регіонах. Одразу ж прописали «дорожню карту» всіх трансформаційних процесів: розробка документів і правовий супровід перереєстрації ЦПМСД, створення пакета документів для автономної практики сімейного лікаря, навчання лікарів діагностиці та лікуванню по ключових нозологіях, створення громадського комітету з контролю за реформуванням, проведення в Чугуєві «Ярмарку здоров’я» для вільного та свідомого вибору сімейного лікаря населенням тощо.
За підтримки Департаменту охорони здоров’я Харківської ОДА цю модель було вирішено поширити на Харківську область. Зокрема, до пілотного проекту вже залучили Куп’янський район. Фінансування експерименту здійснюватимуть частково з обласного бюджету (програма «Здоров’я Слобожанщини»), частково — з районного та міського бюджетів. Також ведеться активний пошук донорських коштів на фінансування програм обмінів і стажувань сімейних лікарів у Німеччині та Естонії.
Перші результати структурної перебудови
У Центрі сьогодні — 293 співробітники, із них 49 — сімейні лікарі. Вікова градація — від учорашніх випускників харківських вишів і медучилищ до пенсіонерів. Старші пройшли перепідготовку у ХМАПО. А от молодь не рветься на посади сімейних лікарів: немає зацікавленості, є труднощі, а отже, існує «кадровий голод». Але ми сподіваємося, що наш пілотний проект, а також реформа в державних масштабах усе ж трансформують первинну ланку системи охорони здоров’я в таку, що відповідає європейським стандартам.
Центр ПМСД налічує 14 амбулаторій загальної практики-сімейної медицини (ЗПСМ), 13 фельдшерсько-акушерських пунктів (ФАПів) і 4 медичні пункти тимчасового базування (МПТБ). На території м. Чугуїв розташовані 1 амбулаторія ЗПСМ та 4 МПТБ. Також добудовується ще одне приміщення для амбулаторії ЗПСМ на віддаленій дільниці міста. Крім того, у селищах і селах Чугуївського району розташовані 13 амбулаторій ЗПСМ та 13 ФАПів, але інфраструктура центру — кінця минулого століття: застаріле обладнання, котре майже вичерпало свій ресурс, неенергоефективні будівлі амбулаторій ЗПСМ та ФАПів, на утримання яких витрачається значна кількість коштів.
Та чугуївські медики — оптимісти. Вони активно навчаються. Із запланованих 10 занять з різних нозологій та 10 — з управління більше половини вже відбулися. Зокрема фахівці опанували методику проведення щеплення, опанували новинки педіатрії, вивчили протоколи лікування нозологій, які в практиці сімейного лікаря трапляються не досить часто, тощо.
Чугуїв готується до медичного ярмарку
Надання пацієнту можливості обирати лікаря — одна з основних умов пілотного проекту. Оскільки для цього немає правових перепон: Конституція України гарантує громадянинові вільний вибір лікаря, а Наказ МОЗ від 29.07.2016 р. №801 «Про затвердження Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та положень про його підрозділи», розширює такі можливості.
Уже в кінці листопада — на початку грудня в Чугуєві має відбутися «Ярмарок лікарів». Терміни залежать тільки від місцевих депутатів, які планують на найближчій сесії райради затвердити наступний етап трансформації ЦПМСД у комерційне неприбуткове підприємтво. Сімейні лікарі вже готуються до цього заходу, оскільки кожному з них належить презентувати себе громадськості та пацієнтам. Від цього залежатиме підписання договорів із населенням.
Але це поки що єдиний крок, який можна зробити без глобальних змін у законодавстві країни. Усе інше — залежність зарплати сімейного лікаря від кількості пацієнтів, відмова від територіального принципу обслуговування, допомога від страхових компаній, отримання юридичної самостійності тощо — поки залишається мрією. Для того аби вона перетворилася на реальність, потрібні зміни на вищому рівні. Поки ми не отримали нового юридичного статусу, залишаємося звичайним комунальним закладом, підкоряємося наявній вертикалі влади.
Головне, чого досягнуто в Чугуєві за роки перебудови системи охорони здоров’я загальними зусиллями лікарів, громадськості, депутатів і місцевої преси, — це зміна ставлення місцевого населення до проблеми. Так, згідно з даними соціологічного опитування чугуївців переважна їх більшість висловилася за перехід на нову модель надання медичної допомоги.
Сімейний лікар супроводжує людину все її життя, і хто, як не він, зацікавлений у її міцному здоров’ї? Тут навіть слово «пацієнт» не зовсім доречне. Сімейний лікар тим і відрізняється від дільничного терапевта, що в першу чергу має зберігати здоров’я людини. І першим помічником його у цій справі є сам хворий. Налаштувати людей на усвідомлення того, що до лікаря треба звертатися не тоді, коли вже розвинулася хвороба, дуже складно, але необхідно.
Що гальмує сімейних лікарів?
Реформа передбачає забезпечення сімейної медицини сучасною матеріально-технічною базою. Передусім комп’ютерною технікою для створення єдиного медичного простору, без якого все залишиться на рівні минулого століття. Ми підтримуємо введення системи електронних карток і єдиного реєстру пацієнтів. Поки що через нестачу комп’ютерів, а головне, через відсутність єдиної медичної комп’ютерної мережі ця ланка випадає із загального ланцюга реформування — а вона об’єднала б усі три рівні охорони здоров’я, полегшила роботу не лише сімейних лікарів, а й вузьких фахівців, відкрила перспективи для молоді, прибрала постійні черги хворих у коридорах, зробила легкою і прозорою процедуру запису до будь-якого лікаря. Та ми поки що ведемо реєстри тільки за нозологіями.
Другою проблемою реформування є взаємозв’язок первинної та двох інших ланок системи медобслуговування населення. Насамперед треба чітко розподілити функції й обов’язки. Сьогодні найскладнішою ділянкою є первинна. Сімейний лікар, образно кажучи, живе проблемами сімей своїх підопічних, знає про них усе, але не завжди може забезпечити сучасний високий рівень лікування, тому що, наприклад, апаратна діагностика чи апаратні методи лікування — не його компетенція. І водночас усі провали і пацієнти, і вузькі фахівці, як правило, списують на нього: не розпізнав, не встиг, не додивився. Тут треба підвищувати престиж лікаря первинної ланки не лише його особистими зусиллями, високим професіоналізмом, а й законодавчо.
І третя проблема — робота за викликом хворого. Так, частину постійних і хронічних пацієнтів можуть обслуговувати вдома не лікарі, а медсестри, для цього і ввели до штатних розписів дві такі посади. Але краще за сімейного лікаря його підопічних ніхто не знає, тому виїжджатимемо до людей на виділених нам машинах швидкої.
Замовчувати проблеми розвитку сімейної медицини не варто. Нашої роботи часто не помічають. Кажуть, що сьогодні медицина повільно загниває. Ні, вона виживає! У ситуації, що склалася, сімейні лікарі — це люди, які і в сніг, і в дощ поспішають до хворого. Ніхто і ніщо не замінить лікаря первинної ланки. Упевнена: перший, то не найнижчий, а найвищий рівень надання медичної допомоги, а також людських відносин. Ми першими почали реформу первинної ланки медицини, і наші лікарі перебувають на передовій змін.
Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків
