Харківщина: Програма закінчилася, а система працює

Завершилася десятирічна Державна програма «Репродуктивне здоров’я нації», яка сприяла організації роботи з планування сім’ї, дітонародження й охорони жіночого здоров’я. Через припинення централізованого фінансування робота служб, відповідальних за ці напрямки, у багатьох регіонах почала давати збій. Проте на Харківщині вона працює як годинник.

Насамперед — профілактика

Валерій РЄЗНІКОВ, головний лікар Харківського обласного центру планування сім’ї та репродукції людини

За рахунок держбюджету придбали необхідне устаткування: ультразвуковий апарат, шведський комплекс для проведення аналізів на TОRCH-інфекції, тест-системи до нього, регулярно надходили контрацептиви для жінок, яким вагітність протипоказана.

Десяти лікарів, котрі працювали в нашому центрі, для області з населенням близько 3 млн осіб, зрозуміло, було мало. Тому ми пішли шляхом наближення до населення послуги зі збереження репродуктивного здоров’я. За допомогою управління охорони здоров’я Харківської держадміністрації відкрили понад 40 кабінетів планування сім’ї, де сьогодні працюють лікар і медсестра.

Спочатку повільно, а потім усе швидше результати нашої діяльності почали наближатися до європейських показників. Знижувалася частота абортів: якщо у 2005 році вона становила 10 541, то у 2016-му — усього 5566, а серед підлітків у 2005-му — 10, а у 2016 році — лише один.

Хто переконає жінку?

Працюючи багато років у галузі репродуктивного здоров’я, ми дійшли висновку: переконувати жінку звертатися зі своїми проблемами до кабінетів планування сім’ї мають не гінекологи, а… сімейні лікарі. Тому починаючи з 2000 року, щойно в країні заговорили про реформу і впровадження сімейної медицини, ми започаткували навчання спеціалістів первинної ланки (терапевтів, а потім і сімейних лікарів) методам охорони репродуктивного здоров’я населення. Сімейний лікар — це саме той фахівець, який має можливість донести до кожного підопічного інформацію про небажану вагітність, ІПСШ, групу захворювань, котрі можуть передаватися внутрішньоутробно від матері до дитини та спричиняти вроджені вади і хвороби. Ми вже тоді розуміли, що ніхто, окрім сімейного лікаря, не займатиметься профілактикою, що саме він, маючи певні знання, першим діагностує ті соматичні патології, які можуть виявитися дуже небезпечними під час вагітності та пологів.

За підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) підготовлено 38 лікарів, які стали клінічними тренерами, і вже потім вони навчали своїх колег в області. Проведено майже 70 тренінгів, участь у яких взяли 1352 медпрацівники, у тому числі 306 сімейних лікарів, 354 акушери-гінекологи, 268 акушерок, 183 фельд­шери, 241 медична сестра.

Для реформи всі методи годяться

Практично щомісяця наші лікарі-куратори виїжд­жають у свої регіони, зокрема сільську місцевість, де навчають сімейних лікарів. Така робота ведеться вже понад 20 років. Тож ми на практиці переконалися: реформа первинної ланки потрібна. Адже найближчим до населення є саме той лікар, який працює в сільській амбулаторії. Він має виявити патологію і направити пацієнтку до вузького спеціаліста. Але доки ми не створимо в країні повноцінної первинної ланки, а на законодавчому рівні не затвердимо прав сімейного лікаря, доти система охорони здоров’я якісно не працюватиме.

Фахівці вторинної ланки надання меддопомоги теж не залишилися без уваги наших тренерів. Усі акушери-гінекологи стаціонарних відділень лікарень області навчені методам профілактики захворювань, що впливають на репродуктивне здоров’я.

Добре, коли є державна програма. А коли її немає?

Державна програма «Репродуктивне здоров’я нації», яка діяла протягом 2005-2015 років, обій­шлася Україні майже у 760 млн грн. При цьому з держбюджету надійшло 60%, з місцевих бюд­жетів — 39%, з інших джерел — 1% коштів. Програма сприяла зниженню материнської смертності на 53%, а малюкової — на 38%.

За роки роботи державної програми ми змогли створити систему, котра дала змогу покращити показники репродуктивного здоров’я на Харківщині. Добре, коли є програма, яка допомагає в організаційних моментах і закупівлях необхідних препаратів, устаткування та витратних матеріалів. Але попри те, що термін її дії закінчився, робота не припинилася. Тепер наш центр існує завдяки обласному та міському бюджетам.

Недофінансування у 2016 році ми не відчули. З обласного бюджету отримали кошти на закупівлю тест-систем, необхідного медичного інвентарю, більше того — виконали ремонт маніпуляційних кімнат. А у 2017 році заплановано виділити кошти на ремонт лабораторій і закупівлю лабораторних меблів. Окрім обласного нам допомагають усі місцеві бюджети — від Харківського міського до районних.

У середньому щороку на Програму попередження та раннього виявлення природжених і спадкових хвороб область виділяє близько 2,5 млн грн, а на програму «Здорова мати — здорова дитина» — понад 25 млн грн. Тому й показники репродуктивного здоров’я на Харківщині стабільні.

Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ», м. Харків