Чимало українців уже визначилися з вибором сімейного лікаря, але ніяк не можуть звикнути до думки, що в більшості випадків їм доведеться розпочинати і завершувати своє лікування на первинці без уже звичних консультацій «вузьких» спеціалістів. Однак така система є цілком зрозумілою для сімейного лікаря з Нідерландів Хенка ван Схотхорста, який упродовж 27 років вів власну практику, а нині займається просвітницькою діяльністю й очолює фонд «Ділитися знаннями: Нідерланди — Україна».
ВЗ Що привело вас в Україну?
Хенк ван СХОТХОРСТ, директор фонду «Ділитися знаннями: Нідерланди — Україна» (Foundation Sharing Knowledge The Netherlands — Ukraine), сімейний лікар (Нідерланди)ВЗ У чому саме вбачаєте конструктив?
— Безумовним позитивом є те, що лише за кілька місяців від початку підписної кампанії третина українців уже обрала сімейних лікарів. Міністерство охорони здоров’я робить певні кроки, аби впровадження сімейної медицини в Україні відбувалося поступово й планомірно. Молоді спеціалісти-ентузіасти своєю чергою використовують різні ресурси, аби вдосконалювати свої професійні навички. Але насправді, як я помітив, між ними — МОЗ і молодими фахівцями — прірва. Старші лікарі бояться змін, часом навіть опираються їм. А молодь зацікавлена в реформуванні системи, і їй потрібна допомога. Тому одне з основних питань, які необхідно вирішити в системі охорони здоров’я України, — налагодити комунікацію між Міністерством і молодими, готовими до змін лікарями.
ВЗ Чим система сімейної медицини в Нідерландах відрізняється від української? Чи є напрацювання, які нам варто було б запозичити?
— Насамперед, різниться не стільки медицина, тобто спосіб надання медичної послуги, скільки культура мислення пацієнтів. Система працює на основі державного страхування, на медичні послуги для кожного громадянина здійснюють відрахування з його заробітної плати.
В одного сімейного лікаря на дільниці в середньому — 2-3 тис. пацієнтів, обслуговувати яких допомагають медичні сестри. Для такої кількості людей лікарю необхідно щонайменше троє таких працівників, яких він сам обирає і навчає. З грошей, отриманих від страхової компанії за своїх пацієнтів, лікар виплачує зарплати медсестрам, водію, котрий чергує для обслуговування нічних викликів, оплачує оренду приміщення для ведення прийому, користування комп’ютерною системою тощо. Тобто в Нідерландах сімейний лікар не тільки лікує, а й працює як менеджер — відповідає і за здоров’я пацієнтів, і за діяльність закладу, рахуючи кожну копійку і звітуючи за неї. Зарплата лікаря залежить від кількості пацієнтів: чим більше обслуговуєш, тим більше отримуєш. Інформація про лікарів відкрита. За тиждень сімейний лікар відпрацьовує 60 годин. До того ж щотижня має одне нічне й одне вечірнє (після 18-ї години) чергування. Отже, зазвичай у нього лишається один вихідний.
Ми пишаємося нашими протоколами надання медичної допомоги, бо створені вони практикуючими лікарями. Також ми розробили додаткову систему класифікації, яка шифрує не лише захворювання, а й симптоми, — вона зрозуміла тільки лікарю. Крім того, чітко прописаний порядок проведення огляду дітей, надання допомоги при цукровому діабеті, бронхіальній астмі, лихоманці тощо.
Однак найбільша різниця між Нідерландами й Україною полягає в чіткому розумінні пацієнтами, за яких обставин варто звертатися по медичну допомогу. Скажімо, температуру тіла до 38 °С у дітей ми не збиваємо, бо вона — не привід для паніки. У Нідерландах розроблено спеціальний сайт для батьків, де детально розповідається, що слід робити в тому чи іншому випадку. За потреби на виклик може виїхати медсестра й оцінити стан малюка.
Коли ж пацієнту необхідна невідкладна допомога, то йому достатньо зателефонувати у відповідну службу й попросити про реанімацію. Його місцерозташування знаходять за допомогою GPS-навігації, і швидка приїздить протягом 15 хвилин. У лікарні проведуть всі прості обстеження: аналіз крові, сечі, виміряють артеріальний тиск, температуру тіла, поставлять кілька запитань, аби визначити ступінь невідкладності патологічного стану. І якщо черговий лікар дійде висновку, що загрози життю немає, людина може згаяти в приймальному відділенні багато часу, доки її огляне «вузький» спеціаліст.
Коли ж це трапилося в неробочі години, то пацієнту запропонують дочекатися ранку і звернутися… до сімейного лікаря, бо він головний у медичному ланцюжку.
ВЗ Які проблеми в роботі українських сімейних лікарів помічаєте найчастіше?
— Насамперед відсутність довіри пацієнтів до лікарів. І причина саме в медичних фахівцях: вони недопрацьовують, бо основа довірчих стосунків — пояснення лікарями всіх своїх дій і рішень. Часто спеціаліст не вважає за потрібне розповісти пацієнтам, чому призначає той чи інший препарат або аналіз, що спричинило їх стан, як розвиватиметься недуга тощо. Однак варто зрозуміти: якщо лікар і пацієнт будуть на одній хвилі й спільно шукатимуть шляхи вирішення проблеми, то ефективність лікування підвищиться, бо хворий буде зацікавлений в цьому.
Окрім того, українські лікарі послуговуються великою кількістю медичних протоколів, і в цьому потоці інформації вони просто «тонуть». Вони не можуть вивчити все, що їм пропонують, та й чи треба? Тому під час занять своїм слухачам я раджу користуватися міжнародними протоколами. Моє завдання полягає в тому, аби навчити молодих українських медиків — «агентів змін» — використовувати інформацію з користю для себе і пацієнта.
ВЗ З огляду на ваш досвід і розповіді українських сімейних лікарів, медична реформа в Україні йде рівно чи нагадує радше біг із перешкодами?
— Конкретної оцінки, не вивчивши дорожніх карт реформи, дати не можу, але, наскільки я бачу, зміни в українській медицині триватимуть і надалі, бо вони конче потрібні. Тому ми й проводимо тренінги для тих спеціалістів, які хочуть змінюватися. На сьогодні ми вже попрацювали із житомирськими, київськими та вінницькими медиками.
Зокрема, у Вінниці тренінги відвідали 13 практикуючих сімейних лікарів і один фахівець з кафедри пропедевтики Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова. Надалі вони ділитимуться зі своїми колегами відомостями про нові методики лікування та діагностики захворювань, а також розповідатимуть про новий підхід до організації надання медичної допомоги населенню. Тобто можна сказати, що ми проводимо тренінги для майбутніх тренерів.
У наступному році наша робота продовжуватиметься — особисто я планую відвідати Україну кілька разів. У вас відбувається багато цікавих змін, тож хочеться допомогти зробити їх успішними.
Олеся ШУТКЕВИЧ, спеціально для «ВЗ»
