На початку лютого медичну спільноту приголомшило повідомлення: Харківська медична академія післядипломної освіти стане частиною Харківського національного медичного університету. І настала тиша, дуже схожа на гробову. Але українських лікарів голими руками не візьмеш. І як тільки вони вийшли з нокдауну, куди їх відправила постанова Прем’єр-міністра, соцмережі заволали: хто тепер відповідатиме за якість БПР?
Медичний портал «Ваше здоров’я» вирішив переадресувати це та інші питання професору, зав. кафедрою соціальної медицини, управління та бізнесу в охороні здоров’я ХМАПО, в.о. ректора ХМАПО Олександру Сердюку.
ВЗ Ви теж вважаєте, що приєднання ХМАПО до ХНМУ може негативно вплинути на рівень післядипломної освіти лікарів?
Олександр СЕРДЮК, професор, зав. кафедрою соціальної медицини, управління та бізнесу в охороні здоров’я ХМАПО, в.о. ректора ХМАПО – Безумовно, негативний вплив буде. Ця система – дуже специфічна сфера медичної освіти і має свої особливості. А головне – це абсолютно різні напрямки діяльності у порівнянні з медичним університетом. Не даремно ж формування медосвіти в Україні починалося зі створення спеціалізованих вищих медичних навчальних закладів – інститутів вдосконалення лікарів. Харківський створено в 1923 р. І він, як і ще два інших – Київський та Запорізький – ніколи не був у складі медичних інститутів (нині університетів), тому що це інші кафедри, інші викладачі, інша специфіка. Різниця полягає в тому, що в медичному університеті навчають основам медичної науки, а ми – власне лікуванню, діагностиці хвороб, а це зовсім інший рівень викладання. Для цього потрібні викладачі, котрі мають досвід роботи з лікарями і здатні проводити повний цикл безперервної післядипломної освіти. Ми готуємо лікарів-спеціалістів в інтернатурі за усіма 34-ма базовими спеціальностями, затвердженими МОЗ України, а потім на циклах більш вузької спеціалізації – за ще 72-ма спеціальностями. І після отримання лікарями відповідних сертифікатів здійснюємо навчально-методичний супровід їхнього безперервного підвищення кваліфікації на двотижневих циклах тематичного удосконалення за майже 300-ма найбільш актуальними напрямками лікарських спеціальностей. А ще ми готуємо в інтернатурі провізорів за спеціальностями «загальна і клінічна фармація», навчаємо їх на передатестаційних циклах і курсах тематичного удосконалення. Нині методики навчання розширюються, але в основі залишаються базова інтернатура, спеціалізація і тематичне удосконалення з найактуальніших напрямків професії.
Ми дуже відрізняємося як за метою, так і за методикою навчання лікарів, бо медуніверситети здійснюють тільки додипломну підготовку. Але навіть не в тім справа: всі 14 українських інститутів підвищення кваліфікації, створених при медичних університетах, навіть загалом не можуть забезпечити ринок освіти лікарів якісною послугою. Наші викладачі працюють в усіх областях України, бо там немає спеціалізованих кафедр. Це поясняється програмами додипломного навчання медиків, в яких для спеціалізованих предметів сьогодні виділено дуже мало часу. Тому нинішні плани з приєднання академії до університету (і не тільки у Харкові) – безглузді, це нісенітниця, це все одно, що запрягти коня в один віз із трепетною ланню! Тут для людей, що розуміються на медичній освіті, навіть аргументи не потрібні. Інша справа – перейменувати академію на університет чи інститут, як це зробили у Києві. Але слід залишити колишні академії самостійними навчальними закладами і суб’єктами господарювання.
ВЗ А яка зацікавленість у спеціалістах конкретно вашого навчального закладу? І як можна оцінити рівень післядипломної освіти, що надає ХМАПО?
– Ми маємо державне замовлення на 17 700 лікарів за кошти бюджету. Це виключно спеціалізація, стажування та тематичне удосконалення професії. Також у нас вчаться більше тисячі лікарів-інтернів і майже 500 клінічних ординаторів – громадян інших країн , які набувають вищий рівень фахової спеціалізації. З нашим сертифікатом вони можуть працювати в 32 країнах світу. Крім бюджетних, торік 2,5 тис., а цьогоріч 6 тис. лікарів підвищують кваліфікацію за приватні кошти. Багато відомчих та приватних медзакладів зацікавлені у наших послугах і сплачують за навчання. Завдяки цьому ми цілком спроможні забезпечити самоокупність закладу. Наш бюджет складається цього року з 103 млн. грн. державної субвенції та 105 млн. грн., які плануємо заробити наданням платних медичних послуг. Це і є головним свідоцтвом нашої затребуваності на освітньому ринку і оцінкою якості роботи колективу.
До того ж у ХМАПО є унікальні кафедри, яких ніде в Україні немає. Приміром, кафедра підліткової медицини. У неї складна доля, адже вона залежить не лише від рівня працюючих там фахівців. Пам’ятаєте, за системи Семашка в кожній поліклініці та районній лікарні працювали підліткові терапевти? А коли Україна влилася до ВООЗ, стратегія якої не виділяє підлітків в окрему пацієнтську категорію, а прирівнює всіх, кому ще не виповнилося 18 років, до дітей, то підліткові лікарі опинилися поза законом. Отже, і у кафедри виникла проблема ресурсу, та нам вдалося зберегти колектив. Згодом державні діячі в Україні зрозуміли помилку: здоров’я підлітків не має залежати від однієї шкільної медичної сестри! І нещодавно Кабмін видав постанову, за якою до шкіл повинні повернутися лікарі, фахівці з підліткової медицини. Але тепер – нова проблема: хто і де їх готуватиме? Окрім нашої кафедри, на якій працює всього 5 фахівців, в Україні більше немає кому навчати втраченій спеціальності!
ВЗ Чому виникла ідея приєднати ХМАПО до ХНМУ?
– Нам висувають аргумент: в Європі немає академій післядипломної освіти. Ну і що, адже ми жили в різних соціально-економічних системах, то чому ж тепер мусимо їх копіювати? Більше того, їм є чому у нас повчитися, і вони наш досвід успішно використовують, а не копіюють, як це запропоновано нам.
Ще аргументи від реформаторів: академія не виконує державне замовлення. Але це не так – ми виконуємо, ще й вдвічі перевиконуємо. Говорять, що академія збиткова і банкрутує. Нічого подібного! Ми вміємо заробляти гроші і знаємо, як ці заробітки збільшити.
Але в повітрі літає ідея поєднання однотипних вишів, викликана тим, що зменшення населення в Україні призводить до недобору абітурієнтів. В цьому є логіка, та тільки тоді, коли мова йде про різні технічні виші, навіть державний університет. А от коли спробували об’єднати зооветакадемію з інститутом сільського господарства, то виявилося, що це неможливо, і відмовилися від цієї ідеї. А в нашому випадку ми настільки відрізняємося, що і затівати об’єднання не треба було.
Це об’єктивні фактори. Існують і суб’єктивні.
Колектив ХМАПО протягом минулого року не міг обрати собі ректора, але ж це не причина для його ліквідації шляхом об’єднання з абсолютно різним за метою педагогічної діяльності вишем. Дайте нам можливість виправити помилку минулого і реформуватися! Ми готові до автономії, до переходу на госпрозрахунок, оскільки заробляємо понад 100 мільйонів гривень щороку, і це не межа. Ми знаємо як і впевнені, що зможемо бути самостійними! Ми хочемо пройти шлях ринкової трансформації, готові брати участь у державних тендерах, у боротьбі за ціну та якість своїх послуг, розширювати їх, запроваджувати нові напрямки діяльності.
ВЗ А що потрібно змінювати в українській післядипломній освіті і яку модернізацію плануєте провести в ХМАПО для успiшної cамостiйної роботи?
– Ми живемо у 21-му сторіччі і світ навколо нас стрімко змінюється. Не є винятком і медицина. Змінюється сучасна захворюваність, медична практика «насичується» новітніми досягненнями науково-технічного прогресу. На перший план зараз вийшли ендоваскулярна хірургія, технологічні методики лікування серцево-судинних захворювань, уже визнана як спеціальність пластична хірургія, абсолютного розвитку набуває трансплантологія, ендопротезування стало рутинною справою, на підйомі клітинна медицина. Змінюються і освітні, інформаційні технології. То ж ми зараз переглянули навчальні плани циклів спеціалізації, стажування та тематичного удосконалення лікарів як за їх формою (шляхом активного впровадження технологій дистанційного навчання), так і за змістом (з перенесенням акцентів в найбільш актуальних напрямках діагностики, лікування та профілактики захворювань сьогодення). Оновлений перелік наших пропозицій з підвищення кваліфікації лікарів розмістили на сайті та розіслали по Департаментах охорони здоров’я облдержадміністрацій усієї України для формування сучасного замовлення на 2021 рік та оперативного внесення коректив до плану цього року.
Реформи потребує і діяльність клінічних баз навчального закладу. У нас із 72 кафедр 65 – клінічні. Вони розташовані в базових клінічних закладах, це 20 лікарень обласної власності та 30 – міської, всі наукові заклади Академії медичних наук та деякі відомчі лікарні, зокрема й військовий шпиталь. Там консультують та лікують 144 професори, більше 400 доцентів, асистенти, там навчаються і наші слухачі. Але в ході другого етапу реформи системи охорони здоров’я виникла колізія: наші викладачі та науково-медичні співробітники практично стали нелегалами в лікарнях. Бо участь у лікувальній роботі має підтвердити керівник лікувального закладу, отже з’явилася певна залежність від адміністрацій. А оскільки потрібно зареєструватися в НСЗУ, виникла ще одна проблема: ми не можемо укладати таку угоду, бо фактично є викладачами, а не лікарями. Та вихід, хоча й тимчасовий, знайшли – частина співробітників ХМАПО зареєструвалися як працівники лікарні, бо включені там до штатного розкаду. Це не є особливістю Харкова, вся вища школа опинилася в такому самому становищі.
На мою думку, вихід – у створенні університетських клінік. Ми як академія маємо ліцензію на ведення медичної практики, потрібен лише дозвіл на реєстрацію в НСЗУ. Минулої п’ятниці наукова рада ухвалила рішення звернутися до НСЗУ за таким дозволом. Задумка специфічна. Кафедри продовжать навчання на основних клінічних базах, а ми тим часом розпочнемо працювати над відкриттям власної поліклініки, а в майбутньому – над створенням у Харкові університетського клінічного медмістечка.
ВЗ Об’єднання з ХНМУ завадить таким планам?
– Воно їх просто перекреслить. Я спробую опротестувати аргументи прибічників об’єднання. Один з найвагоміших – скорочення кадрів, а отже і економія коштів. І що матимемо? Замість двох ректорів – одного? Але ж добавляться проректори… Якесь невелике зменшення кількості персоналу буде. Але ж на кафедрах сьогодні працює не просто допоміжний персонал, який миє посуд, це армія лаборантів, які беруть безпосередню участь у науково-дослідницькій роботі, допомагають професорам у педагогічному процесі. Отже, якість роботи кафедр постраждає, а ще виникне гостра проблема в масштабах України у проведенні різноманітних виїзних навчальних заходів. Адже наші кафедри проводять цикли навчання навіть у Київській області, що вже говорити про всі без винятку інші регіони! Розпорядження Прем’єр-міністра про об’єднання від 8 лютого 2021 року «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти». супроводжувалося пояснювальною запискою, про яку можна сказати: це гірше, ніж злочин, – це помилка!
Там посилаються на неефективність роботи ХМАПО за 2019 рік. Але за цей рік аудит нашого закладу рахунковою палатою не проводився! Звідки ж ці висновки? Нам закидають невиконання конкурсу на державне замовлення – в 2019 р. ми отримали замовлення на 15,5 тис. лікарів і виконали його повністю. Не подали науковий звіт ? Так для нас наука – другорядне питання, вона прикладна, і ніхто й не вимагав такого звіту. Однак ми відзвітували про роботу 5 спеціалізованих вчених рад за 6 науковими спеціалізаціями.
Ще один аргумент – незадоволення звітом ректора. Однак за 2019 рік колишній ректор не звітував, оскільки у січні 2020 року був звільнений через закінчення контракту. Об’єднання аргументують концепцією розвитку вищої освіти, затвердженою Кабміном, але там немає жодного слово про об’єднання, злиття, ліквідацію, перейменування академій післядипломної освіти.
І найдивніше – це обгрунтування очікуваних результатів. До невеличкої таблиці внесені фактори позитивного впливу на роботу персоналу та тих, хто навчається. Цитую: «Зміцнення медичного університету за рахунок приєднання академії покращить умови праці працівників академії». Це про що? Про звільнення половини колективу, в результаті якого для іншої половини збільшиться кількість кабінетів? Навіть під час узгодження підписів представників інших, окрім МОЗ, міністерств, виникали суттєві вагання. У Мінюсті на тезу про «приєднання ХМАПО до ХНМУ на правах самостійного структурного підрозділу – інституту післядипломної освіти» написали, що це «є прерогативою вченої ради». Якої? Адже в університеті вже є такий інститут! Всі юристи розуміють, що це означає ліквідацію нашого навчального закладу. Нас спочатку звільнять, а потім 72 кафедри академії «зіллють» з дев’ятьма університетськими…
Крім того є нюанси: два медичних коледжі не можуть залишатися при одному навчальному закладі. Що робити з 450 ординаторами іноземних держав, близько 200 з яких є громадянами країн, які не визнають сертифікат післядипломної освіти ХНМУ? Вони надсилали своїх лікарів вчитися до академії, яку в Україні взагалі скасували. А це вже міжнародний скандал!
І, нарешті, те, що людей обурило і примусило звертатися аж до Президента. Думкою нашого колективу, вираженою одноголосно спочатку на вченій раді ХМАПО у складі 100 представників, а потім на конференції трудового колективу, брутально знехтували! Ми ухвалили рішення і звернулися з ним до Кабміну. Ми погодилися із вимогою змінити тип нашого навчального закладу – Харківської медичної академії післядипломної освіти – на університет, оскільки це відповідає всім вимогам, та перейменувати на Слобожанський медичний університет. Для цього потрібно було тільки призначити вибори ректора відповідним наказом. А натомість отримали наказ про об’єднання. На звернення до Президента, голови кабміну та міністра МОЗ, яке підписали 864 працівники академії (понад 90 відсотків колективу!), нам цинічно відповіли, що ніхто не зобов’язаний реагувати! І це демократія?
ВЗ Якщо ви переможете у боротьбі з бюрократією, то яким бачите майбутнє вишу?
– Настрій у нас бойовий, ми сподіваємося на підтримку депутатів усіх рівнів та ЗМІ. Тому не втрачаємо оптимізму та віри в здоровий глузд. Задля цього збираємо загальні збори колективу, де мова йтиме саме про наше майбутнє.
Насамперед, про консультативну поліклініку. Уже вирішили, що розташуємо її на перших поверхах дев’ятиповерхового гуртожитку № 2. Там за графіком будуть вести консультативний прийом, здійснювати амбулаторні оперативні втручання наші професори, доценти, асистенти. Ми їм будемо платити за лікарську роботу і зареєструємо в НСЗУ. Спочатку розмістимося на першому поверсі, поступово можна буде зайняти другий і третій, де розташуємо денний стаціонар та готель. Зберемо в одне місце обладнання, яке є на кафедрах, організуємо сучасну діагностичну лабораторію та додаткові навчальні місця. Наприклад, великий попит у іноземних студентів на лабораторну діагностику. На відповідній кафедрі навчаються 100 іноземців, які будуть одночасно і навчатися, і безоплатно для населення робити аналізи. Будуть там і платні послуги. А додатково це робочі місця для наших випускників. За домовленістю з місцевою владою ми можемо надавати в поліклініці безкоштовну медичну допомогу малозабезпеченим харків’янам та жителям області. Графік нашого консультативного прийому буде розповсюджений по всіх лікувальних закладах Харкова та області, організуємо дистанційний запис пацієнтів. Це буде специфічна клінічна база. В наших умовах зараз створити таку університетську клініку, як «Шаріте», неможливо, та я вірю, що прийде час, коли і в Харкові буде така клініка. Бо цьому сприятиме другий і третій етап реформування системи охорони здоров’я. Зараз харківське клінічне медичне містечко включає неонатальний центр та три великі лікарні міського і обласного підпорядкування, які вже зареєстровані як самостійні неприбуткові підприємства. Місцевій владі все важче їх фінансувати. За європейським прикладом ми згодом візьмемо їх на свій баланс, це й буде справжня університетська клініка.
ВЗ А чи не страшно, що не зможете таку величезну клініку забезпечити фінансово?
– Ні, бо дорогу долає той, хто нею йде. Бо вже сьогодні ці лікарні – неврологічна, кардіологічна та травматологічна, а також неонатальний центр не можуть обійтися без наших унікальних фахівців з кафедр. Там наше обладнання, наші професори, до яких їдуть пацієнти з усієї області та з інших регіонів України. В сучасних умовах конкуренція відіграє величезну роль. Вона забезпечує приток пацієнтів, за якими “ідуть гроші”. І ми зможемо так організувати роботу, що до нас будуть їхати не тільки пацієнти, а і лікарі, в тому числі іноземні, бажаючі пройти післядипломне навчання та підвищити кваліфікацію саме на базі харківських наукових шкіл.
Ми надіслали уряду свою пропозицію створити на базі академії потужний Слобожанський університет післядипломної освіти. Потенціал у нас є, і ми пройдемо цей шлях реконструкції та перебудови. Розгубленість колективу вже минула – в критичних обставинах ми згуртувалися. 3 березня Ректоратом і конференцією трудового колективу академії ухвалено План антикризових заходів, розроблений ініціативною групою, який 4 березня затверджено Рішенням Вченої Ради і надіслано до МОЗ, Кабінету Міністрів і Верховної Ради України. До речі, якщо у минулому році колектив двічі не зміг обрати ректора, то на цьому засіданні мене було обрано новим головою вченої ради 95-ма відсотками голосів, що й свідчить про консолідацію колективу. Нас підтримала медична спільнота всієї України, авторитетні науковці, лікарі, ряд народних депутатів України. Харківська обласна рада 4 березня на сесії прийняла звернення до Президента України з проханням відмінити Розпорядження Прем’єр-Міністра щодо приєднання ХМАПО до ХНМУ. Ми просимо лише одного – залишити академії статус самостійної юридичної особи, бо так значно легше провести реформи в інтересах Держави і без ущемлення прав людей. Ми готові до конкурентної боротьби і впевнені у своєму успіху.
Ольга ФАЛЬКО, спеціально для «ВЗ»
Берминводы прикончил, большой хозяйственник, теперь в ХМАПО самодурством занимается.