Події, що нині відбуваються в зоні АТО, несуть у собі ще одну загрозу: у будь-який час там може виникнути спалах інфекційних хвороб, котрий надзвичайно важко буде контролювати. Уже зараз фахівці прогнозують зростання захворюваності на вірусні гепатити серед учасників АТО — «лагідний вбивця» може забрати життя, які вдалося врятувати від куль і снарядів.
ВЗ Якою нині є ситуація з інфекційною захворюваністю в зоні конфлікту на Сході України?
Ольга ГОЛУБОВСЬКА, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України за спеціальністю «Інфекційні хвороби», завідувачка кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор ВЗ Випадки інфікування вірусними гепатитами учасників АТО часто трапляються?
— Коли бійці АТО потрапляють у госпіталі із тяжкими пораненнями, найперше завдання лікарів — врятувати їм життя. Вірусні ж гепатити, особливо гепатит С, як правило, перебігають у безжовтяничній, прихованій формі, процес набуває хронічного перебігу непомітно, тож і виявити його одразу важко, це може статися значно пізніше, хоч людина інфікувалася саме в зоні АТО. Однак уже й зараз є факти такого зараження: до нашої клініки потрапляють бійці з гострими формами вірусних гепатитів В і С, які розвиваються внаслідок отримання великої «дози» вірусу, наприклад, під час переливання інфікованої крові чи її препаратів. Тож, я вважаю: всіх мобілізованих у зону АТО потрібно перевіряти на наявність хронічних вірусних гепатитів. Це — по-перше. По-друге, відправляючи людей у зону бойових дій, потрібно вакцинувати їх бодай від гепатитів А і В. На сьогодні створено відповідні комбіновані вакцини, які мають високий профіль безпечності й ефективності. До речі, існує ще й гепатит D, який без гепатиту В перебігати не може, але значно обтяжує це захворювання. Отже, якщо людина вакцинована від гепатиту В, вона не може заразитися гепатитом D.
Проти гепатиту С вакцини поки що немає, тому в цьому випадку потрібно вдаватися до загальних запобіжних заходів, як при інших інфекційних захворюваннях. З іншого боку, гепатит С вважається виліковною хворобою, особливо в разі використання нових схем і препаратів. Хоч вони й дороговартісні, однак лікуванню ними піддаються 95% популяцій і генотипів вірусного гепатиту С, якщо почати терапію в стадії компенсації. Гепатит В, на жаль, на сьогодні не можна назвати виліковним захворюванням. Деякі пацієнти змушені приймати дороговартісні ліки майже пожиттєво, щоб зменшити вірусне навантаження. Тож, маючи дуже ефективну та безпечну вакцину від цього захворювання, неприпустимо наражати бійців у зоні АТО на ризик інфікуватися вірусом гепатиту В.
ВЗ Це ж можна сказати і про медичних працівників, які працюють у зоні АТО та на суміжних територіях?
— Безперечно, вони також обов’язково мають бути вакцинованими, адже в зоні АТО ризик інфікуватися гемоконтактним шляхом набагато більший, ніж зазвичай. Особливо в разі поранення та навіть елементарних порізів, подряпин. На жаль, медики не забезпечені засобами індивідуального захисту і не можуть скористатися ними в умовах бойових дій. Тож вакцинація — єдиний їх захист. І лікарі це розуміють, тому дедалі більше з них вакцинуються, щоправда, за власний кошт. На жаль, в Україні поки що немає достовірної статистики, скільки медичних працівників постраждало від інфекцій, які передаються гемоконтактним шляхом, але із часом ми про все дізнаємося.
ВЗ Тобто очікуєте підвищення рівня захворюваності на хронічні вірусні гепатити? Чи готові в Україні до такої ситуації?
— Впевнена, що ці прогнози, на жаль, збудуться. Щодо готовності — усе залежить від наших зусиль.
В Україні останнім часом багато зроблено в цьому напрямку: працює державна програма, впроваджено європейські протоколи лікування вірусних гепатитів, підготовлено спеціалістів, у регіонах створено гепатоцентри, поступово змінюється і вдосконалюється система надання допомоги таким хворим. Але ми повинні мати у своєму розпорядженні найсучасніші ліки. Я вже говорила, що на сьогодні існує ефективна безінтерферонова терапія гепатиту С, яка успішно застосовується в багатьох країнах. Наприклад, у Грузії компанія — виробник таких препаратів погодилася надати їх державі за спеціальною, «підйомною» ціною. Завдяки цьому проекту Грузія задекларувала амбітну мету — стати країною, вільною від гепатиту С. Чому б Україні також не реалізувати подібний проект, адже в нас дуже високий порівняно з Європою рівень поширення гепатиту С, і він буде збільшуватися. Переливання крові в таких великих кількостях, при тому, що проблема з її тестуванням не вирішена остаточно, — гарантія того. МОЗ більше року веде перемовини щодо впровадження згаданого проекту в Україні.
ВЗ Якою має бути система забезпечення контролю над інфекціями на лінії фронту?
— Створюючи таку систему, потрібно пам’ятати, що інфекційні патології важко моніторити навіть у мирний час. А під час військових конфліктів чи інших надзвичайних ситуацій, коли існує небезпека для всіх, хто перебуває в осередку, це зробити набагато складніше, іноді — практично неможливо. Тому в усьому світі розуміють: контроль над інфекційними захворюваннями — це питання національної безпеки країни. І всі цивілізовані держави витрачають величезні кошти на створення біологічної безпеки.
Що спокійніша в цьому сенсі ситуація в країні, то більше уряд виділяє коштів, не чекаючи, доки вдарить грім: будь-який спокій забезпечується ефективними превентивними заходами. До того ж завжди існує потенційна небезпека для всіх — інфекційні захворювання кордонів не мають. Так, MERS-інфекція вже поширилась у понад 25 країнах світу. Ніхто ніколи не може передбачити й економічні втрати, пов’язані з інфекційними захворюваннями. Вони завжди набагато більші, ніж будь-які прогнозовані. Тож моніторинг інфекційних хвороб та їх профілактика — питання номер один і для економіки будь-якої держави. Сподіваюся, що і в нашій країні це усвідомлять і подбають про створення відповідних лабораторних підрозділів. Адже без сучасної лабораторної діагностики жодна держава не може гарантувати свою біологічну безпеку.
