Нинішня реформа медичної освіти в Україні нагадує потужний льодохід, який зносить на своєму шляху старі мости до- та післядипломного навчання лікарів. Наскільки надійними й сучасними виявляться нові опори і чи врахували проектанти всі умови їх зведення?
Як впроваджують сучасну модель інтернатури?
Підвищення вступного порога для абітурієнтів медичних вишів, запровадження нових «міжнародних» іспитів для студентів, зміни в системі безперервного професійного розвитку — усе це спричинило бурхливі дискусії в суспільстві й неоднозначну реакцію медичної спільноти. Однак ні в кого не виникає заперечень щодо останньої ініціативи з впровадження сучасної моделі інтернатури, яка відповідала б світовим стандартам підготовки лікаря. Ідея прогресивна, хоча й зовсім не нова, її озвучували давно. Чому не реалізували — окреме питання. Зазвичай це пояснювали відсутністю коштів, необхідних для того, аби зробити все як слід, а не для галочки. Оскільки передусім йшлося про подовження термінів навчання інтерна, а згодом і резидента, про належне оснащення баз стажування або й створення університетських клінік.
Підтримка Уряду
Не відомо, чи вишукав такі кошти попередній Уряд, але 21 серпня 2019 року Кабінет Міністрів України затвердив план заходів з реалізації Стратегії розвитку медичної освіти в Україні на 2019-2021 роки, котрий поміж іншого передбачає й запровадження нової моделі інтернатури.
Наразі триває громадське обговорення проекту Наказу МОЗ України «Про затвердження Положення про інтернатуру». Згаданий документ:
- пропонує зміни до зарахування, проходження та закінчення інтернатури;
- передбачає запровадження електронного розподілу випускників;
- визначає особливості фінансування підготовки інтернів;
- висуває вимоги до баз стажування для кожної окремої спеціальності;
- затверджує новий перелік баз стажування і визначає «набір» компетентностей,
яких повинен набути лікар-інтерн.
Зміни в навчанні інтернів
Найбільше нарікань лунало на адресу «укороченого» варіанта післядипломної підготовки лікаря-спеціаліста в Україні. Мовляв, ніде у світі після отримання диплома не йдуть вчитися на нейрохірурга: спочатку кілька років набувають знань і опановують навички із загальної хірургії, а вже потім вдосконалюються за «вузькою» спеціальністю. Та й узагалі, існує суттєва різниця між термінами підготовки лікарів в Україні і світі. Наведемо приклад, аби стати акушером-гінекологом у США, потрібно 12 років, а в нашій державі — лише 9. Подібна розбіжність і за іншими медичними напрямками. Тому проектом нового Наказу запропоновано збільшити тривалість інтернатури до 3 років, і це стосується, крім загальної стоматології (один рік), всіх спеціальностей. До того ж заплановане після інтернатури проходження резидентури (термінів навчання поки що не озвучено). Але автори Наказу обіцяли, що в майбутньому українському студенту-медику відведуть на підготовку стільки ж років, як і його колезі за кордоном.
Головним недоліком старої системи автори нововведень назвали непрозорість процедури розподілу випускників для проходження інтернатури, – вона не відповідає європейським стандартам та збільшує корупційні ризики, а також створює нерівні умови для контрактників і бюджетників. В проекті нового Наказу пропонується запровадити розподіл в інтернатуру згідно з електронним реєстром за результатами ліцензійного іспиту «Крок 2». Шанси під час розподілу студентів-бюджетників і контрактників обіцяно зрівняти. Все має бути по-чесному: кращі знання — кращі пропозиції.
Проходити інтернатуру випускники зможуть не в тих закладах, які раніше на власний розсуд визначали місцеві департаменти охорони здоров’я (нині їх узагалі пропонують виключити із процесу), а лише на базах стажування. Ці бази для стажування повинні будуть відповідати вимогам, затвердженим МОЗ України. Змінюються умови й «на виході» з інтернатури. При цьому, обов’язкова атестація інтернів на присвоєння такого звання як лікар-спеціаліст не відміняється. Актуальним залишається іспит «Крок 3».
Однак згідно з новим Наказом цей ліцензійний інтегрований іспит інтерни складатимуть за своєю спеціальністю, а не із загальної лікарської підготовки, як раніше. Після закінчення інтернатури лікар отримає сертифікат спеціаліста. А якщо в Україні незабаром запровадять ліцензування лікарів, то й відповідну ліцензію (без додаткових іспитів). Передбачалося, що в разі своєчасного прийняття вказаного Положення про інтернатуру її оновлена модель запрацює вже з 2020 року. Тож до відкриття «нового сезону», якщо таке відбудеться, залишилося зовсім небагато часу.
Світлана Тернова, «ВЗ»
