Ірина Сисоєнко: Держава має підтримати бажаючих відкрити власну медичну практику

Нині в лікарів з’явилося нове вікно можливостей — стати приватними підприємцями, аби не залежати від головного лікаря і працювати на себе. Така перспектива приваблює багатьох, однак поки що відкрити ФОП наважилася лише незначна частка українських лікарів.

Згідно з деякими опитуваннями налаштовані на відкриття власної справи близько 10% лікарів, однак їх стримує низка чинників: невпевненість у стабільності державної політики в цьому питанні, у дотриманні чітких і прозорих правил гри, а отже, й успішності власних перспектив, відсутність достатніх коштів для облаштування матеріально-технічної бази для надання якісних медичних послуг, відсутність фінансової підтримки чи пільг з боку держави тощо. Дехто опускає крила навіть не дійшовши до згаданих глобальних питань, тобто ще на етапі отримання ліцензії на господарську діяльність, оформлення статусу лікаря-ФОП та інших процедур. Адже бюрократична тяганина міцно «вросла» в генетичну пам’ять пересічного українця. Чи такі вже складні вимоги висувають до бажаючих вийти у «вільне плавання», як мінімізувати зайві витрати сил, часу і коштів, що потрібно врахувати і передбачити — розповідає Ірина Сисоєнко, народний депутат України, автор законопроекту щодо впровадження «податкових канікул» та мораторію на проведення перевірок для медичних працівників-приватних підприємців.

Старт реформи задано

Кожний пацієнт має право за власним вибором (коли це виправдано його станом) бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров’я, якщо там є можливість забезпечити відповідне лікування.

Тому кожен лікар, усвідомлюючи свій обов’язок перед пацієнтами, думає, як забезпечити надання якісної та ефективної медичної допомоги. Адже від цього залежить як життя та здоров’я пацієнтів, так і його власна репутація, а відповідно, і розмір заробітної плати.

Найперша вимога — отримання ліцензії

Звичайно, лікарям необхідно вчитися самостійно організовувати свою роботу, формувати орієнтованість на пацієнта, рахувати прибутки та видатки, приймати рішення щодо найму медичного персоналу. При цьому важливо пам’ятати: лікар-приватний підприємець, як і заклад охорони здоров’я, має відповідати встановленим законодавством вимогам. Найперша вимога — наявність ліцензії, адже медична практика є тим видом діяльності, котрий підлягає ліцензуванню, що регулюється Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

Здійснення медичної практики без ліцензії є неприпустимим, і відповідно до чинного законодавства за такі дії передбачено адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність

До того ж згідно з Вимогами до надавача послуг з медичного обслуговування населення, із якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, однією з умов отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики є наявність матеріально-технічної бази, котра відповідає галузевим стандартам у сфері охорони здоров’я, примірним табелям матеріально-технічного оснащення, затвердженим МОЗ України.

Які документи підготувати

Вимоги до провадження медичної практики встановлені Ліцензійними умовами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 р. №285. Відповідно до них для отримання ліцензії необхідно подати до Ліцензійної комісії МОЗ України перелік визначених документів.

Передусім це заява встановленого зразка, яку можна роздрукувати із сайту МОЗ України або отримати в Центрі адміністративних послуг відомства. Якщо таку заяву подають не особисто, потрібна нотаріально засвідчена довіреність на вашого представника. Також необхідно надати відомості про стан матеріально-технічної бази відповідно до Табеля матеріально-технічного оснащення, затвердженого Наказом МОЗ від 26.01.2018 р. №148 «Про затвердження Примірного табеля матеріально-технічного оснащення закладів охорони здоров’я та фізичних осіб-підприємців, які надають первинну медичну допомогу». Обов’язково слід надати відомості про наявність персоналу, зазначивши його освітній і кваліфікаційний рівень (відповідно до кваліфікаційних вимог, встановлених МОЗ України). Крім цього, у процесі реєстрації потрібно заповнити опис документів.

Документи слід зареєструвати в Центрі адміністративних послуг МОЗ України «Єдине вікно» за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 10, у робочі дні з 9:00 до 17:30, у п’ятницю до 16:30 (перерва з 13:00 до 14:00). Реєстрацію можна провести особисто, через уповноважену особу (за наявності відповідної довіреності) або шляхом поштового відправлення.

Протягом 10 робочих днів з моменту реєстрації ліцензійної справи Ліцензійна комісія МОЗ України приймає рішення про видачу ліцензії або ж про відмову в ній (якщо документи визнані такими, що не відповідають Ліцензійним умовам чи подані не в повному обсязі або ж у них виявлено недостовірні дані).

Результати розгляду заяв публікують на офіційному сайті МОЗ України упродовж 1-7 днів після засідання Ліцензійної комісії.

Після прийняття комісією позитивного рішення необхідно внести до місцевого бюджету плату за видачу ліцензії, яка дорівнює прожитковому мінімуму для працездатної особи на дату прийняття згаданого рішення. На сьогодні ця сума становить 1921 грн. Однак прожитковий мінімум затверджується Законом про Державний бюджет на відповідний рік, тож у нинішньому році цей показник змінюватиметься двічі: з 1 липня він становитиме 2007 грн, а з 1 грудня — 2102 грн.

Оплату за видачу ліцензії здійснюють за місцем провадження діяльності з медичної практики. Номер казначейського рахунку можна дізнатися в регіональному управлінні Державної казначейської служби або на офіційному сайті Держказначейства.

Важливо пам’ятати: у разі несплати згаданої суми протягом 10 днів з дати прийняття рішення про видачу ліцензії орган ліцензування повинен анулювати своє рішення. Повідомляти МОЗ України про внесення плати за видачу ліцензії необов’язково, однак бажано передати до Міністерства копію платіжного доручення або квитанції з відміткою банку в будь-який зручний спосіб (особисто, кур’єром, поштою).

Звергніть увагу й на те, що з 1 січня 2017 року ліцензії на паперових носіях не друкуються. Відповідно до Закону про ліцензування видів господарської діяльності ліцензією є відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Реєстрація ФОП — важливий крок

Ведення приватної медичної практики розпочинається з процедури державної реєстрації. 

Порядок реєстраційних дій визначається Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців і громадських формувань».

Державну реєстрацію фізичної особи-підприємця проводять у Центрі адміністративних послуг або в нотаріуса, або ж в органах місцевого самоврядування, якщо про це є відповідне рішення місцевої ради в населеному пункті за місцем проживання. Тобто, якщо ви зареєстровані, наприклад, в Оболонському районі Києва, зареєструватися приватним підприємцем ви зможете в будь-якому районі міста.

Для державної реєстрації фізичної особи-підприємця також необхідно підготувати низку документів. По-перше, заяву про державну реєстрацію ФОП встановленого зразка (затверджений наказом Мін’юсту від 18.11.2016 р. №3268/5). Бланк заяви можна роздрукувати із сайту Центру адміністративних послуг або безпосередньо в реєстратора. По-друге, заяву про обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційну заяву про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість (за бажанням заявника).

У заяві необхідно вказати своє прізвище, ім’я та по батькові; ідентифікаційний номер (або паспортні дані, якщо особа відмовилися від присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків), місце проживання/місцезнаходження, обрані види діяльності (згідно із КВЕД-2010, зазвичай це класи 86.2, 86.90 у розділі 86), контактні дані.

Заяву про державну реєстрацію ФОП також можна подати самостійно (при собі потрібно мати паспорт) або через свого представника (він повинен додатково мати ще й нотаріально посвідчену довіреність на вчинення реєстраційних дій).

Після прийняття заяви державний орган реєстрації впродовж 24 годин має розглянути її та вчинити необхідні реєстраційні дії (реєстрація, призупинення обробки наданих документів, відмова в реєстрації).

Законом визначено виключний перелік підстав для відмови в державній реєстрації ФОП. Відмовити можуть особі, яка подала відповідні документи, але не має на це повноважень, тому потрібно правильно оформити довіреність для вашого представника. Відмова можлива, якщо в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони на ваше ім’я у проведенні реєстраційної дії.

Якщо до поданих вами документів виникли зауваження, а ви не усунули вказаних недоліків протягом визначеного терміну — це також підстава для відмови. Крім того, нею може бути наявність встановлених законом обмежень на зайняття підприємницькою діяльністю (наприклад, її не може провадити державний службовець ) чи наявність в Єдиному державному реєстрі запису, що ви вже зареєстровані як фізична особа-підприємець.

Повідомлення про відмову в проведенні державної реєстрації повинно містити посилання на конкретну норму (пункт, статтю) законодавства із зазначенням, що саме порушено під час оформлення та подання документів. Тобто відмова має бути чітко аргументована — не суб’єктивним рішенням посадової особи, а нормою закону.

Рішення про відмову в державній реєстрації приймають протягом 24 годин після надходження документів для державної реєстрації, крім вихідних і святкових днів.

Якщо відмову отримано, документи, подані для державної реєстрації (крім документа про сплату адміністративного збору), повертаються заявнику не пізніше наступного робочого дня з дня надходження заяви про їх повернення.

Після усунення причин, що були підставою для відмови в державній реєстрації, ви можете повторно подати документи для проходження цієї процедури.

Якщо ж усі документи надані правильно, у повному обсязі та не здійснювалося призупинення обробки даних, тоді реєстратор одразу вносить запис про проведення державної реєстрації підприємця в Єдиний державний реєстр. 

Оскільки відомості про державну реєстрацію підприємців є загальнодоступною інформацією, реєстратор зобов’язаний оприлюднити відповідні виписки на порталі електронних сервісів. На цьому процедуру реєстрації ФОП можна вважати завершеною.