У монографії обґрунтовано принципово новий погляд на значення ішемічної кардіоміопатії (ІКМП) у патогенезі ішемічної хвороби серця (ІХС). Показано, що ІКМП, яку прийнято вважати варіантом хронічної ІХС, є початковим етапом і фоном для всіх наступних форм цього захворювання.
Автори підкреслюють: ще в доклінічному періоді ІХС ятрогенні фактори викликають зміни ендотелію, що веде до розвитку гіпоксії на рівні структурно-функціональної одиниці міокарда. В результаті відбуваються процеси, що призводять до пошкодження мікросудин, кардіоміоцитів, компонентів інтерстицію, лімфатичного русла та нервових закінчень. Одночасно виникають адаптивні реакції, які маскують ураження міокарда і його судинної системи. При прогресуванні коронарного атеросклерозу й наростанні гіпоксії на вже пошкоджений міокард на рівні всього органу стаються морфологічні зміни. Тому ІКМП значною мірою визначає розвиток тієї чи іншої форми ІХС та, по суті, є основою пато- і морфогенезу цього захворювання.
Монографія ілюстрована численними гістологічними, гістохімічними та електронномікроскопічними фотографіями, таблицями, схемами, а також містить значну бібліографію.
