Останнім часом ураження атеросклерозом судин серця і периферійних артерій людини має тенденцію до зростання і зміщення вікової межі до 30-40 років. Поширеність оклюзуючих уражень периферійних артерій призводить до порушення кровопостачання кінцівок. Оклюзія коронарних артерій тягне за собою ішемію, інфаркт міокарда. На тлі вище наведених даних актуальним стає питання адекватного лікування хворих. В останні роки досягнуто значних успіхів у консервативному лікуванні пацієнтів із серцево-судинною патологією. Але найчастіше, незважаючи на тимчасове поліпшення стану, ця терапія перестає бути ефективною за подальшого прогресування захворювання. Різні хірургічні методи дозволяють значною мірою розширити можливості надання допомоги пацієнтам, насамперед особам, резистентним до медикаментозного лікування, із важкими формами захворювання, високим ризиком ускладнень і смерті.
Відновлення нормального кровотоку здійснюється у клінічній практиці методами тромболізису за допомогою лікарських препаратів, ендоваскулярними способами (балонування та стентування) або за допомогою відкритої хірургічної реконструкції. Недостатня ефективність існуючих методик, яка спостерігалась у хворих, складність виконання і висока ймовірність ускладнень поряд зі зростаючою потребою в подібного роду втручаннях зумовили активний пошук альтернативних методів хірургічного лікування. На початку 60-х рр. після появи перших лазерів виникли ідеї про перспективи використання їх у хірургічних операціях, у тому числі для поліпшення кровотоку ішемізованих ділянок організму. В даний час використовуються різні типи лазерів для ангіопластики. Найбільш прогресивним у цій сфері вважався ультрафіолетовий ексимерний лазер, однак експерименти виявили ряд недоліків, пов’язаних із розривами біотканини під впливом ударної хвилі, що виникає в процесі лазерного опромінення, та призводить до розвитку серйозних ускладнень у післяопераційному періоді. Для найбільш оптимального лазерного впливу необхідні дані про відображення та поглинання енергії, а також про механізми взаємодії лазерного випромінювання з біологічними тканинами (атеросклеротичними бляшками), які проявляються в особливостях флюоресценції молекулярних структур. Крім того, існує необхідність розробки критеріїв діагностики морфологічного типу атеросклеротичного ураження стінки судини перед проведенням сеансу лазерної ангіопластики.
Основне завдання авторів книги «Использование лазеров в сердечно-сосудистой хирургии» — клініко-експериментальна оцінка ефективності використання лазерних технологій. Наводиться поступове розгортання дослідження: від досить простих до більш складних експериментів, а потім і впровадження в клінічне використання. У цій праці проілюстровані як певні помилки на шляху до позитивного результату, так і успіхи тривалої і багатоетапної дослідницької роботи. Також книга широко висвітлює проблеми проведення експериментального дослідження і клінічне використання лазерної техніки в лікуванні серцево-судинної патології, що відображено в ряді рекомендацій і прикладів.
Автори сподіваються, що робота виявиться корисною не тільки для фахівців із серцево-судинної хірургії, але і для лікарів різних спеціальностей, ординаторів, інтернів, студентів, і з вдячністю приймуть критичні зауваження та побажання на свою адресу.
