Barnaclinic-Grupo Hospital Clnic — медичний центр у Барселоні — має дивну, але цікаву спеціалізацію. Величезна установа зосереджена на вивченні та лікуванні випадків найвищого рівня складності. Це підтверджується високим рівнем медичного обслуговування й підготовки фахівців, кількістю наукових публікацій та інновацій у медицині. А запорукою успіху стали унікальні менеджерські рішення, які й забезпечили інтегроване та найефективніше рішення для найскладніших випадків.
ВЗ Ваш госпіталь робить ставку на інновації, чи не так?
Кат’яна КАБРЕ, директор Barnaclinic-Grupo Hospital Cl nic (Барселона, Іспанія)До речі, наші результати в лікуванні двох останніх патологій є кращими у світі, і наступного року госпіталь проводитиме всесвітній конгрес, присвячений цій тематиці. Наші технології дають змогу нівелювати лікарські помилки та значно скоротити період відновлення хворого після операції. Усі втручання на основі черепа проводимо ендоскопічним методом, не відкриваючи черепної коробки. Завдяки цьому вже на другий день відпускаємо пацієнта додому.
ВЗ Як оперуєте хворого на епілепсію?
— Раніше видаляли епілептичне вогнище, а зараз просто встановлюємо електроди, які протягом кількох днів реєструють електричну активність мозку. Згодом аналізуємо отримані результати і вирішуємо — стимулювати чи гальмувати патологічну ділянку мозку. Дітям зі злоякісною епілепсією, що провокує по 60-70 нападів у день, допомагає «роз’єднання» півкуль. Після такого втручання напади припиняються.
ВЗ Який відсоток одужання при оперативному лікуванні хвороби Паркінсона?
— Звичайно, повного вилікування від паркінсонізму поки досягти нереально, але ми позбавляємо хворих від 99% нав’язливих симптомів. Наприклад, якщо людина не могла самостійно взяти склянку з водою і піднести її до рота, то після операції їй це до снаги. Ремісія зберігається протягом усього життя, але потрібні періодичне налаштування електродів та вчасна зміна елементу живлення. До речі, момент, коли в пристрої «сідає» батарейка, пацієнти переживають, як смерть, — настільки разюче відрізняється їх самопочуття до і після.
ВЗ Чи є вікові обмеження для таких операцій?
— Ми оперуємо пацієнтів, яким трохи більше сімдесяти. Людей старшого віку важко навчити слідкувати за апаратурою.
ВЗ Які пухлини за розміром і видом можна прибрати ендоскопічно?
— Усі пухлини гіпофіза, краніофаренгіоми, які ще донедавна вимагали відкритого доступу, менінгіоми, пухлини в ділянці зорового центру та риносинусових відділів.
ВЗ Пухлини, які досі потребують відкритого доступу, оперують в інших клініках?
— Ні, коли є такі показання, оперуємо із застосуванням згаданого доступу. Наприклад, при пухлинах півкуль мозку досі немає іншого способу, аніж відкрити черепну коробку. Але всі розрізи, які ми зараз робимо, — максимально мінімізовані завдяки МРТ у реальному часі й імунофлюорисценції: через вену вводимо флюорохром й отримуємо «блискучу» пухлину. Після таких втручань пацієнт також не затримується в лікарні довше 4-5 днів. Один із девізів нашого госпіталю: «Жодна стороння людина не повинна здогадуватися, що пацієнт пройшов через втручання на голові». Ми в жодному разі не голимо хворого! По-перше, волосся не заважає, а по-друге, вже давно науково доведено: воно не створює жодного інфекційного навантаження. Разом з тим, ми впевнені, що психологічна травма, пов’язана із цим, особливо для жінок, — величезна. Знаєте, коли ми приймаємо іноземних пацієнтів, яких перед втручанням поголили, здається, що вони приїхали з концентраційного табору…
ВЗ Чому, на вашу думку, частина пухлин головного мозку постійно регресує?
— Наприклад, при злоякісних гліомах операція й опромінення подарують хворому два роки життя. Якщо не робити нічого — пацієнт помре через 1-2 місяці. Астроцитоми мають трохи кращий прогноз: у разі вдалої терапії виживаність становить 5-10 років. Так, прогноз для нас очевидний, але головне — забезпечити людині на ці роки нормальну якість життя. Іноді ми спостерігаємо випадки прооперованих пухлин, коли хірурги явно перестаралися. Вони так «попрацювали» над мозком хворого, що залишили його і без пухлини, і без пам’яті! Узагалі, пухлини мозку — екстремальна ситуація як для пацієнта та, безумовно, його родини, так і для лікарів. Наведу особистий приклад: нещодавно це трапилося в моїй родині. У мого племінника виявили пухлину мозку, і вся наша сім’я кілька днів перебувала в «траурі». Хлопця прооперували й на четвертий день відпустили додому. Видалену під час операції тканину пухлини направили на генетичне дослідження, за результатами якого лікарі можуть розробити ідеальну тактику подальшого лікування. Так, для нас усіх це досі важка для сприйняття ситуація, але ми знаємо, що лікарі роблять усе, аби зберегти гідну якість життя нашому хлопцеві…
ВЗ Ще одна ваша візитівка — служба трансплантології…
— Серед досягнень Hospital Clnic трансплантологія посідає особливе місце. Уже більше двадцяти років з успіхом функціонує благодійний фонд Transplant Services Foundation, створений госпіталем Барселони з метою сприяння розвитку цієї служби, основними критеріями якої є найвища якість і законність. Ми досягли значних успіхів у галузі трансплантації печінки: під керівництвом президента Міжнародного співтовариства трансплантації печінки Хуана-Карлоса Гарсія-Вальдекасаса було проведено понад 1500 таких операцій від живого і мертвого донора, при зупиненому серці й за типом трансплантації «доміно». Усі — з найкращими показниками виживаності й мінімальними ускладненнями. Деякі з трансплантацій, виконаних цією командою хірургів, стали своєрідними медичними віхами. Завдяки цьому згадане відділення набуло статусу еталонного центру, а фахівці визнані світовими лідерами у своїй галузі. Так само важливими є досягнення команди доктора Алькараса, який вперше у світі здійснив трансплантацію нирки за методикою мінімального шраму з використанням NOTES (видалення нирки, ураженої раком, через природні отвори організму).
ВЗ Скільки оперативних втручань проводять у вашому госпіталі та яка частина з них — малоінвазивні?
— Одна бригада хірургів виконує близько тисячі операцій на рік, 70% із них — малоінвазивні.
ВЗ Ваш госпіталь вирізняється ще й так званим науковим комітетом…
— Так, абсолютно всі рішення приймаються мультидисциплінарною командою. Це і є науковий комітет, організований навколо конкретного пацієнта, особливо коли мова йде про онкологічні захворювання. До його складу входять онкогенетики, молекулярні біологи, гістологи, хірурги та вузькі спеціалісти. Наприклад, у випадку астроцитоми нам важливо розуміти, ростиме пухлина надалі чи ні? Астроцитоми поділяються на 4 типи, а кожен з них — на кілька підтипів. Усі вони мають різні прогнози. Цю інформацію надає генетик, а хірург вирішує, потрібне радикальне втручання чи достатньо видалити лише ту частину, яка спричиняє певну симптоматику. Завдяки точній діагностиці ми можемо грамотно змінювати послідовність терапевтичних процедур, адже інколи варто спочатку опромінити, а вже потім оперувати. Це все персоніфіковане лікування, задля якого й створено науковий комітет. Для нас важлива не пухлина, а сам пацієнт.
ВЗ Розкажіть про унікальну модель приватно-державного співробітництва у вашому закладі.
— Наш госпіталь — це холдинг, до складу якого входить університетський державний госпіталь Hospital Clnic de Barcelona, де отримують медичну допомогу за державний кошт, приватна частина — Barnaclinic, дослідницький фонд і практична база для підготовки студентів та підвищення кваліфікації практикуючих лікарів. Найважливішим є той момент, що абсолютно всі кошти, які заробляє приватна частина холдингу, витрачаються на підтримання державної частини госпіталю! Hospital Clnic є «хазяїном» усього холдингу, хоча й не приносить прибутку. Barnaclinic укладає контракти з лікарями, які працюють і в державній частині. Їм не потрібно ані шукати додатковий підробіток, ані витрачати час для переїзду на інше місце роботи. Ці спеціалісти працюють на державний сектор першу половину дня, а після обіду приймають приватних пацієнтів. Але це ще не все: як можна здогадатися, вони також мають змогу займатися науковими дослідженнями та вести викладацьку діяльність. Завдяки такому комплексу ми залучаємо кращих фахівців світу.
ВЗ Виявляється, що приватний сектор працює на державний? Ніби вхолосту?
— Так, і ми розуміємо, чому мусимо йти на такі «жертви». Річ у тому, що кожного фахівця достойного рівня ми «викохуємо та вирощуємо». Це багаторічний процес професійного росту, важливих клінічних досліджень, у які ми як роботодавці вкладаємо шалені кошти. І це дійсно дуже великі суми, котрі передбачають тривалі закордонні стажування в кращих центрах світу, закупівлю інноваційного устаткування та навчання лікарів працювати із ним тощо. Але в жодному державному університетському госпіталі лікарі не отримують такої зарплати, що їх задовольняє, — усі мусять додатково практикувати в приватному медичному закладі. І нам би не хотілося, щоб наш науковий потенціал використовувався деінде. Ми організували модель, яка в одному місці об’єднує все — і рух коштів, і кращих лікарів та науковців.
Поки ми не вимагаємо підписання ексклюзивних контрактів, котрі передбачають заборону практикувати в іншому приватному закладі, але не виключено, що рано чи пізно доведеться вдатися до цих заходів. Зараз для нас це серйозне питання: що ж станеться, коли ми змусимо наших фахівців обирати? Думаю, більшість із них розуміє: їх успіх на світовому рівні забезпечує саме абсолютна підтримка роботодавців. І, можливо, в умовах стабільної економічної ситуації немає нічого страшного в тому, що лікарі практикують у різних центрах, але зараз, коли відбувається значне скорочення державного фінансування, університетському госпіталю, аби залишатися актуальним і сучасним, потрібні альтернативні джерела надходжень. Наша модель їх повністю забезпечує, і ми цим пишаємося. Вигадувати інновації потрібно не тільки в науковій частині, а й в управлінні. Менеджмент медичного закладу, як і його спеціалісти, мусить бути сучасним.
Тут є ще один важливий нюанс: у другій половині дня стіни державного госпіталю, як правило, порожні! Держава фінансує медичні послуги для населення в такому обсязі, із яким лікарі легко справляються до обіду. Навіщо ж утримувати величезну будівлю з дороговартісним устаткуванням цілу добу? Усі унікальні технології, які мусять працювати на благо пацієнтів, простоюють. Це була ще одна причина, через яку ми створили власну модель державно-приватного співробітництва. І, думаю, дуже скоро всі інші університетські госпіталі Каталонії зможуть перейняти наш досвід.
ВЗ Як ставиться держава до створення приватного сектора на базі університетського госпіталю?
— Держава вітає таку ініціативу лише за однієї умови: усі кошти мусять йти на підтримку цього госпіталю.
ВЗ Чи відчуває пацієнт різницю в рівні медичного обслуговування в одному закладі, але з різних джерел фінансування?
— Наша приватна клініка сповідує ті самі принципи, згідно з якими функціонує Hospital Clnic de Barcelona. Це все апробовано етичним комітетом. Усі технології, протоколи та фахівці — ідентичні. Відрізняється, по-перше, рівень комфорту: у Barnaclinic він трохи вищий. Але це не п’ятизірковий готель, це звичайна палата, просто одномісна. По-друге, хворий сам обирає фахівця і не чекає його з листом очікування. Але жоден приватний пацієнт не може розраховувати на увагу лікаря в першій половині дня — це час державних пацієнтів! Водночас, усі ургентні випадки, котрі фінансує держава, обслуговуються в будь-який час доби.
І наостанок скажу: наша модель — надзвичайно ефективна, що підтверджується роками праці. Колектив нашого госпіталю відкритий до спілкування, і ми готові ділитися досвідом з будь-якою установою світу. Ми з радістю допомагаємо організовувати служби трансплантації, адже є реферетним закладом із цього профілю, навчаємо фахівців з різних країн. Окрім цього, й самі переймаємо цінний досвід. Часто бачимо, як для медичного центру закуповується найкраще обладнання, але в освіту фахівців не вкладається жодної копійки. Або навпаки, є чудові спеціалісти із «золотими» руками, які працюють на допотопному устаткуванні. Ми досягли рівноваги і можемо допомагати іншим.
Розмовляла Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
