Чому саме сімейна медицина?
Мій вибір обумовлений кількома чинниками. По-перше, не люблю обмежень у навчанні. І саме сімейна медицина вирізняється неймовірною широтою компетенцій. По-друге, є на кого рівнятися. Спостерігаючи за роботою сімейних лікарів, які, аби допомогти пацієнтам, використовують усі свої знання й навички, я розумію, це — моє. По-третє, сімейна медицина — модно й сучасно. Звісно, якщо ти прагнеш тільки слави та грошей і волієш докладати для цього щонайменше зусиль, то медицина тобі не підійде. Також зрозуміла ще одну важливу річ: найвагомішу роль відіграють не зовнішні чинники, а ставлення до роботи.
Четвертий чинник — команда. З 2016 року співпрацюю з Християнською медичною мобільною командою. Численні триденні виїзди в різні куточки України, а також триваліші — у зону проведення ООС лише посилили мою любов до сімейної медицини, загартували професійний дух, дали змогу зрозуміти справжню цінність професії. Велике значення має також згуртованість медпрацівників Межиситівської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини, де я нині працюю.
Головна професійна мета і як її досягти?
Є чудовий латинський вислів: Aliis inserviendo consumor, що перекладається як «Світячи іншим, згораю сам». Я розумію, що окрім задоволення, суспільної користі та інших позитивних моментів є у вибраній мною професії й певні ризики: професійного вигорання, розчарування, захворювань, обмеження особистого часу й простору. Але про це забуваєш, коли бачиш щасливого пацієнта, коли тебе оточують люди, готові змінювати на краще українську медицину.
Моя головна професійна мета: сприяти розвитку сімейної медицини, зокрема сільської.
Ваш найбільший професійний успіх?
У 2016 році я закінчила Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького. Після інтернатури почала працювати сімейним лікарем у селі Межисить, що на Волині. Була в команді перекладачів фінських настанов Duodecim українською. Разом із тренерами Академії Сімейної Медицини України та Ukrainian Christian Family Medicine Fellowship ми проводимо тренінги з офтальмоскопії, отоскопії та інших компетенцій, необхідних у практиці сімейного лікаря.
Це все — складові моєї професійної діяльності. А успішним вважаю кожен день, коли змогла задовольнити потребу пацієнта, коли помічаю «вогники цікавості» в очах медсестер, яким розповідаю про медичні новинки. Успіх — це коли в неділю ввечері я не боюся понеділка і навіть чекаю на нього.
На своїй сторінці у Фейсбуці часто розповідаю про будні сільського сімейного лікаря. Живу я за 9 кілометрів від амбулаторії, тож на роботу доводиться діставатися різними, іноді екстремальними способами. Можу з упевненістю сказати: ця робота загартовує мене і морально, і фізично.
Намагаюся знаходити час і на інші справи, зокрема з березня цього року проводжу в місцевій школі короткі тренінги на актуальні медичні теми.
Пацієнт для вас — це…
…головне у моїй професії. Бо ні гроші, ні слава, ні статус не мають сенсу, якщо відсутній пацієнтоорієнтований підхід. До речі, як правильно розмовляти та поводитися з пацієнтом, для чого забезпечувати конфіденційність інформації та про інші моменти комунікації я дізналася від тренерів ВООЗ на 5-денному тренінгу MhGAP. Тепер застосовую набуті знання на практиці й за нагоди ділюся ними під час навчань для сімейних лікарів і медсестер. Розмовляючи з пацієнтом, намагаюся здолати бар’єри в прямому й переносному сенсах — це допомагає краще зрозуміти людину і характер її скарг, налагодити взаємну довіру, без чого неможливо надати якісну медичну допомогу.
Що найскладніше в роботі сімейного лікаря?
Не можу однозначно відповісти на це питання, однак точно знаю: мені ще багато потрібно вчитися. Наприклад, не опускати рук, коли здається, що всі обставини проти тебе. Бути з пацієнтами «на одній хвилі», тобто сприймати світ, як вони. Якось кажу одній бабусі: «Вам потрібно пити багато рідини», а вона знічено запитує: «А що таке рідина?»
Важко інколи бачити байдужість колег. Під час одного з тренінгів для сімейних лікарів хтось запитав: «А навіщо мені це робити, коли я можу направити пацієнта до «вузького» спеціаліста?» Проте, на щастя, багато однодумців, які прагнуть навчатися, професійного вдосконалюватися.
Проблеми в сільського сімейного лікаря дещо інші, ніж у його міського колеги. Наприклад, між населеними пунктами, які ми обслуговуємо, досить значна відстань, тому на дорогу до пацієнта доводиться витрачати чимало часу. Іноді втомлює «плаваючий» графік роботи. Часто для встановлення точного діагнозу необхідні УЗД, рентгенографія та інші обстеження — тоді доводиться спрямовувати пацієнтів аж до райцентру, за 30 км, бо в нас немає такої апаратури. В амбулаторії я можу зробити кардіограму, аналіз сечі за допомогою тест-смужок, виміряти артеріальний тиск, за потреби провести гінекологічний огляд, первинну хірургічну обробку ран із накладанням швів тощо. Маю також офтальмо-, отоскоп, глюкометр. Тобто є потенціал для розвитку й навчання, але щодня доводиться долати ті чи інші проблеми. Та навряд чи без останніх наше життя було б настільки цікавим.
