Приємно, коли багатопрофільними лікарнями, що надають високопрофесійну допомогу, може пишатися не тільки столиця, але й регіони. Лікарня Святого Луки — перший недержавний медичний і фармацевтичний заклад м. Кіровограда. Саме цій установі було присвоєно статус клінічного лікувально-профілактичного закладу Харківської медичної академії післядипломної освіти. Це перший в Україні приватний лікувальний заклад, якому присвоєно статус клінічного. Про його досягнення і перспективи розповідає Заслужений лікар України, засновник і генеральний директор ПП «Лікарня Святого Луки», кандидат медичних наук, доцент кафедри торако-абдомінальної хірургії Харківської медичної академії післядипломної освіти, член і лектор Європейського товариства торакальних хірургів, почесний професор Міжнародного університету (м. Відень) Григорій УРСОЛ.
ВЗ Григорію Миколайовичу, чула, що у вашої клініки була складна передісторія…
— Так, це правда. Шлях був довгим і важким. Розпочався він ще у «буремні» 90-ті роки — я тоді працював завідувачем торакального відділення Кіровоградської обласної лікарні. Під час загальної неплатоспроможності держави, величезних її заборгованостей перед працівниками охорони здоров’я, вчителями та іншими «бюджетниками» мою сім’ю підгодовував невеликий приватний бізнес у сфері фармації. У 1994 році я відкрив лікувально-діагностичний центр «Ацинус», у якому було кілька діагностичних і лікувальних кабінетів. Ми налагодили співпрацю з лабораторіями Києва, Харкова, Дніпропетровська — виконували прості маніпуляції та операції. Але і я, і мій маленький тоді колектив мріяли про велику багатопрофільну лікарню, в якій буде і поліклініка, і стаціонар, і своя власна лабораторія, і, звичайно ж, найпотужніший діагностичний комплекс.
У народі кажуть: «До мрії треба йти, незважаючи на видимі й невидимі перешкоди». Так я і робив. Я оббивав пороги міської ради з проханнями про виділення землі або будівлі, але все було марно. Та одного разу мені зателефонували з міської ради, мовляв «післязавтра ми виставляємо на продаж будівлю колишньої школи, чи не хочете взяти участь у торгах?» Звичайно, я хотів, але моїх власних заощаджень не вистачало навіть на те, щоб заплатити оргвнесок у разі перемоги, не кажучи вже про всю суму. По допомогу я звернувся до своїх друзів — велике їм спасибі за те, що допомогли за добу взяти кредит. Я виграв торги і 30 березня 2001 року придбав напіврозвалену будівлю для втілення своєї мрії.
Але не встиг я зрадіти, як виникла інша, куди складніша, проблема, ніж відсутність грошей. З’ясувалося, що цю будівлю перед тим, як я її купив, було віддано дуже «важливому» чоловіку з кримінальним минулим, на тих умовах, що він безкоштовно користуватиметься іншою нерухомою власністю міста, а з цієї будівлі за свої кошти зробить для міста гарний палац для одруження. За 10 років він не виконав своєї обіцянки і міська рада відібрала у нього ту будівлю, а колишню 10-ту школу виставила на торги. Та він не хотів здаватися і тому вступив у тривалу судову тяжбу зі мною і з міською радою, регулярно залякуючи нас. В результаті не зовсім чесний суд місцевої інстанції виніс рішення на його користь. Звичайно, ми подали апеляцію до суду вищої інстанції, але надії на те, що ми виграємо, не було, оскільки «купувати» судових чиновників мені не було за що. Поки наша справа була в судах, на території школи з’явилася воєнізована охорона, співробітники якої не пускали на територію нікого без дозволу нашого супротивника. За всіма складовими цієї справи мені б її не виграти ніколи.
ВЗ Але ви не збиралися відступати?
— Я був у пригніченому стані. Все змінилося 11 червня 2001 року. Пам’ятаю, в той день я оперував до самого вечора. Вийшовши з операційної, я побачив головну сестру обласної лікарні зі священиками. Вона підійшла до мене і сказала, що сьогодні День пам’яті Святого Луки і запитала, чи можна священикам благословити хворих на одужання. Тоді люди ще якось неохоче йшли на зближення з церквою, тому треба було запитувати у керівника дозвіл на освячення. Я дав згоду.
Поки я возився з паперами, священики УПЦ МП Отець Олег і Отець Євгеній обійшли моє відділення (40 ліжок), окропили святою водою хворих і прочитали проповідь. Я помітив, що вони не менше втомилися, ніж я сам. Як виявилося, до цього вони обійшли більшість відділень лікарні. Я запросив їх повечеряти, як кажуть «чим Бог послав», і в розмові за вечерею вони повідали мені, що Святий Лука — це ніхто інший, як Валентин Феліксович Войно-Ясенецький, видатний хірург, за книгами якого я вчився і завдяки якому я обрав професію хірурга. Для мене це було воістину відкриттям. Ми багато говорили про Святителя Луку, про його життя і важкий шлях. І якось ненароком перейшли на мої мирські проблеми. Я повідав Отцеві Олегу й Отцеві Євгенію свою історію про мрію, що тільки-но стала збуватися, як одразу ж на корені практично і зламалася. І раптом Отець Євгеній запропонував: «А давайте ми з Отцем Олегом освятимо це місце? Невже священиків не пустять на територію?»
Того ж дня ми приїхали до будівлі школи. Угледівши мене, керівник підрозділу воєнізованої охорони якось напружився, всі охоронці одразу встали в бойову стійку. Слово взяв Отець Євгеній. Він попросив охорону дозволити йому з Отцем Олегом пройти на територію і освятити це місце, «щоб очистити його від усякої скверни». Отець Олег запевнив, що їм же самим буде легше нести свою службу, якщо місце буде освячене на честь свята Святого Луки. Так священикам вдалося пройти, а мене, звичайно ж, не пустили. І ось стою я біля паркану, дивлюся в щілину, як Отець Олег і Отець Євгеній моляться перед іконою Святого Луки, і сам не помітив, як теж став молитися. І в цій святій та щирій молитві я дав клятву, що коли Святий Лука допоможе мені і моє праве діло восторжествує, я побудую лікарню, гідну знань і вмінь Валентина Феліксовича Войно-Ясенецького і назву її ім’ям Святого Луки.
ВЗ Диво таки сталося?
— Так, суд вищої інстанції в м.Дніпропетровську через півроку скасував усі рішення місцевого суду і визнав мене дійсним власником будівлі колишньої школи. При цьому я нікого не підкуповував і хабарів нікому не давав. Усе по честі.
ВЗ Тобто ви безпосередньо пов’язуєте свою наступну діяльність із іменем цього Святого?
— Через п’ять років після відкриття лікарні я дізнався від правнучки Святителя Луки, Тетяни Валентинівни Войно-Ясенецької, що він усе своє життя мріяв про багатопрофільну лікарню з сучасною лабораторією, яка зможе виконувати всі відомі види аналізів, найпотужнішою рентген-діагностичною базою, поліклінікою, стоматологічним центром, стаціонаром, реанімацією та оперблоком. Я дотримав свою обіцянку — побудував і розвиваю багатопрофільну лікарню, гідну високого імені цієї святої людини.
ВЗ Що нині є у складі вашого медичного департаменту?
— В лікарні практикують методи малоінвазивної хірургії, черевні операції глибокого хірургічного втручання, операції на легенях, серці, стравоході, черевній порожнині тощо. Освоєна ангіографія, коронарокардіографія, методика вивчення електрофізіології серця, літотрипсія, аортокоронарне шунтування та стентування, імплантація штучного кришталика, оперативне та безболісне лікування глаукоми й катаракти, діабетичного ураження судин ока, електрокореляція серцевого ритму, артроскопія, найсучасніші методики рентгенологічного, ультразвукового та лабораторних досліджень. За новітніми методиками проводиться лікування риносинуситів, вестибулопатичного синдрому, гінекологічні операції, операції стресового нетримання сечі у жінок, нейрохірургічні операції тощо.
Два роки тому в лікарні відкрито фізіотерапевтичне відділення, де широко застосовуються озонотерапія, гірудотерапія, пелоїдотерапія сакськими грязями, гідроколонотерапія, лазеротерапія та всі традиційні методи фізіотерапевтичного лікування.
ВЗ Як розвивалася ваша клініка?
— Спочатку це був приватний лікувально-профілактичний заклад, який надавав населенню в основному стоматологічні послуги та послуги денного стаціонару: всього три палати й одна міні-операційна. Наприкінці 2003 року ми придбали другу будівлю, в якій через півтора року розмістився сучасний стоматологічний центр. Він дуже швидко знайшов своє місце на ринку стоматологічних послуг міста. Там поступово були освоєні практично всі стоматологічні спеціальності. Новітні матеріали, точна діагностика за допомогою сучасного обладнання дозволяла лікарям повною мірою надавати широкий спектр стоматологічних послуг. Розвиток ортопедичного напрямку в стоматології виявив потребу у створенні власної зуботехнічної лабораторії, де кваліфіковані зубні техніки виготовляли б зубні протези. І таку лабораторію ми відкрили в 2006 році, придбали спеціальне обладнання, яке дало можливість задовольняти не тільки власні потреби з виготовлення зубних протезів, а й потреби інших лікувальних стоматологічних установ. Примітно, що з моменту відкриття лабораторії її колектив практично не змінювався.
Період з 2003 по 2007 рр. був підготовчим для роботи в новій суперсучасній клініці. За цей час ми сформували колектив лікарів і медсестер з основних спеціальностей, усі вони пройшли відповідне навчання та стажування у провідних науково-дослідних інститутах. І вже в кінці 2007 року в новозбудованому приміщенні розмістився багатопрофільний медичний центр зі стаціонаром на 50 ліжок.
Зараз ми маємо операційний блок, який складається з чотирьох операційних — ургентної, загальної, мікроскопічної та рентген-операційної. У лікарні виконуються оперативні втручання за напрямками: абдомінальна та судинна хірургія, проктологія, урологія, оториноларингологія, травматологія та ортопедія, офтальмологія, гінекологія, хірургічна стоматологія, гастроентерологія, торакальна хірургія, онкологія, хірургія серця і магістральних судин, кардіологія, нейрохірургія. Застосовується лапароскопія, перикардіоскопія, медіастиноскопія, відеоторакоскопічні операції, відеоскопічні ЛОР-операції.
У 2010 році в лікарні запрацював новий напрямок — судинна нейрохірургія, за допомогою якого лікуються найважчі форми патологій при гіпертонічних крововиливах у головний мозок, при судинних аномаліях головного мозку, атеросклерозі, патологічній звивистості судин шиї та головного мозку тощо. А з 2012 року ми лікуємо захворювання опорно-рухового апарату за допомогою найсучасніших методик протезування суглобів.
ВЗ Давайте поговоримо про діагностику: які діагностичні можливості має ваша лікарня?
— Лікарня обладнана за останнім словом медичної техніки. З придбанням у 2011 році магнітно-резонансного томографа лікарняний корпус був реконструйований. Додався кабінет магнітно-резонансної томографії. МРТ потужністю 1,5 Тесла дозволяє проводити за короткий час (усього 10-15 хвилин) безпечні дослідження всіх відділів тіла навіть у немовлят. У тому ж році на зміну морально застарілому апарату спіральної комп’ютерної томографії прийшов 16-зрізовий мультиспіральний комп’ютерний томограф нового покоління. Нові установки мають можливість синхронізації програм, що дозволяє діагностувати патології, які важко розпізнаються. Також сучасне програмне забезпечення має опцію проведення флюороскопії в режимі реального часу. Наявність інжектора для введення контрастних речовин дає змогу проводити біопсію під контролем КТ.
Бригада радіологів працює спільно з групою анестезіологів і хірургів. Обидві системи підключені до єдиної комп’ютерної мережі і можуть бути інтегровані як частина єдиного діагностичного комплексу PACS. Саме тому лікувально-діагностичний центр — єдиний лікувальний заклад в області, який освоїв таке складне дослідження, як онкоскринінг.
На цей час ми також маємо літотриптор, сучасні апарати ультразвукової діагностики з доплером, здатні проектувати кольорове зображення у ЗD-вимірі.
У 2008 році придбали суперсучасний апарат для екстракорпоральної ударно-хвильової терапії, принцип дії якого полягає в тому, що під УЗД-контролем відбувається руйнування конкрементів у нирках та сечовому міхурі. Окрім цього ми встановили ангіограф — цей апарат відкрив безліч перспектив у виконанні оперативних втручань під рентгеноконтролем. Дана установка дала поштовх розвитку такого напрямку, як ендоваскулярна хірургія (установка кава-фільтрів, стентування артерій, радіочастотна катетерна абляція та ін.).
ВЗ Чи підтримує ваш заклад наукові й освітні програми?
— Так, наша лікарня є осередком медичної науки. Відповідно до наказу МОЗ України від 10.11.2010 року лікарні надано статус Клінічного лікувально-профілактичного закладу Харківської медичної академії післядипломної освіти. Це перший приватний медичний заклад в Україні, що має статус клінічного. Ведеться співпраця з кафедрами торакоабдомінальної хірургії, онкології та дитячої онкології, анестезіології, інтенсивної терапії, трансфузіології та гематології. З лікарнею співпрацюють 11 докторів медичних наук і професорів, а також 4 кандидати медичних наук.
ВЗ Отже, ваші лікарі можуть пишатися й авторськими розробками?
— Безумовно! Унікальними є авторські методики, розроблені спеціалістами з лікування ахалазії стравоходу методом введення ботулотоксину і кардіодилятації, лікування бронхіальної астми методом введення ботулотоксину, імплантації штучних водіїв ритму серця. На даний момент ведуться розробки в новому напрямку — лікування важких форм бронхіальної астми. Метод зняття бронхоспазму шляхом блокади нервово-м’язової передачі в бронхах вперше у світі застосовано саме у нас. У 2013 році лікарі-стоматологи освоїли новий метод лікування хвороб ясен за допомогою сучасного апарату «Вектор». Суть методу полягає в тому, що за допомогою ультразвукових коливань створюється зона, в якій гине патогенна мікрофлора, а дрібні частки очищаючого порошку полірують поверхню кореня.
ВЗ Але медицина не єдиний напрямок у діяльності підприємства?
— Важливим етапом у нашому розвитку стало створення фармацевтичного департаменту. У 2008 році були відкриті перша аптека й аптечний пункт на території Кіровоградської обласної лікарні. У 2009 році на прохання місцевих жителів відкрили ще два аптечних пункти в с.Коробчине Новомиргородського району та с.Мар’янівка Маловисківського району. У лютому 2011 року був відкритий аптечний маркет і незабаром ще два аптечних пункти. Звичайно ж фармацевтична мережа Лікарні Святого Луки поки що в стадії формування, але це перспективний напрям у розвитку підприємства.
ВЗ Яке кредо вашого лікувального закладу?
— Ми працюємо під девізом: «Людина — найвища цінність, збережемо її здоровою». Слідуючи життєвим засадам Святителя Луки, ми завжди вибираємо найважчий шлях, бо на ньому у нас ніколи не буває конкурентів.
Розмову вела Тетяна ПРИХОДЬКО, «ВЗ»
