Київщина: Михайло Радуцький: Щоб провести медреформу в Києві, Парламенту запропонують внести зміни до Закону «Про столицю»

У Києві вже знають, із чого саме розпочати реформу системи охорони здоров’я міста. Заступник Голови Київської міської державної адміністрації Михайло Радуцький розповідає також про те, коли і за яких умов така реформа зможе стартувати.

Чому анонсоване на початку 2015 р. реформування медичної галузі в столиці так і не розпочалося?

— У Києва все готово для проведення медреформи. Але пакет реформаторських законів буксує в профільному Комітеті Верховної Ради. Політики загралися в популізм, спекулюючи навіть на медицині. Хоча й МОЗ, і Кабмін, і парламентський Комітет погоджуються щодо базового принципу: гроші повинні ходити за пацієнтом. За такого підходу до фінансування медзакладів кошти виділяються не за кількістю ліжок (незалежно від того, заповнені вони чи ні), а за надані киянам медичні послуги. Але цей принцип поки що неможливо впровадити, оскільки в Україні на законодавчому рівні немає визначення, що таке медична послуга. Без цього реформа не може просуватися. Те, що після таких нововведень медицина стане платною, неправда. Жоден з реформаторських законів, які подаються, не несе в собі змін 49-ї та 22-ї статей Конституції України. Вартість медичних послуг необхідно визначити для того, аби бюджет міг оплачувати лікування киян за встановленими тарифами.

Михайло РАДУЦЬКИЙ, заступник Голови Київської міської державної адміністрації

— У мера Києва Віталія Кличка є ідея запропонувати Парламенту внести зміни до Закону України «Про столицю України — місто-герой Київ». Це дасть змогу провести медреформу на столичному рівні, не чекаючи, поки центральна влада прийме таке рішення для всієї країни.

З чого почнете реформу в Києві?

— Спочатку потрібно здійснити два дороговартісні аудити. Перший дасть уявлення, яка матеріальна база в нас є в медицині, другий — як ми можемо її використовувати. На кожен аудит піде приблизно півроку, але їх можна проводити одночасно. У Києва немає коштів на такі дослідження. Але якщо Верховна Рада прийме рішення, що столиця самос­тійно рухається шляхом реформ, можна, наприклад, залучити кошти Світового банку. Причому, не кредитні, а грантові. Аудити покажуть, куди без потреби витрачаються бюджетні гроші, призначені для медицини.

Наприклад, у Києві площа нерухомості, що належить медзакладам, становить 1,6 млн кв. м. А якщо додати сюди ще клініки, які підпорядковуються не Києву, а МОЗ, Академії наук та іншим структурам, то вийде 2,2 млн кв. м. Ця площа в 2,5 разу перебільшує необхідну, визнану нормами Всесвітньої організації охорони здоров’я для розвинутих країн. Враховуючи сьогоднішню вартість комунальних послуг, навіть нічого не реформуючи, а просто довівши ці площі до світових стандартів, можна зекономити величезні кошти й витратити їх на закупівлю медикаментів, обладнання тощо. Здавати чи продавати такі приміщення не потрібно. У Києві гостра нестача будинків престарілих, хоспісів, закладів паліативної допомоги. Лікарняні корпуси, що звільняться, можна переобладнати під такі установи.

За допомогою звільнених квадратних метрів можна також вирішити кадрову проблему. У місті не вистачає лікарів і медсестер, тому що зарплата у них просто жебрацька — 2,2 тис. грн максимум. Можна надати їм гуртожитки чи «гостинки» через кілька років роботи. Якщо реконструювати під житло «зайві» лікарняні будівлі, можна отримати 40 тис. квартир чи кімнат.

Що буде після проведення аудитів?

— Вони допоможуть створити єдиний медичний простір. Зараз, наприклад, Інститут травматології і ортопедії не знаходиться в підпорядкуванні Києва. Ні, місто не претендує на науку, але офіційно 65% пацієнтів, які лікуються в цьому інституті, — це кияни. А за неофіційними даними їх 95%. Навіщо тоді місто утримує порожні ортопедичні ліжка в муніципальних лікарнях? Ми просто витрачаємо гроші.

З бюджету України в рік виділяється 46 млрд грн на медицину. Для Києва річне фінансування цього напрямку становить 3,8 млрд грн. З них 83% — це зарплати та комуналка. Лише провівши аудити й створивши єдиний медичний простір, ми зменшимо витрати в 2,5 разу. Гроші, які звільняться, можна знову ж таки спрямувати на закупівлю медикаментів і обладнання.

Після цього необхідно визначити на законодавчому рівні, що таке медична послуга, й увести систему ціноутворення, як DRG у Німеччині. Це дасть змогу класифікувати захворювання, аби визначити вартість лікування. Впровадження такої системи в Україні також готовий профінансувати Світовий банк.

На останньому етапі ми створимо Національне агентство із закупівель. Воно буде підпорядковуватися не МОЗ, а безпосередньо Прем’єр-міністру. Для управління агентством плануємо запросити одну з провідних світових аудиторських компаній. Це буде страховкою від корупції, адже через цю структуру йтимуть величезні гроші. Я не пам’ятаю жодного Міністра охорони здоров’я, звільнення якого відбувалося без скандалу із закупівлями. Коли місто (чи країна) перейде на обов’язкову страхову медицину, Нацагентство закуповуватиме не медикаменти (цим буде займатися кожна окрема клініка), а медичні страховки. У торгах на конкурентній основі братиме участь і муніципальна страхова компанія. 

Муніципальний страховик отримає якісь преференції?

— Ні, компанія працюватиме за законами ринку, пільг у неї не буде. Вона потрібна для того, аби місто могло забезпечити страхування соціально незахищених верств населення. Заробляти компанія зможе на інших видах страхової діяльності — медичне страхування в усьому світі є неприбутковою справою. Щоб отримувати прибуток, страховику доведеться розвивати й пропонувати клієнтам інші продукти (автомобільне, майнове страхування тощо).

Але досі в Києві не було комунального підприємства, яке успішно конкурувало б на ринку без пільг від муніципалітету…

— Таким підприємством, наприклад, є КП «Фармація». Півтора року тому ми прийняли його зі збитком у 46 млн грн, з порожніми складами без запасу медикаментів. Ми змінили менеджмент і припинили крадіжки. Зараз підприємство не має жодної копійки збитків чи боргу. КП «Фармація» продає 200 найменувань ліків соціально незахищеним верствам населення з великими знижками, у 2015 р. підприємство відкрило 30 нових аптек. При цьому жодних преференцій на тендерах «Фармація» не має, вона виходить на торги разом з іншими аптеками. Якщо в останніх ціна краща, перемагають вони. Компенсацій від міста за те, що «Фармація» продає ліки за низькими цінами, також не передбачено. Завдання цього підприємст­ва — соціальна функція, і ціни вони знижують за рахунок свого прибутку. При цьому воно не є збитковим.

Що вже було зроблено в рамках підготовки до медреформи?

— Силами програмістів КМДА, без виділення жодної додаткової копійки, створено Реєстр інсулінозалежних пацієнтів і Реєстр залишків медикаментів у лікарнях. Перший, наприклад, дає змогу зекономити на закупівлі інсуліну для так званих мертвих душ — раніше головні лікарі виписували препарат для пацієнтів, яких не існує.

У перспективі планується створення цілої системи «Електронна охорона здоров’я». Але це дороговартісна програма: лише одній клініці на 60 ліжок вона обійдеться в 1 млн дол. Зараз іде підготовка інвестиційного конкурсу на її створення. Інвестору такий проект буде, безумовно, цікавий, оскільки він зможе заробляти і на обслуговуванні програми в майбутньому, і на наданні доступу до неї приватним клінікам та аптекам. До неї також входитиме система «Електронний рецепт», котра звільнить лікарів від великої кількості непотрібної писанини й зробить їх роботу комфортнішою.

За матеріалами інтернет-порталу «Деловая столица»