Від того часу, як реформування системи охорони здоров’я розпочалося і в Києві, майже всі громадяни – і лікарі, і пацієнти, усвідомили і прийняли необхідність змін, тож дискусія, принаймні з цього приводу, закрита. Аналізуючи київський досвід із питання реформування медицини та досвід колег в інших регіонах України, керівник Головного управління охорони здоров’я столиці стверджує, що стратегію реформування галузі обрано правильно і наша медицина не перейшла ще «точки неповернення».
З огляду на ті зміни, що вже відбулися в системі охорони здоров’я, зокрема Києва, наразі вже можна більш детально окреслити плани та перспективи на наступний рік. Що саме вже вдалося зробити, які нововведення чекатимуть нас у 2013 році, про це розмова з начальником Головного управління охорони здоров’я міста Києва Віталієм МОХОРЄВИМ.
ВЗ Віталію Андрійовичу, із часу, відколи розпочався процес реформування столичної медицини, пройшло всього 9 місяців, отже про серйозний аналіз результатів говорити зарано. Але відповідь на питання: чи не була ця ініціатива передчасною, Ви, напевне, маєте?
— Так, Київ долучився до реформування системи охорони здоров’я за власною ініціативою. Отже, умовно кажучи, в нас не було тієї «фори», що у решти пілотних регіонів. Тепер я розумію, що чи не єдиний недолік — нестача інформації. Саме через недостатню поінформованість громади ми відчували деякий супротив, нерозуміння та негативне ставлення до цієї ініціативи. Тож у цьому сенсі ми йшли на свідомий ризик, адже прекрасно розуміли, що будь-які нововведення переважно сприймаються суспільством із певною насторогою. Щодо критики, то, повірте, коли вона конструктивна, то й сприймається схвально і роботі не перешкоджає, а, навпаки, допомагає. Крім того, Київ — столиця нашої держави, тому щонайменша помилка тут — помітніша, тож ми усвідомлюємо всю міру відповідальності за кожний крок, враховуємо всі зауваження, пропозиції тощо.
Але вже сьогодні можна сміливо стверджувати, що рішення було правильним. Проводити аналіз і говорити про попередні результати, з одного боку, складно, адже пройшло менше року, а з іншого — проаналізувавши ті здобутки, які є вже сьогодні, не можна не погодитися, що шлях обрано вірно. Насправді ми ж «не вигадували велосипед», експериментуючи та наражаючи на ризик здоров’я громадян (і власне, до речі, теж). Ми вивчали і враховували досвід інших країн, де систему охорони здоров’я побудовано за тією ж схемою, яка впроваджується зараз в Україні.
ВЗ Відомо, що процес реформування розпочався із системи надання первинної медико-санітарної допомоги — первинної ланки надання медичних послуг населенню. Отже, як ідуть справи у Києві: скільки вже відкрито амбулаторій; наскільки їх укомплектовано спеціалістами; чи відрегульовано питання оплати праці медичних працівників — учасників пілотного проекту з реформування, тощо?
— Як ви знаєте, до реформування було залучено поки два райони міста, але вже з наступного року планується поширити цей досвід на решту районів Києва. Цей факт говорить сам за себе, адже якби ми не бачили позитивних зрушень у «пілотних» районах, то, напевно, утрималися б від такого кроку.
Отже, перший підготовчий етап з упровадження інновацій у систему охорони здоров’я, які, перш за все, пов’язані з упровадженням інституту сімейної медицини як принципово нової схеми (принаймні для міста), — пройдено. Наразі в Києві вже відкрито 103 амбулаторії. Зауважте, що до минулого року такої спеціальності як лікар загальної практики українські пацієнти взагалі не знали, тож, якщо говорити про перші результати запровадження інституту сімейного лікаря, хочу сказати, що вони обнадійливі. Кияни потроху звикають до того, що від самого початку звертатися потрібно до сімейного лікаря, який надасть кваліфіковану медичну допомогу і, в разі необхідності, направить пацієнта до профільного спеціаліста. Але, підкреслюю, це має зробити саме лікар, а не пацієнт, як у нас було прийнято, за самозаписом, на власний розсуд тощо. Такі «традиції» призводили до того, що 50% таких «самонаправлень» були хибними: витрачалися час, ресурси, проблема загострювалася, а зрештою, ті стани, з якими зверталися пацієнти, міг вилікувати лікар первинної ланки (сьогодні це лікар сімейної практики). І приклад тих двох районів, які увійшли до реформи, це яскраво доводить: кількість звернень до лікарів-спеціалістів там скоротилася на 40%. Важливим є ще один аспект: навіть, коли пацієнтові потрібна спеціалізована медична допомога, яку він отримує у спеціалізованих медичних закладах вторинної та третинної ланки, після лікування там він повертається до свого сімейного лікаря, який акумулює у себе всю інформацію про стан здоров’я людини і здійснює лікарський контроль у подальшому, відповідаючи за кінцевий результат лікування.
Крім того, по цих двох районах є позитивна динаміка і щодо викликів невідкладної медичної допомоги: порівняно з іншими районами міста таких звернень стало на 15% менше. Отже, це доводить той факт, що з точки зору профілактики хвороб система, яка зараз впроваджується, є ефективною. І це тільки перші паростки, адже об’єктивні результати, яких ми очікуємо — зменшення смертності, інвалідизації, поліпшення показників здоров’я населення, зможемо відчути років за п’ять.
ВЗ Київ має цікавий досвід розв’язання кадрового питання. Розкажіть, будь ласка, про цю програму.
— Так, це цільова програма підготовки кадрів — медичних працівників для комунальних закладів охорони здоров’я Києва. Вартість програми складає 17 млн грн, розрахована вона на п’ять років. Суть програми полягає в тому, що київська міська влада виділяє кошти на підготовку студентів, які зараховані на контрактну форму навчання до Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця і будуть навчатися за тими спеціальностями, що замовлятиме міська рада, яка сплачуватиме їхню освіту протягом усього терміну навчання. Згідно з цією програмою має бути підготовлено 140 студентів і частину з них ми готуємо, починаючи з 1 курсу, частину — з 4 курсу. Перші випускники мають стати до роботи вже за 2 роки, решта, відповідно, — за 6 років. Після навчання випускники, згідно із трьохсторонньою угодою між студентом, КМДА та Головним управлінням охорони здоров’я Києва, зобов’язуються відпрацювати в комунальних закладах охорони здоров’я не менше 5 років. Це такі спеціальності як лікар загальної практики, лікар-педіатр, лікар-рентгенолог та лікар-інфекціоніст. Власне, ті спеціальності, щодо яких на сьогодні місто відчуває певний дефіцит. Якщо говорити в цілому по галузі, то наразі системі охорони здоров’я Києва не вистачає близько 3 тисяч лікарів та близько 5 тисяч медичних сестер. З огляду на це, програма підготовки кадрів, стимулювання медичних працівників є дуже важливою.
ВЗ Як почуваються медичні працівники в умовах реформування? Які «місцеві стимули» їм пропонують?
— По-перше, збільшилася заробітна плата за рахунок впровадження надбавок за якість і об’єм наданої медичної допомоги. Мовою цифр: заробітна плата медиків у двох пілотних районах зросла від 3 до 7 тисяч гривень, залежно від кваліфікації, так само й у медичних сестер — від 1,5 до 3-4 тисяч гривень. Зауважте, що це середні цифри, які варіюються залежно від того вкладу, який кожен із працівників зробив у покращення якості надання медичної послуги населенню, адже диференційований підхід до виплати заробітної плати дуже важливий, оскільки стимулює до вдосконалення професійної діяльності. Існують також і так звані «регресні» виплати (зменшення надбавок) у разі невиконання певних обов’язків, але їх ми поки не застосовували.
По-друге, в Києві запроваджено цілий ряд «місцевих стимулів» для медичних працівників. Вони отримують 20% до своєї зарплатні від КМДА, а в пілотних районах ця надбавка сягає 40% (це крім тих надбавок, які вони отримують за якість та об’єм наданої медичної допомоги).
Ще одна преференція — безплатне користування міським транспортом.
ВЗ Які перспективи щодо забезпечення лікарів житлом?
— Зараз розробляється програма будівництва житла у місті Києві для медичних працівників (на інвестиційних принципах). Уже виділено три ділянки. Це земля, відокремлена на територіях лікувальних закладів (у тому числі на території 12 лікарні, Святошинського району, тощо). Проектну документацію вже затверджено і у 2013 році буде розпочато будівництво житлових будинків.
Крім того, для розв’язання цієї проблеми застосовують такі механізми: «житло за угодою» (працівникові надається житло, яке через 10 років роботи переходить у його власність), «службове житло» (Головне управління охорони здоров’я Києва виступило з ініціативою перед урядом про включення сімейних лікарів до переліку тих, хто має право на отримання службового житла). Перший крок уже зроблено, на наступний рік ми заклали в бюджет міста (його вже затверджено) кошти на придбання 40 службових квартир, які надаватимуться лікарям, що працюють у нашій системі комунальних закладів системи охорони здоров’я.
Також уже реалізовано декілька проектів, якими передбачено, що місце проживання сімейного лікаря та місце його роботи мають бути поряд. Є кілька амбулаторій (наприклад, у Голосіївському районі), які проектувалися і були збудовані разом із житлом для лікарів, що там працюють. Із розмов зі спеціалістами, які отримали вже таке відомче житло, ми знаємо, що люди задоволені, адже це дуже зручно.
ВЗ Декілька слів щодо оснащення комунальних медичних закладів…
— Великим позитивом є той факт, що ми, як пілотний регіон, використали можливість модернізувати нашу матеріально-технічну базу та отримати в якості державної субвенції кошти (37 млн грн) на підтримку первинної ланки медичної допомоги та закупівлю необхідного обладнання, у тому числі і для вторинки. Це стосується в першу чергу оснащення центрів первинної медико-санітарної допомоги (ПМСД), амбулаторій сімейної медицини: це й обладнання, й автоматизовані робочі місця, й автомобілі (наразі завершуємо закупівлю 150 автомобілів для центрів ПМСД та віддалених амбулаторій), і рентгенодіагностичне обладнання (на суму 12 млн грн) для лікарень та центрів ПМСД, ну і звичайно ми дістали велику підтримку, отримавши 73 сучасні автомобілі швидкої допомоги. Потреба в таких автомобілях значно більша (аби стовідсотково відновити наш парк, потрібно ще стільки ж), але й ця кількість (ми закупили ще 4 автомобілі за кошти місцевого бюджету) значно покращить ситуацію.
ВЗ Якщо ми вже заговорили про швидку допомогу: з 1 січня 2013 року набуде чинності Закон України «Про екстрену медичну допомогу». Чи готові до цих змін київські служби? І чи буде скасовано у Києві службу невідкладної медичної допомоги?
— Загалом, у частині модернізації екстреної медичної допомоги маємо позитивні зрушення: ми одні з перших у регіоні відкрили централізовану диспетчерську (вона працює вже місяць, поки що у тестовому режимі), робота якої вже дає відчутні результати й у сенсі швидкості надання допомоги, й у частині економії ресурсів, зокрема пального. Усі карети швидкої допомоги обладнані GPS-навігаторами. З огляду на необхідність дотримання прописаної законом норми доїзду до хворого протягом 10 хвилин, у всіх районах міста створено мережу пунктів постійного базування бригад швидкої медичної допомоги.
Щодо невідкладної медичної допомоги. Можливо всупереч тим нормативним документам, що не передбачають окремої служби невідкладної медичної допомоги, але, враховуючи той досвід, який на сьогодні є в місті Києві, наразі ми не готові відмовитися від такого виду надання медичної допомоги громадянам, адже перед тим, як передати ці функції лікарям загальної практики, потрібно забезпечити їх необхідну кількість та достатню кваліфікацію, адже замало отримати відповідну освіту, потрібно напрацювати власний досвід роботи. Тож служба невідкладної допомоги у Києві функціонуватиме й надалі.
Отже, підсумовуючи нашу розмову, повторю, що, на моє переконання, стратегію реформування медицини обрано вірно. Попереду ще багато роботи, адже процес реформування тривалий, тож хочеться побажати всім нам терпіння, розуміння та всіляких гараздів на цьому шляху.
Інтерв’ю підготувала Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
