Приводів для депресивного стану сьогодні чимало, тож пригнічений настрій пацієнта часто лишається поза увагою лікаря, не насторожує його, не змушує запідозрити психічний розлад, що розвинувся і потребує медичного втручання.
Про важливість профілактики, вчасного виявлення і корекції порушення психічного здоров’я, яке виникає або загострюється у людини на тлі коронавірусної інфекції, розповідає доктор медичних наук, професор кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Харківського національного медичного університету, заступник директора з медичної частини ННМК «Університетська клініка» ХНМУ, керівник Центру психосоматики та психологічної реабілітації, керівник Центру лікування болю Володимир Коростій.
ВЗ Зараз багато повідомлень, зокрема з європейських країн про зростання кількості випадків депресії серед населення. А яка ситуація в Україні?
Володимир КОРОСТІЙ, доктор медичних наук, професор кафедри психіатрії, наркології та медичної психології Харківського національного медичного університету, заступник директора з медичної частини ННМК «Університетська клініка» ХНМУ, керівник Центру психосоматики та психологічної реабілітації, керівник Центру лікування болю– Якщо порівнювати ситуацію в Україні з європейськими даними, маємо відразу визнати, що наша офіційна статистика точно не дозволяє осягнути справжній стан речей. Почасти через те, що у період карантину доступ пацієнтів до психіатра був певною мірою обмежений, тож встановити діагноз «депресія» було складно. Натомість зараз вже опубліковано дані незалежних досліджень, з яких виходить, що в Україні більше випадків депресивних розладів, порівняно з Європою, але дещо менше тривожних розладів. Звичайно ж, ці дані приблизні і ця різниця не є надто достеменною, та все ж дозволяє зробити висновок про те, що ми не дуже відрізняємося в цьому плані від європейців.
Щодо динаміки розповсюдженості психічних розладів під час пандемії, даних епідеміологічних досліджень поки теж немає. Але такі дослідження проводяться і найближчим часом будуть опубліковані.
Приміром, ми в своїй клініці проводимо дослідження психічного стану пацієнтів, які звертаються по медичну допомогу, госпіталізуються до клініки в період пандемії коронавірусної хвороби. Підкреслюю, що це пацієнти, перевірені шляхом ПЛР тестування на відсутність коронавірусної інфекції. На етапі звернення у 70-80% пацієнтів лікарі констатують високий рівень тривоги і депресії, який досягає клінічної патологічної виразності. Після госпіталізації цей рівень стрімко знижується і ми виявляємо тривожно-депресивні розлади на тому ж рівні, що й у решти популяції – це близько 10-15% пацієнтів від загального числа госпіталізованих людей.
Тобто, на сьогоднішній день, спираючись на клінічний досвід, можна говорити про те, що наразі є традиційна сезонна хвиля поширення осінньої депресії, є тенденція до загострення хронічних психічних захворювань, зокрема періодичної депресії, у зв’язку з перенесеною COVID-інфекцією і є є психологічні депресивні реакції на пандемію та інфодемію. Власне, наразі це єдині висновки, які можна робити. Далі будуть результати досліджень та вже зараз зрозуміло, що психічне здоров’я громадян буде гіршим, ніж до пандемії.
ВЗ На Вашу думку, частіше йдеться про клінічну депресію чи про пригніченість через невизначену й складну ситуацією?
– Коли йдеться, наприклад, про людей, хворих на COVID-19 з тяжким перебігом, які потребують госпіталізації, то майже 90% таких пацієнтів мають симптоми депресії, а інколи й посттравматичного стресового розладу. Але йдеться не про популяцію в цілому, а про когорту пацієнтів, які на даний момент недужі на доволі тяжке, довготривале й непередбачуване захворювання. За даними американських колег, які базуються на дослідженні більш як 60 тисяч хворих на COVID-19, вірогідність виникнення психічних розладів у наступні 15-90 днів після початку інфекції достовірно вища, ніж у популяції в цілому.
Отже, варто зважити на фактори, з якими пов’язана депресивна симптоматика, серед яких і невизначеність. Фактично, ми всі нині тільки звикаємо жити у цій зміненій пандемією реальності. Приміром, зараз, коли ми вітаємо один одного з прийдешнім Новим роком, хочеться додати звичне: «Нехай всі негаразди залишаться у році, що йде». Та, на жаль, всі ми чудово розуміємо, що проблема «СOVID-19» не зникне нікуди у новорічну ніч. Це даність, яку потрібно просто прийняти, бо світ прискорюється, в ньому залишається все менше сталості. Тож, аби не перетворитися на схильну до депересії особистість, необхідно розвивати адаптаційну реакцію – залишити невиправдані сподівання і не плекати марні надії – «от ще трошки, і все закінчиться», «почнеться вакцинація, і можна буде забути про COVID» тощо. На жаль, так ми тільки погіршуємо своє становище, адже щоразу на невиправдані очікування буде депресивна реакція, бо люди так влаштовані: ми прогнозуємо щось, коли це стається – ми задоволені, а як ні – реагуємо поганим/депресивним настроєм. Отже, моя порада як психіатра, прийняти реальність такою як є, і спробувати подивитися на все під іншим кутом, бо саме несподіваність/невизначеність урізноманітнює наше життя, не дає загрузнути в рутині і нудьгувати.
ВЗ Як можна запобігти ускладненням з боку психічного здоров’я у людей після перенесеної коронавірсної хвороби?
– Ми з колегами давно взяли за правило працювати на випередження. Сьогодні вже відомо, що у більшості пацієнтів, які мають якісь хронічні патології – чи то артеріальна гіпертензія, чи дихальна недостатність, стенокардія або психічний розлад у вигляді панічних атак чи депресій, на тлі COVID спостерігається загострення. Інше питання, наскільки виразно це відбуватиметься, чи доведеться залучати для корекції спеціалістів (в нинішніх умовах доступ до вторинної ланки та спеціалізованої медицини дещо обмежений). Тож у нас в клініці працює програма реабілітації, яку ми розробили для пацієнтів з ризиком розвитку таких ускладнень (ще до того, як вони проявлять себе клінічно). Визначити ризики можна за лабораторними даними, психологічним тестуванням тощо. А людям, які ще не хворіли на COVID, я б радив підготуватися до цього. Наприклад, не завадить оволодіти дихальною гімнастикою.
ВЗ Зараз багато повідомлень про те, що коронавірус впливає на розвиток мозкової дисфункції, як це може позначитися на лікуванні?
– Всі дані, що публікуються нині – це поки що тільки пожива для роздумів. Вони ще потребують перевірки. Серед них є зовсім песимістичні припущення про здатність цієї інфекції провокувати психічні розлади, але є й обнадійливі. Наприклад, повідомлялося про те, що антидепресант Флувоксамін, якщо призначається в ранньому періоді після перенесеної інфекції, крім того, що запобігає депресивному розладу, ще й зменшує ризик тяжких фізичних ускладнень. Припускається, що спрацьовує психосоматичний механізм – покращення настрою сприяє швидшій реабілітації пацієнта і мінімізації ускладнень. За іншою гіпотезою, це безпосередній вплив препарату на біохімічному рівні –антидепресант діє на сигма-рецептори головного мозку, які беруть участь у регуляції цитокінів. Тож, можливо, ці властивості будуть використані як захід профілактики ускладнень коронавірусу.
Отже, процес накопичення інформації і дослідження продовжуються, аби ми мали більш чіткий алгоритм профілактики ускладнень, у тому числі, й профілактики депресій.
ВЗ Як виявити клінічну депресію і чи може це робити сімейний лікар?
– Людина з вже розвиненою депресією навряд чи звернеться по медичну допомогу. В такому стані важко це зробити, настільки ж, як і встати з ліжка, почистити зуби, вмитися, комусь зателефонувати, а тим більше записатися через систему HELSI до сімейного лікаря. Але без медичного втручання важка депресія може призвести до трагічних наслідків.
При депресивних розладах легкого ступеня загальне функціонування не так сильно порушене: людина працює і загалом нормально себе обслуговує, виконуючи рутинну роботу. Єдиним симптомом недуги є відсутність радості від життя – ніщо не може викликати відчуття задоволення. І це є великою проблемою, адже саме задоволення від чогось є мотиваційним рушійним фактором до дії. Саме так легкі депресії стають тяжкою проблемою, адже призводять до того, що у людини зростає кількість соматичних захворювань, бо це один зі способів уникнути дій, які виконувати несила, алкогольної аддикції й інших проблем.
Тому, виявляти депресію вчасно дуже важливо. В цьому сенсі будь-які скринінгові методи, котрі людина сама може застосувати, або їх запропонує лікар під час візиту (нехай і з іншого приводу), дуже корисні. Вони є у відкритому доступі, і це інший бік медалі, бо інколи може призводити до гіпердіагностики.
Отже, пригнічений настрій, відсутність задоволення від життя, раптова поява великої кількості фізичних негараздів, які не можна пояснити іншими чинниками, що триває понад два тижні, слід розцінювати як розвиток депресії і привід для медичного втручання.
Підсумовуючи, наголошу, що короткі депресивні реакції на певну проблему або ситуацію є цілком нормальною, а от симптоми, описані вище, – це один з критеріїв депресивного розладу.
Сімейні лікарі добре знайомі з критеріями визначення клінічної депресії, тож можуть виявити патологію і її ступінь. Клінічні протоколи, що діють сьогодні в Україні, дозволяють лікувати депресивний синдром легкого ступеня тяжкості на первинній ланці шляхом призначення фармакологічного лікування, застосування психотерапії. Але первинним пацієнтам з легкою депресією перед тим радять спробувати відновити звичний активний спосіб життя. У близько 30% таких пацієнтів це усуває необхідність прийому антидепресантів.
ВЗ В яких випадках сімейний лікар має направляти пацієнта до психіатра, а коли може самостійно призначати лікування?
– Існує досить чіткий перелік ситуацій, коли необхідно направляти пацієнта до психіатра:
- наявність хронічного психічного розладу, який раніше визнавали таким, і про це відомо;
- підозра, що цей розлад не є депресією, а іншим психічним (а, тим більше психотичним) розладом. У випадках, коли є загроза для життя пацієнта чи його оточуючих, людину необхідно направляти до психіатра невідкладно;
- ускладнена депресія або розлад особистості до появи депресії;
- зловживання алкоголем або психоактивними речовинами.
В усіх цих випадках необхідна консультація психіатра. У більшості випадків після консультації психіатра пацієнт потрапляє під курацію сімейного лікаря. Але психіатричний діагноз (рекурентного депресивного розладу, або біполярного розладу тощо) може встановлювати тільки психіатр.
ВЗ Як би Ви оцінили можливості сучасної фармакотерапії клінічної депресії?
– Сьогодні фармакотерапія депресії є набагато більш доступною, безпечною і ефективною, аніж це було, скажімо, два десятиліття тому. Наразі ми маємо значний перелік препаратів антидепресантів, які можемо призначити людям з легкою депресією без остраху небажаних побічних ефектів. Завдяки цьому застосування фармакотерапії значно розширилося. Але слід враховувати, що ефект антидепресанту розвивається з часом. Найчастіше, покращення можна очікувати протягом 4-6 тижнів. Тож, якщо є якісь проблеми, що потребують більш оперативного розв’язання, приміром, порушення сну, апетиту або тривога, слід призначити додаткові фармакологічні засоби, які здатні відкоригувати ці стани швидше.
При цьому часто застосовують фітопрепарати, але варто застерегти пацієнтів від самолікування ними. Приміром, екстракт звіробою дійсно володіє потужними антидепресивними властивостями, настільки потужними, що ліки на основі звіробою навіть не є препаратами першого вибору, а призначаються тільки в разі невдачі при застосуванні препаратів групи селективних інгібіторів зворотного захвату серотоніну, препаратів подвійної дії тощо, і тільки потім, у якості посилення терапії застосовують екстракт звіробою.
Крім того, є чимало гомеопатичних і фітопрепаратів, яким приписують антидепресивну дію, але доведеного ефекту вони не мають. І немає сенсу приймати ліки для корекції настрою (нехай і гомеопатичні) здоровим людям. Здорова людина здатна покращити свій настрій в інший спосіб.
ВЗ Які причини депресії і чи можна на них впливати?
– Розрізняють ендогенну і екзогенну природу депресії. Для частини людей, депресивний розлад є хворобою, до якої вони мають генетичну схильність. Це може бути реалізовано у вигляді рекурентного депресивного розладу, або біполярного розладу. На генетичну причину ми впливати сьогодні не можемо. Натомість завжди можемо застосувати здорові механізми запобігання розвитку захворювання. Всім нам, незалежно від генетичної схильності, важливо дотримуватися здорового способу життя. Наприклад, забезпечити повноцінний нічний сон, який сприятиме адекватному виробленню мелатоніну, що є попередником серотоніну, активність якого і доводиться коригувати антидепресантами.
Отже, є прості природні способи регуляції механізмів, що впливають на наш настрій:
- достатня фізична активність;
- продуктивний відпочинок (медитація, наприклад, або будь-що інше, що приносить задоволення і сприяє зменшенню напруги);
- здорове різноманітне харчування тощо.
Забезпечивши цим загальний рівень здоров’я, можемо покладатися на певний адаптаційний резерв, що у випадку непередбачених обставин вбереже нас від розвитку серйозної депресії. Насправді, з нами повсякчас відбувається безліч неприємних речей, які викликають тривогу, негативні емоції тощо, але при цьому не порушується фізичне здоров’я, людина не відчуває себе хворою: немає слабкості, тахікардії, порушень дихання або інших фізичних симптомів клінічної депресії. У цьому і полягає різниця між депресією і адаптивною реакцією.
Ще однією причиною розвитку клінічної депресії є екзогенний фактор – зовнішні чинники, у тому числі органічне ураження мозку в наслідок інсульту, нейродегенеративного захворювання або вірусної інфекції. Давно відомо, що будь-який штам грипу, інші вірусні інфекції можуть стати причиною мозкової дисфункції, і COVID-19 в цьому сенсі не є винятком.
Тетяна СТАСЕНКО, «ВЗ»
Читайте також: Які ознаки вказують на нервовий зрив?
