Було б наївно вірити, що боротьба з аптечною наркоманією закінчиться швидкою і легкою перемогою тих, хто взявся зжити це пагубне явище в нашій країні. Не є таємницею, що ці ініціативи йдуть врозріз з інтересами вельми грубезних гаманців, що банкують на фармацевтичному ринку. Тому нараду з питань кодеїновмісних препаратів, яка проходила в МОЗ України 30 жовтня, мабуть, не варто вважати останнім раундом.
Скільки коштує «дружня» підтримка?
Представники СБУ та МВС ледве встояли під натиском поборників комерційних інтересів фармацевтичної компанії «ІнтерХім», що є основним виробником «аптечного наркотику №1» в Україні — «Кодтерпіну ІС®» (за підсумками 2013 року цей препарат приніс «ІнтерХіму» 222 млн грн). Саме правоохоронні органи не перший рік б’ють на сполох щодо проблеми безконтрольного відпуску лікарських препаратів, які містять у своєму складі наркотичні речовини, наголошуючи на необхідності термінового віднесення кодеїновмісних ліків до таких, що підлягають предметно-кількісному обліку (ПКО). Але учасники наради більшістю голосів (23 — за, 3 — проти, 2 — утримались, 1 — не голосував) підтримали пропозицію, що на сьогодні підстав для запровадження ПКО комбінованих лікарських засобів, які містять кодеїн, немає.
Запрошений на нараду Міністерством охорони здоров’я (в якості експерта? — ред.) директор ТДВ «ІнтерХім» Анатолій Редер мав змогу особисто проконтролювати відданість членів «кодеїнової партії». Це й не дивно, адже поважаючі себе бізнесмени заздалегідь піклуються про необхідні результати подібних голосувань — без відповідної установки заплющувати очі на такі явища, як аптечна наркоманія і повальне самолікування, людям у білих халатах якось, начебто, і не з руки.
«Дружню» підтримку усталеної традиції безконтрольного поглинання українцями кодеїну в постійно зростаючих дозах забезпечила й Асоціація представників міжнародних фармацевтичних виробників AIPM Ukraine, що також не дивує, адже головував на нараді заступник Міністра охорони здоров’я з питань євроінтеграції Юрій Савко. Він був призначений на цю посаду в липні нинішнього року, а до того очолював Асоціацію виробників інноваційних ліків «АПРАД», котра так само, як і AIPM Ukraine, об’єднує представників іноземних фармкомпаній. Схоже, Савко і формував «список запрошених», і скільки серед тих 23 панів-засідателів, які проголосували проти ПКО, звичайних статистів-менеджерів, котрі були призвані лише проявити так звану корпоративну солідарність, залишається тільки здогадуватися — офіційного рішення за підсумком наради зі списком підписантів МОЗ чомусь не оприлюднило.
До речі, Міністерство у своєму повідомленні про цю подію вирішило навіть не згадувати про присутність на засіданні представників правоохоронних органів, які виражали діаметрально протилежні зібраній більшості думки й переконання. Та й навіщо? Вони ж залишилися в меншості — як і український народ.
Аптека — не магазин
Нас анітрохи не здивував і виступ виконавчого директора «Аптечної професійної асоціації України» Оксани Гуленко: мовляв, провізори не проти ПКО, але з його введенням кодеїновмісних препаратів взагалі в аптеках не буде. Не здивував тому, що нещодавно в кріслі президента цієї професійної спілки сидів нинішній Голова Держлікслужби Михайло Пасічник, а саме з його призначенням на державну посаду цей контролюючий орган змінив своє ставлення до аптечної наркоманії з нетерпимого на благодушне. Якщо раніше Держлікслужба повністю поділяла тривогу правоохоронних органів з цього питання й адекватно реагувала на їхні запити, то зараз вона також демонструє «дружню» підтримку.
Пані Гуленко стверджує: після введення ПКО на якийсь препарат в аптеках, де він продається, відразу збільшується кількість перевірок, тому аптеки просто не хочуть брати його на реалізацію. «Так само лікарі не виписують рецептів на такі ліки, щоб уникнути зайвих проблем», — каже вона, явно виходячи за рамки своїх повноважень. Чи не сам Михайло Пасічник дав вказівку своїй учорашній підопічній, що представляє інтереси фармацевтів, «розписатися» ще й за лікарів?
До того, ж професіоналу слід розуміти, що аптека багато в чому відрізняється від звичайного магазину, де «чим хочу, тим і торгую». Це, передусім, заклад охорони здоров’я, і якщо аптеки перестають задовольняти потреби пацієнтів або лікарі не бажають виписувати ліки, що знаходяться на ПКО, то це недопрацювання МОЗ та інших відповідальних структур.
Врешті-решт, з чого ми виходимо — з фінансових інтересів фармвиробників, комфорту чиновників, лікарів та провізорів чи з інтересів пацієнтів і їх безпеки? Цю думку намагався донести присутнім Голова правління Союзу споживачів медичних послуг, лікарських засобів і виробів медичного призначення Владислав Онищенко. З його слів, усім працівникам фармацевтичної сфери добре відомо, що в Україні практично не виконується порядок відпуску рецептурних препаратів. Незважаючи на те, що кодеїновмісні препарати повинні продаватися за рецептами, провізори заплющують на ці вимоги очі. «Сьогодні контроль за продажем кодеїновмісних препаратів такий самий, як при відпустку фізрозчину або води для ін’єкцій», — сказав він.
Ми вже пояснювали й пояснимо ще раз — для ліків, які підлягають ПКО, в аптеці повинен бути спеціальний журнал, куди вносяться всі дані про такі препарати: від кого (дистрибутор, виробник), в якій кількості і в якій формі отриманий, а також усі дані про відпуск таких препаратів та відомості про пацієнта і його діагноз. Усі рецептурні бланки форми ф-1 (що підлягають ПКО) обов’язково реєструються в журналі. Кількість рецептів має збігатися з кількістю, зазначеній у журналі, і даними про реалізацію препаратів. Таким чином, Держлікслужба і правоохоронні органи в будь-який час можуть перевірити інформацію про відпущений препарат «із різних сторін» (в аптеці, у лікаря і в пацієнта). Наразі ж ці перевірки просто неможливі. Таким чином, єдиним існуючим у країні механізмом суворого контролю є саме предметно-кількісний облік.
«Залізні» аргументи, включаючи погрози
А от Олександр Чумак, відомий своєю недипломатичною поведінкою та щедрий на загрози активіст із заводу «ІнтерХім», взагалі не став шукати нових аргументів, а пішов уторованим шляхом залякувань, пригрозивши скласти на В. Онищенка якийсь «протокол». Цей «інтерхімівець» уже показав себе в березні нинішнього року на замовній прес-конференції заводу «ІнтерХім» в ІА «Інтерфакс-Україна» справжнім «бійцем», коли в оточенні групи осіб у камуфляжі пояснював присутнім, що вміє вирішувати питання «по-простому».
У зв’язку з цим пригадується, що на тій самій прес-конференції в «Інтерфаксі» виступала й Олена Алексєєва, яка тоді ще представляла Асоціацію «Виробники ліків України» і висловлювала недвозначну підтримку «ІнтерХіму». Через кілька місяців вона була призначена першим заступником Голови Держлікслужби, а Олександр Чумак став представлятися радником Голови цього відомства. То чи варто дивуватися тому, що з приходом до Держлікслужби нової команди Михайла Пасічника ставлення до «кодеїнової проблематики» змінилося докорінно?
Держлікслужба до часів Пасічника визнавала серйозність аптечної наркоманії та закликала взяти її під суворий контроль, неодноразово зверталась до Міністерства охорони здоров’я України щодо посилення контролю за кодеїновмісними препаратами шляхом введення ПКО — 6 листів протягом 2012-2014 рр. із представленням проекту відповідного Наказу МОЗ.
Пасічник же вирішив, що ця проблема «трохи перебільшена», і тепер вбачає своєю головною місією «захист інтересів пацієнтів, які, мовляв, будуть позбавлені життєво важливих ліків, коли введуть посилений контроль їх обігу».
Зробив внесок у розвиток кодеїнового геноциду українських громадян і Олег Мусій — за час свого недовгого перебування на посаді Міністра охорони здоров’я він успішно «заговорив» проблему. Так, у березні на брифінгу в Кабінеті Міністрів України він назвав «бізнес, побудований на кодеїнових препаратах» неетичним і неморальним, зазначивши, що кодеїновмісні ліки, а також «Трамадол», «Тропікамід» та інші препарати стимулюють українську наркоманію, тому нехай краще держава втратить мільйони таких прибутків, але «ми вбережемо наших дітей від наркоманії».
Проте після зустрічі з керівництвом «ІнтерХіму» він уже заявив: «Кодеїновмісні препарати не будуть поставлені на ПКО, але контроль їхнього відпуску буде надзвичайно суворим. І тут я бачу велику роботу громадськості. Стежити будуть організації, які борються з корупцією, з наркоманією. За виявлення факту продажу без рецепта хоча б однієї упаковки кодеїновмісного препарату я буду ініціювати і наполягати, щоб такі аптеки позбавляли ліцензії на право здійснення діяльності». Таке перекладання відповідальності за контроль обігу «аптечного наркотику №1» із ввіреного Олегу Мусію Міністерства на громадські організації фахівці назвали абсурдним.
Та й які організації в змозі здійснювати цей контроль? Можливо, Всеукраїнська Рада захисту прав пацієнтів Віктора Сердюка? Під час наради він закликав присутніх «спільно з МОЗ і його радою розшукати наркозалежних від «крокодилу» і лікувати їх». Що це: черговий зразок чорного гумору Віктора Григоровича, який уже не раз називав кодеїнову наркоманію міфом, чи «обмовка за Фрейдом» — тобто визнання таки існування кодеїнової наркоманії в Україні і необхідності боротьби з нею? Але «найзалізніший» аргумент для виправдання лояльного ставлення до кодеїну знайшов представник ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України» — він, виявляється, необхідний певній категорії хворих дітей. Але ж, кажучи про дітей, ми повинні в першу чергу дбати про те, щоб саме лікарі призначали їм лікування, а не допускати, аби батьки, «озброєні» інтернет-рекомендаціями або порадами сусідки, бігли в найближчу аптеку по кодеїн. І саме ПКО, не знижуючи доступності до цих препаратів, встановлює фільтр для горе-батьків, готових нагодувати своїх дітей усім, що доведеться, аби завтра тих прийняли у дитсадок.
Варто також нагадати, що кодеїновмісні препарати найчастіше використовуються для усунення симптомів захворювання, а не для його лікування. А за даними відділення дитячої наркології НДІ наркології МОЗ Російської Федерації, нерідкими є клінічні випадки, коли наркоманія у дітей формувалася вже з першого прийому кодеїновмісних лікарських засобів.
Панові ж Сердюку порадимо прислухатися до слів практикуючого медика, головного лікаря Київської міської наркологічної клінічної лікарні «Соціотерапія» Володимира Ярого, сказаних кореспонденту «ВЗ» ще в 2012 році: «Про те, що аптечна наркоманія — дуже поширене явище, свідчить хоча б той факт, що впродовж останнього року більше половини хворих, які зверталися до нашої лікарні, вживають препарати, що проходять через аптечну мережу». Тобто більше половини хворих — саме аптечні наркомани!
«Ми повинні йти шляхом більшості країн Європи, — вважає Володимир Ярий, — де окрім засобів особистої гігієни в аптечній мережі без рецепта лікаря практично нічого не можна придбати. Хоча зрозуміло, що виписування рецептів буде значним навантаженням на лікарів сімейної медицини, дільничих терапевтів, але це єдиний спосіб подолання аптечної наркоманії і водночас збереження доступності ліків для тих, хто їх потребує».
От і завідувач відділу профілактики та лікування наркоманії ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології» НАМНУ, доктор медичних наук Ігор Лінський теж вважає, що «суспільство зрештою повинно вирішити, що йому вигідніше: «комфортно» купувати ліки в аптеці і змиритися з аптечною наркоманією чи перейти до прийнятої у цивілізованому світі системи, за якої безрецептурно відпускають дуже вузький асортимент ліків. Можливо, це буде не дуже зручно на початку, але інакше аптечну наркоманію не подолати».
Вже 8 обласних рад (третина областей України) вимагають заборонити вільний продаж кодеїновмісних препаратів, але МОЗ і цього не помічає. Імітуючи «батьківську турботу про пацієнтів», воно продовжує грати з підступним і ненажерливим вогнем.
Богдан Коновалов, спеціально для «ВЗ»
