Кому і скільки: що зміниться в оплаті праці медичних працівників з 1 вересня?

Подарунок, обіцяний напередодні Дня медичного працівника у вигляді підвищення заробітної плати, прийшов на початку вересня. Бюджетний комітет Верховної Ради погодив постанову Уряду про виділення відповідних коштів. Визначено й розміри підвищень для різних категорій медичних працівників. Однак залишаються питання й певні неузгодженості щодо порядку їх виплат.

Чи можуть медики бути впевненими в тому, що отримають обіцяне і як вплинуть на оплату їх праці інші новації Уряду – розповідає Голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я Сергій КУБАНСЬКИЙ.

Які категорії «випали» з поля зору?

ВЗ Нині увага медичних працівників прикута до обіцяного підвищення заробітної плати, яке свого часу перенесли на кілька місяців. Нового відтермінування вже не буде?

Сергій КУБАНСЬКИЙ, Голова Ради Київської міської профспілки працівників охорони здоров’я

– Сподіваюся, що ні. До Профспілки вже надійшов проєкт відповідного наказу МОЗ з визначенням переліку закладів, де відбудеться таке підвищення та переліку посад працівників, які його отримають. Ми подали відповідні зауваження і доповнення до проєкту. Оскільки не знайшли в переліку певних категорій медпрацівників, які, на нашу думку, також мають право на таке підвищення. Наприклад, технічні працівники, сестри-господині, медичні реєстратори закладів охорони здоров’я, працівники диспетчерських, спеціалісти з вищою немедичною освітою, допущені до медичної діяльності (біологи, вірусологи, бактеріологи тощо), які працюють в лабораторіях закладів охорони здоров’я і проводять діагностичні дослідження. У Постанові Уряду про них не згадується. Окреме питання – первинна ланка. Адже анонсоване підвищення зарплат поширюється виключно на вторинну та третинну ланку. Водночас лікарі й медсестри, молодший медперсонал первинки також контактують з коронавірусом на робочому місці, до того ж у процесі реформ у них з’являються додаткові функції й обов’язки – амбулаторне ведення пацієнтів психіатричного профілю, спостереження за хворими на неактивний туберкульоз тощо. Але при цьому капітаційна ставка не збільшувалась в абсолютних цифрах вже декілька років, а витрати закладів, в тому числі й експлуатаційні, лише зростають. Тому у первинки на разі відсутні ресурси на підвищення зарплат персоналу, і держава повинна їй допомогти. До того ж ухвалене Парламентом підвищення розміру мінімальної зарплати в державі призведе до нового зростання витрат цих закладів, наприклад, на сплату єдиного соціального внеску та обов’язкове підвищення зарплати працівникам, які отримують «мінімалку». На разі в МОЗ та НСЗУ говорять про необхідність запровадження індикаторів якості роботи сімейних лікарів і понижувальних коефіцієнтів за неякісну роботу. Вважаю, що в нинішніх реаліях спочатку має реалізуватися політика стимулювання, бо карати у нас вміють і завжди встигнуть.

Закон вимагає підвищення зарплати в рази

ВЗ Підвищення заробітної плати лікарів планується з «прив’язкою» до тарифних розрядів, які начебто вже не враховуються при оплаті праці після другого етапу реформи. Чи не стане це перешкодою для реалізації обіцяного?

–Так, лікарям пропонується підвищити заробітну плату на фіксовану суму в розмірі 70% від посадового окладу, розрахованого за найвищим 14-м тарифним розрядом ЄТС (3 561 грн на місяць). Тобто розрахунки дійсно «прив’язані» до наказу МОЗ та Мінпраці України № 308/519, який начебто не застосовується у галузі після другого етапу реформ. Принаймні, саме таку ідею популяризували головні ідеологи реформи. Натомість відповідні розрахунки для фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою та молодшого медичного персоналу зроблені на підставі мінімальної заробітної плати (50% та 25% відповідно, тобто 2 361 грн і 1 181грн). Коли медики отримують недопустимо низькі зарплати, потрібно шукати будь-який спосіб їх підвищити, однак згадані розрахунки виглядають дуже дивно. Чому різним категоріям працівників підвищення рахували у «прив’язці» до різних показників і обрали саме їх? Чому підвищення передбачено саме на такі відсотки ? Всі ці питання залишаються відкритими. Очевидно, як завжди, можливості вишукували не під реальні потреби, а просто поділили на всіх те, що змогли вишукати. Загалом всі спроби змінити ситуацію з оплатою праці медиків на краще сприймаються позитивно. Хоча такий спосіб підвищення в черговий раз засвідчують факт невиконання норм чинного законодавства представниками державного апарату. Адже Закон України «Про державні фінансові гарантії» чітко вказує : заробітна плата лікаря має становити 250% від середньої в Україні станом на липень попереднього року. Сьогодні це понад 27 тис грн. Тому спроби підвищити зарплату на 2-3 тисячі не зможуть вирішити проблем колосального кадрового дефіциту та справедливої оплати праці в галузі. Та ще й враховуючи нинішні реалії роботи медичних працівників в умовах пандемії. Дуже добре, що держава розуміє необхідність мотивації медиків, але вона має суттєво підвищити їм зарплату відповідно до норм чинного законодавства, не шукаючи «прив’язок» до тарифних сіток, мінімальної зарплати чи прожиткового мінімуму.

Механізм виплати коштів ще не визначено

ВЗ До прийняття нового бюджету навряд чи це відбудеться. Звідки взяти кошти на підвищення до кінця нинішнього року та як їх «передати» закладам?

– Попередньо було визначено, що це кошти з «коронавірусного» спецфонду, а також додаткові асигнування в бюджеті. А от щодо механізму виплат є питання. Одна з позицій: гроші мають «зайти» у заклади через субвенцію, інша – виплати через НСЗУ за новим пакетом. Однак до сьогодні немає документа, який би чітко визначав такий механізм – все на етапі узгоджень. Вважаю, що це може бути цільова виплата навіть у формі безповоротної фінансової допомоги від держави кожному медику. Така форма використовується в Києві – в рамках програми «Здоров’я киян» з міського фінансова допомога кожному працюючому медику (лікарям – по 4 тис грн, фахівцям із з базовою середньою освітою – 3 тис. грн, а молодшим медичним сестрам – по 1 тис грн.). Зрештою,форма виплат – другорядне питання, яке взагалі не має турбувати медпрацівників, головне, аби вони якнайшвидше отримали обіцяні кошти.

Перед касою всі рівні?

ВЗ Чи буде варіюватися розмір підвищення зарплати від категорії чи стажу медика?

– У проєкті документу такої варіації поки що не передбачено. Однак це не єдине, що нас турбує. Наприклад, не зрозуміло, яке підвищення отримає медичний працівник з інвалідністю, котра спричиняє певні обмеження, зокрема, коли медик не може працювати на ставку. Чи буде в такому разі його доплата «ділитися» на неповний робочий день, 0, 75, чи 0, 5 ставки? Інший аспект: лікар працює на 1, 5 ставки, бо інакше не прогодує сім’ю. Він витрачає свій час, сили, робота в такому режимі виснажує. Але чи отримає він підвищення на ту частину зарплати, яка виплачується за сумісництво? Так само незрозуміло, чи не зніматимуть підвищення за час перебування у відпустці чи на лікарняному тощо. Ці речі мають бути чітко унормовані, інакше виникнуть нові колізії й непорозуміння, а також соціальне збурення з приводу несправедливого ставлення з боку держави.

Чому не всі медики отримують «пандемічні» доплати?

ВЗ Такого, яке нині відчувають деякі медичні працівники з приводу недоплат за роботу з COVID– 19? Чому це трапляється?

– Річ у тому, що парламентарі, які приймали певні законодавчі ініціативи з приводу встановлення доплат за роботу з COVID- 19, а також центральний орган виконавчої влади, який їх реалізовує, систематично припускаються помилок в регулюванні цього питання. Спочатку доплати були встановлені в розмірі 200% окладу, що не відповідало чинному законодавству, згодом все-таки вийшли на 300%. Виникли проблеми і з переліком спеціалістів, які мають право такі доплати отримувати – спочатку його затвердили для обмеженого кола осіб, потім на вимогу Профспілки виправили помилку. Попри все, добре, що згадані проблеми усунуто і виплати таки розпочато. Інше питання в тому, що анонсовані 300% не були закріплені у відповідному законі, який встановлює розмір доплати до 300%. Тобто законодавець не гарантував медпрацівнику отримання саме 300% доплати, встановивши це як її максимальну межу, натомість не вказавши мінімальну. Відтак керівник закладу може встановити її в розмірі 290%, 50%, або й 10%, і в будь-якому разі не порушить норми законодавства. Крім того, з 1 квітня 2020 року змінилася система оплати праці у сфері охорони здоров’я. Якщо до того часу вона була чітко визначена в обов’язковому для всіх нормативно-правовому документі, (спільний наказ МОЗ та Мінпраці України № 308/519), то після 1 квітня регулювання будь-яких питань щодо оплати праці в комунальних некомерційних підприємствах визначається виключно на рівні колективного договору конкретного закладу охорони здоров’я.

Хто може вплинути на керівника закладу

ВЗ Чому ж колективи не відстояли своє право на максимальні доплати ?

– По-перше, одні заклади охорони здоров’я змінили колдоговори, а інші не встигли. Щоб обговорити й затвердити новий документ, потрібно провести загальні збори чи конференцію працівників закладу (у переважній їх кількості), що неможливо зробити в умовах карантину, коли забороняються зібрання понад 10 чи 50 осіб. Лише зараз цей процес дещо зрушив з місця. На жаль, з 1 квітня 2020 року держава фактично усунулась від регулювання оплати праці в галузі, в тому числі й щодо встановлення мінімальних гарантій оплати праці у сфері охорони здоров’я, окрім хіба що мінімальної зарплати (що є нонсенсом для галузі надзвичайної важливості). Тож це питання на сьогодні по-різному регулюється в закладах. І розмір доплат, і перелік посад працівників, які мають право їх отримати, визначає безпосередньо керівник, так би мовити, виходячи з виробничої необхідності. Закон надає йому таке право і в цих питаннях на нього ніхто не може вплинути.

Серед обділених – медики лікарень «другої хвилі»

ВЗ У зв’язку з цим на місцях виникає багато порушень?

– Керівники здебільшого об’єктивно визначають, кому належать такі доплати. Наприклад, якщо заклад розділено на «чисту» й «брудну» зони, доплати не отримують усі працівники, котрі працюють «під одним дахом», а лише ті, які надають допомогу пацієнтам з підтвердженим COVID-19. І певна диференціація у цьому випадку є раціональною, адже й ступінь ризику різний. Тому кричущих проявів несправедливості в цих питаннях (принаймні, в Києві, в закладах «першої хвилі») не спостерігається. У ЗМІ іноді з’являлися подібні повідомлення, але Профспілка детально перевіряла кожен випадок, і така інформація не підтверджувалась. У лікарнях «другої хвилі», які де-юре не приймають ковід-пацієнтів, але де-факто, вони можуть потрапляти в такі заклади, медичні працівники також працюють в посиленому режимі, але закон не передбачає для них жодних доплат. Це дійсно проблема.

Профспілка з самого початку відстоювала іншу філософію встановлення доплат. Оскільки ковід-інфекція може мати безсимптомний перебіг, або ж тривале латентне «вікно», на ризик зараження наштовхуються й працівники закладів, які не визначені для лікування таких хворих. Нині ми спостерігаємо це на прикладі онкологічних, психіатричних і особливо ургентних закладів. Нам вдалося внести останні до постанови Кабміну №65, аби їм також виділили фінансування за фактично пролікованих пацієнтів з COVID-19. Потім було змінено оплату за трьома «ковід-пакетами» від НСЗУ. Після заяви Міністра охорони здоров’я про те, що в найближчому майбутньому не буде диференціації між закладами першої та другої хвиль, також з’явився певний оптимізм. Тож сподіваємося, що й останні отримуватимуть додаткові кошти від НСЗУ за готовність надати медичну допомогу пацієнтам з COVID- 19, що позитивно позначиться на зарплатах медиків. Однак, питання врегулювання оплати праці медичних працівників на центральному рівні відповідно до вимог чинного законодавства, залишається актуальним.

Кого зігріє оновлення «мінімалки» й прожиткового мінімуму

ВЗ Чи матиме позитивний вплив на оплату праці медичних працівників підвищення мінімальної зарплати в державі?

– «Покращення» відчують передусім ті працівники, які її отримують, тобто персонал простої праці та ще лікарі-інтерни. До того ж воно незначне, адже різниця в менш ніж 300 грн (без урахування податків) навряд чи «зробить погоду» в доходах працюючих. Хоча Уряд дещо підвищив і прожитковий мінімум, за яким розраховується заробітна плата працівників бюджетної сфери по ЄТС, однак враховуючи переважну відмову КНП від неї , на розмір зарплат медичних працівників підвищення «мінімалки» не вплине. В цілому ж у сфері охорони здоров’я держава не може обмежуватися гарантіями виключно мінімальної зарплати, оскільки цей показник має застосовуватися до некваліфікованої простої праці. А в медичній галузі працюють переважно кваліфіковані працівники, які забезпечують життя та здоров’я громадян, тобто трудовий ресурс країни.

Світлана ТЕРНОВА, «ВЗ»