У березні 2019 року Кабінет Міністрів України затвердив Національний план дій щодо боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів, який передбачає комплекс заходів. Яке місце в ньому має відводитися системі охорони здоров’я і чи готові медики виконати свою місію? Про це наша розмова із завідувачем кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, доктором медичних наук, професором Миколою Хайтовичем.
ВЗ Якою є світова статистика наслідків антибіотикорезистентності?
Микола Хайтович, завідувач кафедри клінічної фармакології та клінічної фармації Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, доктор медичних наук, професор
Прогнози також невтішні: до 2050 року через антибіотикорезистентність у світі щороку помиратимуть близько 10 млн осіб, а загальні економічні витрати, пов’язані з вирішенням цієї проблеми, становитимуть 100 трлн дол. Тому боротьбу з АБР в усьому світі вважають основою довгострокового економічного розвитку країни та добробуту населення.
ВЗ Хто лідирує за поширеністю АБР і який вигляд на їхньому тлі має Україна?
— Найпоширеніша АБР у країнах з невисоким рівнем доходів (наприклад, у Бразилії, Індонезії тощо). Існує багато причин цього: низький рівень медичної освіти, недостатній рівень проведення мікробіологічних досліджень, акцент на використання антибіотиків широко спектра, доступність цих препаратів в аптеках без рецепта, відсутність наукових розробок зі створення нових антибіотиків тощо. Наприклад, у Джакарті у 94% випадків діареї в дітей призначають антибіотики, хоча вважається, що діарею спричиняє вірусна інфекція.
Економічно розвинені країни збільшують витрати на подолання АБР. Так, на боротьбу із резистентністю лише 5 бактерій (S. aureus, E. coli, K. pneumoniae, A. baumanii, P. aeruginosa) Таїланд витратив 0,5 млрд дол., а США — 2,9 млрд дол.
Для регулювання антимікробної резистентності в країнах Європейського регіону ВООЗ, які не входять до Європейської мережі, було створено систему спостереження за антимікробною стійкістю в Центральній Азії та Східній Європі (CAESAR — The Central Asian and Eastern European Surveillance of Antimicrobial Resistance). У 2017 році вона оприлюднила дані з України, які засвідчують високий рівень поширеності резистентних штамів A. вaumanii та K. pneumoniae на території нашої держави.
ВЗ Які основні напрямки боротьби з антибіотикорезистентністю визначено у світі і в яких документах вони задекларовані?
— Визнано, що жодна країна не може вирішити проблему АБР самостійно. У вересні 2011 року було затверджено Європейський стратегічний план дій, а в травні 2015 року на 68-й Всесвітній асамблеї охорони здоров’я — Глобальний план дій щодо антимікробної резистентності.
ВООЗ визнала два ключові фактори боротьби з АБР: створення регуляторних актів, які контролюють використання антибіотиків, та збільшення кількості наукових досліджень для розробки нових антибіотиків.
ВЗ Що є найбільшою загрозою формування та зростання антибіотикорезистентності?
— Через взаємозалежність і взаємопов’язаність епідеміологічних шляхів між людьми, тваринами та навколишнім середовищем однією із ключових причин зростання АБР стало надмірне і безконтрольне застосування антибіотиків не лише в медицині, а й у ветеринарії та сільському господарстві, а також їх потрапляння у ґрунт і воду. Так, доведено, що розвитку АБР сприяє тривале використання антимікробних стимуляторів росту (у субтерапевтичних рівнях) у худоби. Зазначено, що в країнах, де застосування певних речовин (наприклад, фторхінолонів) у тваринництві заборонено, спостерігають низький рівень стійкості до цих антимікробних препаратів.
Існує ризик значного поширення АБР через подальшу глобалізацію торгівлі продуктами харчування, а також унаслідок розвитку туризму: штами стійких бактерій зможуть дуже швидко потрапити на території, де раніше їх узагалі не було.
ВЗ Як система охорони здоров’я має мінімізувати свій «внесок» у поширення АБР?
— Є кілька важливих напрямків належної практики охорони здоров’я у боротьбі з АБР. Перший — запобігання виникненню інфекцій, а відтак і сприяння зменшенню потреби в антибіотиках. Для його забезпечення необхідне виконання програм і заходів інфекційного контролю в закладах охорони здоров’я відповідно до міжнародних стандартів, подальша реалізація програм вакцинації тощо. Другий напрямок передбачає впровадження нових методів діагностики через включення їх у стандарти, а також через ринкові стимули їх застосування. Третій — оптимізація процесу реєстрації випадків інфекцій, спричинених АБР, у тому числі пов’язаних з наданням медичної допомоги, що мають клінічне та епідеміологічне значення.
Не менш важливим напрямком є удосконалення локальних протоколів з призначення антибіотиків. Це унеможливить призначення вказаних засобів за відсутності показань, утвердить правила відбору зразків біологічного матеріалу для мікробіологічних досліджень, сприятиме визначенню чутливості виділеного збудника до антибактеріальних лікарських засобів.
Маємо впровадити в практичну діяльність закладів охорони здоров’я регламенти EUCAST щодо визначення чутливості до антибіотиків й інтерпретації результатів з метою застосування препаратів вузького спектра дії. Такий крок допоможе встановити дозорний нагляд за АБР з використанням електронної бази даних (WHONET), визначити адекватний час початку та тривалості антимікробної терапії, забезпечити ранній доступ пацієнтів з інфекційними захворюваннями до нових ефективних антибіотиків у випадку полірезистентності. Безперечно, необхідно встановити суворий контроль за відпуском антибіотиків в аптеках, забезпечити проведення терапевтичного моніторингу ефективності антибактеріальних лікарських засобів. Потрібно подбати про те, аби в Україні використовували генеричні препарати лише з підтвердженими результатами біоеквівалентності.
ВЗ Що перешкоджає ефективному використанню згаданих інструментів у вітчизняній системі охорони здоров’я?
— На жаль, у нашій державі ще досить низька поінформованість населення та лікарів первинної ланки щодо проблем, пов’язаних із АБР, недостатні розвиток сучасних мікробіологічних досліджень і економічна складова забезпечення боротьби з АБР.
У листопаді 2018 року під егідою Міністерства охорони здоров’я України, Британського товариства антимікробної хіміотерапії, громадської організації «Українська асоціація за доцільне використання антибіотиків» відбувся перший в Україні Міжнародний конгрес «Раціональне використання антибіотиків. Antibiotic resistance STOP!». Його учасники у своїх виступах вказували на недосконалість системи інфекційного контролю в Україні, недоступність сучасних лабораторних методів діагностики АБР, медичних виробів для експрес-діагностики in vitro, невідповідність між знаннями про біологічні механізми дії антибіотиків та клінічною практикою, відсутність освітніх програм з проблем АБР та кваліфікованого персоналу з мікробіологічної діагностики, недостатність та нераціональне використання фінансових ресурсів.
ВЗ Тоді як вийти із цієї ситуації без катастрофічних втрат людських життів і ресурсів?
— Учасники конгресу сформулювали основні принципи управління АБР. Один з них — «єдине здоров’я», тобто виявлення АБР у людей, тварин, птахів та в довкіллі для отримання цілісної картини щодо протимікробної резистентності в Україні та внесення даних до ResistanceMap. А те, що необхідно контролювати використання антибіотиків в охороні здоров’я і ветеринарії відповідно до міжнародних стандартів, — це взагалі прописна істина. Окрім того, невід’ємною складовою антимікробної терапії має бути визнано мікробіологічну діагностику та тестування чутливості виділених збудників до антибіотиків.
Ще один важливий принцип — активна співпраця з метою посилення контролю над АБР. Це має бути як міждисциплінарна (між різними фахівцями в галузі медицини), так і міжвідомча (клінічна і ветеринарна медицина тощо), міжсекторальна (місцева влада, промисловість, фінансові органи, заклади вищої освіти, наукові установи, громадські організації, професійні асоціації, страхові компанії) і міжнародна (спільні епідеміологічні та інші наукові дослідження, клінічні випробування тощо) співпраця.
ВЗ Чи проводять нині наукові дослідження в цьому напрямку в Україні?
— Наразі підвищену увагу до порушеної проблеми виявляють як вітчизняні науковці, так і практикуючі лікарі, мікробіологи, фахівці інших спеціальностей. Наприклад, триває вивчення поширеності резистентної мікрофлори в різних закладах охорони здоров’я, а також з’ясування причин цього. Зокрема, досліджують генетичні детермінанти резистентності патогенної мікрофлори, можливості підвищення ефективності ерадикації панрезистентної мікрофлори шляхом впровадження певних комбінацій і способів застосування лікарських засобів, у тому числі з використанням хронофармакології, включення в комбіновану терапію фітозасобів та пробіотиків.
ВЗ Що зроблено в Україні для подолання згаданої проблеми і які заходи потрібно вжити невідкладно?
— Серед досягнень можна назвати затвердження Кабінетом Міністрів України у березні 2019 року Національного плану дій щодо боротьби зі стійкістю до протимікробних препаратів. Зокрема, він регламентує зміни у чинному законодавстві, спрямовані на його узгодження із законодавством ЄС у цій сфері. Вони стосуються обмеження безрецептурного відпуску антибіотиків, а також розробки порядку їх використання у ветеринарній медицині в якості стимуляторів росту, здійснення дозорного епідеміологічного нагляду за АБР, впровадження заходів інфекційного контролю у закладах охорони здоров’я та вивчення механізмів АБР тощо.
Нині у світі для моніторингу АБР та прийняття рішення про вибір бактеріального засобу використовують сучасні методи мікробіологічної діагностики. Для їх впровадження в широку клінічну практику потрібно не лише створити сучасні лабораторії та забезпечити їх відповідними матеріалами, а й сформувати у медичних працівників навички з клінічної мікробіології та клінічної фармакології. Також необхідно створювати фонди для фінансування найважливіших інноваційних розробок з управління АБР, посилювати інформаційно-просвітницьку кампанію серед населення (з метою поглиблення розуміння ролі антибіотиків, критичної необхідності їх належного використання), активізувати підготовку фахівців охорони здоров’я та партнерів у галузі боротьби з антибіотикорезистентністю із використанням сучасних освітніх ресурсів.
Світлана ТЕРНОВА, “ВЗ“
