У попередніх номерах «ВЗ» ми висвітлювали проблему зловживання краплями Тропікамід, яка склалася в Україні. Відомо, що за допомогою цього специфічного препарату, який використовується лікарями для діагностики стану очей, люди, що мають наркотичну залежність, задовольняють свої потреби. 21 листопада під стінами виробника – підприємства «Фармак», пройшов перший мітинг, у якому брали участь представники 140 громадських організацій. Вони вимагали від заводу активного діалогу та припинення випуску препарату у невиправдано великій кількості. 11 грудня під стінами Державної служби України з лікарських засобів відбувся ще один мітинг.
Ситуація давно набула розмаху епідемії. Як ми писали раніше, за даними компанії Proxima Research, виробник препарату Київський завод «Фармак», який у 2007 році випустив 182 тис. упаковок Тропікаміду, збільшив його виробництво у 2009 році до 224 тис., у 2010 — до 516 тис., у 2011 — до 2 млн 500 тис. упаковок! Паралельно із цим невпинно росте армія наркозалежних в Україні. За кількістю споживачів опіатів наша країна посідає 8 місце із 132 країн світу (1,16% населення), споживачів «екстазі» — 28 місце з 99 країн (0,7%), і 96-те зі 137 країн за вживанням канабіноїдів (2,5%). У цілому наркоманія в Україні зростає, передусім за рахунок збільшення кількості хворих, які вживають аптечні, тобто легальні, наркотики.
Олександр ЗІНЧЕНКО,
голова руху «Мовчати про це — злочин!»:
«Мовчати про те, що відбувається на заводі «Фармак», — дійсно злочин. Усі ми знаємо, що це підприємство випускає 2 млн 500 тис. упаковок препарату Тропікамід, тоді як потреби України — всього 27,5 тис. упаковок. Куди і ким використовується різниця? Відповідь проста: це офіційна наркоторгівля! Тисячі молодих людей заплатили життям за чиїсь вілли з басейнами.
Популярність Тропікаміду — в його дешевизні. Це надзвичайно доступний вид «кайфу». Будь-яка молода людина може за 20 грн отримати свою дозу. Ніяких додаткових пристосувань, крім шприца, цей вид наркотиків не вимагає. Під час попередньої акції під заводом «Фармак» ми демонстрували це: двоє молодих людей на очах у всіх ввели собі в вену Тропікамід. До речі, міліція, яка була присутня на мітингу, навіть не втрутилася. Чому? Та тому що це не кримінал — Тропікамід офіційно не визнаний наркотичним препаратом!
Ми прийшли сюди — під стіни Держлікслужби, щоб попросити її втрутитися і навести порядок. Подібна ситуація була з Трамадолом, і наші громадські організації теж активно вели боротьбу з цим зіллям. Ми вимагаємо припинити геноцид української молоді! Для цього підготували офіційний лист на ім’я керівника Держлікслужби Олексія Соловйова, в якому описуємо наше ставлення до ситуації і просимо вжити активних заходів. Подібні листи направили Президенту України і в силові структури. Ми вимагаємо обмежити виробництво Тропікаміду до певної кількості! Якщо Україні потрібно 27,5 тис. доз — нехай «Фармак» саме стільки і випускає.
На наш лист на ім’я пані Жебровської представники «Фармаку» не відповіли. У кінці минулого мітингу нас запросили поговорити з юристом підприємства. Його аргумент один — ПАТ «Фармак» пропонує вирішити проблему за допомогою предметно-кількісного обліку. Решта — не їхні питання. Це добре, але це не врятує ситуацію. Тропікамід будуть продавати «з-під поли». Це перекладання відповідальності зі своїх плечей на плечі фармацевтів, що в корені не правильно з точки зору совісті.
Боротися з наркозалежністю необхідно комплексно. Ми пропонуємо сісти за круглий стіл і обговорити ситуацію, виробити спільний план дій. Крім того, ми наполягаємо, щоб була створена комісія, яка розслідує діяльність ПАТ «Фармак». Те, що робить цей завод, — злочин, і генеральний директор має за це відповісти».
На відміну від керівництва «Фармаку», яке так і не вийшло до мітингувальників минулого разу, представник Держлікслужби не змусив себе чекати і майже одразу вступив у діалог із учасниками акції.
Інна ДЕМЧЕНКО,
перший заступник голови Державної служби України з лікарських засобів:
«Почну з того, що проблема дійсно існує. Ми підтримуємо всі гасла мітингувальників. У нас теж є діти і ми переживаємо за їхні долі. Але функція Держлікслужби — контроль якості препаратів. А таких скарг на Тропікамід не було. Те, що ми втрутилися і дали оцінку ринку — наша соціальна позиція, а не пряма функція.
Крім списку наркотиків, затвердженого Міжнародним комітетом із наркотичних препаратів, кожна країна має право вибрати і скласти перелік соціально-небезпечних препаратів. Згідно з нашими даними, за період із 2009 по 2012 рр. було використано 8 млн упаковок препарату. Помітивши збільшення реалізації Тропікаміду в аптечних мережах, ми звернулися до виробника і в Міністерство охорони здоров’я. Це було ще дев’ять місяців тому. На жаль, конструктивної відповіді від заводу-виробника — ПАТ «Фармак», ми не отримали. Формально вони відписалися, що відпуск препарату Тропікамід проводиться тільки юридичним особам, які мають офіційну ліцензію на торгівлю. Після цього ми звернулися в Міністерство внутрішніх справ як до структури, що має контролювати законність обігу наркотичних і психотропних препаратів. І вже тоді Міністерство охорони здоров’я видало наказ від 29.10.2012 року про віднесення Тропікаміду до переліку препаратів, які є наркотичними і психотропними препаратами. Тобто, на сьогодні цей препарат підлягає предметно-кількісному обліку. Після цього, природно, реалізація препарату знизилась. Із нашої точки зору (і ми це пропонували!), проблему вирішить реалізація Тропікаміду тільки через поліклініки і стаціонари, тому що самостійно пацієнтами він не використовується. Проте такі заходи — компетенція МОЗ.
На сьогодні у зв’язку з тим, що препарат Тропікамід віднесено до переліку наркотичних і психотропних препаратів, він підлягає квотуванню. Це означає, що з наступного року кожна область України подаватиме дані про потреби в такому препараті і згідно з ними буде підраховано, яку кількість має випускати завод. Думаю, це саме та міра, яку вимагають прийняти мітингувальники».
На запитання «Чи задоволені ви результатом?» представник громадських організацій Олександр Зінченко відповів: «Ми задоволені, що зрештою почався рух уперед. Тепер треба розуміти, яким буде квотування. Ми б хотіли, щоб нас запросили за стіл переговорів, аби разом вирішити цю проблему».
Учасники руху «Мовчати про це — злочин!» вважають, що крапку у цій справі поки ставити зарано. Ми, у свою чергу, обіцяємо тримати вас у курсі подій — слідкуйте за нашими публікаціями.
Ганна ВЕЛИЧКО, спеціально для «ВЗ»
